12.Будова,функції та розвиток сперматозоїдів

Статеві клітини самців називають сперматозоїдами, або сперміями (рис. 2.1). Це рухливі джгутикоподібні клітини, що входять до складу сперми і виконують три основні функції: забезпечують контакт зі статевою клітиною самиці, вносять у яйцеклітину центріоля, яка потрібна для її поділу, і передають майбутньому організму спадкову інформацію самців. Довжина сперматозоїдів свійських ссавців коливається від 50 до 80 мкм. Найбільшу довжину мають сперматозоїди бика і барана (75 – 80 мкм), найменшу — кнура (50 – 55) і жеребця (50 – 60 мкм).

Сперматозоїд складається з головки, шийки і хвоста (джгутика), які обмежені плазмолемою (рис. 2.2, див. рис. 2.1). Головкамає сплюснуту округлу або овальну форму (у птахів вона конічна або гвинтоподібна) і розміщена на передньому кінці сперматозоїда. Її більшу частину займає ядро, в якому міститься спадковий матеріал у вигляді хромосом. Сперматозоїди гетерогаметнi, оскільки в їхніх ядрах знаходяться різні типи статевих хромосом — Х або Y. Відповідно до цього вони поділяються на адросперматозоїди — мають Y-хромосому і гінекосперматозоїди — Х-хромосому. У переднійчастині головки ядро вкриває акросома (видозмінений комплекс Гольджі), в якій містяться гідролітичні ферменти — трипсин і гіалуронідаза. Вони потрібні для перфорації вторинної оболонки яйцеклітини під час запліднення. У плазмолемі ділянки головки сперматозоїда знаходяться фібрили, які надають їй міцності. Шийка сперматозоїда коротка. Вона має незначний об’єм цитоплазми, в якій розміщені проксимальна центріоля і краніальна частина дистальної центріолі.

Хвіст сперматозоїда — це орган його руху. На ньому розрізняють проміжну, головну і кінцеву частини, що розміщені позаду шийки в наведеній послідовності У проміжній, головній і кінцевій частинах хвоста розміщений скоротливий апарат. Він представлений аксонемою — осьовою ниткою і мікрофібрилами. Аксонема починається від краніальної частини дистальної центріолі, має циліндричну форму і знаходиться в центрі хвоста. Вона побудована з 10 пар мікротрубочок, з яких одна пара займає центральне положення. Навколо аксонеми циркулярно розміщені мікрофібрили. Проміжна частина (тіло сперматозоїда) містить найбільший об’єм цитоплазми, в якій розміщені мітохондрії та включення. Мітохондрії розміщені спірально навколо аксонеми і формують мітохондріальну піхву. Вони забезпечують енергією рухову активність сперматозоїдів. Включення представлені глікогеном і фосфоліпідами. На межi мiж промiжною й головною частинами хвоста, навколо аксонеми, розміщена каудальна частина дистальної центрiолi. В головній частині хвоста прошарок цитоплазми тонкий, у ній немає органел і включень. Кінцева частина за своєю будовою подібна до основної. Однак у ній відсутні циркулярні мікрофібрили, а є лише поодинокі скоротливі мікрофіламенти. Аксонема в ділянці кінчика хвоста розпадається на кінцеві нитки

13.Будова яйця курки та етапи його формування в яйцеводі

Будова яйцеклітини птахів. Яйцеклітину птахів називають яйцем (рис. 2.4). Яйце складається з жовтка, білка, підшкаралупової оболонки й шкаралупи. Жовток — це власне яйцеклітина, в якій є ядро і цитоплазма. Ядро знаходиться в ділянці анімального полюса і оточене вузькою смужкою цитоплазми, яка не має жовтка і містить органели (зародковий диск, рубчик). Жовток яйця неоднорідний, він буває світлим і темним. Поблизу центра яйцеклітини знаходиться світлий жовток. Ця зона має колбоподібну форму і називається латеброю. В інших ділянках яйцеклітини темний і світлий жовтки розміщені шарами. Темний жовток формується вдень, світлий — уночі. Жовток утримується в центрі за допомогою халаз — пучків тонких ниткоподібних структур білково-вуглеводної природи, які спрямовані від жовтка допідшкаралупової оболонки протилежних кінців яйця. При цьому ядро яйцеклітини завжди знаходиться зверху. Вторинної оболонки у сформованій яйцеклітині птахів немає. Білок, підшкаралупова оболонка і шкаралупа — це складові частини третинної оболонки. Білок розміщений навколо жовтка. До його складу входить вода, білки, вуглеводи, мінеральні речовини та незначна кількість ліпідів. Вони є поживним матеріалом для зародка. В білку є також бактерицидні речовини. Залежно від локалізації розрізняють внутрішній і зовнішній шари білка. В кожному шарі білок буває в рідкому й щільному станах. Щільний білок бере участь у формуванні халаз. Зовні білок вкритий підшкаралуповою оболонкою, яка складається з двох шарів — зовнішнього та внутрішнього. Внутрішній шар прилягає до білка, а зовнішній — до шкаралупи. В ділянці тупого кінця яйця між шарами оболонки знаходиться порожнина, заповнена повітрям, — повітряна камера. Підшкаралупова оболонка побудована з волокон, до складу яких входять кератиноподібні речовини. Вона дуже щільна, еластична і проникна для газів, води та розчинів.

Шкаралупа побудована з неорганічних та органічних речовин. Органічні речовини утворюють щільно розміщені пучки волокон, а неорганічні — вапно. В шкаралупі є мікроскопічні пори, в зв’язку з чим вона проникна для газів. Зовні шкаралупа вкрита кутикулою, яка побудована із глікозаміногліканів. Вона запобігає проникненню крізь пори шкаралупи мікроорганізмів, спор грибів і проникна для газів. Шкаралупа виконує захисну функцію і є депо мінеральних речовин, які використовуються для формування скелета зародка