3. Закони України «Про транспорт» і «Про залізничний транспорт»

Закон України «Про транспорт» був прийнятий у 1994 році і регламентує основні положення у сфері транспорту, відносини з іншими галузями економіки, визначає права та обов’язки підприємств транспорту та відповідальність за невиконання їх, також роботу єдиної транспортної системи та її складових тощо. Включає 3 розділи (42 статті).

Закон України «Про залізничний транспорт» визначає основні правові, економічні і організаційні основи діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його стосунки з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, вантажовідправниками і вантажоодержувачами, відправниками і одержувачами багажу, вантажобагажу і пошта з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничий - технологічного комплексу. Складається з 7 розділів.

4. Транспортна система України. Конкурентоспроможність залізничного транспорту на ринку транспортних послуг.

Наша держава має в своєму розпорядженні всі види сучасного транспорту. Транспортна система країни є сукупністю різних видів вантажного і пасажирського транспорту, обслуговуючого процеси виробництва, сфери матеріального звернення і переміщення людей. Транспорт, обслуговуючий безпосередньо технологічні процеси виробництва усередині підприємств, внутрішньовиробничим або промисловим..

Позаміські перевезення здійснюються магістральними видами транспорту загального користування - залізничним, автомобільним, повітрям, морським, річковим, трубопровідним.

Перевезення пасажирів в містах виконує міський пасажирський транспорт. У пасажирських перевезеннях значне місце займає особистий транспорт громадян. До нового вигляду транспорту, що розвивається, відносяться монорельсовий і космічний транспорт, транспорт на магнітній подушці, електромобілі які можуть здійснювати перевезення як пасажирів, так і вантажів.

Транспорт тісно взаємодіє зі всіма галузями народного господарства і соціальною сферою суспільства. Надійне транспортне обслуговування робиться однією з обов'язкових умов успішного функціонування економіки. Вся вироблювана в країні продукція має бути перевезена до місць її споживання. При цьому велике економічне значення мають своєчасність вивозу і доставки продукції, що забезпечує ритмічність роботи підприємств, терміни знаходження її в дорозі, що впливають на величину оборотних коштів в народному господарстві. При цьому вартість перевезень обмежує зони збуту продукції, конкурентоспроможність її в ринковій економіці і робить вплив її на ділову активність підприємців на ринках збуту.

Місце того або іншого виду транспорту в народногосподарському комплексі і транспортній системі країни визначається його часткою у внутрішньому валовому продукті (ВВП), в основних виробничих фондах, чисельності працівників, об'ємах виконуваної перевізної роботи і іншими показниками. Всі види транспорту в сучасних умовах взаємодіють і конкурують один з одним, надаючи користувачам транспортні послуги різного об'єму і якості, виходячи зі своїх техніко-економічних особливостей і можливостей і утворюючи тим самим транспортний ринок.

Провідним виглядом в транспортній системі, як це історично склалося, є залізничний транспорт. На його частку доводиться більше 41,5% вантажообігу і 43% пасажирообігу. Залізниці сприяють планомірному ритму роботи і тим самим створюють об'єктивні умови для безперервного процесу суспільного виробництва.

Основні переваги залізничного транспорту:

- можливість масових перевезень вантажів і пасажирів і висока пропускна і провізна спроможність залізничних ліній;

- регулярність перевезень незалежно від кліматичних умов, пори року і доби;

- вища швидкість доставки вантажів і коротший шлях перевезення в порівнянні з річковим і морським транспортом;

- відносно невисока собівартість в порівнянні з іншими видами транспорту;

- висока безпека руху і нижчий рівень збитку навколишньому середовищу.