Які механізми походження повільнохвильового сну?
Повільні хвилі електричної активності на ЕЕГ під час повільнохвильового сну можуть бути зумовлені стимулюванням таких структур: 1) зон проміжного мозку, зокрема задніх ядер гіпоталамусу і сусідніх ядер таламусу; 2) на рівні довгастого мозку в зоні ядра одиночного тракту; 3) нейронів передоптичної зони.
Цей вид сну регульований циркадним ритмом завдяки функції супрахіазматичних ядер, які беруть участь у синхронізації багатьох циркадних ритмів (сон-неспання, добові коливання температури тіла, секреція гормонів мелатоніну, АКТГ)
Агоністи серотоніну пригнічують повільнохвильвий сон, антагоністу серотоніну посилюють його у людей.
Концентрація аденозину збільшується під час неспання у холінергічних структурах переднього мозку, ядрах мосту, проте зменшується під час сну. Антагоніст аденозину кофеїн стимулює неспання.
Які механізми походження швидкого сну – шро?
Механізми, які спричиняють швидкий сон, розташовані у ретикулярній формації мосту, де підвищується активність холінергічних нейронів. При цьому пригнічена активність норадренегічних нейронів голубої плями і серотонінергічних нейронів ядер шва.
Яку роль відіграє сон?
Зміна функції мозку під час сну забезпечує упорядкування інформації, а на периферії у вісцеральних системах, де панує вагус, та у м’язах відбуваються процеси відновлення, синтезу білків, інших речовин, все це сприяє готовності до напруженої діяльності після сну - під час неспання.
Частина 2. Фізіологія вісцеральних систем
1. Система крові
Тема 1.Загальна характеристика системи крові. Склад і функції крові.
Що називають системою крові?
Система крові– це сукупність виконавчих структур (кров, яка циркулює та депонована; органи кровотворення (гемопоезу) й органи, де складові крові руйнуються) та апарату регуляції (нервові та гуморальні механізми), діяльність яких направлена на підтримання адекватних змін складових компонентів крові для забезпечення пристосувальних реакцій.
Такими пристосувальними реакціями організму, що здійснюються за участю системи крові, є збільшення кількості еритроцитів і гемоглобіну при тривалих фізичних навантаженнях завдяки стимуляції еритропоезу, бо збільшення інтенсивності метаболізму призводить до збільшення потреби клітин організму у кисні, основною функцією гемоглобіну є приєднання та транспортування кисню.
Збільшення кількості лейкоцитів (лейкоцитоз) є захисною пристосувальною реакцію організму до дії вірусів чи бактерій в організмі, у якій приймають участь як органи лейкопоезу, так і різновиди лейкоцитів завдяки здійсненню процесу регуляції.
У вагітних жінок перед пологами збільшується в крові концентрація білка фібриногену, який приймає участь у зсіданні крові, це відбувається заздалегідь завдяки регуляторним механізмам синтезу фібриногену у печінці.
Яка кількість крові в організмі?
Об’єм крові становить 6-8% маси тіла.
Який склад має кров? Які функції вона виконує?
Кров складається з формених елементів і плазми.
В1 л крові формені елементи займають у середньому 46% об’єму крові у чоловіків і 41% - у жінок, цей показник називають гематокритним показником або гематокритом.
Формені елементи крові– цееритроцити, які є засобами транспортування киснюдо клітин організму і приймають участь у транспортуванні СО2 від клітин;лейкоцити – приймають участь у захисних функціяхкрові;тромбоцити – приймають участь у зупинці кровотечі (гемостазі)при пошкодження судин.
Плазма крові містить такі речовини:
воду, яка є розчинником;
поживні речовини – амінокислоти, глюкоза, ліпіди, які всмоктуються в кров з травного каналу і транспортуються до клітин організму;
електроліти (іони натрію, калію, кальцію, магнію, хлору, фосфатів, гідрокарбонатів) сталість яких підтримується механізмами регуляції, бо від них залежать: 1)функції клітинорганізму, в тому числі нервових, м’язових клітин, секреторних залоз та інших; 2) вони є тими складовими плазми, які створюють осмотичну концентрацію –осмотичний тисктакий самий, як у міжклітинній рідині; 3) вони входятьдо складу гідрокарбонатної та фосфатної буферних систем, що приймають участь у регуляції сталості кислотно-основної реакції крові;
метали (залізо, мідь, інші), які входять до складу ферментів, а залізо – до складу гемоглобіну;
продукти метаболізму (креатин, сечовина, молочна кислота, інші), що транспортуються від клітин до нефронів нирок, де з сечею виводяться з організму;
вітаміни, ферменти, що приймають участь у багатьох реакціях метаболізму;
гормони як чинники гуморальної регуляції;
білки плазми крові, концентрація яких знаходиться у межах 65-80 г/л, вони підтримують величину онкотичного тиску крові, приймають участь у транспортуванні речовин (металів, ліпідів, гормонів, деяких метаболітів), приймають участь у захисних функціях крові, входять до складу чинників системи гемостазу.
Таким чином, складові компоненти плазми крові виконують роль речовин, що транспортуються до клітин організму або від них, а також містять складові, що приймають участь у гемостазі, бо кров входить до внутрішнього середовища організму.