Gidens_Sotsiologiya1

6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

165

Незважаючи на багатство країни і на ті величезні суми, що витра­ чаються на індустрію охорони здоров'я, Сполучені Штати відстають за деякими основними показниками здоров'я. Наприклад, країна посідає досить низьке місце за двома найпоширенішими цифрами, що визначають фізичне здоров'я населення, — середньою тривалістю життя і рівнем дитячої смертності. В більшості європейських країн середня тривалість життя вища, ніж у Сполучених Штатах, а рівень дитячої смертності — нижчий. Однією з причин такого стану речей є те, що, за приблизними оцінками, 37 мільйонів людей у Сполучених Штатах не мають особистого медичного страхового поліса й фактично позбавлені доступу до закладів системи здоров'я.

Логіка американської системи охорони здоров'я заснована на тому, що конкуренція сприяє найдешевшому обслуговуванню, оскільки до­ зволяє споживачам робити вибір. Вади такого підходу всім добре відо­ мі. Насправді споживачі не мають змоги ходити й прицінюватися, коли вони хворі, і, як правило, вони неспроможні технічно оцінювати якість тих послуг, що їм пропонуються. Люди з обмеженими фінан­ совими можливостями мають і обмежений доступ до медичних послуг. Заможним людям набагато легше купити собі доброякісну медичну продукцію, аніж тим, у кого з грішми сутужно. Люди, чиї потреби пов­ ністю задовольняє медичний страховий поліс, мало зацікавлені в тому, щоб шукати собі дешевше обслуговування. В результаті утво­ рюється система охорони здоров'я, яка надто дорого коштує, щоб фун­ кціонувати відповідно до вже досягнутого рівня стану здоров'я, і яка має серйозні прогалини в обслуговуванні потреб усього населення.

Оцінка

Оцінка різних структур систем охорони здоров'я в кінцевому підсум­ ку приводить нас до певних основних питань, на які треба так чи так відповісти. Ми повинні разом ухвалити кілька фундаментальних рішень. Наприклад, чи має значення вік пацієнта? Чи повинні ми докладати більше зусиль для врятування життя молодої людини, аніж для того, щоб вилікувати стару? Чи слід вважати деякі аспекти здоров'я та тілесного вигляду більш важливими, аніж інші? Якщо так, то чому? На ці запитання немає простих відповідей. У Британії та інших індустріалізованих країнах майбутнє, очевидно, належить ініціативам, спрямованим не на те, щоб здешевити вартість медич­ ного обслуговування, а на те, щоб перейти від лікування захворю­ вання на його останній стадії розвитку до превентивної медицини та більш здорового способу життя.

ЗДОРОВ'Я І НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Наше здоров'я безпосередньо пов'язане з навколишнім середовищем як на локальному, так і на глобальному рівнях. Ніхто напевне не знає, до якої міри загрози глобальним екосистемам, що сьогодні

166	6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

існують, впливають на моделі здоров'я та хвороби, але деякі форми деградації середовища, безперечно, становлять небезпеку для здо­ ров'я. Таким чином захист навколишнього середовища є важливою складовою превентивної медицини.

Візьмімо для прикладу міський смоґ, спричинений автомобільни­ ми викидами. Смоґ — це постійна проблема для Лондона та для біль­ шості європейських і американських міст.

Довгий час вірили, що заражене повітря шкідливо впливає лише на людей, хворих на астму або емфізему, а надто на дітей із такими захворюваннями. Сьогодні панує загальна думка, що функціональ­ ний розлад легень та інші респіраторні проблеми можуть виникнути в будь-якої дорослої людини, коли якість повітря падає нижче певно­ го стандартного рівня. Що тут можна вдіяти? Єдиний ефективний вихід бачиться в тому, щоб вирватися з автомобільного зашморгу або поміняти всі двигуни внутрішнього згоряння на електричні.

Проте сучасна економіка дуже залежна від автомобіля та пов'я­ заних із ним галузей промисловості. Значні соціальні зусилля потріб­ ні для того, щоб створити чистіше, здоровіше середовище. Забруднен­ ня атмосфери та автомобільні викиди — це лише одне питання в до­ вгому переліку екологічних проблем. Згідно з однією оцінкою, «за останні сорок років, коли глобальний розвиток набрав повних обер­ тів, було завдано більше непоправної шкоди вразливій структурі на­ шої біосфери, аніж протягом попередніх двох чи трьох мільйонів років» (Goldsmith, 1988). Рос Г'юм Гол вважає, що системи охорони здоров'я повинні насамперед зайнятися захистом навколишнього се­ редовища:

«З одного боку, ми бачимо оборонців навколишнього середовища, які детально описують, як занепадає екологічне здоров'я Землі; з другого боку, ми маємо авторитетів у галузі охорони людського здоров'я, які нібито й не помічають цього занепаду... В даний момент ми визначаємо загрозу для здоров'я того чи того індивіда й приписуємо йому ту чи ту лікувальну процедуру... На противагу такому підходові, превентивний спосіб менше звертає увагу на з'ясування специфічних і конкретних причинно-наслідкових ланцюжків. Простіше кажучи, ми не чекаємо, поки такий ланцюжок утвориться, і, не знаючи напевне, якого саме удару завдасть по нашому здоров'ю той чи той руйнівний для навко­ лишнього середовища процес, ми не станемо звалювати просто неба токсичні відходи або руйнувати екосистеми» (Hall, 1990).

З Д О Р О В 'Я І СТАРІННЯ

Проблеми реформування системи охорони здоров'я не можна відокре­ мити від того факту, що ми живемо в суспільстві, яке дедалі старіє і в якому частка людей, старших за шістдесят п'ять років, постійно зрос­ тає. Водночас проблема соціального значення старіння насправді охоплює набагато ширше коло проблем. Яка нині старість, які вона дає можливості і які утруднення — усе це драматично змінюється.

6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

167

Тут ми маємо справу з двома суперечливими процесами. З одного боку, старші люди в сучасних суспільствах мають, як правило, ниж­ чий статус і менше влади, аніж було в досучасних культурах. У цих культурах, як і в сьогоднішніх незахідних суспільствах (скажімо, в Індії або Китаї), вважалося, що зі старістю приходить мудрість, і в будь-якій спільноті найстарші люди завжди ухвалювали головні рі­ шення. Сьогодні ж старість здебільшого приносить із собою дещо про­ тилежне. В суспільстві, яке безперервно змінюється, як, наприклад, наше, накопичені знання старших людей часто здаються молодим не дорогоцінним надбанням мудрості, а чимось таким, що вже застаріло й не потрібне.

Проте, з другого боку, нині старі люди набагато менш схильні сприймати старіння як неминучий процес руйнації тіла. Тут ми знову маємо нагоду простежити вплив соціалізації природи. Процес старіння колись усіма сприймався як неминучий вияв руйнівної діяльності часу. Але тепер старіння усе більше й більше не сприйма­ ється як щось природне; проґрес у медицині та в харчуванні спричи­ нився до того, що багато з процесів, які приводили до старіння й здавалися неминучими, можуть бути зупинені або пригальмовані. За­ галом люди сьогодні живуть набагато довше, аніж ще сто років тому, що стало можливим унаслідок удосконалень у харчуванні, гігієні та медицині (див. таблицю 6.2).

Таблиця 6.2. Середня ймовірна тривалість життя залежно від статі

й віку в Сполученому Королівстві

168	6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

У Британії 1850 p. частка людей, старших за шістдесят п'ять років, становила близько 5 відсотків від усього населення. Сьогодні таких людей уже понад 15 відсотків, і ця частка постійно зростає (див. таблицю 6.3). Середній вік мешканців у Британії зростає вже понад півтора сторіччя. В 1800 р. середній вік був дуже низький, він, певно, не перевищував шістнадцяти років. На початку двадцятого сторіччя він уже піднявся до двадцяти трьох. У 1970 р. дорівнював двадцяти восьми рокам, а сьогодні, либонь, уже перейшов тридцятирічну по­ значку. Середній вік протягом певного часу і далі зростатиме, якщо не відбудеться якихось великих змін у сучасних демографічних проце­ сах. У 2000 р. він, певно, дорівнюватиме тридцяти п'яти рокам, а на 2030 р. досягне тридцяти семи.

Ми спостерігаємо також неухильне зростання кількості людей по­ хилого віку. Згідно з деякими оцінками, число людей у Британії, що мають вісімдесят п'ять років і більше, до 2000 р. зросте на 50 відсотків від нинішнього рівня і становитиме 1,2 відсотка від усього населення.

Фізичні наслідки старіння

Старість як таку не можна ототожнювати ані з поганим здоров'ям, ані з інвалідністю, хоча в похилому віці, звичайно, проблеми зі здоров'ям ускладнюються. Лише протягом останніх двадцяти років біологи спро­ бували провести систематичні дослідження, аби з'ясувати різницю між фізичними наслідками старіння та характеристиками, пов'яза­ ними з недугами. До якої міри тіло неминуче зношується в процесі ста­ ріння — проблема дискусійна. Впливи суспільних та економічних не­ гараздів також буває важко відокремити від наслідків фізичного руй­ нування. Втрата родичів і друзів, розлука з дітьми, які живуть десьінде, і втрата роботи можуть відбитися на фізичному стані людини.

Проте загалом результати досліджень показують, що погане здо­ ров'я і похилий вік аж ніяк не синоніми. Існує чимало людей, яким за шістдесят п'ять і які, проте, можуть похвалитися чудовим здоров'ям.

Старіння тіла залежить від соціальних впливів, але, звичайно ж, ним управляють передусім генетичні фактори. Біологи загалом по-

6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ	169
годжуються, що максимальну тривалість життя людини	визначають

її гени; вважають, що це приблизно 120 років. Як і в усіх істот, людське тіло генетично запрограмоване померти.

Але наскільки можна подовжити цей термін? Якби генетики на­ вчилися контролювати старіння і смерть, це стало б однією з найваж­ ливіших перспектив соціалізації природи, про яку ми згадували рані­ ше. Вчені вже показали, що зі старими клітинами у тварин можна маніпулювати таким чином, що вони починають функціонувати як молоді. Роналд Клац, голова Американської академії геронтології, виклав такі міркування: «Гадаю, ми побачимо, як люди житимуть значно довше, і це станеться ще за життя нашого покоління. Нові технології вже існують. їх треба тільки розвинути. Ми повинні підго­ туватися до життя в нестаріючому суспільстві. Старіння — це хворо­ ба, яку можна лікувати» (процитовано в: Kelsey, 1996, p. 2).

Старіння в майбутньому

В суспільстві, яке високо цінує молодість, життєву снагу та фізичну привабливість, старші люди намагаються стати невидимими. Проте в останні роки ми помічаємо деякі зміни у ставленні до старості. Навряд, звичайно, щоб старі люди знову здобули той авторитет і престиж, який мали старійшини громади в стародавніх суспільст­ вах. Та оскільки вони тепер становлять набагато більшу частку на­ селення, то мають і набагато більший політичний вплив, аніж рані­ ше. Сьогодні вони вже утворюють могутнє політичне лобі.

Почали також утворюватися групи активістів, що борються проти ейджизму — дискримінації людей похилого віку, і намагаються на­ кинути суспільству більш позитивний погляд на старість і на старих людей. Ейджизм — це ідеологія, як і сексизм або расизм. Існує чи­ мало фальшивих стереотипів щодо старих людей, як це є і в інших сферах. Наприклад, часто вважають, що більшість людей віком за шістдесят п'ять перебувають у спеціальних лікарнях або притулках; що багато з них хворіють на старечу недоумкуватість; що робітники старшого віку менш компетентні, аніж молоді. Всі ці погляди — хибні. Дев'яносто п'ять відсотків людей, старших за шістдесят п'ять років, живуть у приватних помешканнях; лише близько 7 відсотків тих, кому за шістдесят п'ять, але менше вісімдесяти, виявляють оче­ видні симптоми старечого розладу; показники продуктивності та час­ тоти присутності на роботі вищі у працівників, яким понад шістде­ сят, аніж у представників молодших вікових груп.

Усвоїй книжці «Життя після роботи: прихід суспільства, яке не старіє» Майкл Янґ і Том Шулер висловлюють погляд, що вік став за­ собом утиску, за допомогою якого людям накидають визначені стерео­ типні ролі. Чимало людей старшого віку повстають проти такого став­ лення, вдаються до нових видів діяльності та шукають нових способів самоствердження. Вони протестують проти того, що Янґ і Шулер на­ зивають «суспільством, зацикленим на віковому цензі».

Усучасних суспільствах і молоді, й старі характеризуються перед-

170 6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

усім з погляду їхнього віку, аніж з погляду їхніх особистих якостей, уподобань та ідентичностей. Згідно з Янґом і Шулером, і молоді й старі повинні дійти згоди, щоб вийти за межі своїх вікових категорій і створити суспільство, яке не знатиме старості (в якому не буде проб­ леми віку). В такий спосіб вони не тільки захистили б власний су­ спільний інтерес та власні соціальні позиції, а й прислужилися б тій більшій частині населення, яка виконує платну роботу.

Янґ і Шулер стверджують, що, об'єднавшись, молоді й старі мог­ ли б визволити суспільство від рутини споживацтва. Все більше й більше людей, кажуть вони, цитуючи Вірджинію Вулф, визволялися б від примусу праці, від того, щоб «завжди робити те, чого йому ро­ бити не хочеться, і робити це, як раб, з підлабузницькою улес­ ливістю». Вони могли б розвинути свої унікальні якості, реалізувати свої нахили, як це зробила Вулф, і то з такою імпозантністю. Бо інак­ ше її письменницький талант, «невеличкий, але дорогий для того, хто ним володіє», на її думку, «міг би загинути, а з ним загинула б і я, і моя душа... як ото гине весняний квіт, убитий сажкою».

ВИСНОВКИ

У цьому розділі ми розглянули деякі з різноманітних соціальних впливів, що діють на нас як на істот, наділених тілом, яке ми мусимо плекати й оберігати. Внаслідок суспільного та технологічно­ го розвитку ми більше не сприймаємо своє тіло тільки як частину свого життя. Існують аспекти нашого тілесного життя, в які тепер втручаються наука й технологія й з неоднозначними наслідками. Чималого поступу було досягнуто в медицині та в охороні здоров'я, що дозволило людям жити значно довше, аніж жили наші предки. Водночас процес старіння змінив свою суть, і люди похилого віку тепер вимагають для себе права залишатися повноцінними членами суспільства, аніж «бути випханими на пенсію» молодими. Ці зміни мають велику політичну, а не тільки соціальну вагу. Дедалі більше людей похилого віку від загальної кількості населення потенційно стала групою, що претендує на активну участь у здійсненні політич­ ної влади.

1. Соціологія тіла зосереджує свою увагу на тому, як діють на наші тіла соціальні впливи. Виникнення анорексії та інших розладів харчування є одним із прикладів таких впливів. Анорексія та проблеми з харчуванням, які виникають переважно в молодих жінок, пов'язані з фундаментальними змінами, що відбуваються в сьогоднішньому суспільстві; передусім ідеться про зміни в мо­ делях споживання їжі та в становищі жінок у суспільстві.

6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

171

2.Розлади з харчуванням мають також стосунок до ширшого проце­ су соціалізації природи. Це означає, що багато явищ, які були

суто природними, частиною природних процесів, тепер детермі­ нуються соціальними чинниками та технологічним розвитком. Як приклад можна навести дітонародження. Життя жінки біль­ ше не визначається народженням та вихованням дітей, як це було раніше. Сучасні методи контрацепції та інші нововведення означають, що «вибір» прийшов на зміну «природі».

3.Усі суспільства мають свій образ «здорового тіла», іншими сло­ вами, мають свої уявлення про здоров'я і про захворювання. Ви­

вчення проблем здоров'я та захворювання — одна з головних ділянок дослідження соціології тіла.

4. Соціологічні студії виявляють тісний зв'язок між захворюванням і соціально-економічною нерівністю. В індустріальних країнах бід­ ніші групи мають коротшу середню тривалість життя і частіше хво­ ріють, аніж представники заможніших прошарків. Багаті країни мають також більшу середню тривалість життя, аніж країни бідніші.

5.Проте не всі недуги частіпіе виникають у середовищі біднішого населення. Скажімо, СНІД у індустріальних країнах більш по­ ширений серед людей із вищих суспільних верств. СНІД сьогодні

перетворюється на глобальну епідемію. Ми ще не знаємо ліків проти цієї загрозливої і, як видається, зовсім нової пошесті.

6.В різних суспільствах існують різні системи охорони здоров'я. Сполучене Королівство має добре розвинену систему державної

охорони здоров'я — Національну службу охорони здоров'я. У де­ яких інших країнах, таких як Сполучені Штати, служба охорони здоров'я набагато більше залежить від усіляких приватних струк­ тур, а діяльність держави у цій галузі відіграє значно меншу роль. Чимало дискусій виникає щодо того, в якому напрямку служба охорони здоров'я має розвиватися в майбутньому.

7.Екологічні чинники, вірогідно, дедалі більше впливають на моде­ лі здоров'я та хвороб. Забруднення повітря, наприклад, може за­ шкодити здоров'ю тисяч, мільйонів людей. Тому служба охорони здоров'я в майбутньому має зосередити свої зусилля на створенні сприятливіших екологічних умов для життя та праці людини.

8.Ще одна важлива галузь соціології тіла — це вивчення проблем старіння. Соціалізація природи радикально вплинула на процес старіння. Суспільні фактори дедалі більше впливають на старін­ ня; в середньому люди живуть тепер набагато довше, ніж у мину­ лому.

9.Старіння надає людям чимало можливостей визволитися від тяж­ кого примусу праці. Але воно також створює соціальні, економіч­ ні та психологічні проблеми для індивідів (а часто й для їхніх рідних). Для більшості людей вихід на пенсію — це велика пере­ міна в житті, яка звичайно означає втрату свого соціального ста­ тусу. Людина, що виходить на пенсію, може почуватися самот­ ньою й дезорієнтованою, оскільки їй доводиться докорінно мі­ няти усталений розпорядок свого життя.

172	6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

10.В останні роки люди похилого віку, які тепер становлять в ін­ дустріалізованих країнах велику частку населення, почали ви­ магати, щоб суспільство приділяло більше уваги визнанню їхніх специфічних інтересів та потреб. Боротьба проти ейджизму (дис­ кримінації людей похилого віку) є важливим аспектом цього розвитку.

Ellen Annandale, The Contemporary Sociology of Health and Illness (Camb­ ridge, Polity Press, 1996). Обговорюються як традиційні, так і нові теми в галузі соціології здоров'я, захворювання та охорони здоров'я і дається найсучасніша оцінка нинішнього стану цієї дисципліни.

Kenneth R. Dutton, The Perfectible Body: The Western Ideal of Physical Development (London: Cassell, 1995). Вступ до мистецтва догляду за влас­ ним тілом.

Ross Hume Hall, Health and the Global Environment (Cambridge: Polity Press, 1990). Аргументує необхідність повної переоцінки методів охорони здоров'я, наголошуючи на превентивних заходах та захисті на­ вколишнього середовища.

Sarah Nettleton, The Sociology of Health and Illness (Cambridge: Polity Press, 1995). Вступ до найсучасніших ключових зон у галузі соціології здоров'я та захворювання.

Michael Young and Tom Schuller, Life After Work: The Arrival of the Ageless Society (London: HarperCollins, 1991). Жвава дискусія про роль людей похилого віку в сучасних суспільствах.

СІМ'Я, ШЛЮБ І ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ 174 КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ 174

СІМ'Я В ІСТОРІЇ 175

Розвиток сімейного життя

ЗМІНИ В МОДЕЛЯХ СІМ'Ї У СВІТІ 177

Напрямки змін

СІМ'Я І ШЛЮБ У СПОЛУЧЕНОМУ

КОРОЛІВСТВІ 178

Загальні характеристики · Тенденції розвитку

ФОРМАЛЬНЕ ТА НЕФОРМАЛЬНЕ РОЗЛУЧЕННЯ В ЗАХІДНИХ

КРАЇНАХ 183

Зростання кількості розлучень · Як відбуваються розлучення · Зміна ставлення · Розлучення і діти · Сім'я без батька або без матері · «Відсутній батько»

ПОВТОРНИЙ ШЛЮБ І НЕРІДНІ

БАТЬКИ 192

Повторний шлюб · Сім'ї з вітчимом або мачухою · Обійдемося й без дітей?

ТЕМНА СТОРОНА РОДИНИ 196

Сексуальне скривдження дітей та інцест · Насильство в сім'ї

АЛЬТЕРНАТИВИ ШЛЮБУ ТА СІМ'Ї 202

Комуни · Гомосексуальні сім'ї · Одинаки

ДЕБАТИ ПРО «СІМЕЙНІ ЦІННОСТІ» 205

РЕЗЮМЕ 207 ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА 208 ВАЖЛИВІ ТЕРМІНИ 208

В цій книжці здебільшого йдеться про переміни. Ми живемо в роз­ бурханому, важкому й чужому світі. Подобається нам це чи ні, ми всі повинні якось пристосовуватися до тієї мозаїки можливостей та ризику, яку нам пропонує цей світ. Ніде це зауваження не видається таким слушним, як у нашому особистому та емоційному житті.

У своєму особистому житті ми здебільшого маємо справу зі «сто­ сунками». Коли хтось запитує: «Як там твої стосунки?», — він або вона здебільшого мають на увазі стосунки сексуального характеру. Але ми дедалі більше втягуємося в стосунки зі своїми батьками, дру­ зями та іншими людьми. Термін «стосунки», в його застосуванні до особистого життя, увійшов до загального вжитку лише двадцять або тридцять років тому, як і уявлення про те, що й у особистому житті є потреба в «інтимності» та в «почутті обов'язку».

Той факт, що більшість із нас, незалежно від того, чинимо ми опір цим перемінам чи ні, сьогодні багато думає про них, яскраво свідчить про фундаментальні перетворення, які відбулися в нашому особистому та емоційному житті протягом кількох минулих десяти­ річ. Стосунки — це щось активне, вони вимагають від вас докладан­ ня певних зусиль. Якщо ви хочете зберегти їх на тривалий час, ви повинні завоювати довіру іншої особи. Сьогодні це стосується як біль­ шості видів сексуальних стосунків, так і шлюбу.

Ми зможемо зрозуміти, що відбувається сьогодні в нашому інтим­ ному житті, тільки в тому разі, коли знатимемо, як жили люди в минулому. Тому в цьому розділі ми спочатку розглянемо, як розви­ валися родинні та шлюбні взаємини в давніші часи, а вже потім пере­ йдемо до аналізу наслідків сьогоднішніх перемін.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ

Нам треба насамперед визначити деякі основні поняття, зокрема про сім'ю, спорідненість та шлюб. СІМ'Я — це група осіб, об'єднаних зв'язками спорідненості, дорослі члени якої беруть на себе відпові­ дальність за опіку над дітьми. Зв'язки СПОРІДНЕНОСТІ — це такі зв'язки між індивідами, що встановлені або через шлюб, або по висхідних лініях, які поєднують кревних родичів (матерів, батьків, дітей, діда й бабусю і т.д.). ШЛЮБ можна визначити як суспільно визнаний і схвалений сексуальний союз між двома дорослими інди­ відами. Коли двоє людей одружуються, вони стають родичами одне одному; хоча шлюбний зв'язок поєднує взаєминами родичання наба-