48. Метод одиничних витратних ставок для розрахунку собівартості залізничних перевезень.

Цей метод широко застосовують при техніко-економічних розрахунках. Експлуатаційні витрати по статтях витрат групують за ознакою залежності їх від відповідних однакових вимірників. Це дає можливість не виконувати розрахунки по кожній статті і елементам витрат, а користуватися сумами витрат по групах статей.

Порядок розрахунку наступний. Спочатку розраховують витратні ставки. Залежні від розмірів руху витрати мережі, залізниць. або дирекції за планом або звіту розподіляють на групи, пов'язані з тим або іншим вимірником. За цей же період відповідно за планом або звіту встановлюють величину кожного вимірника, з яким пов'язана та або інша група витрат.

Діленням сум витрат кожної групи на величину відповідного вимірника отримують одиничні витратні ставки.

Потім розраховують вимірників. Для визначення собівартості перевезень розраховані величини вимірників умножають на відповідні витратні ставки і визначають експлуатаційні витрати по кожній групі. Витрати цих груп підсумовують і отримують загальну суму залежних від розмірів руху витрат. Збільшенням до них відповідних витрат, не залежних від розмірів руху, обчислюють загальну суму експлуатаційних витрат, необхідну для виконання даного об'єму перевезень.

48. Метод одиничних витратних ставок для розрахунку собівартості залізничних перевезень.

Цей метод широко застосовують при техніко-економічних розрахунках. Експлуатаційні витрати по статтях витрат групують за ознакою залежності їх від відповідних однакових вимірників. Це дає можливість не виконувати розрахунки по кожній статті і елементам витрат, а користуватися сумами витрат по групах статей.

Порядок розрахунку наступний. Спочатку розраховують витратні ставки. Залежні від розмірів руху витрати мережі, залізниці або дирекції за планом або звіту розподіляють на групи, пов'язані з тим або іншим вимірником. За цей же період відповідно за планом або звіту встановлюють величину кожного вимірника, з яким пов'язана та або інша група витрат.

Діленням сум витрат кожної групи на величину відповідного вимірника отримують одиничні витратні ставки.

Потім розраховують вимірників. Для визначення собівартості перевезень розраховані величини вимірників умножають на відповідні витратні ставки і визначають експлуатаційні витрати по кожній групі. Витрати цих груп підсумовують і отримують загальну суму залежних від розмірів руху витрат. Збільшенням до них відповідних витрат, не залежних від розмірів руху, обчислюють загальну суму експлуатаційних витрат, необхідну для виконання даного об'єму перевезень.

49. Собівартість робіт залізничної сортувальної станції. Шляхи зниження собівартості робіт на сортувальній станції.

Собівартість одиниці експлуатаційної роботи (одного відправленого вагону, 1 т зануреного вантажу) представляє власні витрати станції, що доводяться на одиницю її продукції. Вона визначається шляхом ділення планових експлуатаційних витрат станції на плановий об'єм роботи.

Для сортувальної станції що виконує тільки переробку вагонів, собівартість переробки одного відправленого вагону визначається діленням всієї суми експлуатаційних витрат станції Р на кількість відправлених вагонів N: С=р/n.

Оскільки продукцію станції зазвичай вимірюють декількома показниками експлуатаційної роботи, при калькуляції собівартості планові витрати заздалегідь розподіляють по видах роботи.

Великий вплив на зниження собівартості робіт на сортувальних станціях надає підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці викликає відносне зменшення потрібного контингенту працівників і фонду оплати праці. До найважливіших чинників зниження собівартості робіт на сортувальних станціях відноситься технічний прогрес. Разом з технічним переозброєнням залізничного транспорту найважливішим чинником зниження собівартості робіт на сортувальних станціях є поліпшення використання наявних технічних засобів на основі вдосконалення технологічних процесів експлуатаційної роботи - виконання і перевиконання плану відправлення вагонів, поїздів, вантаження, вивантаження, сортування вагонів, інших видів робіт; виконання і зниження заданих норм простою вагонів; краще використання маневрових локомотивів, вантажопідйомності і місткості вагонів; забезпечення безперешкодного прийому і відправлення поїздів, недопущення затримки поїздів у вхідних сигналів і із-за неготовності їх до відправлення; виконання і вдосконалення технологічних процесів роботи станції на основі впровадження і поліпшення використання нової техніки і наукової організації праці; забезпечення збереження вантажів, що перевозяться; знаходження резервів підвищення ефективності виробництва на кожному робочому місці.