Gidens_Sotsiologiya1

124	5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

Труднощі несексистського виховання дитини

Джун Стетем вивчала досвід групи батьків, залучених до несексистського виховання дітей. Тридцятеро дорослих у вісімнадцяти родинах брали участь у експерименті з дітьми віком від шести міся­ ців до дванадцяти років. Батьки належали до середнього класу й працювали здебільшого в сфері освіти, вчителями та викладачами. Стетем з'ясувала, що більшість батьків не просто намагалися змі­ нити традиційні статеві ролі, прагнучи, щоб дівчата стали більш подібними до хлопців, але й створити нові комбінації з жіночих та чоловічих характеристик. Вони прагнули, щоб хлопці більше зва­ жали на почуття інших людей і були спроможні на людську теплоту, тоді як дівчат заохочували шукати нагоди для навчання та самостій­ ного просування вперед. Всі батьки дійшли висновку, що змагатися з усталеними моделями тендерної поведінки дуже важко. Їм більшменш вдалося переконати дітей гратися гендерно нейтральними іг­ рашками, але навіть це виявилося набагато важче, ніж вони собі уявляли. Одна мати так прокоментувала це в розмові з дослідником:

«Якщо ви прийдете до іграшкової крамниці, то побачите там повно всіля­ кої зброї для хлопчиків та домашнього начиння для дівчаток, і це віддзер­ калює той стан, у якому сьогодні перебуває наше суспільство. Саме так соціалізуються наші діти; вважають правильним, що хлопчиків треба вчити вбивати та кривдити людей, і коли я думаю про цей жах, мене просто нудить. Я намагаюся не ходити в крамниці іграшок, я там так дратуюся!»

Майже всі діти мали іграшки, призначені для певного тендеру, що їх давали їм родичі, й гралися ними.

Сьогодні можна роздобути книжки, в яких головними героями зображено сильних дівчат незалежної вдачі, але дуже мало — з хлоп­ цями у нетрадиційних ролях. Мати одного п'ятирічного хлопчика розповіла, як зреаґував її син, коли вона поміняла статі персонажів у оповідці, що вона йому прочитала:

«Можна сказати, він був прикро вражений, коли я читала йому книжку про хлопчика та дівчинку, зображених у своїх традиційних ролях, і поміняла все так, що він став нею, а вона стала ним. Коли я тільки почала це робити, він образився і сказав, що я не люблю хлопчиків, а люблю тільки дівчаток. Мені довелося пояснювати йому, що це неправ­ да, що просто про дівчаток мало пишуть». (Statham, 1986).

Ясна річ, тендерна соціалізація дуже впливова, і нелегко кидати їй виклик. Коли тендерні ознаки «приписані», суспільство очікує від індивідів, щоб вони поводились як «жінки» та «чоловіки». Ці очіку­ вання виконуються і відтворюються у практиці повсякденного життя (Zorber, 1994; Bourdieu 1990).

Гендерна поведінка

Наші уявлення про тендерну ідентичність, як і статева поведінка та пов'язані з нею нахили, формуються так рано в нашому житті, що, ставши дорослими, ми здебільшого сприймаємо їх як належне.

Проте гендер — це щось більше, аніж просто навчитися поводитись як дівчинка або хлопчик. Гендерні відмінності — це щось таке, з чим ми щодня живемо.

Іншими словами, гендер не просто існує; ми всі, за висловом деяких соціологів, «підтверджуємо свій гендер» у наших повсякден­ них соціальних взаємодіях з іншими (West and Zimmerman, 1987). Наприклад, Джен Моріс мусила навчитися, як стверджувати свій гендер, коли відкрила, що, ставши тепер жінкою, має поводитися в ресторані зовсім інакше, ніж чоловік. Як вона каже, не існує «жод-

126 5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

ного аспекту існування, який би не був позначений гендерними озна­ ками». Проте раніше вона цього не помічала, а помітила тільки тоді, коли змінила свою стать. Витончені способи, в які ми стверджуємо свій гендер, настільки стали часткою нашого життя, що ми їх не по­ мічаємо, аж поки вони не зникають або радикально змінюються.

Той факт, що гендеру треба постійно навчатись і перенавчатись, ілюструє важливість поняття суспільного відтворення (див. розділ перший). Ми соціально відтворюємо — створюємо і перетворюємо — свій гендер у тисячі незначних дій протягом дня. Цей самий процес допомагає нам зрозуміти гендер як соціальну інституцію, створювану й відтворювану в наших взаємодіях з іншими. Як ми побачимо в на­ ступних розділах, гендерні відмінності становлять також важливу частку інших соціальних інституцій, таких як сім'я, релігія, робота і клас.

ГЕНДЕРНА ІНДЕНТИЧНІСТЬ І СЕКСУАЛЬНІСТЬ: ДВІ ТЕОРІЇ

Теорія гендерного розвитку Фройда

Можливо, найвпливовішою і найдискусійнішою теорією виникнен­ ня гендерної ідентичності є теорія Зіґмунда Фройда. Згідно з Фройдом, розуміння гендерних відмінностей немовлятами та малими дітьми центрується на наявності або відсутності пеніса. «Я маю пеніс», — це однаково що сказати: «Я хлопчик», — тоді як «Я дівчинка» рівнозначне: «У мене немає пеніса». Фройд вважає за потрібне пояснити, що тут, власне, йдеться не про анатомічні від­ мінності; наявність або відсутність пеніса — це символ чоловічості та жіночості.

Десь у років чотири-п'ять, за цією теорією, хлопчик починає від­ чувати загрозу в тій дисципліні та самостійності, яких вимагає від нього батько, уявляючи собі у фантазіях, що батько хоче відібрати в нього пеніс. Почасти свідомо, але передусім на несвідомому рівні, хлопчик сприймає свого батька як суперника в боротьбі за любов ма­ тері. Пригнічуючи еротичні почуття до матері і сприймаючи батька як вищу істоту, хлопчик ототожнює себе з батьком і стає свідомий своєї чоловічої ідентичності. Хлопчик відмовляється від любові до матері з підсвідомого страху, що батько його каструє. З другого боку, дівчата страждають, бажаючи «мати пеніс», бо ж вони не володіють видимим органом, який є ознакою хлопчиків. Дівчинка починає дивитися на матір як на меншовартісну істоту, адже вона не має пеніса й неспроможна його роздобути. Коли дівчинка ототожнює себе з матір'ю, вона переймається тим відчуттям слухняності, яке невід­ дільне від усвідомлення «другої за кращим першим».

По закінченні цієї фази дитина навчається пригнічувати свої еро­ тичні почуття. Період від п'яти років до статевої зрілості, як вважає Фройд, є періодом латентності — сексуальна активність відкла-

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

127

дається на пізніший період, коли біологічні зміни, пов'язані зі ста­ тевим дозріванням, реактивують еротичні бажання в прямий спосіб. Період латентності, що включає ранні та середні роки навчання в школі, — це той час, коли товариство ровесників одної статі найбіль­ ше значить у житті дитини.

Погляди Фройда викликають чимало заперечень, передусім з боку феміністок, але не тільки (Mitchell, 1973; Coward, 1984). По-перше, Фройд, як здається, занадто пов'язує гендерну ідентичність із усві­ домленням генітальних органів; тут діють, безперечно, й інші, більш невловні чинники. По-друге, теорія, схоже, спирається на твер­ дження, що пеніс має перевагу над ваґіною, що сприймається просто як відсутність чоловічого органу. Але в такому разі, чому не можна вважати, що жіночі статеві органи мають перевагу над чоловічими? По-третє, Фройд вважає, що батько є головним насаджувачем дисципліни, тоді як у багатьох культурах мати відіграє в цьому про­ цесі набагато важливішу роль. По-четверте, Фройд вважає, що усвідомлювання ознак гендеру відбувається у віці чотирьох-п'яти ро­ ків. Більшість пізніших авторів підкреслювали важливість значно ранішого періоду навчання, починаючи з віку немовляти.

Теорія гендерного розвитку Ходоров

Хоча багато авторів і брали на озброєння підхід Фройда у вивченні гендерного розвитку, проте вони звичайно модифікували його теорію в багатьох аспектах. Для прикладу можна згадати про соціолога Ненсі Ходоров (Chodorow, 1978, 1988). Ходоров вважає, що навчан­ ня відчуття своєї чоловічості або жіночості починається з дуже ран­ нього віку і є наслідком прив'язаності дитини до батьків. Емоційно дитина більше тягнеться до матері, оскільки саме мати справляє на неї головний вплив у перші роки її життя. В якийсь момент ця прив'язаність має урватися в інтересах досягнення виразної сутності свого «я» — від дитини вимагається, щоб вона стала менш залеж­ ною.

Ходоров не погоджується з думкою, що цей процес відбувається по-різному в хлопчиків і в дівчаток. Дівчатка залишаються ближ­ чими до матері, наприклад, їм подобається знову й знову обійматися та цілуватися з нею, наслідуючи її. Оскільки в цьому випадку різкого розриву з матір'ю не відбувається, дівчина, а згодом і доросла жінка, розвиває в собі відчуття «я», яке більш сумісне з іншими людьми. її ідентичність із більшою ймовірністю зливається з ідентичністю іншої людини або стає від неї залежною: спочатку від матері, потім від чо­ ловіка. На погляд Ходоров, саме з цієї причини жінки чутливіші і здатні на емоційне співчуття.

Хлопчики розвивають у собі відчуття «я» через значно радикальнішу відмову від своєї первісної близькості до матері, виковуючи своє розуміння чоловічості в процесі відштовхування від усього жіночого. Вони навчаються не бути «пестунчиками» або «маминими синочка­ ми». Внаслідок цього хлопцям порівняно менше вдається налагоджу-

128	5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

вати тісні взаємини з іншими людьми; вони розвивають у собі здат­ ність більш аналітично дивитися на світ. Вони активніше сприймають життя, намагаються досягти в ньому більших висот, але вони при­ гнітили в собі спроможність розуміти власні почуття і почуття інших.

До деякої міри Ходоров обертає акценти Фройда у зворотному на­ прямку. Не так жіночість, як чоловічість визначається негативно як втрата тривалої близької прив'язаності до матері. Чоловіча ідентич­ ність формується через розлучення; тому в своєму пізнішому житті чоловіки несвідомо почувають, що їхня ідентичність опиняється під загрозою, якщо вони вступають у близькі емоційні взаємини з ін­ шими. Жінки натомість відчувають, що відсутність близьких взає­ мин із іншою особою загрожує їхньому почуттю самоповаги. Ці моде­ лі передаються від покоління до покоління саме тому, що жінки ві­ діграють первинну роль у ранній соціалізації дітей. Жінки само­ виражаються і самовизначаються здебільшого через взаємовідноси­ ни. Чоловіки пригнітили в собі цю потребу й розвивають у собі більш практичну манеру ставлення до світу.

Праці Н. Ходоров критикувалися з різних позицій. Наприклад, Джанет Сеєрс звинуватила Ходоров у тому, що та ніяк не пояснює, надто в останні часи, боротьбу жінок за те, щоб стати самостійними й незалежними (Sayers, 1986). Жінки (і чоловіки), вважає вона, на­ багато суперечливіші у своєму психологічному становленні, аніж ви­ пливає з теорії Ходоров. Жіночість може приховувати почуття агре­ сивності або самоствердження, які розкриваються лише опосередко­ вано або тільки в певних контекстах (Brennan, 1988). Ходоров кри­ тикують також за її обмежене розуміння сім'ї, засноване на бездоган­ ній з погляду середнього класу моделі. А що відбувається, напри­ клад, у сім'ях, де є тільки одна мати чи один батько, або в тих, де про дитину дбає кілька дорослих?

Проте ці критичні закиди не спростовують ідеї Ходоров, які збе­ рігають свою значущість. Вони навчають нас ліпше розуміти природу фемінності й підказують нам, звідки походить те, що дістало назву чоловічої неекспресивності, тобто чому чоловікам так важко вияв­ ляти свої почуття перед іншими.

СЕКСУАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

Як і при вивченні гендерних відмінностей, вчені також по-різному оцінюють важливість біологічного, в його протиставленні соціально­ му та культурному, впливу на сексуальну поведінку людини. Важ­ ливою спільною характеристикою досліджень тендерних відміннос­ тей та сексуальності є те, що в обох випадках учені зверталися до світу тварин, аби краще зрозуміти людей. Ми спочатку розглянемо кілька аргументів на користь біологічного і ту критику, яку ці аргу­ менти на себе накликали. Далі ми спробуємо проаналізувати соці­ альний вплив на сексуальну поведінку, що приведе нас до дискусії про широку варіативність проявів людської сексуальності.

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

129

Біологія і сексуальна поведінка

Немає сумніву в тому, що сексуальність має біологічну основу, адже жіноча анатомія відрізняється від чоловічої, та й оргазм обидві статі переживають неоднаково. Існує також біологічний імператив відтво­ рення життя, без якого людський рід давно вимер би. Деякі біологи дають еволюційне пояснення тому фактові, чому чоловіки мають тенденцію бути більш сексуально невибагливими, ніж жінки (див. розділ другий). Цей арґумент полягає в тому, що чоловіки біологіч­ но схильні запліднити якомога більше жінок, таким чином створюю­ чи ситуацію, коли їхнє сім'я має найбільше шансів вижити. Жінка, яка в даний певний момент має тільки одну яйцеклітину, що може бути запліднена, плекає інший біологічний інтерес — прагне, щоб у неї був постійний партнер, який би опікувався їхніми дітьми і в такий спосіб допоміг їй успішно виконати її біологічну роль у від­ творенні людського роду. Цей арґумент підкріплюється спостережен­ нями за сексуальною поведінкою тварин, де самці зазвичай набагато невибагливіші в статевих зносинах, аніж самиці того самого виду.

Проте найновіші дослідження показують, що невірність самки — явище теж вельми поширене у світі тварин і що сексуальна актив­ ність багатьох тварин набагато складніша, аніж раніше вважалося. Колись панувала думка, що самиці воліють паруватися із самцями, які мають найвищий потенціал для забезпечення добрих спадкових характеристик своєму потомству. Але одне недавнє дослідження пта­ шиної поведінки спростувало цей арґумент, показавши, що птахисамиці беруть собі додаткового партнера не за його гени, а сподіва­ ючись знайти в ньому кращого батька з кращим тереном для вигодо­ вування пташенят. Ось заключний висновок того дослідження: «Тут більше йдеться про злучення, ніж про передачу сімені. Схоже на те, що ці самиці думають про власну вигоду на майбутнє» (процитовано в: Angier, 1994).

Висновки з такого дослідження можуть мати лише умовний ха­ рактер, особливо ж коли прикласти їх до людської сексуальної пове­ дінки. Як ми ще переконаємося, сексуальність — це надто складне явище, аби повністю прив'язати його до біологічних характеристик.

Соціальні чинники сексуальної поведінки

У всіх суспільствах більшість людей гетеросексуальні; вони шукають емоційної наснаги та сексуальної втіхи у взаєминах з іншою статтю.

В	кожному суспільстві гетеросексуальність лежить в основі шлюбу
та	сім'ї.
	Але існує також чимало сексуальних меншин зі специфічними

смаками та нахилами. Юдіт Лорбер розрізняє не менш як десять різних сексуальних ідентичностей у людей: гетеросексуальна жінка, гетеросексуальний чоловік, жінка-лесбіянка, чоловік-ґей, бісексуальна жінка, бісексуальний чоловік, жінка-трансвестит (жінка, що ре­ гулярно вдягається як чоловік), чоловік-трансвестит (чоловік, що

130	5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

регулярно вдягається як жінка), транссексуальна жінка (чоловік, котрий став жінкою, як Джен Моріс), транссексуальний чоловік (жінка, яка стала чоловіком). Самі сексуальні взаємини ще більш розмаїті. Фройд називав людей «поліморфно розбещеними». Під цим він розумів, що люди мають широкий діапазон сексуальних смаків і ладні вдовольняти їх навіть тоді, коли в даному суспільстві деякі з них вважаються аморальними й забороненими. Фройд почав свої на­ укові дослідження наприкінці дев'ятнадцятого сторіччя, коли ще чимало людей були дуже сором'язливі в усьому, що стосується сексу; а проте його пацієнти відкрили йому дивовижне розмаїття сексуаль­ них відхилень. Серед можливих різновидів статевих зносин можна назвати, наприклад, такі: жінка або чоловік може мати сексуальні стосунки з жінками, чоловіками або тими й тими. Це може відбу­ ватися за участю двох осіб або трьох і навіть більше. Людина може мати статеві зносини сама з собою (мастурбація) або не мати ні з ким (целібат). Дехто може мати сексуальні взаємини з транссексуалами або людьми, що міняються одягом, аби підсилити еротичне збуджен­ ня; користуватися порнографією або всілякими сексуальними при­ строями; вдаватися до садо-мазохізму (добровільне рабство з еротич­ них мотивів або катування з метою одержати сексуальну втіху); хтось може мати статеві зносини з тваринами, і так далі (Lorber, 1994). У всіх суспільствах існують сексуальні норми, що схвалюють певні види статевих зносин, а інші — осуджують. Проте ці норми дуже різні в різних культурах. Візьмімо, наприклад, гомосексуалізм. Як ми побачимо, в деяких культурах або терплять, або навіть активно заохочують гомосексуалізм у певних контекстах. Так, у стародавніх греків чоловіча любов до хлопчиків ідеалізувалась як найвища форма сексуального кохання.

Прийняті види сексуальної поведінки також дуже відрізняються в різних культурах, і це дає нам ще одну підставу, що більшість сек­ суальних реакцій мають не природжений характер, а виникають унаслідок навчання. Найрозлогіше дослідження в цьому плані було проведене чотири десятиріччя тому Клеланом Фордом та Франком Бічем (Ford and Beach, 1951), які вивчили антропологічні дані більш як із двохсот суспільств. Вони виявили дивовижні варіації в тому, що вважалося «природною» сексуальною поведінкою, і в нормах сексу­ альної привабливості. Наприклад, у деяких культурах попередня лю­ бовна гра, яка іноді триває годинами, вважається бажаною і навіть необхідною передумовою статевого акту; у інших попередня гра прак­ тично не відбувається. В одних суспільствах вважається, що надто часті статеві зносини приводять до фізичного ослаблення або хво­ роби. У сеньянґів, які живуть на південних островах Тихого океану, старійшини поселення дають молодим настанови, яких перерв слід дотримуватися між статевими зносинами, і ці ж таки старійшини вважають, що людина із сивим волоссям має законне право на ста­ тевий акт щоночі!

В більшості культур норми сексуальної привабливості (що їх до­ тримуються як чоловіки, так і жінки) сфокусовані більше на зовніш-

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

131

ності жінок, а не чоловіків, хоча на Заході, як нам здається, ця ситу­ ація поступово змінюється, здебільшого через те, що жінки стають дедалі активніші в усіх сферах діяльності поза домом. Проте найваж­ ливіші для жіночої краси характеристики в різних суспільствах уяв­ ляються по-різному. На сучасному Заході захоплення викликає струнка, тендітна будова тіла, тоді як у інших культурах приваб­ ливими вважають набагато пишніші форми (див. розділ шостий). По­ декуди на груди не дивляться як на джерело сексуального збуджен­ ня, тимчасом як у інших суспільствах їм надають великого еротич­ ного значення. В одних суспільствах першорядного значення нада­ ють формі обличчя, в інших — більше уваги звертають на форму та колір очей або розміри та форму носа й губ.

Сексуальність у західній культурі

Західне ставлення до сексуальної поведінки майже дві тисячі років формувалося передусім християнством. І хоча різні християнські секти та віросповідування мали дуже різні погляди на те, яке місце посідає сексуальність у житті людини, панівний погляд християн­ ської церкви полягав у тому, що статеві зносини схвалювати не слід, за винятком лише потреби відтворення людства. В деякі історичні періоди цей погляд призводив до надмірного святенництва в усіх верствах суспільства. Але в інші часи багато людей або нехтували церковні настанови, або кидали їм відвертий виклик, масово прак­ тикуючи поведінку (таку, наприклад, як адюлтер — подружня не­ вірність), що осуджувалася церковною владою. Як ми вже згадували в розділі першому, думка про те, що сексуальної втіхи слід шукати

ушлюбних стосунках, виникала рідко.

Вдев'ятнадцятому сторіччі на зміну релігійним упередженням щодо сексуальності почасти прийшли медичні. Проте більшість ран­ ніх праць, написаних лікарями про сексуальну поведінку, були не менш суворі, аніж погляди церкви. Декотрі з них запевняли, що сек­ суальна активність, не пов'язана з потребами дітонародження, завдає серйозної шкоди здоров'ю. Лікарі запевняли, що мастурбація спри­ чиняє сліпоту, божевілля, серцеві захворювання та інші тяжкі не­ дуги, тимчасом як оральний секс начебто призводив до раку. У вікторіанські часи сексуальне лицемірство процвітало. Вважалося, що до­ брочесні жінки мають бути байдужими до сексуальної втіхи й відда­ ватися своїм законним чоловікам лише з почуття подружнього обо­ в'язку. Але в містах, які швидко зростали, проституція була поши­ реним і часто відкрито толерованим явищем, а «пропащих жінок» розглядали як зовсім іншу категорію, аніж та, до якої належали їхні добропорядні сестри.

Чимало чоловіків вікторіанської доби, які видавалися поважними й добре вихованими громадянами, відданими своїм дружинам, регу­ лярно навідували повій або утримували коханок. До такої поведінки суспільство ставилося поблажливо, тимчасом як поведінка «добропо­ рядної» жінки, яка заводила собі коханця, вважалася скандальною,

132	5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

і перелюбницям показували на двері у вишуканому товаристві, якщо про це ставало відомо. Різне ставлення до сексуальної активності чо­ ловіків та жінок утворювало подвійний стандарт, який існував дуже довго і рештки якого зберігаються досі.

Сьогодні традиційне ставлення до сексуальної поведінки існує по­ ряд з більш ліберальним, особливо з 1960-х років. Дехто, передусім ті, що перебувають під впливом християнського учення, вважають, що статеві зносини до шлюбу підлягають осудові, і, як правило, картають усі види сексуальної поведінки, крім гетеросексуальної активності в шлюбі, хоча сьогодні набагато більш поширене уявлення про те, що сексуальна втіха є бажаною і важливою характеристикою людського життя. Натомість інші прощають або навіть активно схвалюють до­ шлюбні сексуальні стосунки й толерантно ставляться до всіляких сек­ суальних відхилень. Безперечно, що ставлення до сексу стало набагато ліберальнішим за останні тридцять років у більшості країн Заходу. В кіно та театральних виставах подаються сцени, в яких показують те, що раніше вважалося неприйнятним, і для більшості дорослих, котрі того хочуть, порнографічна продукція стала цілком доступною.

Сексуальна поведінка: дослідження Кінсі

Ми можемо з більшою певністю говорити про громадську оцінку сексуальності, аніж про її приватну практику, тому що, з огляду на свою природу, подібна практика здебільшого лишається незадокументованою. Коли Елфрід Кінсі розпочав своє дослідження в Сполу­ чених Штатах у 1940—1950-х роках, то була перша спроба здійс­ нити широкомасштабне дослідження тодішньої сексуальної поведін­ ки. Кінсі та його колеґи накликали на себе гострий осуд релігійних організацій, а в газетах та Конґресі Сполучених Штатів його працю називали аморальною. Але він уперто працював далі і врешті-решт зібрав історії сексуального життя вісімнадцяти тисяч людей — до­ статньо представницької вибірки білого населення Сполучених Шта­ тів (Kinsey et al., 1948, 1953).

Результати дослідження Кінсі здивували більшість і шокували ба­ гатьох, оскільки показали величезну різницю між тим, як публіка уявляла собі тогочасну сексуальну поведінку людей, і тим, якою ця поведінка була насправді. Він з'ясував, що близько 70 відсотків чоло­ віків мали статеві зносини з повіями, а 84 відсотки — дошлюбний сексуальний досвід. Проте, згідно з подвійним стандартом, 40 відсот­ ків чоловіків прагнули, щоб їхні наречені були незайманими. Понад 90 відсотків чоловіків займалися мастурбацією і близько 60 відсот­ ків — тією або тією формою орального сексу. Серед жінок близько 50 відсотків мали дошлюбний сексуальний досвід, хоча здебільшого зі своїми майбутніми чоловіками. Близько 60 відсотків практикували мастурбацію і той самий відсоток мали орально-генітальні контакти.

Прірва між публічно схвалюваною сексуальною поведінкою і поведінкою реальною, що її виявили дослідження Кінсі, була, мож­ ливо, особливо глибокою в той конкретний період, відразу по другій

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

133

світовій війні. Сексуальна лібералізація почалася значно раніше, в 1920-х роках, коли багато молодих людей відчули себе вільними від суворих моральних правил, яким підкорялися попередні покоління. Мабуть, сексуальна поведінка зазнала тоді значних змін, але проб­ леми, що стосувалися сексуальності, ще не обговорювалися так від­ верто, як обговорюються сьогодні. Особи, що віддавалися сексуаль­ ним розвагам, які тоді на людях ще суворо осуджувалися, прихову­ вали свою поведінку, навіть не здогадуючись, скільки людей роблять те саме. Ера більшої дозволеності 1960-х років привела декларовані принципи поведінки в більшу відповідність із тим, що відбувалося насправді.

Сексуальна поведінка після Кінсі

У 1960-х роках суспільні рухи, що кинули виклик існуючому поряд­ ку, наприклад, рухи, пов'язані з контркультурними тенденціями або стилем життя хіпі, порвали також із тодішніми сексуальними нор­ мами. Ці рухи проповідували сексуальну свободу, а винахід контра­ цептивних таблеток для жінок дав змогу надійно розмежувати сек­ суальну втіху та дітонародження. Жіночі громади також почали вимагати більшої незалежності від чоловічих сексуальних цінностей, відмови від подвійного стандарту і визнання, що жінки теж мають потребу шукати більшої сексуальної втіхи.

Донедавна було важко напевне сказати, наскільки змінилася сек­ суальна поведінка від часів дослідження Кінсі. Наприкінці 1980-х років Ліліан Рубін опитала тисячу американців між тринадцятьма й сорока вісьмома роками, намагаючись з'ясувати, які зміни в сексу­ альній поведінці відбулися за останні тридцять років чи близько то­ го. Згідно з її даними, зміни відбулися неабиякі. Сексуальна актив­ ність, як правило, починалася в молодшому віці, аніж у поперед­ ньому поколінні; більше того, сексуальна практика підлітків мала тенденцію бути не менш розмаїтою та широкою, ніж практика до­ рослих. Подвійний стандарт іще існував, але не такий значний, як раніше. Однією з найважливіших перемін було те, що жінки стали сподіватися й активно шукати втіхи у сексуальних взаєминах. Вони хотіли її одержати, а не тільки дати — явище, яке, на думку Рубін, матиме великі наслідки для обох статей.

Жінки почуваються тепер сексуально розкутішими, аніж колись. Але, досягши такого поступу, схвалюваного більшістю чоловіків, во­ ни стали набагато вимогливіші, й це багатьом чоловікам прийняти важче. Чоловіки, з якими розмовляла Рубін, часто казали, що вони «почувають себе неадекватно», бояться «зробити щось не так» і вва­ жають «неможливим задовольнити сучасну жінку» (Rubin, 1990).

Чоловіки почувають себе неадекватно? Хіба не суперечить це то­ му, чого можна було б сподіватися? Адже в сучасному суспільстві чоловіки й далі домінують у більшості сфер і загалом ставляться до жінок набагато брутальніше, аніж ті до них. Така брутальність має на меті утвердити й надалі свою владу і контроль над жінками. Проте