75.Анатомічна і гістологічна будова щитоподібної та надниркової залоз

Щитоподібна залоза — непарна, складається з лівої і правої часток та перешийка .Частки лежать на відповідних поверхнях щитоподібного хряща гортані та перших хрящів трахеї і вентрально з’єднані перешийком, якого у коня і вівці може не бути. У свині перешийок добре розвинений, має вигляд пластинки, яку називають тілом. Залоза має червоно-коричневий колір, щільну консистенцію і горбисту поверхню. Маса щитоподібної залози значно коливається у різних видів тварин і в межах одного виду, що зумовлено статтю, зовнішніми умовами та станом тварин (вагітність, лактація тощо).Щитоподібна залоза побудована зі сполучнотканинної строми й паренхіми. Сполучнотканинна строма утворена пухкою сполучною тканиною, в якій є кровоносні й лімфатичні судини та нерви. Вона формує капсулу, від якої відходять трабекули, що ділять залозу на часточки. Паренхіма залози представлена епітеліальною тканиною, епітеліоцити якої утворюють пухирці — фолікули та міжфолікулярні острівці.

Надниркова залоза — парна, розміщена попереду нирок у позаочеревинному просторі й вкрита жировою капсулою (спільною і для нирок). Вона має червоно-бурий колір, трикутну або видовжено-овальну форму і щільну консистенцію.Зовні залоза оточена сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму залози відходять ніжні перегородки, розміщені між тяжами ендокриноцитів. У перегородках знаходяться численні гемокапіляри.Паренхіма залози представлена кірковою і мозковою речовинами. Перша розміщена на периферії, друга — в центрі.

76.Анатомічна і гістологічна будова тимуса, його функції

Тимус або загруднинна, вилочкова, зобна залоза, є центральним органом кровотворення та імуногенезу. В ньому утворюються Т-лімфоцити. Їх попередники надходять у тимус із червоного кісткового мозку. Крім того, в тимусі продукуються біологічно активні речовини, що впливають на ріст і розвиток організму та процеси утворення Т-лімфоцитів. Максимального розвитку тимус досягає на момент статевої зрілості тварин, після чого настає його інволюція (зворотний розвиток). У період найбільшого розвитку в тимусі, що має Y-подібну форму, розрізняють непарні грудну і проміжну та парні шийні частки. Грудна частка розміщена в середостінні попереду серця. Краніально вона переходить у проміжну, яка, в свою чергу, — у шийні. Останні лежать обабіч трахеї, досягаючи у деяких тварин гортані. За кольором та зовнішнім виглядом тимус подібний до слинних залоз або лімфатичних вузлів. Мікроскопічна будова тимуса. Зовні тимус вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину відходять перегородки— трабекули. Вони розділяють орган на окремі часточки. В капсулі й трабекулах проходять численні судини. Паренхіма часточок утворена видозміненою епітеліальною тканиною, клітини якої мають довгі відростки. З’єднуючись між собою, ці клітини формують сітчасту структуру, поміж петлями якої знаходяться лімфоцити на різних стадіях розвитку. У паренхімі часточок тимуса виділяють кіркову та мозкову речовини.

Кіркова речовина знаходиться на периферії часточки і завдяки більшій кількості в ній лімфоцитів має темніший колір. У кірковій речовині відбувається перетворення попередників Т-лімфоцитів на Т-лімфоцити. Мігруючи з кіркової речовини до мозкової, Т-лімфоцити розносяться далі кров’ю до периферичнихкровотворних органів, де відбувається їх остаточне дозрівання й диференціація.

Мозкова речовиназнаходиться в центральній частині часточок і має менш інтенсивне забарвлення. В ній крім лімфоцитів є тимусні тільця, що являють собою концентрично накладені одна на одну пластинчасті клітини з малопомітним ядром. Тимусні тільця є продуктами диференціації клітин паренхіми. В процесі інволюції паренхіма часточок тимуса заміщується жировою тканиною