Gidens_Sotsiologiya1

134	5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

багато авторів почали твердити, що маскулінність — це ще й тягар, а не тільки певна винагорода. Надмір чоловічої сексуальності, дода­ ють вони, це для них радше якийсь примус, а не джерело втіхи. Якби чоловіки перестали застосовувати свою сексуальність як засіб контро­ лю, виграли б не тільки жінки, а й вони самі.

Нова вірність?

У 1994 р. група дослідників опублікувала матеріал під назвою «Со­ ціальна організація сексуальності: сексуальна практика в Сполуче­ них Штатах» — найвичерпніше, ніж у будь-якій країні, студіювання сексуальної поведінки від часів Кінсі. На подив багатьох, це дослід­ ження зафіксувало наявність істотного сексуального консерватизму серед американців. Наприклад, 83 відсотки опитаних мали тільки одного партнера (або взагалі не мали жодного) за весь минулий рік, а серед людей одружених ця цифра зросла до 96 відсотків. Вірність дружині або чоловікові теж стала звичайним явищем: лише 10 від­ сотків жінок і менш як 25 відсотків чоловіків зізналися, що мали у своєму житті позашлюбну пригоду. Згідно з цим дослідженням, американці мають у середньому лише трьох партнерів за все своє життя. Та, на противагу явній стабілізації сексуальної поведінки, це дослідження зафіксувало й протилежні тенденції, найзначнішою з яких є прогресивне зростання рівня дошлюбного сексуального досві­ ду, зокрема серед жінок. Як з'ясувалося, понад 95 відсотків амери­ канців, які сьогодні беруть шлюб, уже мали статеві зносини (Lau­ mann et al., 1994).

Дослідникам сексуальної поведінки доводиться долати багато труднощів. Ми просто не знаємо, наскільки люди правдиві, коли від­ повідають на поставлені запитання про їхнє сексуальне життя. «Со­ ціальна організація сексуальності» показує, що американці нібито стали значно менш авантюрними у своєму статевому житті, аніж були за часів Кінсі. Але статистика Кінсі могла бути не зовсім точ­ ною. А може, страх перед СНІДом змусив багатьох людей звузити коло своєї сексуальної активності. Або ж у загалом консервативному сучасному оточенні люди більше схильні приховувати подробиці сво­ го сексуального життя. Ми цього не можемо знати напевне.

Істинність подібних опитувань нещодавно стала темою жвавих дискусій (Lewontin, 1995). Критики дослідження, про яке ми щойно говорили, запевняли, що такі опитування не дають надійної інформа­ ції про сексуальну практику. Значна увага приділялася відповідям, одержаним від людей старшого віку. Дослідники повідомляють, що 45 відсотків чоловіків віком від вісімдесяти до вісімдесяти п'яти ро­ ків мають, за їхніми словами, статеві зносини зі своїм партнером. Критики вважають це такою очевидною неправдою, що це ставить під сумнів і всі інші результати даного дослідження. Дослідники захищалися від висунутих проти них звинувачень і дістали певну підтримку від фахівців, що вивчають людей старшого віку, які звинуватили критиків у тому, що ті склали собі неґативні стереотипи

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

135

про старість. Ці фахівці вказали на те, що за даними одного з дослід­ жень, проведеного серед старших людей, які мешкають не в притул­ ках для літніх людей, 74 відсотки виявилися сексуально активними. Ще одне таке дослідження показало, що більшість чоловіків, навіть переступивши поріг дев'яноста років, зберігають інтерес до сексу.

Гомосексуальність

Гомосексуальність існує в усіх культурах. Проте поняття «гомосек­ суаліст», тобто людина, чиї сексуальні вподобання відрізняють її від більшості населення, виникло порівняно недавно. У своїх досліджен­ нях сексуальності Мішель Фуко показав, що до вісімнадцятого сто­ річчя це поняття навряд чи існувало (Foucault, 1878). Акт содомії засуджувався і церквою, і законом; в Англії та в кількох інших європейських країнах за нього карали смертю. Проте содомія не визначалася як злочин гомосексуалізму. Це поняття застосовувалося до зносин, які мали місце не тільки між двома чоловіками, а й між чоловіком і жінкою, між чоловіком і твариною. Термін «гомосексу­ алізм» виник у 1860-і роки, й відтоді на гомосексуалів стали дедалі більше дивитись як на окремий тип людей зі специфічним сексу­ альним збоченням (Weeks, 1986). Застосування терміна «лесбіянка» до жінок гомосексуального типу датується трохи пізнішим часом.

Смертну кару за «протиприродні акти» в Сполучених Штатах бу­ ло скасовано відразу по проголошенні незалежності, а у Європі — наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Проте ще кілька десятків років тому гомосексуалізм вважався за злочин практично в усіх за­ хідних країнах. Це допомагає зрозуміти, чому неприязнь до гомосексуалів, хоч більше й не оперта на закон, зберігається в емоційному ставленні багатьох людей.

Гомосексуальність у незахідних культурах

В деяких незахідних культурах гомосексуальні стосунки вважають­ ся прийнятними і навіть заохочуються серед певних груп. Напри­ клад, батаки — плем'я, що живе на північній Суматрі, дозволяють гомосексуальні зносини до шлюбу. Коли хлопець досягає статевої зрілості, він покидає дім батьків і живе в одній оселі з дванадцять- ма—п'ятнадцятьма своїми ровесниками та старшими неодруженими чоловіками. У такій групі утворюються гомосексуальні пари, і мо­ лодших хлопців залучають до гомосексуальних стосунків. Така ситу­ ація триває, доки молоді чоловіки не одружуються. Одружившись, більшість, але не всі, відмовляються від гомосексуальних стосунків (Money and Ehrnhardt, 1972).

В меланезійському селищі Іст-Бей, розташованому на одному з островів Тихого океану, гомосексуальність теж вважають прийнят­ ною — і знову тільки серед чоловіків. До одруження молодики жи­ вуть у спільному чоловічому домі, де займаються взаємною мастурба­ цією та анальними зносинами. Проте гомосексуальні стосунки мають

136	5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

також місце між старшими чоловіками і хлопчиками, причому часто це зовсім малі хлопчики, що живуть у домі дорослого чоловіка. Усі такі стосунки вважаються цілком прийнятними, і їх не приховують. Багато вже одружених чоловіків є бісексуальними і мають зносини з хлопчиками, водночас живучи активним статевим життям зі своїми дружинами. Але в таких культурах, здається, невідомою є гомосексуальність, що зовсім не зацікавлена в гетеросексуальних взаєминах (Davenport, 1965; див. також: Shepherd, 1987).

Гомосексуальність у західній культурі

Кеніт Пламер виділив у своєму класичному дослідженні чотири різ­ новиди гомосексуальності в новітній західній культурі. Випадкова гомосексуальність — це скороминуще гомосексуальне побачення, яке в істотний спосіб не структурує статеве життя особи. Як приклад можна навести школярські витівки та взаємні мастурбації. Ситуа­ тивні зносини — це коли гомосексуальні акти здійснюються регу­ лярно, але не стають такими, яким індивід віддає перевагу. В таких місцях, як в'язниці або військові казарми, де чоловіки змушені жи­ ти без жінок, гомосексуальна поведінка цього типу — звичайне яви­ ще, і на неї дивляться як на заміщення гетеросексуальних взаємин, а не свідомий вибір.

Персоналізована гомосексуальність стосується індивідів, які від­ дають перевагу гомосексуальним взаєминам, але ізольовані від груп, де це приймається. Гомосексуальність у даному випадку — це пове­

дінка, яку приховують від друзів і	колеґ. Гомосексуальність	як
стиль життя стосується індивідів, що	«відходять» і зав'язують	сто­

сунки з іншими особами таких самих сексуальних уподобань, що ста­ ють змістом їхнього життя. Такі люди звичайно належать до субкультур ґеїв, де гомосексуальна поведінка інтегрується в окремий стиль життя (Plummer, 1975).

Частка населення (як чоловічого, так і жіночого), що складається з тих людей, які мали гомосексуальні зносини або відчували сильний потяг до осіб своєї статі, є набагато більшою, аніж частка тих, хто від­ верто дотримується стилю життя ґеїв. Імовірна поширеність гомосексуальності в західних культурах уперше стала відома після публікації дослідження Елфріда Кінсі. Згідно з результатами його опитування, не більше половини американських чоловіків повністю гомосексуаль­ ні, якщо судити з їхньої сексуальної поведінки та нахилів після досяг­ нення статевої зрілості. З опитаних Кінсі чоловіків 8 відсотків мали виключно гомосексуальні зносини протягом трьох років і більше. На­ ступні 10 відсотків мали гомосексуальні й гетеросексуальні зносини приблизно в однаковій мірі. Але найбільш приголомшливим відкрит­ тям Кінсі було те, що 37 відсотків чоловіків брали участь принаймні в одному гомосексуальному акті на рівні оргазму. Ще 13 відсотків відчу­ вали гомосексуальні жадання, але на практиці їх не здійснили.

Рівень гомосексуальності серед жінок, за даними Кінсі, значно нижчий. Близько 2 відсотків жінок були виключно гомосексу-

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

137

альними. 13 відсотків мали гомосексуальні зносини, а ще 15 відсот­ ків призналися, що відчували гомосексуальний потяг, але до дій не доходило. Кінсі та його колеґи були приголомшені рівнем відкритої ними гомосексуальності, тому вони знову й знову перевіряли резуль­ тати, вдаючись до різних методів, але висновки залишалися тими са­ мими (Kinsey et al., 1948, 1953).

Результати розвідки «Соціальна організація сексуальності» став­ лять під знак запитання висновки дослідження Кінсі про поши­ реність гомосексуальності. На противагу 37 відсоткам Кінсі, лише 9 відсотків чоловіків у пізнішому опитуванні призналися, що брали участь бодай у одному гомосексуальному акті на рівні оргазму, тільки вісім відсотків чоловіків відчували гомосексуальний потяг (порівняно з 13 відсотками) і менш як три відсотки мали сексуальні зносини з іншим чоловіком за минулий рік.

Як визнали автори цього дослідження, тавро, яким досі позначена гомосексуальність, можливо, спричинилося до загальної тенденції применшувати свою причетність до неї. І, як зазначив один із кри­ тиків, випадкова вибірка авторів обійшла увагою географічну кон­ центрацію гомосексуалів у великих містах, де вони, мабуть, склада­ ють близько 10 відсотків від усього населення (Robinson, 1994).

Групи лесбіянок мають тенденцію бути менш організованими, аніж чоловічі субкультури ґеїв, і в них значно менший відсоток ви­ падкових зустрічей. Чоловіча гомосексуальність привертає до себе значно більше уваги, ніж лесбіянство, і часто інтереси активних лесбіянських груп змішують з інтересами подібних чоловічих організа­ цій. Але хоча між ґеями й лесбіянками іноді існують взаємини тісної співпраці, часто виникають і розбіжності, надто в тих випадках, коли лесбіянки активно прилучаються до феміністичного руху. Специфіч­ ний характер життя лесбіянок нині стає предметом значно пильнішого вивчення соціологів.

Лесбіянські подружжя часто мають дітей, деякі завдяки близь­ ким контактам із якимсь чоловіком, інші — через штучне запліднен­ ня, але лесбіянкам буває важко домогтися права на опіку.

Відверто заявити про свою нетрадиційну орієнтацію для багатьох нелегко. Адже про це треба сказати батькам, іншим родичам та дру­ зям, а також дітям, якщо вони є. Проте такий вчинок часто винаго­ роджується. У своєму дослідженні, яке має назву «Я давно хотіла вам щось сказати», Лорелі МакПайк зібрала спогади жінок, які нава­ жилися відверто заявити про свою гомосексуальність. Про свій влас­ ний досвід вона пише так:

«Як і багато «новонароджених лесбіянок», я раділа нестямно своєму нововіднайденому «я» та своєму по-новому визначеному життю. Ні моя партнерка, ні я ніколи раніше не були в лесбійських стосунках, тому не знали ані тих соціальних підвалин, ані знайомств, на яких будують­ ся гомосексуальні спільноти; але тепер ми почали обережно наближа­ тися до людей, які, здавалося, теж хотіли наблизитися до нас... Нам пощастило... Результати виявилися набагато позитивнішими й змістов­ нішими, ніж я собі уявляла». (МасРіке, 1989).

138 5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

Ставлення до гомосексуальності

Нетерпиме ставлення до гомосексуальності було настільки категорич­ ним ще в недалекому минулому, що лише в останні роки почали розвію­ ватися деякі міфи, котрі виникли навколо цього питання. Гомосексуальність — це не хвороба, й вона не пов'язана з якимись очевидними фор­ мами психічного розладу. Гомосексуальні чоловіки не є представниками лише певних занять, скажімо, перукарства, дизайну або мистецтва.

Деякі види чоловічої ґей-поведінки можна розглядати як спроби змінити узвичаєні співвідношення між маскулінністю і силою; одна з причин, можливо, того, чому гомосексуали так часто бояться за­ грози гетеросексуальної спільноти. Чоловіки-ґеї намагаються позбу­ тися образу жіночності, який їм звичайно накидають, і відходять від нього у два способи. Перший — це створення такого собі пародійного «очоловіченого» жіноподобства. Другий — створення образу «мачо». Цей другий образ теж не можна вважати типово чоловічим; чоловіки, вдягнені як мотоциклісти або ковбої, знову ж таки пародіюють маскулінність, гіперболізуючи її (Bertelson, 1986).

Щоправда, у деяких відношеннях гомосексуальність стала більш унормованою, більш прийнятною складовою повсякденного життя.

Деякі країни Європи, такі, як Данія, Норвеґія або Швеція, тепер дозволяють гомосексуальним партнерам реєструвати шлюб і домага­ тися всіх прав, які з цього випливають. Мерії та муніципалітети в Голландії, Франції та Бельгії теж почали офіційно визнавати гомо­ сексуальні взаємини. На Гаваях гомосексуальний шлюб можна за­ реєструвати, звернувшись до суду.

Дедалі більше й більше активістів-ґеїв вимагають повної легаліза­ ції гомосексуального шлюбу. Чому це їх так обходить, коли для гомо­ сексуальних партнерів шлюб, як здається, втрачає свою вагу? А тому, що вони прагнуть того самого статусу, тих самих прав та обов'язків, які мають усі інші. Одруження сьогодні — це передусім акт емоційно­ го зобов'язання, але якщо він визнається державою, то має також точ­ но визначені законні наслідки. Офіційний шлюб дає партнерам право приймати рішення про смерть чи життя у випадку тяжкої невиліков­ ної хвороби, право на спадщину та право на частку пенсії та інші доходи. «Церемонія взаємних зобов'язань» — такий собі незаконний шлюб, що поширився і серед гомосексуалів, і серед гетеросексуалів у Аме­ риці, не надає таких прав. І, звісно, навпаки, це одна з причин того, чому багато гетеросексуальних пар тепер вирішують — або відкласти укладення шлюбу на невизначений час, або взагалі не одружуватися.

Противники гомосексуального шлюбу таврують його як непри­ стойний або неприродний. Вони вважають, що це узаконення сексу­ альної орієнтації, якому держава повинна всіма доступними їй засо­ бами перешкоджати. В Америці існують групи тиску, що ставлять собі за мету примусити гомосексуалів змінити свій спосіб життя й брати шлюб з особами протилежної статі. Дехто досі дивиться на гомосексуальність як на збочення й категорично налаштований проти будь-яких заходів, що могли б її нормалізувати.

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

139

Два гомосексуали після реєстрації шлюбу в Росії.

А проте більшість ґеїв та лесбіянок просто хочуть, щоб на них дивились як на нормальних людей. Вони підкреслюють, що гомосексуали потребують економічних гарантій та емоційної впевненості, як і всі інші люди. У своїй книжці «Практично нормальний» Ендрю Салівен (Sullivan, 1995) палко захищає переваги гомосексуального шлюбу. Будучи католиком і гомосексуалом, він довго карався тим, як примирити свої релігійні вірування зі своїми сексуальними вподо­ баннями. Він твердить, що гомосексуальність, принаймні почасти, дається від природи; вона не належить до тих видів поведінки, які люди просто «обирають». Вимагати від когось зректися своїх гомо­ сексуальних нахилів — це те саме, що вимагати, аби людина відмо­ вилася від щастя когось кохати і бути коханою. Цьому коханню слід надати можливість виразити себе у шлюбі. Якщо суспільство не хоче, щоб гомосексуали стали відчуженою меншиною, додає автор, гомо­ сексуальні шлюби треба узаконити.

В заключній частині цього розділу ми розглянемо проблему проституції. Чоловіча проституція є звичним явищем у деяких суб­ культурах ґеїв. Проте жіноча проституція поширюється на все су­ спільство, і саме їй ми приділимо увагу.

140	5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

Проституція

Проституцію можна визначити як надання сексуальних послуг за гроші. Слово «проститутка» стало загальновживаним наприкінці ві­ сімнадцятого сторіччя. У давні часи сексуальний товар постачали за економічну винагороду здебільшого куртизанки, наложниці (утри­ манки) або рабині. Куртизанки та наложниці часто посідали високі позиції в традиційних суспільствах.

Головною ознакою сучасної проституції є те, що жінки та їхні клієнти, як правило, не знають одне одного. І хоча іноді чоловіки стають «регулярними завсідниками», ті зв'язки не ґрунтуються на особистому знайомстві. Це не було характерним для більшості форм надання сексуальних послуг за матеріальну винагороду в давніші часи. Проституція безпосередньо пов'язана з руйнуванням невеликих спільнот, розвитком знеосіблених урбаністичних зон та комерціаліза­ цією соціальних відносин. У традиційних спільнот малого масштабу сексуальні взаємини контролювалися тим, що ніколи не були таєм­ ницею. В нових урбаністичних конгломератах легко встановлюються набагато анонімніші соціальні зв'язки.

Проституція сьогодні

У сьогоднішній Великій Британії проститутки здебільшого походять із бідніших суспільних прошарків, як то було й у минулому, але останнім часом до них прилучилася значна кількість жінок із се­ реднього класу. Зростання числа шлюбних розлучень штовхає ба­ гатьох жінок, які опиняються в скрутному матеріальному станови­ щі, на шлях проституції. Крім того, чимало жінок, яким не щастить знайти роботу відразу по закінченні вищих навчальних закладів, улаштовуються працювати в масажних кабінетах або в службах виклику дівчат, поки підшукують собі якесь пристойніше заняття.

Пол Дж. Ґолдстайн класифікував типи проституції з погляду про­ фесійних зобов'язань і професійного контексту. В першому випадку йдеться про регулярність, з якою жінка займається проституцією. Багато жінок роблять це лише тимчасово і, надавши свої сексуальні послуги кілька разів, потім надовго або й назовсім полишають ці за­ няття. «Випадкові проститутки» — це ті, які досить часто віддаються за гроші, але роблять це нерегулярно, щоб побільшити свій прибуток із інших джерел. Інші займаються проституцією постійно, зробивши її головним джерелом своїх заробітків. Під професійним контекстом розуміють робоче середовище та процеси взаємодії, в які втягнута жінка. «Вулична повія» робить свій бізнес на вулиці. «Дівчина на виклик» знаходить собі клієнтів по телефону, чоловіки або прихо­ дять до неї додому, або вона сама їх навідує. «Домашня повія» — це жінка, яка працює в приватному клубі або в борделі. «Повія-маса- жистка» надає сексуальні послуги в закладі, який офіційно пропонує лише масаж та лікувальні процедури.

Чимало жінок займаються також бартером (одержують плату то-

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

141

варами або іншими послугами замість грошей). Більшість «дівчат на виклик», що їх опитував Ґолдстайн, регулярно здійснювали сексу­ альний бартер — пропонували сексуальні послуги за телевізори, ре­ монт автомобіля та електричних приладів, за одяг, послуги адвоката або зубного лікаря (Goldstein, 1979).

Резолюція Організації Об'єднаних Націй, ухвалена 1951 року, за­ суджує організаторів проституції або тих, хто має з неї прибутки, але саму проституцію не забороняє. Цю резолюцію підтримали п'ятдесят три країни-учасниці, серед них і Сполучене Королівство, хоча їхні законодавства в питаннях проституції мають великі розбіжності. В деяких країнах проституцію оголошено незаконною діяльністю. В ін­ ших, таких як Британія, забороняються лише певні її види, напри­ клад, приставання на вулиці або дитяча проституція. Деякі націо­ нальні або місцеві уряди офіційно дозволяють відкривати борделі або «секс-салони», такі, як «центри еросу» в Німеччині або будинки сексу в Амстердамі. Чоловічу проституцію дозволено лише в кількох країнах.

Законодавство, що забороняє проституцію, дуже рідко карає клієнтів. Тих, хто купує сексуальні послуги, не заарештовують і не судять, а під час судового розгляду їхні імена часто не розголошують­ ся. Досліджень про клієнтів набагато менше, аніж про тих, хто торгує сексуальними послугами, і майже ніхто не робив висновків (як то часто стверджується або мається на увазі про проституток), що це люди з певними порушеннями психіки. Дисбаланс у досліджен­ нях, безперечно, віддзеркалює некритичне сприйняття ортодоксаль­ них стереотипів сексуальності, згідно з якими для чоловіків цілком «нормально» шукати собі розмаїття в задоволенні своїх сексуальних потреб, тимчасом як ті, хто обслуговує ці потреби, зазнають осуду.

Дитяча проституція

Проституція часто затягує у свої тенета дітей. Вивчення дитячої проституції в Сполучених Штатах, Британії та Західній Німеччині показує, що більшість неповнолітніх повій — це діти, які втекли з дому й, не маючи на що жити, взялися за проституцію, щоб добути засоби до прожитку.

Той факт, що багато таких дітей удаються до проституції, є по­ части побічним наслідком законів, які забороняють наймати на працю неповнолітніх, але й повіями стають не лише ті дівчатка, що повтікали з дому. Можна виділити три великі категорії дітей, які займаються проституцією (Janus and Hein Bracey, 1980): втікачі з дому, яких батьки або зовсім не шукають, або які втікають щоразу, коли їх знаходять; періодичні втікачі з дому, які здебільшого живуть удома, але вряди-годи втікають, не з'являючись по кілька ночей; покинуті — це діти, чиї батьки або виявляють цілковиту байдужість до того, чим вони займаються і де бувають, або взагалі відмовляються від них. До всіх цих категорій належать не тільки дівчатка, а й хлопчики.

142
Дитяча	проституція є складовою	частиною індустрії «сексуально­
го туризму»	в деяких регіонах світу,	скажімо, у Таїланді чи на Філіп­

пінах. Туди прибувають групи чоловіків-туристів, орієнтованих на проституцію, з Європи, Сполучених Штатів і Японії, хоча у Великій Британії такі тури віднедавна заборонено законом. Члени багатьох жіночих азіатських організацій влаштовували чимало публічних ви­ ступів проти цих «екскурсій», але вони тривають і досі. Сексуальний туризм на Далекому Сході було започатковано постачанням повій для американських солдатів під час корейської та в'єтнамської воєн. «Центри відпочинку та розваг» були засновані в Таїланді, на Філіп­ пінах, у В'єтнамі, Кореї та на Тайвані. Деякі з них існують і досі, обслуговуючи туристів, яких регулярно доставляють сюди морем, а також військових, розквартированих у цьому регіоні.

Чому існує проституція? Безперечно, це тривке явище, яке не під­ дається спробам багатьох урядів викоренити його. Причому майже завжди йдеться про жінок, які продаються за гроші чоловікам, а не навпаки, хоча іноді, наприклад, у Гамбурзі, в Німеччині, чоловіки задовольняють сексуальні потреби жінок, для чого там існують спе­ ціальні «будинки втіхи». Звичайно ж, хлопчики та чоловіки прода­ ють себе і іншим чоловікам.

Жоден окремо взятий чинник не пояснює проституції. Може зда­ тися, що чоловіки просто мають сильніші або настійливіші сексуаль­ ні потреби, аніж жінки, і тому їм необхідно знімати зайву напругу в зносинах із повіями. Але це пояснення маловірогідне. Більшість жі­ нок спроможні давати вихід своїм сексуальним емоціям набагато ін­ тенсивніше, ніж це роблять чоловіки того самого віку.

Якби проституція існувала лише для обслуговування сексуальних потреб, то, безперечно, в її сфері було б багато чоловіків, які б догод­ жали за гроші жінкам.

Найпереконливіший висновок, який з усього цього можна зро­ бити, це те, що проституція виражає і до певної міри сприяє подаль­ шому збереженню тенденції, згідно з якою чоловіки ставляться до жінок як до об'єктів, які можна використовувати для своїх сексу­ альних потреб. Проституція є проявом у специфічному контексті со­ ціальної нерівності між чоловіками й жінками. Звичайно ж, долу­ чається сюди й багато інших елементів. Проституція дає можливість доступитися до сексуальної втіхи людям, які, з огляду на свої фізич­ ні вади або наявність суворого морального кодексу, не можуть знайти собі інших сексуальних партнерів. Повії обслуговують чоловіків, що опинилися далеко від дому, або тих, котрі бажають одержати сексу­ альну втіху, що не накладає на них жодних зобов'язань, або ж тих, чиї незвичні сексуальні вподобання не до смаку іншим жінкам. Але ці чинники впливають хіба що на масштаби проституції, а не на її загальну природу.

5. ГЕНДЕР І СЕКСУАЛЬНІСТЬ

143

ВИСНОВКИ: ГЕНДЕР, СЕКСУАЛЬНІСТЬ І НЕРІВНІСТЬ

Протягом останніх років мало ділянок соціології досягли такого роз­ витку або посіли таке центральне місце в цій дисципліні, як вивчен­ ня гендерних відносин. У великій мірі це віддзеркалює зміни в са­ мому суспільному житті. Усталені відмінності між чоловічою та жі­ ночою ідентичностями, світоглядом та типовими моделями поведін­ ки розглядаються в зовсім новому світлі.

Вивчення гендеру ставить складні проблеми перед сучасною соці­ ологією передусім тому, що зазвичай це питання не розглядалося як одне з центральних. Які поняття ми можемо застосувати, щоб зрозу­ міти важливість гендеру в суспільстві? Чи спроможні ми уявити собі суспільство, в якому гендерні відмінності зникнуть, а всі ми станемо андрогінними (матимемо однакові тендерні характеристики)?

Сексуальність також постає перед нами як неймовірно складна сфера людської поведінки, що лежить в основі фундаментальних змін, які відбуваються в сучасних суспільствах. Наше ставлення до сексу і наша сексуальна поведінка віддзеркалюють набагато ширші суспільні перетворення, які ми розглянемо в наступних розділах цієї книжки.

1.Термін «стать» — неоднозначний. У повсякденному вжитку він позначає фізичну та культурну різницю, яка існує між чолові­

ками й жінками (як у висловах «чоловіча стать», «жіноча стать»), але водночас і натякає на фізіологічні стосунки між чо­ ловіками й жінками (як у висловах «статевий акт», «статеві зно­ сини»). В плані термінології доцільно провести різницю між стат­ тю у фізіологічному і біологічному розумінні та гендером, що є культурним конструктом (низкою завчених моделей поведінки).

2.Дехто твердить, що різниця в поведінці між статями детерміно­ вана генетично, але цей погляд не обґрунтований достатніми до­ казами.

3.Гендерна соціалізація починається відразу по народженні дитини. Навіть ті батьки, які вважають, ніби ставляться до своїх дітей однаково, реаґують на хлопчиків і дівчаток по-різному. Ця різ­ ниця підсилюється багатьма іншими культурними впливами.

4.Дві провідні теорії розвитку гендерної ідентичності належать Фройду та Ненсі Ходоров. Згідно з Фройдом, наявність або від­ сутність пеніса, що символізує маскулінність та фемінність, має вирішальне значення для того, щоб хлопчик зміг ідентифікувати себе з батьком, а дівчинка — з матір'ю. Ходоров підкреслює важ­ ливість матері. І дівчатка, й хлопчики рано ідентифікують себе з матір'ю, але хлопчики поривають із нею, щоб утвердити свою