Gidens_Sotsiologiya1

6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

155

Генетичне перепрограмування має сприяти тому, щоб ці хвороби більше не були спадковими. З'явиться також можливість ще до на­ родження «конструювати» наші тіла щодо кольору шкіри, волосся та очей, ваги і так далі.

Важко знайти кращий приклад такої мозаїки сприятливих мож­ ливостей і складних проблем, що їх створює для нас дедалі більша соціалізація природи. Який вибір робитимуть батьки, коли дістануть змогу конструювати своїх дітей, і які обмеження треба буде накла­ дати на цей вибір? Навряд чи генна інженерія буде дешевою. Але чи означає це, що ті, хто зможе заплатити, матимуть нагоду замовляти такі програми, які позбавлятимуть їхніх ще ненароджених дітей усіх небажаних для них фізичних характеристик? А що станеться з діть­ ми бідніших прошарків населення, які й далі народжуватимуться природним чином?

Деякі соціологи дотримуються думки, що диференційований до­ ступ до генної інженерії може призвести до появи «біологічно ниж­ чого класу». Ті люди, що не матимуть фізичних переваг, добутих за­ вдяки застосуванню методів генної інженерії, можуть стати об'єктом погордливого ставлення та дискримінації з боку людей, облагодіяних цими методами. Може статися, що їм важко буде влаштуватися на хорошу роботу, розраховувати на кваліфіковану лікарську допомогу, застрахувати своє життя.

Дебати з приводу абортів

Найдискусійнішою етичною дилемою, що її створили в сучасних су­ спільствах новітні репродуктивні технології, є така: за яких умов слід дозволити жінкам робити аборт? Дебати, що спалахнули з цього приводу, стали такими запеклими, оскільки вони пов'язані з вирі­ шенням основоположних, надзвичайно складних етичних проблем. Ті, хто обстоює «право на життя», вважають, що аборт — це завжди погано, за винятком екстремальних обставин, оскільки він рівно­ значний убивству. Для них цінність, якої ми повинні надавати люд­ ському життю, переважує всі інші етичні арґументи. Ті ж, хто захи­ щає «право на вибір», вважають, що найголовнішим аргументом має бути право матері самій розпоряджатися своїм тілом, жити так, як вона вважає за потрібне.

Ці дебати мають запеклий, непримиренний характер і не раз призводили до насильства. Чи зможуть дискутанти коли-небудь дійти згоди? Принаймні один визначний теоретик із питань суспіль­ ства та права Роналд Дворкін (Dworkin, 1993) висловив припущення, що така згода можлива. Глибока розколина, яка проходить у суспіль­ стві між тими, хто за право на життя, і тими, хто за право на вибір, заявляє він, насправді приховує глибинну спільність поглядів, і в цьому — джерело надії. На давніших етапах історії людське життя було відносно дешеве. Проте сьогодні ми дуже високо цінуємо свя­ щенну недоторканість людського життя. Обидві сторони обстоюють цю недоторканість, але тлумачать її по-різному, бо одна наголошує на

156	6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

інтересах дитини, а друга — матері. Якби обидві сторони дали пере­ конати себе, що насправді вони захищають одну й ту саму етичну цінність, вважає Дворкін, виникла б реальна можливість для конст­ руктивного діалогу між ними.

ЗДОРОВЕ ТІЛО: УЯВЛЕННЯ ПРО ЗДОРОВ'Я І ПРО ЗАХВОРЮВАННЯ

Священна цінність людського життя — це також головний арґумент, який спрямовує розвиток систем охорони здоров'я в сучасних су­ спільствах. «Здоров'я» і «захворювання» — це поняття, які визна­ чаються з соціального і культурного поглядів. Різні культури по-різ­ ному визначають «здорове» й «нормальне», як уже показало наше обговорення проблем, пов'язаних із розладами харчування. В усіх культурах існували свої уявлення про фізичне здоров'я та про захво­ рювання, але більшість тих досягнень, які ми сьогодні об'єднуємо під назвою «медицина», стали можливі лише внаслідок розвитку західного суспільства за останні три сторіччя. В досучасних культу­ рах головною інституцією, яка давала раду хворобам та лихові, була сім'я. Завжди були люди, котрі спеціалізувались як зцілителі, вико­ ристовуючи як звичайні ліки, так і магічні заклинання; чимало з таких традиційних систем лікування досі практикується у незахідних культурах у всіх куточках світу. Наприклад, аюрведійська ме­ дицина (традиційне цілительство) практикувалася в Індії десь на протязі двох тисячоліть. Вона ґрунтується на теорії рівноваги між психологічними та фізичними аспектами особистості, розбалансування якої лікують травами та застосуванням усіляких дієт. Китайська народна медицина аналогічним чином опирається на концепцію за­ гальної гармонії особистості, а в лікуванні застосовує цілющі відвари з трав та акупунктуру — спеціальну техніку, при якій голки за певною схемою вколюють пацієнтові під шкіру.

Сучасна медицина сформувала таке поняття захворювання, ви­ никнення та лікування якого має фізичну природу й може бути пояс­ нене науково. Застосування досягнень науки в діагностиці та ліку­ ванні було головною характеристикою розвитку сучасних систем охо­ рони здоров'я. Іншими такими характеристиками, тісно пов'язаними з першою, стали запровадження практики стаціонарного лікування в спеціально обладнаних закладах для особливо тяжких хворих і ви­ никнення лікарської професії як такої собі корпорації з визнаним етичним кодексом та істотним соціальним впливом. Науковий погляд на захворювання пов'язувався з вимогою, щоб медична освіта була систематичною і тривалою; зцілителі-самоуки до медицини не допус­ калися. Хоча професійна медична практика й не обмежується лікар­ нею, лікарня стала тим середовищем, у якому лікарі-початківці мали змогу лікувати та вивчати велику кількість хворих за обставин, які дозволяли сконцентрувати в одному місці медичну технологію.

6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

157

В добу середньовіччя головними недугами були інфекційні захво­ рювання, такі як сухоти, холера, малярія і чума. Чума, або чорна моровиця, яка спалахнула в чотирнадцятому сторіччі (вона розпов­ сюджувалася через бліх, яких розносили пацюки), винищила чверть населення тодішньої Англії і спустошила великі регіони Європи. Сьогодні інфекційні захворювання спричиняють не так багато смер­ тей в індустріалізованих країнах, а кілька з них пощастило ра­ дикально викоренити. В індустріальних країнах люди найчастіше вмирають від неінфекційних захворювань, таких як рак і серцеві напади. Тоді як у досучасних суспільствах найвищий відсоток смерт­ ності був серед немовлят та малих дітей, сьогодні цей відсоток (про­ порція людей, що вмирають щороку) зростає з віком.

Попри авторитет, здобутий сучасною медициною, досягнення у медичному обслуговуванні населення призвели до помітного зни­ ження рівня смертності лише в двадцятому сторіччі. Ефективні сані­ тарні заходи, краще харчування, поліпшення каналізації та гігієни дали набагато помітніші наслідки, що особливо вплинули на значне зниження відсотка смертей серед немовлят та малих дітей. Медика­ ментозне лікування, розвиток хірургії та винайдення антибіотиків стали помітно позначатися на зниженні рівня смертності вже ближче до середини двадцятого сторіччя. Антибіотики вперше стали застосо­ вуватися для лікування бактеріальних інфекцій у 1930-х і 1940-х pp., а техніку імунізації (проти таких хвороб, як поліомієліт) було опрацьовано ще пізніше.

Здоров'я і захворювання в розвинених країнах

В індустріальних суспільствах існують разючі відмінності в поши­ ренні основних хвороб. Близько 70 відсотків смертей у західних країнах спричинені чотирма головними видами захворювань: раком, серцевими нападами, інсультами та хворобами легень. Було досягну­ то деякого поступу в розумінні причин їхнього виникнення та кон­ тролюванні їхніх наслідків, але жодна з цих недуг не може бути ефективно вилікувана. А що ступінь поширення цих чотирьох хво­ роб різний в різних країнах, реґіонах та прошарках населення, то видається очевидним, що вони пов'язані з дієтою та стилем життя. Особи, які посідають вище соціоекономічне становище, в середньому здоровіші, вищі, міцніші й живуть довше, аніж ті, хто перебуває на нижчих щаблях соціальної драбини. Найбільша різниця тут спосте­ рігається в рівнях ранньої дитячої смертності (діти, які помирають на першому році свого життя) та загальної дитячої смертності, проте бідніші люди наражаються на більший ризик померти в будь-якому віці, аніж люди замолені.

На це існує кілька причин. Люди з багатших прошарків суспіль­ ства, як правило, краще харчуються і мають більший доступ до ме­ дичного обслуговування, а також уміють отримати з такого доступу більше користі. Умови праці також безпосередньо позначаються на здоров'ї. Ті, хто працює в офісах або в домашніх умовах, менше

158	6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

ризикують дістати виробничу травму або стати жертвою нещасного випадку при роботі з небезпечними матеріалами. Обсяг виробничих захворювань часто буває важко обрахувати, бо не завжди є змога ви­ значити, чи хвороба стала наслідком нездорових умов праці, чи спри­ чинена чимось іншим. Проте деякі виробничі захворювання вже доб­ ре задокументовані: захворювання легень широко розповсюджені в гірничій промисловості, як наслідок вдихання пилу; доведено, що праця в середовищах, де використовується азбест, спричиняє деякі види раку.

Джейк Неджмен нещодавно проаналізував питання зв'язку ста­ ну здоров'я з економічною нерівністю. Він також спробував з'ясу­ вати, яку стратегію найкраще обрати для поліпшення здоров'я бід­ ніших груп суспільства. Після вивчення матеріалу з багатьох різних країн він дійшов висновку, що для людей, які входять у 20 від­ сотків найбіднішого населення (обраховані з погляду доходу), смерт­ ність у 1,5—2,5 рази вища, аніж для тих, хто входить у 20 від­ сотків найбагатших людей. Причому щодалі цей контраст радше зростає, аніж зменшується. Те саме можна сказати і про очікувану тривалість життя — вік, до якого людина в середньому має шанси дожити.

Як можна боротися з впливом бідності на здоров'я? Одна з таких можливостей — широкі освітні програми в галузі охорони здоров'я та запобігання захворюванням. Але такі програми здебільшого мають успіх тільки серед заможніших, освіченіших прошарків населення і в будь-якому разі спричиняють лише незначні зміни в поведінці. Збільшення доступу до медичного обслуговування, певно, допомогло б, але тільки до певної межі. Єдиною реально ефективною політикою тут було б, як вважає Неджмен, атакувати саму бідність, щоб значно зменшити різницю в прибутках між багатими й бідними.

Захворювання як тавро: наступ СНІДу

Не всі захворювання більше поширені серед бідніших, аніж серед багатших прошарків населення. Анорексія, наприклад, частіше зу­ стрічається серед людей з вищим соціоекономічним становищем. Те саме можна сказати й про СНІД (синдром набутого імунодефіциту), принаймні у Британії та інших індустріальних країнах.

СНІД — таємнича хвороба, яка прийшла невідомо звідки, аби ста­ ти найбільшою загрозою для здоров'я людей менш як за чверть сто­ ліття. СНІД руйнує імунну систему організму; сам по собі він смерті не спричиняє, але страждальник стає безпорадним перед цілою низ­ кою фатальних захворювань. Кожен, хто заражається вірусом, з яким, на думку більшості дослідників, він пов'язаний і який має назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини), мабуть, рано чи пізно за­ хворіє на СНІД. Вважають, що СНІД передається або через кров (під час переливань або коли наркомани користуються тією самою гол­ кою), або через рідину, що виділяється під час статевого акту (сперму чи ваґінальну секрецію).

6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

159

Ніхто не знає, чи СНІД бере свої початки в соціалізації природи, тобто є неумисним результатом людського втручання у світ, що ото­ чує нас. Принаймні дехто дотримується такої думки. Припускалося, наприклад, що ця хвороба виникла під час воєнних експериментів із мікробами, внаслідок яких утворився смертельний вірус. Інші до­ слідники вважають, що СНІД і ВІЛ існували здавна, можливо, сотні років, у деяких регіонах світу. Згідно з цією теорією, симптоми, які сьогодні ми пов'язуємо зі СНІДом, раніше помилково ототожнюва­ лися з симптомами інших хвороб.

Визначальною характеристикою СНІДу, на відміну від більшості інших захворювань, є те, що він передається статевим шляхом. Цю пошесть вперше виявили в Північній Америці в середовищі чоло­ вічих гомосексуальних груп і спочатку як лікарі-дослідники, так і широка публіка вважали її гомосексуальним захворюванням. Гро­ мадськість уперше довідалася про СНІД на початку 1980-х pp., саме тоді, коли всі накопичені за багато століть упередження щодо гомосексуальності почали, як здавалось, розвіюватися. Але поява цієї хвороби, схоже, цілком виправдала погляди тих, хто завжди ставив­ ся до гомосексуальності вороже, а надто людей, які підкріплювали цю ворожість релігійними аргументами. Думка про те, що СНІД — це пошесть, наслана Богом, аби покарати збоченців, висловлювалася на­ віть у респектабельних медичних колах. Так, у передовиці одного ме­ дичного журналу запитувалося: «Чи не є ми свідками того, що через цю сучасну пошесть здійснюється вирок святого Павла: «Ось належ­ на кара за їхній гріх»? (Altaian, 1986).

Швидкому поширенню СНІДу певною мірою, безперечно, по­ сприяло те, що внаслідок виникнення субкультур ґеїв у Північній Америці та в інших місцях зросли можливості для гомосексуальних знайомств. І справді, спочатку СНІД, здавалося, поширювався тільки у великих американських містах зі значним прошарком ґеїв. Газети поквапились із висновками: «Чума ґеїв збиває з пантелику медиків і детективів» (Філадельфія Дейлі Ньюз, 9 серпня 1982 p.); «Бути ґеєм небезпечно для здоров'я» (Сетердей Івнінґ Пост, жовтень 1982 р.); «Чума ґеїв поширилась і на Канаду» (Торонто Стар). Журнал «US» повідомляв: «Ґеї-гомосексуали пополотніли зі страху». На той час уже було відомо, що третина заражених СНІДом у Сполучених Штатах — не гомосексуали, але в перших газетних повідомленнях цей факт замовчували.

Коли кіноактор Рок Гадсон помер від СНІДу в 1985 p., публіку шо­ кувала не сама опублікована світовою пресою звістка про природу його хвороби, як той факт, що цей символ чоловічої сексуальності був ґеєм. Медики-дослідники навіть не намагалися тоді знайти причину захво­ рювання в специфічному вірусі, натомість прагнули розглядати його суть, вивчаючи різні аспекти життя ґеїв. Коли відкрили, що СНІД пере­ дається й через гетеросексуальні контакти, це кардинально змінило погляди. Більшість даних про це надходило з Центральної Африки, де СНІД мав велике поширення, але не мав якогось особливого стосунку до чоловічої гомосексуальності. «Чума ґеїв» незабаром перетворилася на сторінках преси на «гетеросексуальний кошмар».

160	6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

Наступ СНІДу, безперечно, вплине на багато аспектів сексуальної поведінки. В гомосексуальній спільноті ми вже бачимо великі пере­ міни; рівень випадкових сексуальних контактів там різко знизився. Деякі з найбільш осуджуваних гомосексуальних практик парадок­ сальним чином виявилися найбезпечнішими. Наприклад, садо-мазо- хістські взаємини, коли партнера мучать або завдають йому болю, нічим не загрожують, бо в даному випадку не йдеться про геніталь­ ний контакт. Дилема, що її мають тепер розв'язувати чоловічі спіль­ ноти ґеїв, — це запровадження у практику методів «безпечного сексу» й одночасне відбиття нових атак проти спільнот ґеїв.

СНІД і гетеросексуальне населення

З погляду медицини, СНІД — це рухлива мішень, нова й невловна. Медичні знання про це захворювання датуються зовсім недавнім ча­ сом. А на сьогодні це вже глобальна епідемія. Ніхто не знає, скільки насправді людей заражено ВІЛ, але, за досить-таки скромними оцін­ ками, вважається, що це число дорівнює тринадцяти мільйонам (див. мал. 6.1). На Європу їх припадає близько 500 тисяч, на Пів­ нічну Америку, Латинську Америку та Карибські острови — по мільйону і більш як вісім мільйонів — на Африку. Головний удар епідемії ще попереду, оскільки інфекція ВІЛ розвивається в справ­ жній СНІД протягом тривалого часу. Сьогодні більшість заражених ВІЛ у світі — гетеросексуали. На одне гомосексуальне зараження у світі припадає принаймні чотири гетеросексуальних. Всесвітня орга­ нізація охорони здоров'я вважає, що на 2000 рік щонайменше 30 мільйонів дорослих і 10 мільйонів дітей будуть інфіковані ВІЛ.

Мал. 6 . 1 . СНІД: зростання загрози

Джерело: Michael Kidron and Ronald Segal, The State of the World Atlas, 5th edn, 1995.

6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

161

Той факт, що спочатку СНІД переважав серед гомосексуалів, знову розбудив колишні упередження щодо гомосексуальності. Але СНІД, це жахливе й нове захворювання, викликає у людей страх і ворожнечу незалежно від його походження. Цей страх і ця ворожнеча були почасти досліджені в кінофільмі «Філадельфія», в якому бідолаха, хворий на СНІД, втрачає роботу, коли керівники фірми довідуються про його захворювання. Його звільняють не тому, що він гомосексуал, а зі страху, спричиненого його захворюванням. У фільмі розповідаєть­ ся про те, як він бореться проти свого незаконного звільнення.

СНІД — це приклад хвороби, яка є тавром. Тавро — це будь-яка характеристика, що відокремлює індивіда або групу від більшості на­ селення, внаслідок чого до цього індивіда або групи починають ставитися з підозрою або ворожістю. Більшість захворювань пробуд­ жують жаль або співчуття в здорових людей. Так, коли на хворобу дивляться як на дуже заразну або як на знак безчестя чи ганьби, тоді «здорове» населення може вигнати сердегу зі свого середовища. Так було із хворими на проказу в середні віки, бо вважалося, що це гріш­ ники, покарані Богом, і тому їх зрікалися й примушували жити в окремих колоніях для прокажених. Хоч і не в такій екстремальній формі, але й СНІД сьогодні таврується подібним чином, незважаючи на той факт, що, як і у випадку прокази, небезпека зараження в пов­ сякденному спілкуванні дорівнює майже нулю.

Від СНІДу немає ефективних ліків, хоча деякі засоби начебто стримують його розвиток. Попри те, що ВІЛ-інфікована особа може жити багато років, не хворіючи на СНІД, коли хвороба все ж таки з'являється, це, фактично, смертний вирок. Його наслідки видаються особливо трагічними, оскільки вражає він здебільшого молодих лю­ дей. У цьому відношенні він відрізняється від інших смертоносних хвороб, які існують у сьогоднішніх індустріальних суспільствах і які обирають собі жертви серед старших вікових груп.

Старіння та схильність до хвороб — це аж ніяк не одне й те саме, що ми обговоримо в кінці цього розділу. Але відтоді як в індустріалі­ зованих регіонах світу були подолані інфекційні захворювання, такі як холера й туберкульоз, системи охорони здоров'я зосередили свою увагу головним чином на боротьбі з хворобами, які частіше розвива­ ються в похилому віці. В наступних параграфах ми дізнаємося про те, що являють собою системи охорони здоров'я, зосередившись на тих, які функціонують у Британії та Сполучених Штатах. А далі ми вже безпосередньо розглянемо проблему старіння.

СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я Система охорони здоров'я в Сполученому Королівстві

Фактично всі індустріальні країни, за винятком Сполучених Штатів, мають усеохопні системи медичного обслуговування, що перебувають на державному забезпеченні. Наприклад, Національну службу охо-

162	6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

рони здоров'я (НСОЗ) Британії було організовано у 1948 р. Її голов­ ною підвалиною став принцип, в основі якого доступ до медичного обслуговування має залежати від потреби в лікуванні, а не від пла­ тоспроможності .

НСОЗ фінансується з бюджету держави, кошти на її утримання стягуються як частина податку. Доступ до лікаря загальної практики (GP) вільний для всіх пацієнтів. Ліки, виписані в рецептах, спочатку видавалися безкоштовно, але недавно законодавством запроваджено систему часткової оплати. Коли було організовано НСОЗ для надання

безкоштовної державної медичної допомоги, тиск із боку представ­ ників лікарської професії та інших зацікавлених осіб спричинився до того, що поряд із державною залишилася функціонувати й приватна медична допомога. Тоді як більшість лікарів загальної практики пра­ цюють виключно на НСОЗ, досить велика кількість консультантів мають і приватну практику. Існують також приватні лікарі та всілякі центри охорони здоров'я з медичним персоналом, що працює тільки в приватному секторі, а фінансування та заробітна платня часто при­ в'язуються до програм індивідуального медичного страхування. Про­ те лише незначна частка населення бере участь у таких програмах.

6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

163

Лікарі загальної практики відіграють основну роль у огляді па­ цієнтів і призначенні їм більш спеціалізованого лікування. Пересіч­ ний британський громадянин відвідує лікаря загальної практики приблизно чотири рази на рік. Лікарі загальної практики дають раду більш як 90 відсоткам хвороб, причому кожен з них має зареєстро­ ваних ним або нею «список» пацієнтів (число пацієнтів не повинно перевищувати максимально допустиме, встановлене НСОЗ). Пацієн­ ти, які лікуються в ЛЗП, не мають права самі звертатися безпосе­ редньо до спеціалістів; таке рішення може прийняти тільки їхній лі­ кар загальної практики. Лікарі-спеціалісти не можуть самі зголо­ шуватися, тож у разі несхвалення ЛЗП пацієнтові навіть непросто потрапити на прийом до приватного консультанта.

Основною адміністративною одиницею НСОЗ сьогодні є районне управління охорони здоров'я (РУОХ) (District Health Authority). Ці управління складаються з осіб, призначених місцевою владою, меди­ ків та людей, дібраних із місцевих зацікавлених груп і добровільних асоціацій. У принципі РУОХи мали б відображати склад широкої місцевої спільноти з погляду класового та етнічного походження; на практиці вони складаються в основному з осіб, що належать до серед­ нього класу. Присутність у РУОХах представників медичного фаху пояснюється тим, що тільки вони мають необхідний професійний до­ свід. Тут варто, проте, зазначити, що такого ми не бачимо на інших ділянках місцевих структур управління, де службовцям заборонено законом висуватися на виборні посади у своїх організаціях (Kingdom, 1991).

«Біла книга» РУОХ, видана консервативним урядом 1989 p., внесла істотні зміни у функціонування цієї служби. Було наголошено на потребі боротися з бюрократизмом, запроваджувати більшу «внут­ рішню змагальність», домагатися більшої ефективності управління. Реформатори твердили, що місцеве управління, орієнтоване на місце­ ві потреби, є найкращою гарантією ефективності. Керівники служб охорони здоров'я повинні менше залежати від дріб'язкової опіки з боку вищих урядових організацій. Організації РУОХ мають стати більше схожими на ті «гнучкі фірми», що виникають у промисловос­ ті (див. розділ двадцятий «Праця та економічне життя»).

Однією з найдискусійніших новацій стало надання лікарням пра­ ва перетворюватися на самоврядні одиниці. Згідно з цією програмою, лікарів заохочують самостійно знаходити джерела власного фінансу­ вання. Вони можуть тепер не дотримуватися національно узгоджених рівнів заробітної платні, одержувати доход з комерційних джерел і створювати додаткову вартість. За станом на 1996 рік багато великих лікарень обрали для себе цей шлях, а інші, певно, незабаром насліду­ ють їхній приклад. Проте критики вважають, що такі лікарні мають шанси на процвітання лише в більш-менш багатих районах, що во­ ни скуплять понад свої потреби дороге обладнання, яке могли б придбати собі інші поблизькі лікарні, й що вони, ймовірно, неохоче прийматимуть пацієнтів, чиє лікування може обійтися їм занадто до­ рого (Mohan, 1991).

164	6. ЛЮДСЬКЕ ТІЛО: ХАРЧУВАННЯ, ЗАХВОРЮВАННЯ І СТАРІННЯ

Як і в більшості аспектів охорони здоров'я, оцінити реформуван­ ня НСОЗ не так легко. Його наслідки дуже складні; суть цих реформ мало досліджувалася, а оцінити майбутні результати можна буде, як вважають, лише через багато років. До того ж реформи передбачають велику програму організаційних змін. Розглянувши наявні дані, Джуліан Леґран дійшов висновку, що існує принаймні потенційна можливість для справжнього поступу в якості та ефективності обслу­ говування хворих. Запровадження змагальності в різних секторах НСОЗ, на його думку, в загальному підсумку має принести більше вигод, аніж негативних результатів (Le Grand, 1994).

Система охорони здоров'я в Сполучених Штатах

У Сполучених Штатах Америки на охорону здоров'я щороку витра­ чається величезна сума грошей, значно вищий відсоток від загаль­ них видатків, аніж у будь-якій іншій країні світу (див. таблицю 6.1). Американська система медичного обслуговування фінансується на­ самперед приватними програмами страхування, що їх доповнюють урядові програми «Медична опіка» (Medicare) для людей старшого віку і «Медична допомога» (Medicaid) для бідняків. Система охорони здоров'я в Сполучених Штатах набагато фраґментованіша й різно­ плановіша, аніж у більшості інших країн, де існують усеохопні, підтримувані урядом національні програми охорони здоров'я. На­ приклад, лікарні США належать федеральному урядові або урядам штатів, муніципальним або окружним властям, приватним організа­ ціям, релігійним орденам, добровільним неприбутковим групам або кільком таким організаціям водночас.

Таблиця 6.1. Тривалість життя, здоров'я і добробут

Джерело: World Bank, World Development Report, 1994; дані про загальні видатки на охорону здоров'я в % від ВНП були дуже близькі в 1996 p., див.: The Economist, The Pocket World in Figures, 1996.