Чому небезпечним є отруєння чадним газом?
Чадним газ (СО) швидко приєднується гемоглобіном, утворюючи карбоксигемоглобін. Ця сполука дуже стійка і транспортування гемоглобіном кисню стає неможливим, а це основна форма транспортування кисню кров’ю. В той же час всі метаболічні процеси в організмі є аеробними, нестача кисню призводить до загибелі організму.
Які чинники стимулюють еритропоез?
Еритропоез – утворення еритроцитів здійснюється у дорослої людини у червоному кістковому мозку; руйнування старих (еритроцити живуть в середньому 120 днів) і дефектних еритроцитів відбувається у червоній пульпі селезінки. Для нормального синтезу гемоглобіну необхідно залізо, амінокислоти, вітаміни, зокрема вітамін В12, фолієва кислота.
Серед механізмів регуляції еритропоезу найважливішу роль відіграють гормони, зокрема еритропоетини, гормони, які утворюються переважно в перитубулярних клітинах нирок залежно від вмісту кисню у тканинах нирки (90%) та печінці (10%). Окрім еритропоетинів андрогени, чоловічі статеві гормони також стимулюють утворення еритропоетинів та кількість клітин попередників еритроцитів у кістковому мозку.
Чим більше інтенсивність метаболізму, тим більше потреба організму у кисні, тим більше утворюється еритропоетинів у нирках при зменшенні напруги кисню, що транспортується з кров’ю, тим більше стимуляція еритропоезу. Тому спортсмени, які мають значні фізичні навантаження, мають кількість гемоглобіну до 189 г/л, а кількість еритроцитів 5,5•1012/л.
Тема 3. Лейкоцити, їх функції Яка кількість та види лейкоцитів, їх роль?
Кількість лейкоцитів становить в межах 4-9•109/л. ільшення кількості лейкоцитів називають лейкоцитозом, а зменшення кількості – лейкопенією.
Фізіологічний лейкоцитоз може бути після вживання їжі, м’язової роботи, коли незначне збільшення кількості лейкоцитів запобігає проникненню бактерій при можливому пошкодженню бар’єрів під час травлення або фізичного навантаження.
За морфологічною будовою вони поділяються на гранулоцити, які є найчисельнішими серед усіх лейкоцитів, та агранулоцити.
До складу гранулоцитів входять нейтрофіли (50-70%), еозинофіли (1-4%), базофіли (0,4%).
Основною функцією нейтрофілів є фагоцитоз. Нейтрофіли можуть проходити через стінку капілярів між ендотеліальними клітинами (діапедез) і завдяки хемотаксису мігрувати туди, де знаходяться бактерії або продукти їх розпаду у вогнищах запалення, знищуючи їх шляхом фагоцитозу.
Еозинофіли також проникають із капілярів у тканини і мають функцію фагоцитозу. Особливо багато цих клітин у слизовій оболонці травного каналу, де вони забезпечують захист від паразитів, та у слизовій оболонці дихальних шляхів, де вони виконують свою роль у разі алергічних реакцій, коли їх кількість збільшується (еозинофілія).
Базофіли містять у гранулах гістамін (тканинний гормон), гепарин (антикоагулянт, що запобігає зсіданню крові), ферменти протеази. Вони утворюють та виділяють лейкотрієни, простагландини – тканинні гормони. На мембрані їх розміщенні ІgE-рецептори, які можуть приєднувати антигени. Отже базофіли беруть участь у запальних реакціях, знищуючи бактеріальних збудників, їх кількість збільшується при алергічних реакціях.
До складу агранулоцитів входять моноцити (2-8%), лімфоцити (20-40%).
Моноцити є тканинними макрофагами, які мігрують у тканини і здійснюють фагоцитоз, цим вони не тільки знищують бактерії, але виділяють чисельну кількість тканинних гормонів (інтерлейкінів), які регулюють продукцію інших учасників захисного процесу.
Лімфоцити приймають участь у реакціях набутого імунітету на відміну від інших видів лейкоцитів, які є учасниками вродженого імунітету. Імунітет – це захист організму від патогенних впливів; з латини – immunitas – це позбавлення від чогось.
Лімфоцити поділяються на Т- лімфоцити і В-лімфоцити.
В-лімфоцити приймають участь у гуморальному імунітеті: після зустрічі з антигеном вони диференціюються у В-клітини пам’яті, які протягом тривалого часу можуть розпізнавати чужі антигени, та плазматичні клітини, які продукують відповідні імуноглобуліни – антитіла, знешкоджують антигени.
Т- лімфоцити приймають участь у клітинному імунітеті, який супроводжується відторгнення чужих клітин, тканин, які не притаманні організму у нормальних фізіологічних умовах.
Як регулюється кількість гранулоцитів і моноцитів?
Збільшення кількості лейкоцитів є пристосувальної реакцією організму на інфікування та процеси запалення. Пристосувально-захисний лейкоцитоз є наслідком стимуляції гемопоезу (лейкопоез) – утворення нових лейкоцитів виникає при запаленні, пошкодженні клітин, пухлинах і здійснюється під впливом гормонів, колонієстимулюючих факторів (КСФ), цитокінів-лейкотрієнів. Зміни в лейкоцитарній формулі при лейкоцитозі часто віддзеркалюють як стадію розвитку патологічного процесу, так і чинники, що його викликали. На схемі показано спрощену регуляцію утворення гранулоцитів, моноцитів-макрофагів:
