Спостереження

Основний контекст

Збирання

Опрацювання

Консервація

Другорядний контекст

Збереження

= зміст інформації еко- та культурної системи

= втрати інформації

= добування інформації

Рис. 2. Інформаційний баланс зміни контексту (Dunger 1984)

Загальний рівень:

Первиннй контекст

КУЛЬТУРИ

Галузевий рівень:

Контекст ВИРОБНИКА Первинний контекст

Індивідуальний рівень:

Контекст КОРИСТУВАЧА

ОБ’ЄКТ

Загальний рівень: Потенційний

археологічно- проміжний

палеонтологічний контекст

контекст

Галузевий рівень:

Контекст МЕДІУМУ

Індивідуальний рівень:

Контекст ПУБЛІКИ Вторинний контекст

Загальний рівень:

Вторинний

контекст КУЛЬТУРИ

Рис. 3. Контексти існування об’єкта

5. Типологія історичного розвитку музейних інституційних форм

6.       Сучасний музей. Функції і дефініції музею.

Тенденції

При спробі спрогнозувати тип такого музею, який міг би стати в наступні 20-50 років зразковим для інших музеїв, Кеннет Гадзон називає такі найважливіші проблеми людства: виродження природного довкілля під загальним наступом жадоби й недоумства; величезна і, ймовірно, безвідповідальна потуга військового потенціалу певних держав; поразка деколонізації, наслідком якої, з незначними винятками, стане значно злиденніше, непевніше й гірше управління колишніми колоніяльними територіями, ніж це було в період европейського домінування; зростаюча спеціалізація і поділ знань на щораз більше ділянок, в яких дилетант перестане орієнтуватися цілком; збільшення прірви між конкретним, близьким і реальним з одного боку і престижним, далеким від практики, національним і міжнародним. В такій ситуації фундаментальним завданням музеїв є забезпечення у своїх відвідувачів почуття безпеки і довірливости. Якими б вдалими чи менш вдалими не були прогнози й передбачення, а проте під кінець ХХ століття вже виразно зарисувалися деякі лінії розвитку, які безперечно діятимуть і в наступні десятиріччя: від великих музеїв до менших, осяжніших і гнучкіших одиниць; від одностороннього централізму до збалансованого федералізму; від бюрократично-ієрархічного диригування до відповідальної свободи дій і формування компетентних осіб; від музею, який контролюється і фінансується винятково державою, до музею певного об’єднання, фундації або корпорації, який має максимальну самостійність і фінансується з різних джерел і якому державою гарантується збереження його основних громадських функцій; від зорієнтованого винятково на практику дилетантства напівосвічених фахівців до компетенції глибоко освічених в теоретичному і практичному плані музеологів; від виключно наукового зловживання музеєм і його ресурсами аж до служіння громадськості; від ілюзії про музей як про місце для навчання до місця катеґоріяльної освіти, де, завдяки зустрічі з автентичними об’єктами, загострюються органи відчуття і здійснюється самореалізація; від вертикального картезіянського поділу дійсности на окремі дисципліни до інтеґрального зображення феноменів і їх взаємозв’язків; від універсальної претензії окремих музеїв на монополію до міжгалузевого і мультидисциплінарного подолання майбутніх завдань шляхом поділу праці між музеями.

Щораз більше працівників музею визнають, що наукові категорії, необхідні для базової діяльности музею, не повинні проникати у сферу освітньо-виховної (посередницької) діяльности, бо таким чином зачіпається лише сфера професійного інтелекту і цілком не використовуються всі інші здібності людської істоти, які можна задіяти для осягнення світу.

Музей – інституціоналізована об’єктивна форма, в котрій здійснюється/відбувається музеальний феномен.

Музейні функції Функції, які необхідно виконувати для досягнення основних завдань музею, визначаються стосунками між об’єктами і особами: з одного боку, між об’єктом і куратором, з іншого - між об’єктом і громадськістю: - основні функції, вступні функції, логістичні функції, координаційні функції

основні функції служать межами для прямого контакту між об’єктом і громадськістю, є визначальними для загальної організації і виводяться з програми завдань музею. Вони охоплюють: постійну експозицію, навчальні приміщення, спецприміщення, приміщення для презентацій і демонстрацій, лекцій та інших заходів.

вступні функції прокладають цим стосункам шлях і виводяться з основних функцій. Вони охоплюють: сфери входу в музей, інформацію, орієнтацію, продаж, гардероб і туалети, касу, місця зустрічі, буфет, приміщення для відпочинку тощо.

логістичні функції служать обслуговуванню об’єктів і охоплюють безпеку і нагляд музею і колекцій, переміщення і зберігання споживчих товарів, колекційних об’єктів і допоміжного матеріялу, майстерні і маніпуляційні приміщення для готування виставок і презентацій, виготовлення експозиційних допоміжних засобів тощо.

координаційні функції підпорядковуються трьом вище названим функціям і організовують їхні взаємини фізично й інтелектуально.

7.       Музей як чинник розвитку міста, регіону, суспільства.

8.       Музейна політика. Музейні професійні об’єднання та органи управління музеями.

ICOM – це міжнародне об’єднання музеїв та професійних музейних працівників, які займаються збереженням, охороною та популяризацією світової природничої і культурної спадщини, матеріальної і нематеріальної.

ICOM був створений у 1946 році, та є недержавною організацією, яка має офіційні стосунки з ЮНЕСКО та консультативний статус в Економічній та соціальній раді ООН. ICOM виконує частину музейної програми ЮНЕСКО. Штаб-квартира ICOM розташована в Парижі, там же знаходиться секретаріат та музейний інформаційний центр UNESCO-ICOM.

Більше ніж 24 000 членів ICOM в 150 країнах беруть участь у заходах національних, регіональних та міжнародних організацій: семінари, публікації, тренінги, спільні програми, та промоція музеїв у Міжнародний день музеїв (18 травня).

Члени ICOM беруть участь в діяльності 117 Національних комітетів та 30 Міжнародних комітетів, кожен з яких має свою спеціалізацію та займається окремим напрямком музейної діяльності. Серед них зокрема такі - Міжнародний комітет аудіовізуальних, образотворчих та звукових нових технологій (AVICOM), Міжнародний комітет колекцій та діяльності музеїв міст (CAMOC), Міжнародний комітет освіти та культурної діяльності (CECA), Міжнародний комітет документації (CIDOC), Міжнародний комітет музеїв та колекцій науки і техніки (CIMUSET), Міжнародний комітет музеїв та колекцій костюмів (COSTUME), Міжнародний комітет історичних будинків-музеїв та палацово-паркових ансамблів (DEMHIST), Міжнародний комітет музеїв та колекцій скла (GLASS), Міжнародний комітет з питань обміну виставками (ICEE) та інші.

Стратегічний план ICOM, ухвалений на Генеральній Асамблеї, втілює Секретаріат ICOM разом з Національними та Міжнародними комітетами, які допомагають реалізовувати програми ICOMу.

У своїй діяльності ICOM керується положеннями статуту ІСОМ та Кодексу професійної етики ІСОМ, шукає відповіді на виклики та потреби музейної професії, зосереджуючись на таких темах: професійна співпраця та обмін досвідом; поширення знань та підвищення професійного рівня; навчання персоналу; удосконалення професійних стандартів; уточнення та поширення професійної етики; збереження спадщини та боротьба з незаконним переміщенням культурних цінностей.

Міжнародні й національні організації Музеї слід розглядати не тільки самі собою як системи і організації, вони ще й утворюють між собою міждержавні системи і врешті системи в межах надорганізацій. Трактування музеїв однієї територіальної єдности або певних тематичних категорій як “музейної мережі” має багато переваг, зокрема кращий розподіл обов’язків, уникання проявів редундантности і недоглядів, а ще ефект синергії.Найважливішою і справді всесвітньою організацією музейної професії є Міжнародна Рада Музеїв ICOM (International Council of Museums / Conseil International des Musees). Після створення у 1945 році з метою збереження миру в світі і сприяння співробітництву народів Організації Об’єднаних Націй (ООН) в 1946 році в Мехіко зібрадися фахівці-музейники з шістнадцяти країн, щоб закликати до заснування нової міжнародної організації музеологів. Перші збори організації відбулися в травні 1947 року в Парижі. Першим президентом був французький музеолог Жорж Анрі Рів’єр. ICOM – це недержавна міжнародна організаціа музеїв зі статусом А при Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Суть діяльности ICOM – міжнародне співробітництво музеїв. ICOM складається із секретаріату, біля 80 національних комітетів, 25 спеціалізованих міжнародних і близько 10 асоційованих комітетів. Справи провадить виконавча рада, яка виконує рішення Ґенеральної асамблеї, представленої консультативним комітетом.

Інші організації існують на різних рівнях і представлені різними типами організацій. Це зокрема Міжнародний центр дослідження консервації й реставрації культурного надбання Рим, Міжнародна рада історичних пам’яток та територій Париж, Міжнародна лабораторія дослідження відвідувачів , Мілвокі, Міжнародне товариство бібліотек музеїв і театрів Парижа, також різноманітні національні й реґіональні музейні об’єднання і професійні спілки, серед яких Американська асоціяція музеїв Вашінґтон, Канадська асоціяція музеїв Оттава, Німецька федерація музеїв Бонн, Асоціяція музеїв Лондон, Асоціяція незалежних музеїв Лондон, Скандинавська федерація музеїв Гельсінки - Єльве - Ольборґ – Осло, Спілка музеїв Швайцарії Золотурн, Австрійська музейна федерація Відень, Генеральна асоціяція консерваторів публічних колекцій Париж, Німецька спілка реставраторів Мюнхен, Швайцарське товариство консервації і реставрації Зойцах, Австрійська спілка рестараторів Відень.