43. Продуктивність праці на залізниці та шляхи її підвищення.

Продуктивність праці - це ефективність виробничої діяльності людей, виражена співвідношенням витрат праці і кількості вироблених матеріальних благ.

На продуктивність праці роблять вплив такі чинники, як технічний прогрес, фондовоозброєність, об'єм капітальних вкладень, якість робочої сили і її розподіл, управління різними ресурсами і ефективність їх розміщення. Окрім цих чинників, на продуктивність праці на залізничному транспорті впливає група специфічних транспортних чинників, тісно пов'язаних із загальним розвитком економіки країни: розміщення виробництва, густина перевезень, розподіл перевезень по видах транспорту, нерівномірність перевезень в часі і по напрямах, співвідношення вантажних і пасажирських перевезень, їх дальність і структура. Найбільший вплив на рівень продуктивності праці надає густина перевезень, оскільки чим вона вища, тим економічно вигідніше застосування могутнішої і продуктивнішої техніки.

Зростання продуктивності праці відбувається в результаті того, що частка витрат живої праці зменшується, а частка минулої праці збільшується. Підвищення продуктивності праці є об'єктивним економічним законом. При аналізі продуктивності праці необхідно враховувати всю суму витрат живої і упредметненої праці. Існуючі способи обліку і розрахунків дозволяють визначити з достатньою точністю тільки витрати живої праці. Витрати упредметненої праці встановити значно складніше. Тому в планах і звітах підприємств залізничного. транспорту розраховують витрати тільки живої праці, тобто продуктивність праці вимірюють виробленням - кількістю продукції, виробленої одним працівником в одиницю часу.

Шляхи підвищення продуктивності праці:

- використання досягнень НТП;

- впровадження прогресивної техніки, механізація, автоматизація виробничих процесів, сприяючих скороченню витрат ручної праці;

- вдосконалення технологічних процесів, кооперація і спеціалізація виробництва;

- впровадження наукової організації праці і підвищення її ефективності;

- зростання об'єму перевезень;

- поліпшення якісних показників використання рухомого складу, особливості продуктивності локомотивів і вагонів;

- розповсюдження і підвищення ефективності бригадної форми організації і стимулювання праці;

- зміцнення трудової, виконавської дисципліни і принципів матеріальної зацікавленості працівників;

- вдосконалення нормування праці, зокрема, працівників з почасовою оплатою праці, краще використання робочого часу;

- підвищення кваліфікації і культурно-технічного рівня працівників;

- поліпшення організації планування і управління перевізним процесом.

Продуктивність праці визначається через приведені тонно-кілометри, що доводяться на одного зайнятого на перевезеннях працівника. Загальний об'єм приведеної роботи на залізничному транспорті складається з тарифних тонно-км і пасжиро-км, які враховуються з коефіцієнтом приведення 2, тобто:

_,

де SPl – вантажообіг, т-км;

SAl – пассажирооборот, пас-км;

Ч_{сп –} обліковий контингент працівників.

Продуктивність праці на сортувальній станції визначається діленням річної кількості відправлених вагонів на обліковий штат станції:

,

де - кількість відправлених вагонів за рік;

- обліковий штат станції.

Вимірники продуктивності праці по галузевих підприємствах мають свої особливості і робота кожного підприємства - це складова частина ЕТП і тому її можна виразити тільки через експлуатаційні показники.