Технічне та технологічне забезпечення дзк

Технічне забезпеченняДЗК базується на використанні засобів обчислювальної та інформаційної техніки, технічних засобів для виконання геодезичних, фотограмметричних та інших робіт.

Технологічне забезпеченняДЗК базується на використанні інформаційних технологій і системи для збору, ведення, контролю, нагромадження, зберігання, поновлення, пошуку, перетворення, переробки, відображення, видачі і передачі даних. Основною формою інформації у ДЗК є автоматизовані системи, призначені для обробки даних земельно-кадастрових та інших зйомок і дистанційного зондування, ведення землевпорядної статистики, прогнозування, планування, проектування, картографування, підтримки прийняття рішень щодо організаційного управління тощо.

Під час проведення ДЗК надаються консалтингові послуги (консультації). Консалтинг з питань земельного кадастру передбачає:

1. Консультування власників землі та землекористувачів (селян, фермерів, керівників і працівників сільськогосподарських підприємств) щодо прав на земельні ділянки та оцінки земель;

2. Надання широкої інформації про результати досліджень у галузі ДЗК;

3. Надання інформаційно-консультативних послуг з питань земельного права, оцінки земель та їх оподаткування, оренди, застави, продажу, обміну, дарування та успадкування земельних ділянок;

4. Здійснення аудиту (земельно-правових документів та іншої земельно-кадастрової документації).

Консалтингові послуги власникам землі та землекористувачам надають державні та комунальні, науково-дослідні, проектно-вишукувальні організації, спеціалізовані господарсько-розрахункові групи фахівців при районних і міських органах земельних ресурсів, інші спеціалізовані приватні юридичні та фізичні особи, які мають на це ліцензії.

12.5. Облік земель

1. Облік кількості земельяк складова ДЗК виконує свою особливу місію, що полягає в урахуванні землі як просторового базису і його окремих частин через площу. Завдяки земельному обліку держава має змогу визначити розмір земельного фонду, за складом правовими, якісними, господарськими та іншими ознаками, незалежно від категорії, призначення, окремо чи сукупність в межах будь-якого територіального утворення або країн загалом.

Дані про стан земельного фонду дозволяють державі будувати свою політику у сфері земельних відносин і здійснювати прогноз його використання.

Роль земельно-облікових робіт на сучасному етапі значно зросла, оскільки зросла необхідність у земельно-обліковій інформації як просторово-кількісної основи регулювання правової частини земельних відносин. Також зріс і обсяг цих робіт відповідно до темпів приватизації земель сільськогосподарських підприємств та формування земельного ринку.

Облік земель поділяють на два етапи: 1. Облік кількості земель; 2. Облік якості земель.

Облік земель– це державний захід щодо одержання, систематизації і аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення та господарське використання земельних ресурсів.

Державний облік земель проводять за фактичним станом використання угідь на основі якісних картографічних матеріалів і даних обліку поточних змін, виявлених у натурі і відображених графічним способом на земельному плані.

Земельно-облікові роботи вимагають детального, наполегливого і цілеспрямованого вивчення земельного фонду в усіх його структурних підрозділах за всіма одиницями та елементами в документах обліку.

Основноюземельно-обліковою одиницею є земельна ділянка як частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, яка має кадастровий номер.

Усі земельні ділянки якісно є неоднорідними. Вони мають різні властивості та якості, які враховують при їх використанні і стосуються різних угідь. Тому облік у межах земельної ділянки (землеволодіння, землекористування) ведуть за угіддями.

Угіддя – основний елемент земельного кадастру, а відповідно й обліку земель. Детальна класифікація земельних угідь відтворена інструкції з ведення ДЗК – державної статистичної звітності з кількісного обліку земель.

Для отримання найбільш вірогідних даних про стан земель держава застосовує єдину методику обліку, визначаючи:

1. Зміст земельно-облікової інформації та відповідальність за її представлення;

2. Форми необхідної документації;

3. Контролюючі заходи щодо ведення обліку земель.

Цим забезпечують принцип єдності ДЗК.

Облік земель проводять на засадах невпинності і систематичності, бо тільки в такий спосіб можна забезпечити сучасність земельно-облікових даних і своєчасно врахувати динаміку змін земельних угідь і наслідки моніторингу земель.

Порядок ведення обліку земель, як і загалом земельного кадастру, відповідно до Земельного кодексу України регламентовано Законом України «Про державний земельний кадастр», який не прийнятий ще, та положенням «Про порядок ведення державного земельного кадастру» 1993 р.

Згідно з положенням облік кількості земель ведуть за власниками землі і землекористувачами в тому числі й орендарями. При цьому обліковують:

1. землі в межах населених пунктів;

2. землі поза межами населених пунктів;

3. землі за категоріями;

4. землі за формами власності;

5. зрошувані та осушувані землі;

6. землі, що надані у тимчасове користування (оренду);

7. землі, що оподатковуються;

8. землі, що не оподатковуються;

Залежно від змісту і порядку проведення облік кількості земель поділяють на два види – основний і поточний.

Основний облік– це початкове одержання відомостей про земельні ділянки за площею і складом угідь та занесення їх у земельно-кадастрові документи.

Поточний облік – це виявлення і внесення в земельно-кадастрові документи змін, що відбулися у використанні земель після проведення основного обліку.

Обліку земель передують кадастрові зйомки. Основними чинниками, що визначають всі параметри кадастрових зйомок, є вимоги до точності й детальності земельно-облікових одиниць, які зумовлені зростанням ролі землі в ринковій економіці, особливо з огляду на оподаткування її власників і землекористувачів та купівлі-продажу землі.

Завдання основного обліку земель – початкове одержання або уточнення відомостей про правовий, господарський і природний стан земель і внесення цих даних у земельно-облікові документи.

Основний облік земель проводять періодично після повторних зйомок, з періодом, який визначається нормативним актом або реалізації існуючих землеволодінь і землекористувань.

Для основного обліку кількості земель збирають, аналізують і систематизують матеріали і документи, що містять відомості про загальні площі землеволодінь і землекористувань, які консолідують земельні ділянки та їх склад за угіддями.

Зібрані матеріали аналізують щодо їх повноти й достовірності. У разі необхідності проводять корегування матеріалів або виконують додаткові роботи для одержання інформації, якої бракує.

Точність ведення основного обліку кількості земель залежить від того середовища, де його проводять, а саме в межах населеного пункту та поза межами населеного пункту. У населених пунктах облік проводять до 1 м²(тобто з точністю чотири знаки після коми). За межами населених пунктів на землях громадян – до 1 м², а у всіх інших несільськогосподарських угіддях з точністю до 0,1га.

Основний облік земель проводять на основі якісного картографічного матеріалу земельних ділянок, землеволодінь, землекористувань, населеного пункту чи сільської (селищної) ради. Щоб отримати відомості про площу окремої земельної ділянки за видами угідь, необхідно відповідно до прийнятої їх класифікації віднести земельні ділянки до того чи іншого угіддя, розчленувати їх на окремі контури. Кожний контур угіддя позначається визначеними номерами і має площу. Щоб обчислити площу землеволодіння чи землекористування за угіддям, яке складається з кількох земельних ділянок, необхідно звести в одну таблицю і підвести підсумок. Така таблиця – це контурна відомість. Оскільки в обліку земель розрізняють землі в межах населених пунктів і поза їх межами, то й контурна відомість складається в межах і поза межами населених пунктів

Відповідно до Положення «Про порядок ведення державного земельного кадастру» виконкоми сільських, селищних і міських рад подають звітні дані про кількість земель, в яких повинна міститися зведена інформація про наявність і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями. Для цього складають зведену експлікацію земель, де зліва (в боковику) подають перелік власників і землекористувачів, а в шапці виділяють графи із зазначенням загальної площі земель та площі земельних угідь.

Зведену експлікацію земель складають на основі експлікації окремих власників землі та землекористувачів. При цьому враховують землі запасу, резервного фонду і загального користування, які не надані у власність чи постійне користування. Таку зведену експлікацію в межах конкретної ради використовують для складання звіту з кількісного обліку земель.

Вірогідність даних кількісного обліку земель забезпечують контрольним заходом – поточним (графічним) обліком, який виконують на якісній картографічній основі, враховуючи зміни, які відбулися в межах, площах і контурах землеволодінь, землекористувань в поточному році, і систематично показуючи їх у картографічному матеріалі.

Зміни виявляють у результаті обстежень, зйомок контурів, замірів і обчислень площ; з урахуванням цих змін щорічно складають експлікацію земель.

Облік меліорованих земель (зрошуваних, осушуваних) має деякі особливості. Меліоровані землі займають значні площі і мають відмінності в їх розташуванні. Зрошувані землі – це ті, які містять мережу зрошуваних каналів, систем тощо. Осушувані – це ті, на яких розміщена мережа осушувальних каналів, систем тощо. Зрошування можуть проводити на вже осушених площах. В обліку зрошуваних земель виділяють окремо землі, раніше осушені. В обліку осушених земель враховують окремо землі осушені закритим дренажем і площі з двохстороннім регулюванням водного режиму.