Типи інституцій та їхні основні завдання

Інституція	основний медіум (тип)	основний медіум (вид, властивості)	основний метод	основна мета
музей	натурафакт і артефакт	об’єкт конкретний унікальний	експозиція	осмислене переживання
архів	ментефакт	запис конкретний унікальний	довідка	пізнання
бібліотека	ментефакт	запис абстрактний розмножений	випозичання	знання
банк даних	ментефакт	запис віртуальний розмножувальний	довідка	інформація
дослідницький інститут	ментефакт	запис абстрактний розмножувальний	публікація	знання
школа	ментефакт	знання абстрактний розмножувальний	навчання	знання

На практиці за рахунок взаємного запозичення носіїв-медіїв і методів поширення знань виникають різні змішані інститутиційні форми. Таке залучення сторонніх допоміжних засобів веде до збагачення, допоки воно відбуватимется свідомо, обачно і з чітким знанням про притаманні даному виду специфічних ознак та первинних цілей. Якщо ж поступитися власною принциповою позицією, здебільшого унаслідок незнання або хибного судження, то не оминути непорозумінь із вагомими наслідками. Вони зазвичай призводять до марних зусиль виконувати завдання інших видів інституцій за допомогою непридатних за своєю природою для цього засобів. Водночас занедбуються власні зобов’язання та цілі, яких зазвичай не зможе компетентно виконувати жодний інший вид інституції. Типовий прикладом цього серед музеїв – занедбання музейного експонування на користь спеціяльних наукових публікацій (основного методу науково-дослідних інститутів) чи на користь спробу формальної передачі знаннь (основного методу шкіл). Незамінна і неповторна роль наукових дисциплін у музеї беззаперечна: лише вони як профільні дисципліни спроможні у рамках музейної діяльности встановити властивості об’єкта за їх якісними ознаками та на прикладі їх функцій у певному середовищі. Лише вони спроможні забезпечити супровідну документацію, яка передує остаточній селекції та рішенню про музеальність об’єкта. Наскільки вузько або широко не розуміли б ми це поняття – музейні доказові матеріяли у кожному випадку як ориґінальні складові дійсности залишаються необмеженими за вмістом інформації. Вони можуть функціонувати не лише у власне музейному значенні як наочні свідчення незліченних станів речей та відносин, а й, щобільше, як джерело для низки дисциплін сьогодення та майбутнього.