10.2. Нормативна грошова оцінка земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення

В основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення покладається капіталізація нормативного середньорічного економічного ефекту від використання земельних ділянок відповідного функціонального використання.

Об’єктами нормативної грошової оцінки відповідно до вимог цього розділу є земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення:

• які не перебувають під водою;

• не входять до складу лісових земель на території адміністративно-територіальних одиниць України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок під об’єктами, які здійснюють господарську діяльність на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, крім лісогосподарської, проводиться відповідно до розділу 2 цього Порядку.

Нормативну грошову оцінку земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначають за формулою:

, (66)

де Цн – нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн;

Е – нормативний середньорічний економічний ефект від використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення в розрахунку на 1 м², грн;

Тк – термін капіталізації нормативного середньорічного економічного ефекту, який встановлюється на рівні 33 років;

Кмц – коефіцієнт, який характеризує місце розташування та цінність земельної ділянки відповідного функціонального призначення;

Пд – площа земельної ділянки, м²;

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про проведення індексації грошової оцінки земель” від 12.05.2000 №783 (783-2000-п).

Значення нормативного середньорічного економічного ефекту від використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення наведені в Порядку.

Коефіцієнт, який враховує місце розташування та цінність земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (Кмц), обчислюється за формулою:

, (67)

де Км – коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки (віддаленість від адміністративного центру та найближчого населеного пункту, що має магістральні шляхи сполучення; входження до приміської зони великих міст тощо);

Кц – коефіцієнт, який враховує цінність об’єктів природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

Кс – коефіцієнт, який враховує статус об’єктів природоохоронного, оздоровчого та історико-культурного призначення.

Загальне значення коефіцієнта Км розраховується як добуток коефіцієнтів Кр₁, Кр₂, Кр₃, Кр₄, значення яких наведені в Порядку.

Значення коефіцієнта Кц для об’єктів природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення наведені в Порядку. У разі, коли об’єкт має багатофункціональне призначення, значення коефіцієнта Кц розраховують як добуток відповідних його значень для кожної з груп земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення.

Значення коефіцієнта Кс для земель оздоровчого, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також історико-культурного призначення наведені в Порядку. Межі й статус земель оздоровчого призначення визначають відповідно до Закону України „Про курорти” (2026-14).

Нормативна грошова оцінка земель водного фонду

Згідно з Методикою грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення грошову оцінку земель під морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами здійснюють за формулою:

, (68)

де Цн – грошова оцінка 1 га земель під водою, грн.;

Ев – нормативний середньорічний економічний ефект від використання зазначених земельних ділянок;

Тк – термін капіталізації нормативного середньорічного економічного ефекту, який встановлюється на рівні 33 років;

К₁– коефіцієнт, який враховує місце розташування водного об’єкта;

К₂– Коефіцієнт, який враховує якісний склад та його екологічне значення;

К₃– коефіцієнт, який враховує функціональне використання водного об’єкта.

Землі під гідротехнічними та водогосподарськими спорудами, землі островів, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів оцінюють з урахуванням їх фактичного використання, на основі положень, викладених у відповідних розділах Методики грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення і Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

З урахуванням змін, які відбулися, нині чинний Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення регламентує такі розрахунки.

Нормативну грошову оцінку земель під водою визначають на основі нормативного середньорічного економічного ефекту від використання водних об’єктів, що розташовані на оцінюваній земельній площі (ділянці).

Розрахунки нормативної грошової оцінки земельної ділянки під водою здійснюють за формулою:

, (69)

де Тк – термін капіталізації, встановлений на рівні 33 років;

К₁– коефіцієнт, який враховує місце розташування водного об’єкта;

К₂– коефіцієнт, який враховує якісний стан та екологічне значення водного об’єкта;

К₃– коефіцієнт, який враховує функціональне використання водного об’єкта;

Пд – площа земельної ділянки, га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про проведення індексації грошової оцінки земель” від 12.05.2000 №783 (783-2000-п).

Нормативний середньорічний економічний ефект, який створюється за рахунок використання розташованого на земельній ділянці водного об’єкта для задоволення народногосподарських і суспільних потреб (водопостачання міст і сіл, виробництво гідроелектроенергій, водозабезпечення теплових та атомних електростанцій, промислових, сільськогосподарських підприємств, зрошення та обводнення земель і територій, а також для ведення рибного господарства, розвитку водного транспорту та з рекреаційною метою), є часткою загальної суми усередненого (у перерахунку на одноцільове використання водних ресурсів) зазначеного ефекту. Загальний середньорічний нормативний економічний ефект розподіляється між тими виробничими фондами, водними і земельними ресурсами, що були чинниками його створення.

Нормативний середньорічний економічний ефект від використання земельної ділянки визначають за формулою:

, (70)

де Ев – нормативний середньорічний економічний ефект від використання водного об’єкта для водозабезпечення міського та сільського населення;

Еп – нормативний середньорічний економічний ефект від використання водного об’єкта для промислового й агропромислового водопостачання;

Ег – нормативний середньорічний економічний ефект від використання водного об’єкта для виробництва гідроелектроелектроенергій;

Ерг – нормативний середньорічний економічний ефект від використання водного об’єкта для ведення рибного господарства;

Евт – нормативний середньорічний економічний ефект від використання водного об’єкта з транспортною метою;

Ер – нормативний середньорічний економічний ефект від використання водного об’єкта з лікувально-оздоровчою і туристичною метою та для масового відпочинку населення;

n – кількість видів цільового використання водного об’єкта.

Значення цих нормативних економічних ефектів у середньому в Україні наведені в Порядку.

Коефіцієнти стосовно місцезнаходження різних водних об’єктів теж наведені в Порядку. Вони враховують місце розташування поверхневих водойм у розрізі територій з надмірним, нормальним і недостатнім природним зволоженням, а також їх значення з точки зору загальнодержавних і локальних (місцевих) умов. Необхідність застосування цих коефіцієнтів у розрахунку загального значення коефіцієнта К₁, визначається наявністю перелічених умов.

Коефіцієнт (К₂), який враховує якісний стан та екологічне значення поверхневих водних об’єктів, обчислюють за формулою:

, (71)

де Кя – коефіцієнт, що характеризує якісний стан водойми;

Ке – коефіцієнт, який враховує екологічне значення водойми.

Середні орієнтовні значення коефіцієнтів Кя і Ке стосовно поверхневих водних об’єктів наведено в додатку до Порядку.

Коефіцієнт К₃, що характеризує функціональне призначення водного об’єкта, враховує напрями використання останнього для виробничих і невиробничих потреб: водозабезпечення населення, промислових та агропромислових підприємств, розвитку транспорту, гідроенергетики, зрошення, рибного господарства і рекреації. За функціональним використанням розрізняють поверхні водойми:

• одноцільового використання;

• двоцільового використання;

• трицільового використання;

• багатоцільового використання.

Значення коефіцієнта К₃залежно від кількості напрямів використання водного об’єкта, що розташований на конкретній оцінюваній земельній площі, наведені в Порядку.

Приклад розрахунку грошової оцінки земель, що містяться під водою, наведено в Порядку.

Грошову оцінку інших земель водного фонду (під гідротехнічними спорудами, водогосподарськими системами; землі островів, прибережних водозахисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів) здійснюють з урахуванням їх фактичного використання на основі положень, викладених у відповідних розділах цього Порядку та Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення й населених пунктів.