12. Методика порівнювання капітальних вкладень та річних експлуатаційних витрат.

Порівнювальна економічна ефективність капітальних вкладень визначається при виборі найкращих варіантів, господарських або технічних рішень, розміщення виробництва.

Показником порівнювальної економічної ефективності капітальних вкладень є мінімальні затрати, які включають до себе капітальні вкладення та поточні затрати (експлуатаційні витрати).

При порівнянні двох варіантів ефективність двох проектів:

1 варіанту К1→С1

2 варіанту К2→С2

К1>К2, С1<С2

По першому варіанту необхідно додаткові капіталовкладення рівні К1-К2, але забезпечується щорічна економія експлуатаційних витрат у сумі С2-С1. Ця економія відшкодує в плині визначеного терміну додаткові вкладення по І варіан­ті.

Строк окупності додаткових капіталовкладень можна визначити за форму­лою:

Строк окупності капіталовкладень для залізничного транспорту не більш 10 років, по об'єктах промислового призначення не більш 8 років.

Т_н — дорівнює 8-10 років і встановлюється, по-перше, виходячи з абсолют­ного ефекту капіталовкладень, разом з тим він виключає можливість невиправдано великих витрат. Для можливості вибору оптимального варіанта з трьох і більш проектів пе­ретворимо формулу строку окупності додаткових капіталовкладень, увівши попе­редні поняття.

Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень:

Е_н =1/Тн, він показує яка частка капіталовкладень повинна окупатися щорічно.

С2+ЕнК1= min => оптимальний.

Ця формула в техніко-економічних розрахунках називається порівнянням варіантів по min приведених будівельно-експлуатаційних витрат, іноді цю суму називають приведеними витратами.

13. Основні фонди залізничного транспорту: призначення, класифікація, види і структура.

Основні фонди - це сукупність засобів виробництва, які зберігаючи свою натуральну форму беруть участь у виробництві продукції тривалий час в перебігу декількох виробничих циклів. Вартість їх переноситься на вартість продукції, що випускається, частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Основні фонди діляться:

1. За призначенням: виробничі ( залізнична колія, пересувний склад), -невиробничі (житлові, культурно-побутові організації);

2. За приналежністю: власні, орендовані;

3. За характером використання: що діють, недіючі.

Оцінка основних фондів необхідна для обліку їх динаміки, планування розширеного відтворення, встановлення зношуваності, нарахування амортизаційних відрахувань, визначення собівартості продукції, рентабельності. Застосовується декілька видів оцінки:

1 первинна (вартість на момент споруди або введення в експлуатацію);

2 за первинною вартістю за вирахуванням зносу;

3 за відновною вартістю;

4 за відновною вартістю за вирахуванням зносу;

5 середньорічна вартість.

Первинна вартість є фактичними грошовими витратами по цінах придбання або повною кошторисною вартістю будівництва.

Первинна вартість технічних засобів за вирахуванням зносу визначає по величині повних витрат ще не перенесених на проведену продукцію, але зменшену на величину зносу основних фондів, цю величину прийнято називати залишковою вартістю.

Повна відновна вартість характеризує відтворення основних фондів у виробничих умовах і в зіставних цінах даного року.

Відновна залишкова вартість з урахуванням зносу - є частина основних фондів, ще не перенесених на виробничу продукцію.

Середня річна вартість основних виробничих фондів орієнтування визначаються таким чином:

- стоимость на начало года,

- стоимость на конец года

Основні виробничі фонди класифікуються таким чином:

- Будівлі - (локомотивні і вагонні депо, станції і так далі)

- Споруди - (колія, штучні споруди, система водопостачання)

- Передавальні пристрої (мережі електропередач, трубопроводи і так далі)

- Машини і устаткування (силові машини, трансформатори, електродвигуни і так далі)

- Вимірювальні і регулювальні прилади

- Транспортні засоби (локомотиви, вагони, автомобілі, автомотриси, автокари)

- Інструмент, виробничий і господарський інвентар і ін. основні фонди.

Кожна з цих груп підрозділяється на підгрупи.

Структура основних виробничих фондів дає можливість охарактеризувати технічний рівень підприємств. Чим більше основних фондів, тим більше продукції буде проведено на кожну гривну основних фондів.