Gidens_Sotsiologiya1

1. ЩО ТАКЕ СОЦІОЛОГІЯ?

21

Передбачувані й непередбачувані наслідки

Цей постійний процес конструювання і реконструювання суспіль­ ного життя будується на тих значеннях, яких люди надають своїм діям. Але наші дії можуть призвести до зовсім інших результатів, аніж ті, яких ми прагнемо. Соціологи проводять важливе розріз­ нення між цілями нашої поведінки, тобто між тим, що ми передба­ чаємо, і непередбаченими наслідками цієї поведінки. Наприклад, батьки можуть поставити собі за мету навчити своїх дітей пово­ дитися в суспільно прийнятний спосіб. Щоб досягти цієї мети, бать­ ки вдаються до суворих і авторитарних дій. Проте непередбачуваним наслідком їхньої авторитарної поведінки може стати те, що діти збунтуються й не захочуть підкорятися ортодоксальним стандартам поведінки.

Іноді дії, спрямовані на певну мету, мають наслідки, що фак­ тично перешкоджають досягненню цієї мети. Кілька років тому в Нью-Йорку було запроваджено закон, що зобов'язував власників напівзруйнованих будівель відремонтовувати їх відповідно мінімаль­ ного стандарту. Закон мав на меті поліпшити середній рівень осель, доступних для найбіднішого прошарку спільноти. В результаті влас­ ники занедбаних будинків узагалі покинули їх або почали викорис­ товувати для іншого призначення, через що задовільного житла для бідняків стало ще менше, ніж перед тим.

Те, що ми робимо у своєму житті, й те, як наші дії впливають на інших, можна осмислити через співвідношення передбачуваних і непередбачуваних наслідків. Завдання соціології полягає у вивченні результативного врівноваження між суспільним відтворенням і сус­ пільним перетворенням. Суспільне відтворення стосується того, як суспільство зберігає свої головні ознаки в часі; суспільне перетворен­ ня — як воно з плином часу змінюється. Суспільне відтворення має місце тому, що існує безперервність у тому, що люди день у день і рік у рік роблять, і в нормах їхньої соціальної поведінки. Зміни відбуваються почасти тому, що люди хочуть, аби вони відбувалися, а почасти через наслідки дій, яких ніхто ані передбачає, ані планує.

ПЕРШОПОЧАТКИ

Ми, люди, завжди намагались якось пояснити свою поведінку, але упродовж тисячоліть наші спроби зрозуміти самих себе опиралися на усталені погляди, що передавалися від покоління до покоління й часто виражалися в релігійних термінах. (Наприклад, до появи новітньої науки більшість людей вірили, що природні явища, такі як землетруси, спричиняються богами або духами.) Об'єктивне і си­ стематичне вивчення людської поведінки та суспільства — це взагалі наукове досягнення, початки якого датуються першими роками дев'ятнадцятого сторіччя. Тлом для виникнення соціології стала низка радикальних соціальних перемін, ініційованих Французькою

22	1. ЩО ТАКЕ СОЦІОЛОГІЯ?

революцією 1789 р., та індустріальною революцією в Європі. Про­ цеси руйнації традиційних життєвих шляхів, що відбувалися вна­ слідок цих перемін, спонукали мислителів переглянути розуміння як суспільного світу, так і світу природи.

Визначальною умовою розвитку соціології стало використання науки та наукового підходу, на відміну від релігії, для розуміння світу. Питання, на які мислителі 19-го ст. прагнули віднайти від­ повідь, а саме: якою є людська природа? Чому суспільство має саме таку структуру? Як і чому суспільство змінюється?— залишаються актуальними і для покоління нинішніх соціологів. Різниця між су­ часним світом і світом минулого є разючою, й допомогти зрозуміти цей світ, його майбутні обрії покликана зробити саме соціологія.

Оґюст Конт

Жоден окремий індивід, звичайно ж, не може заснувати цілу галузь наукового знання, і людей, які зробили свій внесок у розвиток соціо­ логічного мислення на його ранніх етапах, було чимало, проте особливе місце тут належить французькому авторові Оґюстові Конту (1798—1857 pp.), і, певно, він справді на це заслуговує, хоч би тіль­ ки за те, що саме він перший вжив слово «соціологія». Спочатку Конт користувався терміном «соціальна фізика», але цей термін уживали також декотрі з його інтелектуальних «опонентів». Конт хотів відмежуватись від їхніх поглядів, тож створив термін «соціо­ логія» для тієї дисципліни, яку хотів започаткувати.

Оґюст Конт, 1798—1857

1. ЩО ТАКЕ СОЦІОЛОГІЯ?	23
Конт вірив, що ця нова галузь науки зможе дати засноване на
наукових фактах знання про суспільство.	Він розглядав соціологію

як нову науку, яку ще треба розвинути і яка має посісти своє закон­ не місце серед інших наук — хімії, фізики та біології. Та соціологія, на його думку, все-таки найважливіша, комплексна, складена з усіх наук. Вона, твердив Конт, має сприяти покращенню добробуту люд­ ства завдяки застосуванню наукових методів, які дозволяють перед­ бачати, а отже, й контролювати людську поведінку. В останні роки своєї діяльності Конт плекав абміційні плани перебудови французь­

кого	суспільства зокрема і людських суспільств загалом на основі
своїх	соціологічних поглядів.

Еміль Дюркгайм

Праці іншого французького автора, Еміля Дюркгайма (1858—1917 pp.), мали більш тривалий вплив на сучасну соціологію, аніж праці Конта. Хоча Дюркгайм постійно посилався на ті або ті аспекти до­ сліджень Конта, він вважав, що чимало ідей його попередника були надто спекулятивні й нечіткі і що Конт не зумів успішно зреалізу­ вати свою програму — заснувати соціологію на науковому підмурку. Щоб стати науковою, згідно з Дюркгаймом, соціологія має вивчати соціальні факти, аспекти суспільного життя, що формують наші дії як індивідів, такі, наприклад, як стан економіки або вплив релігії. Дюркгайм вважав, що ми повинні вивчати суспільне життя так само об'єктивно, як учені вивчають світ природи. Його знаменитий перший принцип соціології був: «Вивчати соціальні факти як речі!»

24 1. ЩО ТАКЕ СОЦІОЛОГІЯ?

Цим він хотів підкреслити, що суспільне життя можна аналізувати так само строго, як і природний світ.

Подібно до інших видатних засновників соціології, Дюркгайм переймався змінами, які трансформували сучасне йому суспільство. Він вважав, що суспільство зберігається завдяки спільним цінностям та звичаям. Його аналіз суспільних змін спирався на розвиток поді­ лу праці (зростання кількості відмінностей між різними професі­ ями). Дюркгайм висунув тезу, що поділ праці замінив релігію як основу суспільного єднання. З розвитком і поширенням поділу праці люди стають дедалі залежнішими одне від одного, бо кожна особа потребує товарів та послуг, які виробляються іншими. Згідно з Дюркгаймом, зміни в сучасному світі відбуваються так швидко й так інтенсивно, що спричиняють виникнення серйозних соціальних ускладнень, які він пов'язував з аномією, — почуттям безпорадності або розпачу, що його вселяє сучасне суспільне життя. Традиційні моральні норми та засоби контролю, що їх раніше забезпечувала релігія, значною мірою зруйновані сучасним суспільним розвитком, і це дає багатьом індивідам у новітніх суспільствах відчуття втрати сенсу їхнього повсякденного життя.

Одне з найбільших знаменитих досліджень Дюркгайма пов'язане з аналізом такого явища, як самогубство (Durkheim, 1952; перша публікація в 1897 p.). Самогубство видається суто особистим вчин­ ком, наслідком невтішного особистого горя. Проте Дюркгайм пока­ зав, що суспільні чинники справляють фундаментальний вплив на суїцидальну поведінку, причому аномія є одним із найвпливовіпіих серед них. Відсоток самогубств із року в рік має повторюваний ха­ рактер, і це вимагає соціологічного тлумачення. Можна висунути чимало заперечень щодо окремих положень Дюркгаймового дослі­ дження, але воно залишається, класичною працею, що й сьогодні зберігає свою соціологічну релевантність.

Карл Маркс

Ідеї Карла Маркса (1818—1883 pp.) різко контрастують з ідеями Конта та Дюркгайма, але подібно їм він вдавався до спроб тлумачен­ ня суспільних змін, що відбувалися в часи індустріальної революції. Політична діяльність молодого Маркса спричинилася до його конф­ лікту з німецькою владою; якийсь час він жив у Франції, а потім перебрався на постійне проживання до Британії як політичний вигнанець. Він писав багато й на різні теми. Навіть найсуворіші критики Маркса розглядають його діяльність як важливий внесок у розвиток соціології. В своїх працях він здебільшого зосереджував увагу на економічних питаннях і завжди пов'язував економічні проблеми із суспільними інституціями, через що його праці були і є багатими на соціологічні відкриття.

Марксів світогляд ґрунтувався на тому, що він називав матеріа­ лістичною концепцією історії. На його думку, не ідеї і не цінності, що їх плекають люди, є головними рушіями суспільних змін (як

1. ЩО ТАКЕ СОЦІОЛОГІЯ?

25

вважав Дюркгайм), а економічні впливи. Конфлікти між класами багаті — бідні, спонукають до історичного розвитку. За висловом Маркса: «Вся людська історія була в найбільшій мірі історією кла­ сової боротьби».

Хоча Маркс писав про різні періоди історії, однак зосереджувався на змінах, що відбувалися в сучасному йому суспільстві. Най­ важливішими суспільними змінами він вважав ті, які були пов'язані з розвитком капіталізму. Капіталізм — це система виробництва, яка радикально відрізняється від попередніх економічних систем, відо­ мих в історії, оскільки товари та послуги, що виробляються за цієї системи, продаються широким колам споживачів. Власники капі­ талу (фабрики, машини, великі суми грошей) утворюють панівний клас. Основна маса населення становить клас найманих працівників, або робітничий клас, що складається з людей, які не мають власних засобів проживання і змушені шукати роботи в тих, хто володіє капіталом. Таким чином, капіталізм — це класова система, в якій конфлікти є звичайним явищем.

Згідно з Марксом, у майбутньому на зміну капіталізму прийде суспільство, яке не матиме класів, тобто чітких ліній поділу між багатими й бідними. Він не хотів цим сказати, що в такому су­ спільстві зникне будь-яка нерівність між людьми. Радше він мав на увазі, що суспільства не будуть більше розколоті на невеликий клас, який монополізує всю економічну та політичну владу, і велику масу людей, що мають дуже мало вигоди від багатства, створюваного їхньою працею. Економічна система перейде до суспільної власності,

26	1. ЩО ТАКЕ СОЦІОЛОГІЯ?
і натомість	виникне суспільство з більшою соціальною рівністю,
аніж те, яке	ми маємо тепер.

Учення Маркса справило далекосяжний вплив на світ двадцятого сторіччя. Ще недавно, до падіння радянського комунізму, більш як третина населення земної кулі жила в суспільствах, чиї уряди заяв­ ляли, що черпають натхнення з Марксових ідей. Крім того, чимало соціологів перебували під впливом Марксової доктрини про класи та класовий поділ у суспільстві.

Макс Вебер

Як і Маркса, Макса Вебера (1864—1920 pp.) не можна назвати тіль­ ки соціологом; його коло інтересів охоплювало багато галузей знан­ ня . Народившись у Німеччині, де минула більша частина його твор­ чого життя, Вебер був людиною з широким спектром наукового по­ шуку. Його праці стосуються галузі економіки, права, філософії та порівняльної історії не менш, ніж соціології, значна частина його наукового доробку присвячена розвиткові сучасного йому капі­ талізму. Як і інші мислителі свого часу, Вебер намагався зрозуміти сутнісні причини соціальних змін. Він перебував під впливом Мар­ кса, проте до деяких провідних положень та висновків Маркса ста­ вився дуже критично. Він відкидав матеріалістичне розуміння істо­ рії і надавав класовому конфліктові значно меншої вагомості, аніж Маркс. На думку Вебера, економічні фактори не слід недооцінювати, але й духовні ідеї та інші цінності мають не менший вплив на су­ спільні зміни.

1. ЩО ТАКЕ СОЦІОЛОГІЯ?

27

У деяких із своїх найвідоміших творів Вебер аналізує ті особливі характеристики західного суспільства, що відрізняють його від інших великих цивілізацій. Він вивчав релігії Китаю, Індії та Близького Сходу і в процесі цих досліджень зробив великий внесок в соціологію релігії. При порівнянні провідних релігійних систем Китаю та Індії з релі­ гіями Заходу Вебер дійшов висновку, що певні аспекти християнства сильно вплинули на розвиток капіталізму. Капіталістична перспек­ тива виникла не тільки внаслідок змін у економіці, як вважав Маркс. На думку Вебера, культурні ідеї та цінності допомагають формувати суспільство і значною мірою визначають наші індивідуальні вчинки.

Веберове розуміння природи сучасних суспільств та причин поширення на весь світ західного стилю життя також істотно від­ різняється від Марксового. Згідно з Вебером, капіталізм — особлива система організації економічного підприємництва — лише один із багатьох визначальних факторів, які формують суспільний розвиток. Набагато фундаментальнішим у формуванні капіталізму є вплив науки та бюрократії. Наука створила сучасну технологію і робитиме це й далі в усіх майбутніх суспільствах. Бюрократія — це єдиний засіб ефективної організації багаточисельних груп людей, і тому вона неминуче роздимається в процесі економічного й політичного розвитку. Процес розвитку науки, сучасної технології та бюрократії Вебер розглядав в сукупності як раціоналізацію — організацію су­ спільного й економічного життя згідно з принципами ефективності та на базі технічних знань.

ПІЗНІШІ МИСЛИТЕЛІ Мішель Фуко та Юрґен Габермас

Серед найвидатніших соціологічних мислителів сучасності слід на­ звати французького автора Мішеля Фуко (1926—1984 pp.) і німець­ кого вченого Юрґена Габермаса (нар. 1929 p.). Подібно до класи­ ків — засновників соціології, жоден із них не був лише соціологом; обидва написали чимало праць також у галузі філософії та історії.

Фуко, як усі вважають, був однією з найблискучіших постатей у царині суспільних наук двадцятого сторіччя. У своїх працях він розглядав те­ ми, подібні до тих, що їх аналізував Вебер у своїх дослідженнях бюро­ кратії: розвиток системи в'язниць, лікарень, шкіл та інших великомас­ штабних організацій широкого плану. Пізніші наукові розвідки Фуко про сексуальність та особисте «я» також мали великий вплив, особливо на авторів феміністичного спрямування. Згідно з Фуко, «сексуальність» (як і романтичне кохання, про яке ми згадували раніше) існувала не завжди, а була сформована з розвитком суспільства. В сучасному су­ спільстві «сексуальність» стає тим, що ми «маємо»,— властивістю «я».

Вивчення влади — тобто яким чином індивіди та групи досяга­ ють власних цілей усупереч цілям інших,— має надзвичайне значен­ ня для соціології. Класики Маркс і Вебер робили особливий наголос

28 1. ЩО ТАКЕ СОЦІОЛОГІЯ?

на владі; Фуко продовжив деякі із започаткованих ними напрямів думки. Наприклад, сексуальність, як він вважав, завжди пов'язана із суспільною владою. Він також виступив проти ідеї, що набуття знань веде до збільшення свободи. Натомість він розглядав знання як засіб стеження за людьми і контролювання їхніх дій.

Габермас, можливо, є провідним соціологічним мислителем су­ часності. Він зазнав впливу Маркса і особливо Вебера, але, крім того, черпав і з інших традиційних джерел. Згідно з Габермасом, капіталістичні суспільства, що завжди перебувають у стані змін, мають тенденцію руйнувати моральний порядок, від якого вони фак­ тично залежать. Ми живемо за суспільного ладу, в якому економічне зростання прагне вивищитися над усім іншим, але така ситуація призводить до втрати сенсу повсякденного життя. Тут Габермас по­ вертається до Дюркгаймової концепції аномії, хоча й вдається до нового й оригінального способу її використання.

ЧИ Є СОЦІОЛОГІЯ НАУКОЮ?

Дюркгайм, Маркс та інші засновники соціології вважали її наукою. Та чи справді ми спроможні вивчати людське суспільне життя на наукових засадах? Щоб відповісти на це запитання, ми маємо зрозу­ міти значення цього слова. Що таке наука?

Наука — це застосування систематичних методів емпіричного дослідження, аналізу даних, теоретичного мислення та логічної оцінки аргументів для організації знання про якийсь окремий пред­ мет. Згідно з цим визначенням, соціологія прагне бути наукою. Вона включає в себе систематичні методи емпіричного дослідження, ана­ ліз даних та оцінку теорій у світлі доказів та логічної арґументації. Вивчення людей, однак, відрізняється від спостережень за яви­ щами світу природи, й на соціологію не слід дивитись як на при­ родничу науку в прямому розумінні. На відміну від об'єктів фі­ зичної природи, люди — це істоти, які наділені свідомістю і вбача­ ють у своїх діях сенс і мету. Ми навіть не зможемо більш-менш докладно схарактеризувати суспільне життя, якщо спершу не зрозу­ міємо, як люди тлумачать свою поведінку. Наприклад, щоб описати смерть як самогубство, ми повинні знати, які були наміри даної особи в той момент, що вона думала. Самогубство може статися тільки в тому випадку, коли в мозку індивіда виникає думка про самознищення. Якщо людина випадково потрапила під колеса авто­ мобіля й загинула, ми не маємо підстав вважати, що вона вчинила

самогубство.

Те, що ми не можемо вивчати людей у той самий спосіб, що й об'єкти природи, в якомусь розумінні дає соціології певні переваги. Дослідники-соціологи мають певну вигоду внаслідок того, що мо­ жуть безпосередньо ставити запитання тим, кого вони вивчають,— іншим людям. З іншого боку, соціологія вимушена долати труднощі, з якими не зустрічаються вчені природничих дисциплін. Знаючи, що

1. ЩО ТАКЕ СОЦІОЛОГІЯ?

29

всі їхні дії доскіпливо занотовуються, люди часто поводяться не так, як за звичайних обставин. Вони можуть свідомо чи несвідомо «пода­ вати себе» іншими, аніж є насправді. Вони можуть навіть спробу­ вати «допомогти» дослідникові, даючи такі відповіді на запитання, яких, на їхню думку, від них сподіваються.

ЯК СОЦІОЛОГІЯ МОЖЕ ДОПОМОГТИ НАМ У НАШОМУ ЖИТТІ?

Розвиваючи свою ідею про соціологічну уяву, Мілз наголошує, що соціологія широко застосовується в нашому житті.

Усвідомлення культурних відмінностей

По-перше, соціологія дозволяє нам бачити соціальний світ під ба­ гатьма поглядами. Дуже часто, за умов належного розуміння життя інших, нам легше збагнути і їхні проблеми. На практиці політика, яка не спирається на поінформованість про життєвий стан людей, яких вона безпосередньо стосується, має мало шансів на успіх. На­ приклад, білий працівник соціальної сфери, діючи в спільноті, яка складається переважно з чорношкірих, ніколи не здобуде довіру її членів, якщо не розвине в собі чутливість до відмінностей у соціаль­ ному досвіді, що часто розділяє білих і чорних.

Оцінка наслідків різних видів політики

По-друге, соціологічне дослідження подає практичну допомогу в оцін­ ці результатів політичних ініціатив. Програма практичних реформ може просто не дати тих результатів, на які сподіваються її автори, або призвести до непередбачуваних наслідків, що можуть завдати великої шкоди. Наприклад, у перші роки після другої світової війни у великих містах багатьох країн було зведено величезні квартали багато­ квартирних будинків. Передбачалося, що вони відповідатимуть ви­ соким стандартам мешкання для малооплачуваних груп населення з не'тряних районів, коли в безпосередній близькості від цих багато­ квартирних осель були розміщені центри торговельного та побутового обслуговування. Проте дослідження показали, що багато людей, які перебралися зі своїх халуп у великі бетонні коробки, почувалися са­ мотніми й нещасними. Швидко вибудувані багатоквартирні блоки і торговельні центри в бідняцьких кварталах часто руйнувалися й ста­ вали розплідниками бандитизму та всіляких жорстоких злочинів.

Самопросвіта

По-третє, і в певному сенсі найважливіше те, що соціологія може дати нам засоби самопросвіти, цебто кращого розуміння самих себе. Що більше ми знаємо про те, чому ми діємо так, а не інакше, і про

30	1. ЩО ТАКЕ СОЦІОЛОГІЯ?

загальні процеси, які відбуваються в нашому суспільстві, то з біль­ шою ймовірністю зможемо впливати на своє власне майбуття. Не слід вважати, що соціологія має допомагати лише політикам, тобто владним групам, ухвалювати доцільні рішення. Не варт сподіватися, що ті, хто при владі, завжди зважатимуть на інтереси слабших або позбавлених можливості впливу на формування політики. Групи, які самопросвітилися, часто можуть скористатися з результатів со­ ціологічних досліджень, щоб ефективно реагувати на державну політику чи формувати власні політичні ініціативи. Такі групи са­ модопомоги, як «Анонімні алкоголіки» або громадські рухи на зра­ зок руху за збереження навколишнього середовища, дають приклад таких соціальних груп, які своєю діяльністю сприяють практичним реформам і досягають в цьому значного успіху.

Роль соціолога в суспільстві

І, нарешті, багато соціологів знаходять собі практичне застосування як фахівці. Люди, навчені соціології, стають консультантами про­ мислових підприємств, планувальниками міської забудови, соціаль­ ними працівниками, менеджерами по роботі з персоналом, спеціа­ лістами в багатьох інших галузях практичної діяльності.

Чи повинні соціологи самі активно підтримувати або пропагувати програми реформ і соціальних змін? Дехто вважає, що соціологія може зберегти свою інтелектуальну незалежність лише в тому ви­ падку, якщо соціологи будуть абсолютно нейтральні в дискусіях мо­ рального або політичного характеру. Проте часто існує зв'язок між вивченням соціології та діяльністю, спрямованою на розвиток су­ спільної свідомості. Жодна соціологічно освічена людина не може бути байдужою до тієї соціальної нерівності, що існує в сьогодніш­ ньому світі, до прояву соціальної несправедливості в багатьох жит­ тєвих ситуаціях, до злиднів, від яких потерпають мільйони людей. Було б навіть дивно, якби соціологи не займали певну позицію в вирішенні питань соціальної дійсності, і навряд чи логічно було б вимагати від них, щоб у таких ситуаціях вони не користалися своєю фаховою обізнаністю.

ВИСНОВКИ

У цьому розділі ми з'ясували, що соціологія — це дисципліна, в якій ми абстрагуємося від свого особистого погляду на світ, щоб уважніше придивитися до тих чинників, які впливають на форму­ вання нашого життя та життя інших людей. Соціологія виникла як окрема галузь інтелектуальної діяльності з розвитком сучасних су­ спільств, і вивчення таких суспільств залишається її головним за­ вданням. Проте соціологи розглядають також широкий спектр пи­ тань стосовно природи суспільної взаємодії та людських суспільств загалом.