8.Ультрамікроскопічна будова плазмолеми тваринної клітини

Плазмолема має товщину 10 нм. Її можна розглянути тільки за допомогою електронного мікроскопа. Вона обмежує клітину і складається з трьох шарів: зовнішнього, середнього й внутрішнього. Зовнішній шар — глікокалікс, або над мембранний комплекс, середній —клітинна мембрана і внутрішній — підмембранний комплекс

Будову клітинної мембрани описано вище. Глікокалікс утворений переважно вуглеводами — олігоцукридами, які утворюють з білками й ліпідами клітинної мембрани складні сполуки — відповідно глікопротеїди та гліколіпіди. Вуглеводні кінці молекул цих сполук утворюють довгі розгалужені ланцюги. Глікокалікс виконує рецепторну функцію плазмолеми. За його участю здійснюється взаєморозпізнавання клітин та їх взаємодія з навколишнім середовищем. У глікокаліксі епітеліоцитів кишок сконцентровані ферменти пристінного травлення. Підмембранний комплекс представлений мікрофіламентами й мікротрубочками, які розміщені в периферичній частині клітини і є частиною цитоскелета. Структури цього комплексу мають здатність взаємно переміщуватись, що спричинює переміщення плазмолеми, частин клітини й клітини. Підмембранний комплекс бере також участь у рецепції й трансмембранному транспорті.

Плазмолема виконує численні функції. Основними з них є розмежувальна, транспортна, рецепторна, рухова та формування клітинних контактів. Розмежувальна і транспортна функції є взаємопротилежними і взаємодоповнювальними. Завдяки розмежуванню з навколишнім середовищем клітина зберігає свою індивідуальність, завдяки транспорту речовин здійснюються метаболічні процеси як у самій клітині, так і між клітиною та середовищем, що її оточує. У результаті цього забезпечується сталість внутрішнього середовища клітини. Вода і розчинені в ній гази, окремі йони та дрібні молекули органічних речовин транспортуються в клiтину i з неї шляхом дифузії (пасивний транспорт). Більшість йонів і невеликих молекул неорганічних та органічних речовин (солі, цукри, амінокислоти) транспортуються проти градієнта концентрації за участю особливих ферментів — пермеаз (активний транспорт супроводжується витрачанням енергії

9.Ультрамікроскопічнабудова і функції рибосом та мітохондрії

Рибосоми — ультрамікроскопічні органели, що утворюються в ядрі, а функціонують переважно в цитоплазмі. Вони мають вигляд округлих утворів діаметром 10 – 30 нм і складаються з двох субодиниць — великої й малої, які побудовані з білка та РНК. Розрізняють поодинокі рибосоми і їх угруповання — полірибосоми. Вони можуть розміщуватись вільно в гіалоплазмі або приєднуватись до мембран ендоплазматичної сітки. Рибосоми беруть участь у синтезі білка. На них відбувається формування поліпептидів і білків. Вільні рибосоми синтезують білок, який використовується клітиною для власних потреб.

Білок, синтезований рибосомами на мембранах ендоплазматичної сітки, потрапляє в порожнини її структур, транспортується в комплекс Гольджі і в складі секреторних гранул виводиться з клітини (секреторні білки) або використовується для формування лізосом і пероксидом

Мітохондрії — мікроскопічні органели загального призначення (рис. 1.5). В них у молекулах АТФ утворюється і накопичується енергія, необхідна для життєдіяльності клітин. Мітохондрії беруть також участь у регуляції обміну води, депонуванні йонів Са, Mg і P, продукуванні попередників стероїдних гормонів. Кількість мітохондрій у різних клітинах дуже варіабельна, від кількох до тисячі, що залежить від інтенсивності процесів метаболізму. Найбільшу кількість мітохондрій виявлено в клітинах печінки, нервових клітинах, міоцитах там’язових волокнах. Мітохондрії функціонують близько 20 діб, після чого утилізуються лізосомами. Нові мітохондрії утворюються шляхом поділу або брунькуванням. Під світловим мікроскопом мітохондрії мають вигляд нитко-, паличко- і зерноподібних структур завтовшки 0,2 – 2 мкм і завдовжки 1 – 10 мкм (див. рис. 1.5, а).

Електронномікроскопічними дослідженнями встановлено, що мітохондрії обмежені двома мембранами завтовшки близько 7 нм (див. рис. 1.5, б). Між мембранами є проміжок завширшки 10 – 20 нм. Зовнішня гладенька мембрана відділяє їх від гіалоплазми, а внутрішня обмежує вміст мітохондрій — мактрикс. Вона утворює численні складки, спрямовані всередину мітохондрій, — кристи. На внутрішній поверхні внутрішньої мембрани розміщені мітохондріальні субодиниці грибоподібної форми, в яких є ферменти, що забезпечують процес фосфорилювання.