Що називають серцевим циклом, яка його структура?

Серцевий цикл – це зміна станів скорочення (систоли) і розслаблення (діастоли) відділів серця, яка повторюється циклічно. Водій ритму серця синоатріальний вузол генерує ритмічно потенціали дії які поширюються на передсердя та завдяки провідні системі на кардіоміоцити шлуночків, які скорочуються. При частоті скорочень серця 75/хв.. тривалість серцевого циклу становить 0,8с.

Скорочення камер серця називають систолою, а розслаблення – діастолою.

Під час систоли шлуночків виникає поширення збудження по міокарду та скорочення, завдяки чому підвищується в них тиск крові і закриваються передсердно-шлуночкові клапани (період напруження). Кров завдяки градієнту тисків під час систоли через відкриті півмісяцеві клапани переходить із лівого шлуночка в аорту, а із правого шлуночка – в легеневу артерію (період вигнання крові).

Під час діастоли шлуночків тиск крові в них зменшується і стає меншим, ніж в аорті і легеневій артерії, це призводить до закриття півмісяцевих клапанів (протодіастолічний період). Подальше розслаблення шлуночків відбувається при закритих передсердно-шлуночкових і закритих півмісяцевих клапанах (фаза ізометричного розслаблення), доки тиск крові не зменшиться до такого, як у передсердях (майже до нуля), що призводить до відкривання передсердні-шлуночкових клапанів, через отвори кров із передсердь надходить у шлуночки (період наповнення), завершується наповнення шлуночків кров’ю під час систоли передсердь.

Беручи до уваги, що нагнітальну функцію в системі кровообігу виконують саме шлуночки серця, а передсердя – резервуарну та ще під час систоли додатково наповнюють шлуночки кров’ю, структуру серцевого циклу можна представити так, як на схемі:

Отже ще раз наголосимо, що вигнання крові зі шлуночків серця в аорту та легеневу артерію здійснюється під час систоли завдяки градієнту тисків між лівим шлуночком і аортою, правим шлуночком і легеневою артерією, бо відкриваються півмісяцеві клапани.

Наповнення шлуночків кров’ю відбувається під час їх діастоли, на початку якої закриваються півмісяцеві клапани, бо тиск у шлуночках стає меншим, ніж в аорті та легеневій артерії і поступово зменшується до величини тиску у передсердях – майже до нуля, передсердно-шлуночкові клапани відкриваються і кров з передсердь йде до шлуночків, наповнюючи їх на 2/3 кінцево-діастолічного об’єму, остання 1/3 крові наповнює шлуночки під час систоли передсердь. При зменшенні тривалості діастоли наповнення шлуночків кров’ю зменшується.

Тема 7. Регуляція діяльності серця. Що таке міогенна регуляція діяльності серця?

Міогенна регуляція– це вид місцевої внутрішньоклітинної регуляції сили скорочення клітин міокарду завдяки збільшенню в кожній клітинні під час скорочення кількості поперечних актино-міозинових містків.

Міогенна регуляціяпризводить до зміни сили скорочення клітини міокарду залежно від: 1) ступеня їх розтягування перед скороченням при наповненні камер серця кров’ю (переднавантаження), 2) частоти скорочення серця.

Сила скорочення змінюється залежно від кількості поперечних актино-міозинових містків, які утворюються в клітинах міокарду під час скорочення.

Основним чинником, від якого залежить сила скорочення клітин міокарду, є концентрація внутрішньоклітинного кальцію.

1) Регуляювання сили скорочення міокарду залежно від довжини м’язових волокон інколи називають старим терміном – гетерометричним регулюванням: при цьому кількість поперечних актиноміозинових містків збільшується при розтягненні м’язових волокон завдяки збільшенню зони контакту, а концентрація іонів кальція не змінюється. Це закон серця Франка-Старлінга.

2) Проте регулювання сили скорочення без зміни довжини кардіоміоцитів називають гомометричним, при цьому сила скорочення збільшується при збільшенні концентрації іонів кальцію в клітинах міокарду. При збільшенні частоти скорочення серця у міоплазмі збільшується концентрація іонів кальцію, що призводить до збільшення кількості поперечних актино-міозинових містків, що утворюються при скороченні. Це хроноінотропний ефект або сходи Боудича..