Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekzamenatsiyni_pitannya_z_morfologiyi (1).docx
Скачиваний:
278
Добавлен:
19.05.2015
Размер:
227.73 Кб
Скачать

62.Анатомічна і гістологічна будова нирки

Нирка — парний компактний паренхіматозний орган червоно-бурого кольору, в якому утворюється сеча. Нирки мають різний тип будови, що впливає на їх зовнішню форму. Вони можуть бути гладкі й борозенчасті

За формою нирки нагадують дещо сплющений біб. Права йліва нирки за розмірами майже однакові. Кожна нирка має дорсальну й вентральну поверхні, ледь загострений краніальний і притуплений каудальний кінці. Медіальний край увігнутий і несе ворота нирок — місце входження судин, нервів і виходу сечоводу. Латеральний край нирки опуклий. На розрізі нирки розрізняють кіркову (сечоутворювальну), пограничну та мозкову (сечовидільну) зони, а також ниркову порожнину .

Мікроскопічна будова нирок. Зовні нирки вкриті волокнистою капсулою, яка побудована зі щільної сполучної тканини. Під капсулою розміщена паренхіма нирок, утворена нирковими тільцями і нирковими епітеліальними канальцями. Канальці поділяються на звивисті й прямі. Звивисті канальці та ниркові тільця утворюють кіркову, а прямі — мозкову речовину . Між структурами паренхіми нирок є ніжні прошарки пухкої ьсполучної тканини, які разом з капсулою формують сполучнотканинну строму нирок. У прошарках пухкої сполучної тканини знаходяться кровоносні судини. Нирки мають частки, які утворені нирковими пірамідами та прилеглими до них ділянками кіркової речовини. Вони розділені нирковими стовпами — ділянками кіркової речовини, які проникають між пірамідами. До складу часток входять часточки, які не мають чітких меж.

63.Анатомічна і гістологічна будова органів розмноження самця

Органи розмноження самців складаються із сім’яникового мішка, парних сім’яників, придатків сім’яників, сім’явиносних проток, сім’яного канатика, сечостатевого каналу, додаткових статевих залоз, статевого члена і препуція

Сім’яниковий мішок являє собою випин черевної стінки, в якому розміщені сім’яники й придатки сім’яників. Форма сім’яникового мішка, ступінь його звисання та розміщення під черевною стінкою значно різняться у різних тварин. Сім’яниковий мішок складається з мошонки, загальної піхвової оболонки та зовнішнього підвішувача сім’яника.

Мошонка складається зі шкіри та м’язовоеластичної(м’язистої) оболонки. Шкіра мошонки зморшкувата, вкрита рідким волоссям, має потові та сальні залози. По середній лінії виділяється шов. Шкіра щільно з’єднується з м’язовоеластичною оболонкою, яка бере участь в утворенні серединної перегородки. Перегородка ділить порожнину мошонки на дві камери.

Загальна піхвова оболонка складається з двох пластинок, які міцно з’єднані між собою. Зовнішня пластинка — фасціальна(продовження поперечної черевної фасції), внутрішня — серозна(продовження пристінкової пластинки очеревини).

Зовнішній підвішувач сім’яника є продовженням внутрішнього черевного косого м’яза живота і розміщений на латеральнійповерхні загальної піхвової оболонки. Зовні м’яз вкритий фасцією підвішувача сім’яника, яка є залишком зовнішнього косого м’яза живота.

Сім’яник — парний орган яйцеподібної форми, дещо сплющений з боків (рис. 6.45). Лівий сім’яник більший за правий. Особливо великі сім’яники у жуйних, кнура, малі — у верблюда. На сім’янику розрізняють два кінці — головчастий і хвостатий, два краї — придатковий і вільний, дві поверхні — латеральну й медіальну. На головчастому кінці сім’яника знаходиться голівка придатка сім’яника, а на хвостатому — хвіст придатка сім’яника. Тіло придатка сім’яника розміщене на придатковому краї сім’яника. Між ним і сім’яником з латеральної поверхні є вузька щілина — придаткова пазуха. Зовні сім’яник вкритий власне піхвовою оболонкою, яка переходить на придаток сім’яника, утворюючи брижу сім’яника

Придаток сім’яника розміщений у вигляді тонкого тяжа на придатковому краї сім’яника і з’єднується з ним брижею. Форма придатка і ступінь його розвитку у тварин надзвичайно різні. У придатка сім’яника розрізняють голівку, тіло і хвіст. Голівка утворена сім’явиносними канальцями, які беруть початок із сітки сім’яника. З’єднуючись, вони формують протоку придатка сім’яника, яка знаходиться в його тілі та хвості

Сім’яний канатик являє собою складку сім’яникової брижі, в якій розміщені сім’явиносна протока, сім’яникові артерія і вена, нерви, лімфатичні судини та внутрішній підвішувач сім’яника. Сім’яний канатик лежить у пахвинному каналі, має форму конуса, розширена частина якого спрямована до сім’яника та його придатка. Сім’яникова вена формує лозоподібне сплетення. Сім’явиносна протока розміщуєтьсяз медіального боку брижі

Сім’явиносна протока, або сім’япровід, починається з хвоста придатка сім’яника і являє собою довгу вузьку трубку. Її стінка утворена слизовою й серозною оболонками. Сім’явиносна протока проходить через пахвинний канал у черевну порожнину в складі сім’яного канатика, потім прямує в складці сім’явиносної протоки в тазову порожнину. Позаду шийки сечового міхура сім’явиносні протоки з’єднуються з вивідними протоками міхурцевих залоз, утворюючи парну сім’явипорскувальну протоку, яка відкривається на сім’яному горбку.

У жеребця і бугая кінцеві відділи сім’явиносних проток утворюють розширення — ампулу сім’явиносної протоки. Ампули містять залозисту тканину. Між ампулами, в сечостатевій складці, розміщена чоловіча матка

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]