87.Особливості будови органів травлення птахів

Найпомітніші особливості будови органів травлення птахів спостерігаються в головній, передній і задній кишках. Головна кишка не поділяється на ротову порожнину і глотку, оскільки м’яке піднебіння відсутнє. Губ, ясен, зубів і щік у птахів немає. Їхні щелепи вкриті роговими похідними шкіри, які разом з кістками, на яких вони закріплюються, формують наддзьобок (на верхній щелепі) і піддзьобок (на нижній щелепі), складаючи разом дзьоб. Дзьоб птахів, пристосованих до різних способів приймання корму та його видів, має неоднакову форму і твердість. У курей він твердий, зігнутий і загострений; у качок і гусей — порівняно м’який, прямий, широкий, сплющений дорсовентрально і вкритий восковицею з чутливими тільцями. По краях ротової порожнини у качок і гусей містяться поперечні пластинки з нервовими закінченнями.Язик за формою відповідає дзьобу. Стравохід перед входом в грудочеревну порожнину утворює розширення — воло . У качок і гусей воно розвинене слабко. В слизовій оболонці дорсальної й латеральних стінок вола розміщені численні слизові залози. У волі накопичується і мацерується корм. Шлунок птахів складається з двох камер — залозистої й м’язової. Залозиста камера шлунка розширена, коротка і має потовщені стінки. В її слизовій оболонці містяться залози, подібні до фундальних залоз шлунка ссавців. Корм у цій камері шлунка не затримується, а тільки зволожується секретом залоз. Залозистакамера шлунка відділяється від м’язової проміжною зоною. М’язова камера шлунка добре розвинена у зерноїдних, гірше — у хижих птахів. Слизова оболонка м’язової камери шлунка вкрита товстою і щільною кутикулою, містить залози, подібні до пілоричних залоз шлунка ссавців. М’язова оболонка цієї камери шлунка досить сильно розвинена, особливо на бічних стінках. У м’язовій камері шлунка містяться тверді часточки (камінці, скло, пісок тощо), які сприяють подрібненню корму під дією скорочень м’язових стінок. Тонка кишка складається з дванадцятипалої, порожньої й клубової кишок. У слизовій оболонці дванадцятипалої кишки дуоденальних залоз немає. Довжина тонкої кишки залежить від виду корму. Так, тонка кишка качок і гусей у 4 – 5, у курей — в 5 – 6 разів перевищує довжину тіла. Дванадцятипала кишка утворює петлю з двох колін, в якій розміщена підшлункова залоза. Порожня й клубова кишки підвішені на довгій брижі. Клубова кишка відкривається в задню кишку на межі сліпих кишок із прямою. Печінка птахів досить велика, поділяється на дві частки і займає значну частину вентральної половини грудочеревної порожнини. На правій частці печінки знаходиться жовчний міхур, якого немає у цесарок, голубів, страусів. Підшлункова залоза розміщена у петлі дванадцятипалої кишки. У качок і гусей вона має дві частки і дві протоки; у курей — три частки і три протоки. У складі товстої кишки птахів ободової кишки немає. У качок, гусей і курей є дві сліпі кишки.

88.Особливості будови органів дихання птахів

Органи дихання птахів мають значні особливості порівняно з такими ссавців. Ніздрі птахів округлі або овальні, у курей прикриті клапанами, у качок і гусей з’єднуються між собою, оскільки розміщені спереду носової перегородки. У кожній носовій порожнині є три невеликі хрящові раковини. Лабіринту решітчастої кістки немає. Основу гортані утворюють тільки черпакуваті й кільцеподібний хрящі. Вхід у неї знаходиться на дні глотки і має вигляд вузької щілини. Розміщена спереду нього складка слизової оболонки виконує функцію надгортанника. Гортань рухома, в ній виділяють ряд м’язів.Трахея птахів утворена округлими хрящовими кільцями, які у старих гусей і качок костеніють. У місці поділу трахеї на два бронхи знаходиться співоча (нижня) гортань. Вона є органом утворення звуку, а власне гортань виконує тільки функцію дихання. Легені птахів відносно малі, розміщені в заглибленні, утвореному хребетним стовпом і проксимальними кінцями хребцевих частин ребер. Вони простягаються від першого ребра до нирок, мають яскраво-рожевий колір і доповнюються повітроносними мішками. Головний бронх проходить через легені, виходить за їх межі й відкривається в черевний повітроносний мішок. У легенях від головного бронха відходять екто- і ендобронхи, з’єднані парабронхами. Останні проводять повітря в респіраторні відділи легень. Ендобронхи розгалужуються в легенях, а ектобронхи продовжуються у повітроносні мішки. Повітроносні мішки являють собою випинання слизової оболонки ектобронхів. Зовні вони вкриті серозною оболонкою. Повітроносні мішки формують дивертикули, які проникають у порожнини багатьох кісток. Є дев’ять повітроносних мішків: непарний міжключичний, парні — шийні, краніальні та каудальні грудні й черевні. Вони дуже тонкі, завжди прозорі, їхня стінка містить мало кровоносних судин. Повітроносні мішки — важливі пристосування птахів до польоту, забезпечують їм інтенсивний газообмін, вентиляцію і охолодження тіла. В них міститься запас повітря, який використовується птахами під час польоту, а також під час занурювання голови у воду в пошуках корму. Вони сприяють випорожненню клоаки, виведенню яйця, польоту і плаванню, полегшуючи масу тіла. Виконуючи аеродинамічну функцію, повітроносні мішки зумовлюють висоту польоту птахів