32. Розвиток партнерства із зацікавленими організаціями. Організація роботи з громадськістю. Фінансування

Необхідні для фінансування діяльности музею засоби надає або виключно носій права, або ж їх отримують шляхом субсидій, пожертв, зборів від лотерей і прямих доходів музею. Практика підказує найбільшу доцільність змішаних моделей, оскільки, по-перше, для самого носія права фінансування музею нерідко виявляється непосильним завданням, а, по-друге, фінансування, яке здійснюється виключно приватним шляхом, неминуче вестиме до занедбування фундаментальних функцій музею.Ще і ще слід зазначити, що всі додаткові грошові засоби не можуть замінити державного фінансування, вони мають бути лише його доповненням.

У будь-якому випадку носій права зобов’язаний клопотатися про збереження базових функцій музею. Необхідна для цього частка становить зазвичай від 85 до 95%. Решта фінансується з прямих доходів музею.Братися до фінансового планування слід з комерційною скрупульозністю. При цьому слід щорічно прелімінувати доходи і витрати щоразу відповідно до результатів діяльности установи і з урахуванням планованого майбутнього розвитку. Окрім цього, слід калькулювати середньо- і довготермінові плани із залученням прогнозованих витрат. Якщо є така можливість, слід запланувати створення (грошових) резервів.Позаплановий фандрайзінґ шляхом пожертв і дарувань вкрай виснажливий і тривалий. В жодному випадку не слід вважати, ніби музейні працівники можуть до цього братися, не маючи відповідної освіти і жертвуючи часом та енергією, необхідними для їх музейної діяльности. Оскільки фандрайзінґ вимагає спеціяльних знань і вмінь, слід поміркувати, чи не дозволить дана (існуюча) структура музейного персоналу ввести для цього завдання окрему посадову одиницю. Професійні фандрайзінґові заходи потребують підготовчого часу тривалістю від одного до двох років, аж після цього з’являються перші результати. Ще довший процес окупности такої посадової одиниці. Якщо відповідь на всі ці міркування є позитивною, тоді необхідно розвинути якнайдокладнішу стратегію. Найважливішими можливостями позапланового фандрайзинґу є такі:пожертви і подарунки (одноразові готівкові і товарні послуги (виплати?); регулярні субсидії, офертні фонди, заповіти), членські організацій внески , лобіювання, спрямоване на збільшення основного фінансування носієм права

В ході усіх цих заходів необхідно постійно перевіряти, скільки часу і праці витрачається порівняно з результатом. Як свідчить досвід, членські організації, для прикладу, вимагають дуже багато праці, а приносять цілком небагато грошей. Їх допомога полягає цілком в іншому. Придбання заповітів (?) не викликає безпосереднього успіху, але може ґенерувати прибутки на термін середньої тривалости.У випадку усіх фандрайзинґових заходів важливо, щоб безпосередні контакти здійснювалися не через оплачуваний персонал, а через добровільних помічників. Залізним правилом при цьому є пошук контактів з потенційними спонсорами лише особами, які репрезентують такий самий або й вищий майновий і впливовий статус.Щоправда, в усіх питаннях добровільних внесків (вплат) членів організації для музеїв слід застерегти від сліпого перенесення стосунків, які є у США, на інші країни. У США філантропія є інтеґральною складовою економічної структури. У 1984 році понад 230 мільйонів американців пожертвували на “благодійність” 74 мільярди доларів, а в 1987 р. сума вже становила 93,7 мільярдів, а це два відсотки від валового національного продукту. 12 відсотків цих грошей, тобто 11 мільярдів, пішли на освітні заклад. Гроші дають, слід зазначити, не лише традиційно заможні родини чи скоробагатьки, а дійсно усі: найбільше зросла кількість пожертв від американців, річний доход яких становить менше ніж 20 тисяч доларів. Якщо б перенести ці цифри на Австрію, то тоді освітні установи мали б отримувати щороку три мільярди шилінґів від пожертв.Однією з форм активного доходу шляхом послуг (?) музею є так зване спонсорство. Спонсорство - це обмежене в часі, зазвичай не довше ніж трирічне, ділове партнерство між культурною установою і підприємством вільної економіки.Правда, спонсорство може бути щонайвище доповненням , адже основний тягар музею міг би обійтися спонсорам занадто дорого. І вже хоча б тому спонсорство не дає жодних шансів для заощаджень чи, тим більше, для розширень.

Спонсор - це не жертводавець, благодійник чи меценат, це людина, яка приймає підприємницьке рішення, керуючись економічним розрахунком. Тому цікавими для спонсорів є лише певні музеї, насамперед художні музеї, бо в них містяться такі необхідні для творення іміджу якості як естетика, оригінальність і престиж. Тому легше собі уявити спонсорування художніх колекцій, аніж якоїсь ентомологічної колекції або певної ефектної тематичної виставки, аніж сухих і не надто привабливих наукових досліджень.

Спонсорство не мусить зводитися лише до грошових вплат, а може охоплювати також приміщення, вітрини, будівлі, матеріял, оснащення (умеблювання), know-how, перевезення, друк, організаційні та найрізноманітніші інші послуги.

Для спонсорів це порівняно дешева і економна (kostenwirksam) форма реклами. Їм розходиться на тому, щоб залучити установу, якій надаються спонсорські гроші, до їх комунікації з ринком, іншими словами зробити її складовою реклами. Насамперед імідж спонсорованої установи повинен переноситися на грошодавця. Щоправда, якщо якийсь захід не вдасться, то відбувається це коштом спонсора.

Музей має особливий імідж, відмінний від іміджу інших культурних установ. В межах музеїв теж існують великі відмінності у їх впливі на громадськість, який залежить від того, як довго вже існує музей, як він презентує свої колекції, які теми представляє тощо. Власне цей імідж і визначає, які можливості партнерства пропонуватиме музеєві те чи інше підприємство.

Визначальним для спонсора є розголос свого імені за допомогою поширення іміджу в громадськості, серед творців громадської думки і потенційних клієнтів. При цьому існує надзвичайна зацікавленість у реакції засобів масової інформації, відповідно обов’язковою є спільна робота з громадськістю. Публічної діїї можна досягти шляхом виставок, заходів і продажу (реалізації) публікацій. Тут ім’я спонсора має з’являтися на афішах, в оголошеннях, на вхідних квитках, рекламній продукції в поштових скриньках, в каталогах, газетних спецвипусках, листівках, на банерах, поштівках, репродукціях тощо. До спонсорських заходів зараховуються також спеціяльні екскурсії, вернісажі та бенкети, влаштовані для важливих спонсорові клінтів.

Важливо, щоб музей і спонсор діяли як партнери. Це означає, що в кожної сторони є свої права і обов’язки. Обов’язки обох партнерів слід докладно визначити наперед і зафіксувати в договорі, а співпраця має закріплюватися у відповідних організаціях із зазначенням повноважень і відповідальностей. У домовленості зі спонсором мусять міститися недвозначні врегулювання, метою яких є захист цілости музею. Сюди ж належить і те, що спонсор не має жодних прав на спонсоровану ним діяльність музею. Забороняється використовувати логотипи і рекламу форм в самому музеї. Музей повинен перевіряти і давати дозвіл на весь рекламний матеріял і всі інші, пов’язані з музеєм, публікації спонсора, а також спонсоровану виставку або діяльність.

Врешті-решт цю діяльність необхідно оцінювати як внутрішньо так і зовнішньо (?). Це є можливим настільки, наскільки спонсорські заходи піддаються прогнозуванню стосовно їх комунікаційних затрат, подібно як інші рекламні заходи.Чарльтон демонструє на прикладі норм мультинаціонального концерну ситуацію музею, який прагне отримати професійне спонсорство. Основні питання потенційного спонсора такі: Чи добре провадиться і рентабельно адмініструється організація, яка мала б отримати спонсорство? Чи існує ймовірність підвищення авторитету спонсора шляхом спонсорства? Чи отримає спонсор ексклюзивні права? Чи ефективні витрати, відведені на спонсорство? Чи стане спонсорство доповненням до вже існуючої програми спонсора? Чи стане географічне розташування спонсорованої організації або події підтримкою в досягненні цільової публіки? Які часові рамки спонсорства? Чи існуватимуть можливості для запрошення фірм? Чи передбачена публікація? Чи принесе спонсорство ілюстративний матеріял для публікацій фірми?Чи можна залучити до спонсорства співробітників спонсора?

33. Особливості маркетингу музею. Музейний продукт. Маркетинг – з огляду на музеї – усі шляхи та засоби для підвищення/збільшення відвідувань, тривалості перебування, вдоволення відвідувачів та повторення відвідувань.

Показники ефектиности вказують на відношення створеного продукту або ж затрат коштів до задіяного персоналу (усі зайняті й продуктивно зайняті працівники) і дають інформацію щодо відповідности бюджету і продуктивности персоналу, або ж організації та її засобів і програм.

Визначити ці показники можна двома способами: абсолютно – вимірюванням числових або кількісних показників або ж досягненням чи недосягненням певних масштабів, відносно – через порівняння відсоткових або абсолютних цифр.

При кожному вимірюванні слід звертати увагу на те, що потрібно визначити одиницю або стандарт вимірювання, а при порівняннях порівнювати подібне з подібним. Продукт в музеї може бути проміжним і в цьому випадку він перетікає в інший продуктивний процес, або ж остаточнним. Проміжний продукт Як проміжний продукт можна розглядати підготовку фондів і документації обліку для досліджень. Так само проміжною є функція збирання і зберігання: вона не має сенсу, аж поки зібрані об’єкти не стануть використовувати в дослідженнях і музейних презентаціях. Остаточний продукт Зазвичай остаточний продукт належить до двох груп. Перша і нетипова охоплює результати досліджень, спрямовані безпосередньо до інших науковців. Друга і вирішальна полягає в розвитку експозицій, програм і публікацій для неспеціяльної публіки. Наведені нижче сфери вимірювання і оцінювання - приклади інформативних показників ефективности. Їх можна розширити, залежно від музею і контексту: видатки валові видатки музейних послуг, валові видатки з розрахунку на одного відвідувача, співвідношення доходів і валових видатків, частка витрат на консервацію і музеологічне опрацювання, виробничі видатки в розрахунку на одного відвідувача

рівень фінансування список доходів, капітальних засобів, оснащення і будівель, оплачуваний персонал, співвідношення адміністративного і виробничого персоналу, площа забудованого простору в квадратних метрах, співвідношення площі приміщення для певних функцій із загальною площею, співвідношення площі забудованого приміщення до загального бюджету

послуги кількість відвідувань музею, кількість відвідувань на день (постійні експозиції, змінні виставки, програми), тенденція кількости вівідувань (загальна кількість поточного року поділена на середню кількість останніх трьох років), кількість відкритих днів на рік, кількість годин роботи музею на день, використання збірок (співвідношення кількости експонованих об’єктів до загальної кількости музейних предметів у збірці)

продуктивність енергозатратність (співвідношення коштів на електроенергію і загальної площі), загальні надходження з розрахунку на одного відвідувача, кількість відвідувань (з розрахунку на одного працівника музею). умовні вхідна платня (сума отриманих за вхід до музею грошей, поділена на суму візитів), умовні загальні видатки з розрахунку на одні відвідини до музею (загальні видатки поділені на загальну кількість відвідувань), дієвість реклами (співвідношення у змінах бюджету на рекламу до змін загальної кількости відвідувань або до зборів за візити), ефективність крамнички (співвідношення реалізації з розрахунку на квадратний метр або на одного покупця чи відвідувача), співвідношення між кількістю предметів збірки із завершеним і незавершеним науковим обліком , співвідношення між відреставрованими і невідреставрованими предметами збірки, співвідношення бюджету, передбаченого на консервацію, до загального бюджету

відкритість доступність для малозабезпечених осіб (співвідношення годин на тиждень для безкоштовного відвідання музею до загальної кількістю годин на тиждень протягом щонайменше трьох місяців максимальної відвідуваности) , відсоток відвідувань представників меншин (співвідношення відвідувань представників меншин упродовж року до загальної кількости відвідувань), загальна доступність (середня кількість годин роботи музею для відвідувачів на тиждень), частка певних верств відвідувачів (відвідувачі, які належать до цільових груп, діти, туристи тощо)

придбання кількість об’єктів, зібраних за рік, частка музейних працівників, зайнятих фондовою роботою, співвідношення зібраних об’єктів в одній предметній групі, до об’єктів іншій групі, витрати з розрахунку на один придбаний об’єкт, час, витрачений персоналом на одне придбанняЦі показники, до яких додають ще результати вивчення відвідувачів, можна вираховуати і для цілого музею, і для окремих музейних заходів, проєктів і сеґментів. Вони є чудовими відносними індикаторами.