3. Система дихання Тема 11. Загальна характеристика системи дихання. Основні етапи дихання. Що називають системою дихання?

Система дихання –це сукупність виконавчих структур й апарату регуляції, які здійснюють обмін газів між клітинами організму і зовнішнім середовищем, забезпечуючи потреби організму у кисні відповідно до інтенсивності метаболізму і тим самим підтримують газовий гомеостаз.

До виконавчих структур належать:

1) структури, що забезпечують обмін газів між альвеолами легень і зовнішнім середовищем – грудна клітка разом з дихальними м’язами, які при скороченні і розслабленні змінюють її об’єм; дихальні шляхи та легені;

2) система кровообігу, завдяки якій здійснюється кров’ю транспортування кисню та обмін газів на рівні капілярів;

3) система еритрону, яка забезпечує оптимальну кількість еритроцитів як транспортних засобів кисню кров’ю.

Апарат регуляції має нервові й гуморальні механізми регуляції, завдяки яким здійснюється пристосування функцій виконавчих структур до потреб організму у кисні, завдяки чому підтримуються параметри газового гомеостазу: рО₂, рСО₂, рН артеріальної крові.

Що таке дихання, які етапи дихання

Дихання - це процес обміну газів між клітинами організму і зовнішнім середовищем. Його умовно можна поділити на такі етапи:

1) зовнішнє дихання - процес обміну газів між клітинами організму і зовнішнім середовищем;

2) дифузія газів через легеневу мембрану – це обмін газів між альвеолярним повітрям і кров’ю легеневих капілярів завдяки градієнту парціальних тисків;

3) транспортування газів кров’ю;

4) дифузія газів через стінку капілярів до клітин організму і від них;

5) тканинне дихання – участь кисню у метаболічних процесах у клітинах організму й утворення в них вуглекислого газу, наслідком чого є синтез макроергічних сполук, які необхідні для здійснення функцій клітин.

Тема 12. Зовнішнє дихання. Біомеханіка вдиху і видиху. Яка роль зовнішнього дихання

3овнішнє дихання є першим етапом процесу дихання і становить собою обмін газів між зовнішнім середовищем і легенями, що призводить до утримання сталого парціального тиску кисню й вуглекислого газу в альвеолах, щоб забезпечити наступні етапи дихання.

Процес зовнішнього дихання забезпечується завдяки біомеканіки вдиху і видиху.

Скорочення дихальних м'язів, зумовлене ритмічною активністю дихального центра, призводить до збільшення об’єму грудної клітки і легень, і внаслідок різниці між тиском повітря у зовнішньому середовищі та альвеолах зовнішнє повітря надходить трахеобронхіальними шляхами в альвеоли - акт вдиху. Протилежний процес відбувається під час видиху.

Структури апарату зовнішнього дихання показані на схемі:

Яка біомеханіка вдиху і видиху?

Вдих – це вхід атмосферного повітря в легені за градієнтом тисків між атмосферним повітрям і легенями. Це активний процес, який завдяки збільшенню об’єму грудної клітки при скороченні інспіраторних м’язів (діафрагми, грудних міжреберних) призводить до збільшення об’єму легень і зменшенню тиску в альвеолах відносно тиску атмосферного повітря.

Під час спокійного вдиху у легені в середньому входить до 500 мл повітря (дихальний об’єм - ДО), під час глибокого видиху – 1200 мл (резервний об’єм видиху – РО вд.)

Видих – це вихід повітря з легень за градієнтом тисків між легенями і атмосферним повітрям. Це пасивний процес, який здійснюється завдяки зменшенню об’єму грудної клітки при розслабленні інспіраторних м’язів (або додатковому скороченні експіраторних м’язів) та зменшенню об’єму легень завдяки їх еластичній тягі, що призводить до збільшення альвеолярного тиску у порівнянні з атмосферним тиском.

Під час спокійного видиху з легень виходить в середньому 500 мл (ДО) повітря, під час глибокого видиху – 1500 мл повітря (резервний об’єм видиху – РО вид.