56 Підшлункова залоза

) - орган травної системи тварин і людини; велика заліза, що володіє зовнішньосекреторної і внутреннесекреторной функціями. Підшлункова залоза відіграє велику роль у процесах травлення і обміну речовин. Це заліза зовнішньої і внутрішньої секреції. Вона маєодночасно ендокринну і екзокринну функції, тобто здійснює внутрішню і зовнішню секрецію.Зовнішньосекреторна діяльність підшлункової залози полягає у виділенні в дванадцятипалу кишку панкреатичного соку, що містить ферменти (трипсин, ліпаза, мальтаза, лактаза тощо), які беруть участь в процесах травлення, а внутрисекреторная діяльність - у виробленні гормонів (інсуліну, ліпокоіна, глюкогена).Тим самим,виробляючи гормони інсулін і глюкагон, які надходять безпосередньо в кров, за допомогою них підшлункова залоза регулює вуглеводний і жировий обміни організму. Ці гормони володіють протилежною дією: глюкагон підвищує, а інсулін знижує рівень цукру в крові. Тим більше варто зазначити, що порушення процесів, що відповідають за вміст цукру в крові, може привести до досі невиліковному недугу як цукровий діабет.Отже, що ж із себе представляє цей важливий орган нашого організму? У людини підшлункова залоза важить від 80 до 90 г, розташована вздовж задньої стінки черевної порожнини і складається з кількох відділів: головки, шийки, тіла і хвоста. Довжина підшлункової залози становить від 16 до 22 см, ширина 3-9 см (в області головки), товщина 2-3 см. Знаходиться вона позаду задньої стінкишлунка на рівні верхніх (першого і другого) поперекових хребців між шлунком, селезінкою і 12-палої кишкою з боків і ниркою знизу. Не дарма її так і назвали - підшлункова залоза, виходячи з місця розташування - позаду задньої стінки шлунка. Підшлункова залоза виробляє панкреатичний сік, що містить травні ферменти. Саме цей секрет підшлункової залози містить ферменти, що розщеплюють білки, жири і вуглеводи в процесі травлення. Кожен з ферментів виконує своюфункцію в процесі травлення: амілаза, інвертаза і лактаза відповідають за розщеплення вуглеводів, ліпаза розщеплює жири, трипсин - білки. Вироблення гормонів внутрішньої секреції глюкагону та інсуліну впливають на вуглеводний баланс, від ліпокаїну залежить жировий обмін. Таким чином, підшлункова залоза виконує відразу дві життєво необхідні функції:сприяє травленню і збагачує кровінсуліном. Однак, деякі фактори, які є надмірностями в нашому житті (зловживання спиртними напоями та переїдання на тлі емоційних перезбудження), безпосередньо шкодять здоров'ю підшлункової залози. Таким чином, ці фактори сприяють зростанню числа захворювань панкреатитом. Панкреатит не що інше, як запалення підшлункової залози. Розрізняють гострий і хронічний панкреатит. Гострий виникає раптово, основним симптомом якого є біль, часто блювота, диспепсичні явища, пронос, схуднення, слабкість. Переважно біль при гострому панкреатиті відчувається в лівому боці, може мати характер «оперізують» болів, тобто захоплювати весь лівий бік із заходом на спину. Єдиний вірнийспосіб лікування хворого гострим панкреатитом є звернення до лікарської допомоги, так як це захворювання саме по собі не проходить, і, крім того, іноді можуть виникати важкі ускладнення. Лікування гострого панкреатиту полягає в спостереженні за хворим, під час якого йому внутрішньовенно в крапельниці вводяться різні препарати, що зменшують запалення і біль. Загострення хронічного панкреатиту характеризується, по-перше, менш сильними болями, а по-друге, як правило, такі больові епізоди повторюються періодично після погрішностей в дієті або зловживань алкоголем. Це захворювання не вимагає термінового хірургічного втручання, але лікувати його все ж необхідно. Так як будь-яке порушення функцій підшлункової залози веде до збою нормального процесу травлення. Однак у підшлункової залози є ще більш суворий недуга - цукровий діабет. На жаль, на сьогоднішній день. медицина не знає шляхів остаточного лікування від цієї хвороби.. Це захворювання виникає внаслідок дефіциту інсуліну в організмі, що призводить до порушення всіх видів обміну, в першу чергу, обміну речовин. Без інсуліну організм не в змозі засвоювати глюкозу - найважливіше джерело енергії. В результаті цього підвищується рівень глюкози в крові, а рівень глюкози в тканинах знижується, що призводить до цукрового діабету. 57 􀂑 Тонка кишка

Тонка кишка являє собою звужений відділ кишкової трубки, в якому перетравлюється корм і всмоктуються в кров і лімфу поживні речовини. Слизова оболонка тонких кишок утворює численні коловіабо злегка спіралеподібні складки, які особливо розвинуті у травоїдних тварин. Вона ніжна, бархатиста, має ворсинки які, скорочуючись, виконують ритмічні рухи . Їх кількість і форма по довжині тонких кишок неоднакові (в кінцевих відділах їхменше). Ворсинки містять судини, нерви і м’язові волокна.Ворсинки бувають неоднакових форми й розміру. Так, у коня кожна ворсинка відділена, у жуйних, свині й собаки вони в основі з’єднані в складки.Найдовші ворсинки у собаки кішки (0,96 мм), у коня вони короткі і особливо короткі у жуйних і свині (0,36 мм). Ворсинки значно збільшують всмоктувальну поверхню кишок (до 20 разів).У слизовій оболонці тонких кишок міститься значна кількість травнихзалоз. Розрізняють кишкові (крипти), або ліберкюнові ідванадцятипалі, , залози. Кишкові залози це прості трубчасті залози, які розміщені між ворсинками. Кількість їх ве-

лика, на 1 см2 знаходиться 10 тис. залоз. Загальна їх площа близько 14 м2,

за добу у травоїдних тварин залози виділяють кілька літрів соку.Дванадцятипалі залози дрібні, трубчасто-альвеолярного типу. Вони можуть продовжуватись по кишках: у свині — на 4 м, у великої рогатої худоби на 4,5, у коня — до 10 м. У собаки, навпаки, залози концентруються лише в

передній частині дванадцятипалої кишки (на перших 1–2 см).Між ворсинками помітні поодинокі лимфоїдні вузлики , які об’єднуються в більші утвори — лімфоїдні (пейєрові) бляшки,

або агрегатні лімфоїдні вузлики Останні розміщені на протилежному боці прикріплення брижі і являють собою чітко обмежені ділянки слизової оболонки з великою кількістю ямок.М’язова оболонка—утворена двома шарами м’язовихволокон: зовнішнім — поздовжнім і внутрішнім — коловим. Оболонка, крімзвичайних перистальтичних рухів, виконує ще маятникоподібні та ритмічнісегментовані рухи. Маятникоподібні рухи полягають у тому, що на короткійділянці кишка спочатку вкорочується, а потім видовжується. Сегментованірухи спричинюються одноразовим скороченням колових волокон, і кишкаперехоплюється в кількох місцях (до 1000 разів за годину). Завдяки такимрухам вміст перемішується, не просуваючись далі по кишках.Серозна оболонка переходить на кишки з брижі, наякій вона підвішена.До тонкої кишки належать три кишки: дванадцятипала, порожня і клубова. У ссавців спостерігається чітка межа між тонкою і товстою кишками.Дванадцятипала кишка початковий відділ тонкої кишки, зв’язана з підшлунковоюзалозою, має вигляд великої петлі. Вона відносно коротка і у тварин не відповідає назві (раніше вважали, що її довжина у людини дорівнює ширинідванадцяти складених пальців). Вона часто ширша за інші кишки (собака).Кишка підвішена на короткій брижі в правому підребер’ї і лише дистальнимкінцем входить у ниркову ділянку, де повертає справа наліво і переходить упорожню кишку. В початковий відділ дванадцятипалої кишки відкривається протока печінки, а разом з нею і основна протока підшлункової залози,утворюючи більший сосочок дванадцятипалої кишки Часто дещо каудальніше знаходиться менший сосочокдванадцятипалої кишки , в який відкривається протока підшлункової залози. Це свідчить про те, що в ембріональний періоджиття із стінки дванадцятипалої кишки розвивалися застінні залози (печінка, підшлункова залоза), які залишилися зв’язаними з кишкою своїми вивідними протоками.Порожня кишка називається так тому, що при розтині трупа в ній майже не помітновмісту. Вона дещо ширша за клубову кишку і виділяється більш світлорожевим кольором. Кишка підвішена на довгій брижі й утворює численніпетлі. Порожня кишка без помітних меж переходить уклубову кишку.

Клубова кишка кінцева частина тонкої кишки,з’єднується зі сліпою кишкою клубово-сліпокишковою складкою . Клубовій кишці властиве значне скупчення в її стінках лімфоїднихелементів, які у багатьох тварин утворюють угруповання лімфоїдних вузли-ків (пейєрові бляшки). Ворсинки в ній рідкі й слабко виражені.У великої рогатої худоби дванадцятипала кишка 90–120 см завдовжки.Спочатку вона йде від пілоруса вперед і вгору до печінки. В правому підребер’ї, біля воріт печінки, вона формує сигмоподібний згин . Далі кишка дорсокаудально проходить по печінці, вентрально від правої нирки до входу в тазову порожнину, потім повертає медіально,утворюючи каудальний згин, і знову спрямовується вперед до печінки, де, утворюючи дванадцятипало-порожнистий згин —, переходить у порожню кишку. Жовчна протока відкривається на відстані 50–70 см від пілоруса сичуга на невеликому сосочку.Протока підшлункової залози відокремлена від печінкової і відкриваєтьсякаудальніше на 30–40 см.Порожня кишка розміщена в правому підребер’ї, правій клубовій і пах-винній ділянках. Вона довга (до 40 м) й огинає собою лабіринт ободової кишки, утворюючи навколо останньої гірлянду. Порожня кишка підвішена накороткій брижі, яка спускається спочатку на товсту кишку, а з останньої на порожню кишку.Клубова кишка спрямована майже прямолінійно від останнього витка гірлянди порожньої кишки вперед і вгору до вентральної стінки сліпої кишки,на рівні 4-го поперекового хребця. Її отвір визначає межу між сліпою і ободовоюкишками, а слизова оболонка клубовоїкишки формує між ними заслінку

У коня дванадцятипала кишка біляпілоруса грушоподібно розширюється, утворюючи ампулу потім утворює на печінці сигмоподібний згин, огинаючи тіло підшлун-кової залози. Цю частину кишки виділяють як низхідну.