Gidens_Sotsiologiya1

82	3. ТИПИ СУСПІЛЬСТВА

Мал. 3.4. Європейська колонізація Африки: мала за станом на початок двадцято­ го сторіччя, де показані набуті «володіння» європейських держав, починаючи від вісімнадцятого сторіччя.

Джерело: Philip Lee Ralph et al., World Civilizations, 8th end, vol. 2, 1991.

Деякі країни, хоч вони ніколи й не були підкорені європейцями, проте потрапили в напівколоніальну залежність — як найвідоміший приклад можна навести Китай. Від сімнадцятого сторіччя силою зброї Китай був примушений вступати в торгові стосунки з євро­ пейськими державами, причому європейці підбили під своє правлін-

3. ТИПИ СУСПІЛЬСТВА

83

ня деякі території з найбільшими морськими портами. Гонконґ був останнім з таких портів. Більшість націй «третього світу» стали не­ залежними державами тільки після другої світової війни, часто в результаті кривавої антиколоніальної боротьби. Серед таких країн можна назвати Індію, низку інших азіатських територій (таких як Бірма, Малайзія та Синґапур), чимало африканських країн (наприк­ лад, Кенію, Ніґерію, Заїр, Танзанію та Алжир).

Хоча країни «третього світу» і можуть включати в себе народи, які зберегли традиційний спосіб життя, вони дуже відрізняються від традиційних суспільств ранньої форми. Їхні політичні системи змодельовані на зразок систем, раніше запроваджених у країнах Заходу, тобто вони являють собою національні місцевості, в багатьох із цих суспільств відбувається швидкий процес розвитку міст. Сільськогос­ подарське виробництво там досі залишається головним видом еконо­ мічної діяльності, але врожаї тепер частіше призначаються для про­ дажу на світових ринках, аніж для місцевого споживання.

Умови життя людей у найубогіших із цих суспільств радше по­ гіршилися, аніж покращилися за кілька останніх років. Згідно із загальною оцінкою, в 1993 р. нараховувалося 1,2 мільярди людей, які жили в злиднях у країнах «третього світу», тобто чверть насе­ лення земної кулі. Близько половини світової бідноти живе в Пів­ денній Азії, в таких країнах як Індія, Бірма й Камбоджа. Близько третини — в Африці. Решта — в Центральній та Південній Америці. Протягом десятиріччя, від 1984-го до 1994 p., рівень життя в Аф­ риці щорічно падав на два відсотки. Безробіття зросло на 400 від­ сотків, сьогодні там сто мільйонів людей не мають роботи.

Країни, розташовані нижче Сахари, також потрапили у боргову кризу. їхній загальний борг зріс майже втричі. Щорічні виплати від­ сотків по цьому боргу вчетверо перевищують суму, яку африканські уряди виділяють на охорону здоров'я та поліпшення умов праці.

Індія як приклад країни «третього світу»

За своїм населенням Індія і Китай — це дві найбільші країни у світі. В Індії проживає 900 мільйонів людей. В Китаї — 1200 мільйонів, тобто в двадцять два рази більше, ніж у Великій Британії. Індія була колонізована британцями — цей процес розпочався десь двісті років тому — і стала частиною Британської імперії. Країна здобула неза­ лежність від Великої Британії після другої світової війни, але роз­ кололася надвоє: Пакистан, де живе переважно мусульманське насе­ лення, відокремився від головної частини — Індії, де панує релігія індуїзму.

Індія залишається у значній мірі сільськогосподарською країною: тридцять три відсотки її робочої сили зайнято в сільському госпо­ дарстві. Середня тривалість життя там вища, аніж у багатьох інших країнах, що розвиваються, але набагато нижча, аніж у країнах ін­ дустріальних. Середня тривалість життя як для чоловіків, так і для жінок у 1996 р. становила в Індії 63 роки; у Великій Британії сього-

84	3. ТИПИ СУСПІЛЬСТВА

дні вона становить 74 роки для чоловіків і 79 років для жінок; у Японії, де люди, як правило, живуть довше, аніж будь-де, середній чоловічий вік дорівнює 77 рокам, жіночий — 83 рокам.

На відміну від більшості країн «третього світу», Індія — це су­ спільство, де населення досі швидко зростає. Його зростання вкрай перенапружує економічні та освітні ресурси країни. Лише 50 відсот­ ків індійського населення письменні (порівняно з 99-а відсотками у Великій Британії). За останні тридцять років багато людей пересе­ лилося з сільської місцевості у міста. Індійські міста, такі як Делі, Калькутта і Бомбей, перенаселені, багато людей спить просто на вулицях і не має роботи.

Проте було б помилкою розглядати Індію як країну, що тільки «плентає у хвості» країн Заходу. Вона має дуже багату й розмаїту культуру, успадковану від її тривалої історії як традиційної цивілі­ зації. Країна також перебуває сьогодні в процесі швидкого економіч­ ного розвитку. Індія має велику кількість дуже бідних людей, які перебиваються з хліба на воду. Але вона має також мільйони за­ можних людей і потужну промисловість, у тім числі й підприємства, обладнані найновітнішою технікою. її міста, звичайно, перенаселені, але вони включають у себе квартали, не менш елеґантні та шикарні, аніж престижні міські квартали у будь-якій із країн «першого світу».

Бідність «третього світу»

У більшості суспільств «третього світу» найбільші злидні панують у сільській місцевості. Погане харчування, мала тривалість життя і халупи замість пристойного житла — це звичайна картина в селах. Багато бідняків зустрічається там, де ґрунти неродючі, продуктив­ ність сільського господарства низька, а посуха або повені — звичай­ не явище. Жінки зазвичай бувають у більш невигідному становищі, ніж чоловіки. Їм доводиться давати раду культурним, соціальним та економічним проблемам, яких не знають навіть ті чоловіки, які на­ лежать до найнижчих суспільних верств. Наприклад, їхній робочий день часто триває довше, а платять їм набагато менше, якщо взагалі щось платять.

Бідняки в країнах «третього світу« живуть в умовах, яких люди у Великій Британії або в інших індустріальних суспільствах навіть уявити собі не змогли б. Багато з них не мають постійного житла і сплять у жалюгідних хижах, стулених із картону та старих дощок. Більшість не знають ані водогону, ані каналізації, ані електрики. А проте також є мільйони бідняків у Великій Британії, Європі та Спо­ лучених Штатах, і існують очевидні зв'язки між бідністю в цих суспільствах та глобальною бідністю. Наприклад, майже половина людей, які живуть у злиднях у Сполучених Штатах, походять із глобального Півдня. Це стосується сьогоднішніх нащадків чорних рабів, яких привезли туди силоміць кількасот років тому. Але це

стосується й	недавніх іммігрантів, які прибули до Штатів самохіть
із Латинської	Америки, Азії та інших відсталих реґіонів світу.

3. ТИПИ СУСПІЛЬСТВА

85

НОВІ ІНДУСТРІАЛІЗОВАНІ КРАЇНИ

«Третій світ» — це не щось єдине. Тоді як більшість країн «третього світу» плентають далеко позаду західних суспільств, деякі з них нині успішно вийшли на шлях індустріалізації. Ці країни іноді називають новими індустріалізованими країнами (HIK), і серед них можна згадати такі, як Бразилія та Мексика в Латинській Америці, Гонконґ, Південна Корея, Синґапур і Тайвань у Східній Азії. Темпи економічного зростання найуспішніших HIK, таких як Тайвань, у кілька разів перевищують темпи західних індустріальних економік. Жодна країна «третього світу» не фігурувала серед тридцяти най­ більших світових експортерів у 1968 році, але через двадцять п'ять років Гонконґ та Південна Корея увійшли до першої п'ятнадцятки.

У 1990-і роки азіатські HIK показували найстабільніші рівні еко­ номічного процвітання. Вони успішно розвивають не тільки свою еко­ номіку, а й інвестують великі капітали за кордоном. Виробництво сталі в Південній Кореї подвоїлося за останнє десятиріччя, а її судно­ будівна та електронна промисловості є одними з тих, що ведуть перед у світі. Синґапур перетворюється на головний фінансовий і комер­ ційний центр Південно-Східної Азії. Тайвань посідає помітне місце в мануфактурній та електронній промисловості. Ці процеси розвитку безпосередньо зачепили Велику Британію, чия частка світової ста­ леливарної продукції, наприклад, значно зменшилася за останні тридцять років.

Умови життя в цих суспільствах швидко змінюються. Найзаможніші серед азіатських країн з ентузіазмом поринають у новий світ споживання.

«Сьогодні «новий» заможний азіат виглядає приблизно так: він носить сорочки та краватки від Ферраґамо, годинника марки «Ролекс» або «Картьє», тримає в руці валізку-дипломат «Луїс Вітон», ставить свій підпис авторучкою «Монблан», їздить на службу в своєму шикарному «БМВ», майже безперестанку розмовляє по мобільному телефону «Мо­ торола», платить за все не готівкою, а користується карткою «Америкен Експрес», мандрує літаками компанії «Синґапур Ерлайнз», мешкає в міській квартирі й має заміську віллу». (Naisbitt, 1995, p. 31).

Багатство, розкоші та споживацький шик існують поряд із тра­ диційними формами шлюбу та родини, а іноді й поряд із обробітком землі задля власного прогодування та сільськими злиднями.

СЬОГОДНІШНІ СОЦІАЛЬНІ З М І Н И : ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

Зверніть увагу на багатий вибір продуктів у місцевій крамниці або супермаркеті, коли ви підете туди наступного разу. Розмаїття това­ рів, які тут, на Заході, доступні кожному, хто має гроші (і ми сприй­ маємо це як щось цілком природне), залежить від неймовірно склад­ ної мережі економічних зв'язків, що покриває весь світ. Продукти, виставлені на полицях, виготовляються в сотні різних країн або

86	3. ТИПИ СУСПІЛЬСТВА

мають у своєму складі виготовлені в тих країнах інґредієнти. Усі вони мають реґулярно перевозитися по всій земній кулі, й потрібні постійні потоки інформації, щоб координувати мільйони трансакцій, які щодня укладаються.

3. ТИПИ СУСПІЛЬСТВА

87

«До сьогодні людське суспільство ніколи не існувало», — написав антрополог Петер Ворслі (Worsley, 1984, p. 1), маючи на увазі, що тільки недавно ми дістали змогу говорити про певні форми людських зв'язків, які охоплюють усю земну кулю. Світ у багатьох важливих відношеннях перетворився на єдину соціальну систему внаслідок зміцнення стосунків взаємозалежності, в яких сьогодні фактично заанґажована кожна людина. Глобальна система тепер не просто се­ редовище, в якому розвиваються і змінюються окремі суспільства, такі як Велика Британія. Суспільні, політичні та економічні зв'яз­ ки, що перетинають кордони між країнами, у вирішальний спосіб формують долю тих, хто живе в кожній з таких країн. Узагальнений термін, яким позначають цю внутрішню взаємозалежність світового суспільства, — ГЛОБАЛІЗАЦІЯ.

Жодне суспільство на земній кулі більше не живе в цілковитій ізоляції від інших, і навіть у найбагатших суспільствах кожна лю­ дина залежить від товарів, що постачаються з-за кордону. Наприк­ лад, майже всі телевізори, які продаються у Великій Британії, виго­ товляють та монтують за кордоном, переважно на Далекому Сході. Інший приклад — автомобільна промисловість. Десь сорок років тому в Сполучених Штатах вироблялося більше автомашин, аніж у всіх інших країнах світу разом. Сьогодні Сполучені Штати посідають в цій галузі тільки третє місце; і Європа, і Японія, кожна окремо, виробляють більше автомобілів. До того ж частини, з яких склада­ ються автомобілі, виготовляються в багатьох країнах. Наприклад, марка «Форд-Мондео» має частини, виготовлені в 112 різних місцях, розкиданих по шістнадцятьох країнах і трьох континентах. Сама назва автомобіля «Мондео» включає в себе смисл глобальної природи автомобільної промисловості1. Глобальні процеси принесли великі вигоди багатьом людям, які живуть в індустріалізованих суспільст­ вах; тепер їм доступна набагато більша розмаїтість промислових то­ варів та харчових продуктів, аніж будь-коли раніше. Водночас той факт, що нині ми заанґажовані в набагато ширшому світі, сприяв виникненню багатьох надзвичайно серйозних проблем, яким ми мусимо тепер давати раду.

Процеси глобалізації — це чи не найважливіші суспільні зміни, що відбуваються сьогодні. Соціологічний аналіз, який обмежується вивченням окремих суспільств, стає все більш архаїчним. Як людсь­ кі створіння, ми все більше й більше поділяємо одну спільну долю. Найфундаментальніші проблеми, що сьогодні ускладнюють людське життя, такі як відвернення екологічної катастрофи або уникнення великомасштабних воєнних конфліктів, — неминуче глобальні за своєю природою.

1 Ф р . Monde означає «світ» (прим. перекл.).

88	3. ТИПИ СУСПІЛЬСТВА

ВИСНОВКИ

Попри зростання економічної та культурної взаємозалежності, гло­ бальний порядок позначений нерівністю і покраяний на клапті окре­ мих держав, що мають як спільні, так і протилежні інтереси. Ми не маємо якихось реальних підстав сподіватися на політичну конвер­ генцію, що подолає конфліктні інтереси держав у найближчому май­ бутньому. Одна з найтривожніших характеристик світового суспіль­ ства — це те, що, попри існування Організації Об'єднаних Націй, бурхливий розвиток процесів глобалізації не врівноважується ані по­ літичною інтеґрацією, ані вирівнюванням міжнародної нерівності в багатстві та силі.

1.Можна вирізнити кілька видів досучасного суспільства. Це ті форми, які передували розвиткові індустріальних суспільств. У

суспільствах мисливців та збирачів люди не обробляють землю і не тримають худобу, а живуть зі збирання диких їстівних рослин та полювання на звірів. Скотарські суспільства — це ті, в яких головні засоби до прожитку дає розведення одомашнених тварин. Аграрні суспільства залежать від врожаю, який пощастить зібра­ ти на оброблених ділянках землі. Більші, розвиненіші аграрні суспільства утворюють традиційні держави або цивілізації.

2.Розвиток і експансія Заходу привели до підкорення ним багатьох регіонів світу, радикально змінивши суспільні системи та куль­ тури, які давно там установилися. Цей процес був пов'язаний з колоніалізмом — нав'язуванням західного врядування і західного контролю.

3.В індустріальних суспільствах промислове виробництво стає го­ ловною основою економіки. Індустріалізовані країни «першого світу» включають держави Заходу, а також Японію, Австралію і Нову Зеландію.

4.Країни «другого світу» були індустріалізованими суспільствами, якими правили комуністичні уряди. Після революцій 1989 p. y Східній Європі, які повалили комунізм там і в колишньому Ра­

дянському Союзі, суспільства «другого світу» перестали існувати.

5.Країни «третього світу», або країни, що розвиваються, в яких живе більшість світового населення, майже всі раніше були ко­ лонізованими територіями. Більшість населення працює там у

сільському господарстві. Хоча більшість суспільств «третього світу» дуже бідні порівняно з індустріальними країнами, мен­ шість із них (HIK або нові індустріалізовані країни) останнім часом переживають бурхливий економічний розвиток.

6. Країни світу стають усе більше взаємозалежні; цей процес відомий під назвою «глобалізація». Розвиток світових суспільних

3. ТИПИ СУСПІЛЬСТВА

89

зв'язків спричиняє великомасштабну нерівність між індустріаль­ ними суспільствами і суспільствами «третього світу».

7. Глобалізація сьогодні заторкнула життя людей у всіх країнах, багатих і бідних, змінюючи не тільки глобальні системи, а й повсякденне життя. Глобалізація не створила об'єднаного світу. Радше навпаки, вона спричинила виникнення значних соціаль­ них розмежувань та конфліктів, які аналізуватимуться в різних розділах цієї книжки .

Brian M. Fagan, People of the Earth (London: HarperCollins, 1992). Останнє видання авторитетного огляду виникнення та розвитку різних форм люд­ ської культури.

Stephan Haggard, Pathways from the Periphery: The Politics of Growth in the Newly Industrialized Countries (Ithaca, N.Y.: Cornell University Press, 1990). Аналіз політичних та економічних аспектів індустріалізації у краї­ нах, що розвиваються.

Leslie Holmes, Post-Communism: An Introduction (Cambridge: Polity Press, 1996). Перший, здійснений одним автором, достатньо вичерпний аналіз суспільств, які "утворилися після краху комуністичного панування у Схід­ ній Європі та в СРСР.

Sheilagh С. Ogilvie and Markus German (eds.), European Proto-Industrialisa­ tion (Cambridge: Cambridge University Press, 1996). Детальний аналіз про­ цесу індустріалізації в Європі.

Robert Skidelsky, The World after Communism: A Polemic for Our Times

(London: Macmillan, 1995). Обговорення ймовірного майбутнього для східноєвропейських суспільств, що утворилися після падіння комунізму.

СУСПІЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ 92

ВИВЧЕННЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ 92

НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ 94

Обличчя, жести й емоції · «Обличчя» і культура

СОЦІАЛЬНІ ПРАВИЛА І ПОБУТОВЕ

МОВЛЕННЯ 96

Порозуміння · Експерименти Ґарфінкела · Формули побутового мовлення · Вигуки-реакції · Обмовки

ОБЛИЧЧЯ, ТІЛО І МОВА У

ВЗАЄМОДІЇ 102

Зустрічі · Маркери · Керування враженням · Сцена і за лаштунками

сцени · Прийняття ролей: інтимний огляд · Особистий простір

ВЗАЄМОДІЯ В ЧАСІ Й ПРОСТОРІ 109

Годинниковий час

ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ В КУЛЬТУРНІЙ ТА ІСТОРИЧНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ 110

Примушення до безпосереднього спіл­ кування

МІКРОСОЦІОЛОГІЯ І МАКРОСОЦІОЛОГІЯ 112 РЕЗЮМЕ 113

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА 114 ВАЖЛИВІ ТЕРМІНИ 115

Двоє людей розминаються на міській вулиці. На відстані вони обмінюються короткими поглядами, кожен ковзає по обличчю дру­ гого та примічає, як він одягнений. Коли вони наближаються одне до одного й розминаються, кожен дивиться кудись убік, уникаючи очей другого. Така сцена повторюється у містечках та містах світу мільйони разів на день.

Коли перехожі кидають погляд один на одного, а потім відводять очі, відбувається те, що Ервінґ Ґофман (Erving Goffman, 1967, 1971) називає ввічливою неуважністю, якої ми потребуємо одне від одного в багатьох ситуаціях. Ввічлива неуважність — це не те ж саме, що просте ігнорування присутності іншої особи. Кожен індивід показує, що він помітив присутність іншого, але уникає будь-якого жесту, що міг би видатися надто надокучливим. Ввічливу неуважність ми за­ стосовуємо більш чи менш несвідомо, але вона має неабияке значен­ ня в нашому повсякденному житті.

Збагнути, чому це так, либонь, буде найлегше, уявивши собі ті випадки, коли цього не стається. Коли хтось пильно на когось ди­ виться, дозволяючи собі виказати певне почуття, то це зазвичай бу­ ває при зустрічі зі своїм коханим (коханою), родичем чи близьким другом. Люди чужі або випадкові знайомі фактично ніколи не див­ ляться одне одному у вічі так довго. Зробити так означало б виказати певну ворожість. Люди незнайомі можуть так чинити лише тоді, коли належать до двох відверто антагоністичних одна одній груп. Таким «ненависним поглядом» колись нерідко дивилися білі на чорношкірих у Сполучених Штатах.

Навіть друзі у розмові віч-на-віч мають виявляти делікатність, спо­ глядаючи одне одного. Кожен демонструє свою уважність та зацікавле­ ність розмовою, вряди-годи підводячи погляд на співрозмовника, але не втуплюючись у нього. Занадто пильний погляд може сприйматись як ознака недовіри або нерозуміння того, що каже інший. Утім, про того, хто взагалі не дивиться на співрозмовника, можна подумати, що це людина ухильна, пихата або, іншими словами, якась дивакувата.

ВИВЧЕННЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ

Чому ми маємо цікавитися такими, на перший погляд, тривіальними аспектами соціальної поведінки? Розминутися з кимось на вулиці чи перекинутися кількома словами з другом — це події, що видаються