Gidens_Sotsiologiya1

8. ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА І ЗЛОЧИННІСТЬ

215

чинить, мають якісь специфічні психологічні характеристики. На­ віть якщо ми обмежимо свій розгляд однією категорією злочинів, та­ ких як насильницькі, тут можна виділити чимало різних обставин. Такі злочини здійснюються як одинаками, так і організованими гру­ пами. Малоймовірно, щоб психологічні нахили людей, які діють са­ мостійно, мали багато спільного з психологічними нахилами членів згуртованої банди. Навіть якби нам вдалося пов'язати певні відмін­ ності з певними кримінальними характеристиками, ми не могли б довести, що причинна залежність спрямована саме в той бік, а не в протилежний. Цілком імовірно, що саме зв'язок із кримінальною бандою впливає на зовнішність або вдачу людини, а не вдача або зов­ нішність формують кримінальну поведінку.

Суспільство і злочинність: соціологічні теорії

Будь-який задовільний опис природи злочинності має бути соціоло­ гічним, бо суть злочинності залежить від інституцій суспільства. Однією з найважливіших проблем, яким соціологія приділяє особ­ ливу увагу, є взаємозв'язки між конформізмом і девіантною поведін­ кою у різних соціальних контекстах. Сучасні суспільства включають у себе багато різних субкультур, і поведінка, яка відповідає нормам якоїсь однієї субкультури, може розглядатись як девіантна поза нею. Наприклад, на котрогось із членів підліткової компанії можуть чинити сильний тиск, щоб він утвердив себе, укравши автомобіля. Крім того, в суспільстві існує велика різниця у майновому стані та доступі до влади, що значною мірою впливає на можливості, які відкриваються перед різними групами. Тож не дивно, що крадіжки та дрібні пограбування здебільшого здійснюють люди з бідніших прошарків населення; привласнення чужих коштів та ухиляння від податків — це, як правило, прероґатива людей заможних.

Засвоєна девіантна поведінка: диференційна асоціація

Едвін Г. Сазерленд пояснює злочинність явищем, яке він називає диференційною асоціацією (Sutherland, 1949). Це дуже проста ідея. В суспільстві, яке включає в себе розмаїття субкультур, деякі су­ спільні середовища мають тенденцію заохочувати протизаконні дії, інші — навпаки. Індивіди стають правопорушниками через свою по­ в'язаність із людьми, що є носіями кримінальних норм. Здебільшо­ го, як вважає Сазерленд, злочинна поведінка засвоюється в сере­ довищі первинних груп, зокрема груп ровесників.

Ця теорія суперечить погляду, згідно з яким психологічні відмін­ ності відокремлюють злочинця від інших людей; вона твердить, що злочинна діяльність засвоюється майже так само, як і така, що не суперечить закону, і що вона спрямована на ті самі потреби й ціннос­ ті. Злодії намагаються добути собі засоби на прожиток, як і люди, зайняті на звичайній роботі, хіба що вони обирають незаконні засоби, аби домогтися цієї мети.

216 8. ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА І ЗЛОЧИННІСТЬ

Структурна напруга: аномія як причина злочинності

Роберт К. Мертон пов'язує злочинність з іншими видами девіантної поведінки, наголошуючи також на нормальності злочинця (Merton, 1957). Мертон вдається до поняття аномії, щоб побудувати дуже впливову теорію девіантної поведінки. Як ми знаємо з розділу пер­ шого, поняття аномії вперше запровадив Еміль Дюркгайм, один із засновників соціології, котрий висунув припущення, що в сучасних суспільствах традиційні норми та стандарти руйнуються, не знахо­ дячи собі заміни. Аномія виникає тоді, коли в певній сфері суспіль­ ного життя немає очевидних стандартів, які б спрямовували пове­ дінку. За цих обставин, як вважав Дюркгайм, люди почувають себе дезорієнтованими і стривоженими; тож аномія — це один із соці­ альних чинників, які впливають на схильність до самогубства.

Мертон модифікував поняття аномії, пов'язавши його з напругою, яка діє на поведінку індивіда, коли прийнятні норми входять у кон­ флікт із соціальною реальністю. В американському суспільстві, й до деякої міри в інших індустріальних суспільствах, загальновизнані цінності наголошують на матеріальному успіхові, а засобами, які ве­ дуть до матеріального успіху, вважаються самодисципліна й тяжка наполеглива праця. Згідно з цим поглядом, люди, які тяжко й напо­ легливо працюють, неодмінно досягнуть успіху, хоч би якими були їхні стартові можливості. Насправді ця ідея не витримує випробуван­ ня досвідом, тому що більшість тих, хто перебуває в невигідному ста­ новищі, мають лише обмежені умовні можливості для просування вгору, або й узагалі ніяких. Таким чином, ті, хто не «досягає успі­ ху», вважають, що їм не судилося зробити матеріальний поступ. За такої ситуації ці невдахи відчувають велику спокусу просунутися вгору будь-якими засобами, законними чи незаконними. Отже, згід­ но з Мертоном, девіантна поведінка — це побічний продукт економіч­ ної нерівності.

Мертон ідентифікує п'ять можливих реакцій на напругу, що виникає між суспільно схваленими цінностями й обмеженими засо­ бами їхнього досягнення. Конформісти приймають і схвалювані за­ галом цінності, і конвенційні засоби їхньої реалізації, незалежно від того, мають вони чи не мають успіх. Більшість людей належить до цієї категорії. Новатори також приймають схвалені суспільством цінності, але прагнуть добути їх незаконними або протизаконними засобами. До цього типу можна віднести злочинців, які домагаються достатку, діючи всупереч закону.

Ритуалісти узгоджують свою поведінку з суспільно прийнятими стандартами, хоча вони вже не бачать цінностей, які стоять за цими стандартами. Вони дотримуються правил заради самих правил, не ставлячи перед собою ніякої мети, а просто скоряючись примусу. Ритуалістами можна вважати людей, які присвячують себе нудній робо­ ті, навіть якщо ця робота не обіцяє їм перспектив кар'єри і погано винагороджується.

Утікачі — це ті, що повністю зреклися конкурентного світогля-