Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПРАКТИКУМ з Фізіології для фармацевтів..doc
Скачиваний:
1196
Добавлен:
11.02.2016
Размер:
9.97 Mб
Скачать

Які методи вимірювання енергетичних витрат організму?

Метод прямої калориметрії - це безпосереднє вимірювання тепла, що витрачає організм, за допомогою спеціальної камери – калориметра, який є ізольованою термодинамічною системою (не обмінюється з зовнішнім середовищем енергією). Застосовується переважно в експериментах, бо потребує тривалого часу перебування об’єкта в калориметрі.

Непряма калориметрія:заснована на вимірюванні кількості кисню, спожитого організмом за певний час, бо споживання кисню є необхідним для процесів метаболізму. Вироблення енергії в процесі метаболізму залежить від того, які речовини переважно окислюються, бо при цьому утворюється різна кількість енергії.

При окисленні вуглеводів утворюється 4,1 ккал/г (17,16 кДж/г), для білків з поправкою на окислення до сечовини – 4,1 ккал/г (17,17 кДж/г); для жирів – 9,3/ккал/г (38,94 кДж/г) енергії.

Для чого визначають у людини добові енергетичні витрати?

Методом непрямої калориметрії визначають у людини найчастіше:

1) загальні добові енергетичні витрати, щоб підтримати енергетичний баланс організму – розрахувати, скільки енергії має поступати в організм з поживними речовинами відповідно до енергетичних витрат організму, бо організм як відкрита термодинамічна система підпорядковується законам термодинаміки;

2) добові енергетичні витрати в умовах основного обміну (ОО), який характеризує інтенсивність метаболізму.

Загальні добові енергетичні витрати дорослого працездатного населення залежить від інтенсивності фізичної праці, а також від віку і статі.

Доросле населення за рівнем загальних енергетичних витрат умовно поділяють на 5 груп:

1-а – ті, що зайняті переважно розумовою працею;

2-а – ті, що зайняті переважно легкою фізичною працею;

3-я – ті, що зайняті середньої важкості фізичною працею;

4-а – ті, що зайняті важкою фізичною працею;

5 а – ті, що зайняті дуже важкою фізичною працею.

У фізіологічних умовах завдяки збереженню енергетичного балансу організму підтримується працездатність і стала маса тіла, величина якої залежить від балансу між споживанням їжі й енергетичними витратами, серед яких фізичне навантаження є важливим.

Добові енергетичні витрати в умовах основного обміну (ОО) – це енергетичні витрати організму у стандартних умовах: вранці після пробудження, натще, лежачі, в емоційному спокої, при температурі комфорту.

Всі зазначені чинники впливають на інтенсивність метаболізму: після вживання білкової їжі інтенсивність метаболізму збільшується на 30% (специфічний динамічний вплив їжі)) і це збільшення може тривати до 12-18 годин; фізична робота та психічна діяльність також збільшують величину ОО; зниження температури навколишнього середовища призводить до збільшення інтенсивності метаболізму в процесі терморегуляції.

ОО порівнюють з його належними величинами (стандартним ОО), який визначають за таблицями, що враховують масу тіла, ріст і вік, стать , бо від цих чинників залежить інтенсивність метаболізму. При умові, що визначений ОО збігається зі стандартним ОО в межах +,- 10%, його величина є нормальною, що свідчить про нормальну інтенсивність метаболізму.

Тема 17. Температура тіла людини, її добові коливання. Що характеризує температура тіла, де вона вимірюється?

Температура тіла характеризує баланс між процесами теплопродукції і тепловіддачі в організмі. Баланс між процесам теплопродукції і тепловіддачі підтримується у гомойотермних організмів завдяки механізмам терморегуляції. Сталою є температура ядра, температура оболонки змінюється.

Температура ядра – це температура глибоких частин тіла –у людини: у прямій кишці: 37,3-37,6оС; в порожнині рота: 36,7-37,0оС; під пахвою: 36,6оС.

Коли вимірюють температуру тіла – то це мова йде саме про вимірювання температури ядра, яка підтримується сталою.

Температура оболонки - це температура поверхневого шару тіла - шкіри. Її вимірюють на практиці в ділянках лоба, грудей, живота, плеча, передпліччя, тильної сторони долоні, стегна, гомілок, дорсальної поверхні ступні, на підставі чого розраховують середню температуру шкіри. Вона становить 33-34оС при температурі комфорту навколишнього середовища.