Gidens_Sotsiologiya1

4. СУСПІЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

113

ня. Хоч ми й можемо послати будь-кому зі своїх знайомих листа елек­ тронною поштою по Інтернету, ми також готові полетіти за тисячу миль, щоб провести суботу й неділю з другом.

Мікросоціологічні дослідження потрібні, у свою чергу, для кра­ щого зрозуміння широких інституціональних моделей. Взаємодія віч-на-віч — це, безперечно, основа всіх форм соціальної організа­ ції, хоч би якими великомасштабними вони були. Припустімо, ми вивчаємо діяльність бізнесової корпорації. Ми можемо довідатися про неї дуже багато, просто спостерігаючи за поведінкою її пра­ цівників, які взаємодіють віч-на-віч. Ми можемо проаналізувати, наприклад, взаємодію між директорами в кімнаті нарад, між людь­ ми, які працюють у різних конторах, або робітниками, котрі працю­ ють на складі чи в крамницях. У такий спосіб ми не зможемо від­ творити картину всієї корпорації, оскільки частина бізнесових опе­ рацій здійснюється через друковані матеріали, листи, телефони та комп'ютери. Проте немає сумніву, що ми значно наблизимося до розуміння того, як працює організація.

В подальших розділах ми ознайомимося з іншими прикладами того, як взаємодія в мікроконтекстах впливає на значніші соціальні процеси і як макросистеми у свою чергу впливають на вужчі ситуа­ ції суспільного життя.

1.Соціальна взаємодія — це процес, у якому ми діємо і реаґуємо на тих, хто нас оточує. Багато на вигляд тривіальних аспектів нашої повсякденної поведінки виявляються, при уважному ви­ вченні, і досить складними, і досить важливими аспектами соці­ альної взаємодії. Наприклад, погляд, тобто як ми дивимося на інших людей. У більшості видів взаємодії контакт очима здійс­ нюється лише на коротку мить. Пильний погляд, спрямований на іншу особу, може бути сприйнятий як вияв ворожості або, в де­ яких випадках, закоханості. Вивчення суспільної взаємодії є фундаментальною сферою соціології, що висвітлює чимало аспек­ тів суспільного життя.

2.Людське обличчя може передавати багато різних виразів. Широко розповсюджена думка, що головні елементи емоційного виразу на людському обличчі — природжені. Кроскультурне студіювання свідчить, що в різних культурах люди витлумачують емоції, від­ творені на людських обличчях, приблизно однаково. «Обличчя» можна також розуміти в ширшому значенні, що стосується того, як ставляться до індивіда інші. Загалом у наших взаємодіях із людьми ми намагаємося «зберегти обличчя», тобто почуття само­ поваги.

3.Вивчення повсякденного мовлення та розмов дістало назву етнометодології; цей термін уперше вжив Гаролд Ґарфінкел. Етнометодологія — це аналіз тих способів, якими ми активно (хоча за

114	4. СУСПІЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

звичайних обставин це відбувається ніби само собою) розшифро­ вуємо, що хочуть виразити інші люди своїми словами або діями.

4.Ми можемо багато довідатися про природу повсякденного мовлен­ ня з «вигуків-реакцій» та обмовок (тих випадків, коли люди не­ правильно вимовляють або вживають слова чи фрази). Обмовки часто мають кумедний характер і в психологічному плані справді тісно пов'язані з дотепом або жартом.

5.Несфокусована взаємодія — це коли на великих зібраннях людей

індивіди усвідомлюють присутність одне одного, хоча між собою не розмовляють. Сфокусована взаємодія, яку можна поділити на окремі зустрічі, або епізоди взаємодії, відбувається, коли двоє або більше індивідів безпосередньо прилучаються до того, що каже або робить інший (інші).

6. Соціальну взаємодію часто можна вивчати (і глибоко зрозуміти), застосувавши до неї драматургічну модель, тобто йдеться про такий погляд на соціальну взаємодію, коли ті, хто бере в ній участь, сприймаються як актори, що грають на сцені, де є деко­ рації й бутафорія. Як і в театрі, в розмаїтих контекстах суспіль­ ного життя можна провести чітку різницю між переднім реґіоном (власне сценою) і залаштунковим місцем, де актори готуються до виступу і розслаблюються після вистави.

7.Соціальні ролі — соціально визначені очікування від індивіда у відповідності до його статусу чи соціальної позиції.

8.Будь-яка соціальна взаємодія міститься в часі й просторі. Ми можемо проаналізувати, на які поєднані в часі й просторі «зони» ділиться повсякденне життя кожного з нас, якщо подивимося, які види діяльності відбуваються в певні періоди часу і, разом з тим, яких переміщень у просторі вони вимагають.

9.Вивчення взаємодій, які відбуваються віч-на-віч, звичайно нази­ вають мікросоціологією, на противагу макросоціології, що вивчає більші групи, інституції та соціальні системи. Мікро- й макроаналіз насправді дуже пов'язані і взаємодоповнюють один одного.

Michael Argyle, Experiments in Social Interaction (Aldershot: Dartmouth, 1993). Загальний огляд суспільних та психологічних аспектів міжособистісних стосунків.

Erving Goffman, Behaviour in Public Places (New York: Free Press, 1963). Аналіз ритуалів, які здійснюють індивіди в публічних контекстах взаємо­ дії.

Erving Goffman, The Presentation of Self in Everyday Life (Harmondsworth: Penguin, 1969). Одна з головних праць Ґофмана, в якій він досліджує, як індивіди організовують свою взаємодію з іншими, щоб створити певну думку про себе.

Henri Lefebvre, Everyday Life in the Modern World (London: Allen Lane,

4. СУСПІЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

115

1971). Дослідження впливу сучасних соціальних змін на природу повсяк­ денного життя.

Eric Livingstone, Making Sense of Ethnomethodology (London: Rout-ledge and Reagan Paul, 1987). Корисний загальний нарис з етнометодології, де ясно викладено основні ідеї цього методу.

Phil Manning, Erving Goffman and Modern Sociology (Cambridge: Polity Press, 1992). Чудовий загальний огляд головних праць Ґофмана.

ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ 118

СТАТЬ, ГЕНДЕР І БІОЛОГІЯ 119

Гендерні відмінності: природа та виховання

ГЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ 121

Реакції батьків і дорослих · Навчання гендеру · Дитячі книжки й телепередачі · Труднощі несексистського виховання дитини · Гендерна поведінка

ГЕНДЕРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ І СЕКСУАЛЬНІСТЬ: ДВІ ТЕОРІЇ 126

Теорія гендерного розвитку Фройда · Теорія гендерного розвитку Ходоров

СЕКСУАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ 128

Біологія і сексуальна поведінка · Соціальні чинники сексуальної поведінки · Сексуальність у західній культурі · Гомосексуальність · Проституція

ВИСНОВКИ: ГЕНДЕР, СЕКСУАЛЬНІСТЬ І НЕРІВНІСТЬ 143

РЕЗЮМЕ 143

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА 144

ВАЖЛИВІ ТЕРМІНИ 145

Що означає бути чоловіком? Що означає бути жінкою? Джен Mo-

ріс, знаменита письменниця, мандрівниця, була раніше чоловіком. Під ім'ям Джеймса Моріса вона брала участь у британській експе­ диції на чолі з сером Едмундом Гіларі, що успішно підкорила гору Еверест. Вона взагалі була чоловіком неабияким — брала участь у автомобільних перегонах і займалася багатьма іншими видами спор­ ту. І все ж вона завжди відчувала себе жінкою в чоловічому тілі. Зрештою вона зробила собі операцію, що змінює стать, і відтоді живе як жінка.

Моріс написала книжку про досвід людини, яка змінила стать, спробувавши глибше заглянути в два різні світи, чоловічий і жі­ ночий.

«Нам кажуть, що соціальна різниця між статями звужується, але мені довелося в другій половині двадцятого сторіччя побувати в обох ролях — чоловічій і жіночій, і, на мій погляд, немає жодного аспекту існування, жодного моменту протягом дня, жодного контакту, жодної ситуації, жодної реакції, в яких би чоловіки та жінки не діяли по-різному. Сам тон голосу, яким тепер до мене зверталися, поза людини, якій випало стояти зі мною поруч у черзі, сама атмосфера, яка оточувала мене, коли

явходила до кімнати або сідала за стіл у ресторані, постійно підкреслю­ вали той факт, що мій статус змінився.

Причому змінилася не тільки реакція інших людей, а й моя власна. Що більше ставилися до мене як до жінки, то більше я ставала жінкою. Хоч-не-хоч, мені доводилося пристосовуватися. Якщо мене вважали не­ компетентною в якихось тонкощах управління автомобілем або у від­ корковуванні пляшок, я й сама, на свій превеликий подив, починала почуватися відповідно. Коли хтось вважав, що я непридатна до чогось,

яй сама в непоясненний спосіб так вважала...

Наприклад, коли тепер хтось із моїх друзів-чоловіків супроводить мене до ресторану на обід, мені цікаво спостерігати, як улесливий офіці­ ант поводиться щодо нього — кілька років тому він точно так поводився б і щодо мене. Тоді він привітав би мене з шанобливою серйозністю. А тепер він розгортає мою серветку з грайливою кокетливістю, ніби підле­ щується до мене. Раніше він узяв би в мене замовлення з поважною зосередженістю, тепер він ніби очікує, що я скажу щось фривольне (і я кажу)». (Morris, 1974).

Більшість із нас навіть уявити собі не може, що особа, яка була «він», перетворюється на «вона», адже статеві відмінності дуже впливають на наше життя. Хоча здебільшого ми їх навіть не помі­ чаємо — саме тому, що вони всепроникні. Вони вкарбовуються в нас із перших днів нашого життя.

В цьому розділі ми розглянемо природу та моделі людської стате-

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

119

вої поведінки і спробуємо проаналізувати складну природу сексуаль­ ності та статеві відмінності. Статеве життя в сучасних суспільствах, як і багато чого іншого, зазнає важливих змін, що торкаються емо­ ційного життя кожного з нас. Ми спробуємо дослідити, що це за зміни, а також роз'яснити їхнє ширше значення наприкінці цього розділу.

Спочатку ми з'ясуємо, в чому суть відмінностей між хлопчиками й дівчатками, між чоловіками й жінками. Вчені розходяться в оцінці того, наскільки і як довго природжені біологічні характеристики впливають на нашу гендерну ідентичність та на нашу активність. Дебати точаться навколо того, якою мірою на ці види нашої пове­ дінки впливає навчання.

Ніхто більше не вважає, що наша сексуальність інстинктивна в тому розумінні, в якому є інстинктивною статева поведінка багатьох нижчих тварин, як, наприклад, відомих нам птахів та бджіл. Проте деякі вчені надають більшої ваги, аніж інші, соціальному впливові, коли аналізують гендер і статеву належність.

СТАТЬ, ГЕНДЕР І БІОЛОГІЯ

Слово «стать», коли воно вживається в повсякденній мові, — неод­ нозначне, воно водночас має стосунок до категорії людей і до особ­ ливостей людської поведінки, як, наприклад, у вислові «статеві зносини». Для ясності ми мусимо розрізняти стать у значенні ана­ томічних відмінностей між жінками й чоловіками і стать у тому розумінні, яке безпосередньо стосується статевої (або сексуальної) активності людини. Нам треба буде також провести ще одне важливе розрізнення, — між СТАТТЮ і ГЕНДЕРОМ. Ми вживатимемо тер­ мін «стать», коли йтиметься про прикметні фізичні ознаки людсько­ го тіла, і термін гендер у випадку психологічних, соціальних та культурних відмінностей між чоловіками й жінками. Різниця між статтю й тендером має фундаментальний характер, бо багато відмін­ ностей між чоловіками й жінками мають небіологічне походження.

Гендерні відмінності: природа та виховання

Наскільки різниця в поведінці жінок і чоловіків визначається стат­ тю, а наскільки гендером? Іншими словами, наскільки вона спричи­ нена біологічними відмінностями? Деякі автори запевняють, що є природжені відмінності в поведінці між жінками й чоловіками, які спостерігаються в тій або в тій формі в усіх культурах, і що досяг­ нення соціобіології вказують саме в цьому напрямку. Так, напри­ клад, деякі дослідники привертають нашу увагу до того факту, що майже в усіх культурах полюють і воюють радше чоловіки, аніж жінки. З цього робиться висновок, що чоловіки, на відміну від жі­ нок, біологічно наділені схильністю до аґресивності.

Проте інших дослідників не переконує цей аргумент. Рівень

120 5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

агресивності чоловіків, зазначають вони, широко варіюється між різ­ ними культурами, та й від жінок у певних культурах чекають значно більшої пасивності та лагідності, ніж у інших (Elshtain, 1987). Біль­ ше того, додають ці опоненти, коли якась характеристика має більш або менш універсальну природу, з цього аж ніяк не випливає, що вона біологічна за своїм походженням; можуть існувати культурні фактори загального типу, які й породжують ці характеристики. При­ міром, у більшості культур жінки переважну частину свого життя

віддають	піклуванню	про	дітей	і тому	не	можуть брати активну
участь у	полюванні чи	у	війні.	Згідно з	цим	поглядом, відмінності

в поведінці чоловіків та жінок формуються головним чином через со­ ціальне вивчення жіночої та чоловічої ідентичності, фемінності та

маскулінності.

Що ми бачимо у світі тварин?

Про що свідчать факти? Одне з можливих джерел інформації — це різниця в гормональному складі особин, які належать до різних ста­ тей. Декотрі дослідники вважають, що чоловічий статевий гормон, тестостерон, пов'язаний із притаманною чоловікові схильністю до насильства. Наприклад, дослідження показали, що самці мавп, кас­ тровані ще в дитинстві, в дорослому віці менш аґресивні; і навпаки, самиці мавп, яким вводили тестостерон, ставали агресивнішими, аніж нормальні мавпи-самиці. Але було також доведено, що коли мавпам-самцям надавали можливість домінувати над іншими, кіль­ кість гормонів тестостерону у них збільшувалася. Виходило, що аг­ ресивна поведінка сприяла продукуванню гормонів у організмі ско­ ріше, аніж гормони спричиняли посилення аґресивності.

Інше можливе джерело фактів — це безпосередні спостереження над поведінкою тварин. Автори, які пов'язують чоловічу агресив­ ність із біологічними чинниками, часто вказують на її наявність серед вищих тварин. Вони кажуть: якщо ми, наприклад, подивимося на поведінку шимпанзе, то самці там незмінно агресивніші, ніж самиці. Проте в дійсності існують великі відмінності між різними видами тварин. Наприклад, у ґібонів ми не помічаємо великої різ­ ниці в аґресивності між статями. Більше того, чимало самиць серед людиноподібних або звичайних мавп виявляють велику аґресивність у деяких ситуаціях, скажімо, тоді, коли їхнім малятам загрожує не­ безпека.

Що ми бачимо у світі людей?

Що стосується людей, то тут важливі відомості можна добути в тих випадках, коли жінка народжує ідентичних близнюків. Ідентичні близнюки розвиваються з однієї яйцеклітини і мають ту саму гене­ тичну будову. В одному з таких випадків малюкові-близняті чолові­ чої статі було завдано серйозної шкоди під час обрізання, й було вирішено реконструювати йому статеві органи, щоб вони стали в

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

121

нього жіночими. Після цього його виховували як дівчинку. В шестирічному віці близнята були типовим хлопчиком і дівчинкою, яких ми спостерігаємо в західній культурі. Дівчинка залюбки гра­ лася з іншими дівчатками, допомагала по господарству й мріяла вийти заміж, коли виросте. Хлопчик віддавав перевагу хлопчачому товариству, його улюбленими іграшками були автомобілі, й він мріяв стати пожежником або полісменом.

Протягом якогось часу випадок вважали вирішальним доказом на користь того погляду, що соціальне навчання є визначальним факто­ ром формування гендерних відмінностей. Та коли дівчинка стала під­ літком, у неї взяли телеінтерв'ю, під час якого вона визнала, що не зовсім певна своєї гендерної ідентичності, можливо, в кінцевому під­ сумку вона все ж таки хлопець. На той час їй уже розповіли про її незвичайне походження, й, можливо, саме тому вона почала дивити­ ся на себе інакше (Ryan, 1985).

Цей випадок не спростовує можливості того, що біологічні чинники все-таки впливають на різницю у поведінці між чоловіками й жінками, яку ми всі маємо змогу спостерігати. Та якщо вони й існують, то їхні фізіологічні витоки ще не встановлені. Ця проблема досі викликає суперечки; але багато хто погодиться з тими виснов­ ками, до яких прийшов генетик Річард Левонтін:

«Первісна самоідентифікація особи як чоловіка або жінки, з усією множиною ставлення до чогось, ідей, бажань, що супроводжують цю ідентифікацію, залежить від того, який ярлик начепили на нього чи на неї в дитинстві. За нормального розвитку подій ці ярлики відповідають сталій біологічній різниці в хромосомах, гормонах та анатомічній будові тіла. Таким чином біологічні відмінності стають радше сигналом, аніж причиною диференціації соціальних ролей». (Lewontin, 1982).

ГЕНДЕРНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ

Тоді як біологічні дані сприяють нашому розумінню походження гендерних відмінностей, можна обрати й інший напрямок вивчення процесу гендерної соціології, тобто засвоєння гендерних ролей через соціальні чинники, такі як родина й засоби масової комунікації.

Реакції батьків і дорослих

Було здійснено чимало досліджень із метою з'ясувати, до якої міри генні відмінності є наслідком соціального впливу. Вивчення взаємо­ дії мати — дитина виявило різницю в ставленні до хлопчиків і дів­ чаток, навіть коли батьки вважають, що ставляться до всіх своїх дітей однаково. Коли дорослим показують немовля і запитують, хто перед ними, хлопчик чи дівчинка, вони, як правило, дають різні відповіді. В одному класичному експерименті дослідник спостерігав, як п'ятеро молодих матерів поводили себе з шестимісячною дити­ ною, яку називали Бет. Вони намагалися весь час усміхатися до неї

122	5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ
й давали їй ляльки,	щоб вона гралася. Її називали «солоденькою»,

а її плач — «лагідним». Поведінка іншої групи матерів, яким при­ несли дитину того самого віку на ім'я Адам, помітно відрізнялася. Дитині пропонували поїзд та інші хлоп'ячі іграшки. Насправді ж Бет і Адам були однією і тією самою дитиною, тільки вдягненою інакше (Will et al., 1976).

Навчання гендеру

Засвоєння гендерних ознак роду немовлятами майже вочевидь відбу­ вається несвідомо. Перш ніж дитина зможе напевно ідентифікувати себе з хлопчиком або дівчинкою, вона одержує безліч довербальних сигналів. Наприклад, дорослі чоловіки та жінки, як правило, обхо­ дяться з дітьми по-різному. Косметика, що нею користуються жін­ ки, надає їм іншого запаху, аніж той, який дитина навчається спів­ відносити з чоловіками. Систематичні відмінності в одязі, в зачісці та в усьому іншому подають візуальні сиґнали для дитини впродовж процесу навчання. Десь у віці двох років діти вже набувають част­ кового знання того, що таке гендер. Дитина вже знає про себе, хлопчик вона чи дівчинка, й здебільшого правильно визначає стать інших людей. Проте не раніше як років у п'ять або шість дитина навчається розуміти, що стать людини не змінюється, що кожен має певну стать і що статеві відмінності між хлопчиками та дівчатками мають анатомічну природу.

Іграшки, книжки з малюнками та телевізійні передачі, з якими малі діти мають справу, — усе це наголошує на відмінностях чолові­ чої та жіночої атрибутики. Крамниці іграшок та поштові каталоги, як правило, категоризують свої товари відносно тендеру. Навіть іг­ рашки, які здаються тендерно нейтральними, на практиці такими не є. Наприклад, іграшкові кошенята та кролики рекомендуються для дівчаток, а леви й тигри вважаються більш підхожими для хлоп­ чиків.

Ванда Лючія Заммунер вивчала, яким іграшкам діти віддають перевагу у віці від семи до десяти років у Італії та в Голландії (Zammuner, 1987). Аналізувалося ставлення дітей до найрозмаїтіших видів іграшок; розглядались як іграшки стереотипно чоловічі або жіночі, так і іграшки статево нейтральні. Як дітей, так і їхніх батьків запи­ тували, котрі, на їхню думку, іграшки годилися для хлопчиків, а котрі — для дівчаток. І дорослі, й діти висловлювалися майже одна­ ково. В середньому італійські діти обирали для гри статево диферен­ ційовані іграшки частіше, ніж діти голландські, що цілком відпові­ дало очікуваним результатам, оскільки італійська культура має тен­ денцію дотримуватися більш традиційного погляду на гендерний поділ, аніж голландське суспільство. Як і в інших подібних дослі­ дженнях, дівчатка з обох суспільств висловлювали бажання по­ гратися статево нейтральними або хлопчачими іграшками набагато частіше, аніж хлопчики обирали для своєї гри дівчачі іграшки.

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

123

Дитячі книжки й телепередачі

Двадцять п'ять років тому Ленора Вайцман та її колеґи провели аналіз тендерних ролей у деяких із найпоширеніших книжок ди­ тячої дошкільної літератури і з'ясували, що між цими ролями існує істотна відмінність (Weitzman et al., 1972). Чоловіки з'являлися значно частіше на сторінках казок та оповідок і на малюнках, аніж жінки, перевищуючи жінок кількісно у співвідношенні 11 до 1. А включаючи ще звірів, наділених тендерними ознаками, пропорція значно зростала — 95 до 1. Відрізнялася й діяльність, якою за­ ймалися чоловіки та жінки. Чоловіки брали участь у авантюрних пригодах та в усілякій роботі поза домом, де вимагалися дух неза­ лежності, міць і сила. Якщо дівчата там і з'являлися, то зображу­ валися як істоти пасивні й змушені здебільшого сидіти вдома. Дів­ чата прибирали, готували їжу для чоловіків або чекали їхнього повернення. Чоловіки та жінки старшого віку, зображені в тих книжках, теж поводилися подібним чином. Окрім дружин і матерів, там зустрічалися ще надприродні істоти жіночої статі, такі як відьма, баба-яга або добра фея. В усіх проаналізованих книжках не зустрілося жодної жінки, яка б була зайнята чимось поза домом. Натомість чоловіки зображувались як воїни, полісмени, судді, коро­ лі і т.д.

Зовсім недавні дослідження в цій галузі показують, що становище трохи змінилося, але основна маса дитячої літератури залишається такою самою (Davies, 1991). Наприклад, казки віддзеркалюють тра­ диційне ставлення до гендеру і до тих цілей та амбіцій, що їх мають плекати хлопчики і дівчатка. «Одного дня з'явиться мій принц» — у казках, які виникли кілька століть тому, це звичайно означало, що дівчина з бідної родини могла мріяти про багатство й заможне життя. Сьогодні це більше пов'язується з ідеалами романтичного кохання. Деякі феміністи спробували переписати найвідоміші казки, помі­ нявши в них акценти:

Тоді у своїх шатах прекрасним він мені здався, І я й не помітила, що ніс у нього не вдався. Переоцінила його красу неумисне.

Тож ліпше я тепер вдам, що черевичок тисне. (Viorst, 1987)

Та всі такі версії, як і оцей варіант Попелюшки, зустрічаються здебільшого в книжках, призначених для дорослого читача, й навряд чи вони дуже позначилися на тих казках та оповідках, які друкують­ ся в незліченній кількості для дітей.

Хоча є і добре знані винятки, проте аналіз дитячих телепрограм приводить до тих самих висновків, що й дитячої літератури. Дослід­ ження найпопулярніших мультфільмів показує, що більшість ліди­ руючих персонажів — чоловіки і що переважно саме вони — най­ активніші переслідувачі. Подібні образи домінують у комерційних фільмах, які демонструються на багатьох каналах.