Теория организации / Tom_1

Загальний менеджмент

Воля виявляється у двох аспектах: особистісному як воля окремої людини і соціальному як стан вольового напруження, що створюється та підтримується у суспільстві, об’єднується у масову волю.

В історичній пам’яті залишаються ті особи, які мали сильну волю і могли підкорити їй інших.

Проблема чужої волі

Ф. Енгельс називав управління єдиним керівником волі. Управлінська система завжди ієрархічна, суб’єкт управління за своїм статусом має нав’язувати свою волю керованим об’єктам, тобто для об’єкта управління така воля є чужою. Остання може бути як злою, деспотичною, насильницькою, так і не суперечити інтересам людини.

Абсолютна воля означає рабство інших, тому проблема полягає не в боротьбі проти чужої волі, без якої неможливо здійснювати управління, а у змісті й цілеспрямованості чужої волі, у формах і методах її нав’язування.

Часто насторожене сприйняття чужої волі обумовлюється не тим, що вона містить щось вороже для людини, а тим, що власна воля не розвинена, не підготовлена до спілкування з іншими, егоїстична, схильна до конфліктів. Отже, для виконавця теж важливо мати свою волю, яка змушує людину виконувати свої обов’язки, дотримуватися певних норм, правил, жити достойно. Самообман та обман не дають позитивних результатів, отже, у бідах, нещастях, невдачах не завжди винні влада, політика, керівництво і т. ін. Необхідно проводити самоаналіз та самооцінку, адже часто керівники не беруть на себе відповідальність за банкрутства, проте підлеглі вважаються до цього причетними.

Отже, воля дається людині для того, щоб вона була здатна управляти своїм мисленням, поведінкою, діяльністю. З цього випливає необхідність розглядати управління як «єдиного керівника волі», що є узагальненням цілеспрямованості, організованості, регульованості та ретельності. Така воля є гарантом того, що управлінські рішення суб’єкта процесу будуть взяті до уваги, зрозумілі, осмислені, виконані.

Але в управлінській практиці необхідно зважати на колізії, пов’язані з поняттям волі у менеджменті, зокрема:

1. Ситуація, коли смисл управлінського рішення не відповідає потребам, інтересам, цілям керованого об’єкта. Наслідком є відмова

31

Глава 2. Філософія менеджменту

або ухилення від виконання доручення, що призводить до застосування сили влади, примусу.

2.Управлінська підготовленість населення, тобто розуміння людьми актуальності й необхідності управління як для себе особисто, так і для колективу, суспільства, держави. Потрібно формувати управлінську свідомість як у суб’єкта, так і об’єкта управління, що дозволить волю кожного долучати до «керівної волі» і спільно діяти.

3.Ідеологія свавілля засновується на тому, що ринок – це абсолютна свобода поведінки виробника і споживача, підприємництво – це не підконтрольність, ЗМІ – це річ у собі і для себе, нічим не обмежена. Насправді суспільство не може існувати без організації, правових статусів, субординації та координації.

4.«Керівна воля» залежить від рівня життя суспільства та людини в ньому, яке вимірюється не лише ВВП, а й характеризується взаємодією економічної, соціальної, духовно-культурної і політичної сфер. Мають значення перспективи, стабільність, надійність, гарантованість.

5.Воля пов’язана з духом людини, якій необхідно у щось вірити, чимось пишатися, йти у майбутнє.

Таким чином, воля і управління тісно пов’язані, і воля виступає умовою і фактором управління.

Джерела і основні аспекти владних відносин в управлінській діяльності

Управління нерозривно пов’язане з владноорганізуючою діяльністю і може здійснюватися лише на основі підпорядкованості та єдності учасників суспільного процесу, тобто користуватися силою волі і владою авторитету. Як форма соціальних відносин влада виражає здатність і можливість суб’єкта управління впливати певними засобами на діяльність і поведінку людей, груп. Вона завжди була і лишається ключовим фактором функціонування суспільного організму, розв’язання його проблем і суперечностей.

Кожна з філософських шкіл і напрямків ідеалістичного, матеріалістичного, дуалістичного, релігійного характеру мала своє бачення влади та її функцій. Виходячи з того, що головними чинниками влади є керівництво, підлеглість, панування, в історії філософії та історичному досвіді людства сформувалися різні організаційно-управлінські

32

Загальний менеджмент

моделі діяльності людини, колективу і суспільства залежно від філо- софсько-методологічних засад.

В основі влади лежать як примуси до якихось дій, так і наявність права на такий примус, легітимність, яка досягається через звернення до цілей, що перебувають поза повсякденними і мінливими інтересами підлеглого. Підставу і санкцію на застосування сили в управлінні влада отримує лише за умови більшої значущості перед окремими потребами когось із учасників взаємодії, всезагальності інтересів.

У рамках організації (фірми, підприємства) керівник може застосовувати владу у таких формах:

влада винагороди, коли керівник реалізує своє верховенство через преміювання старанних працівників, просування їх по службі, збільшення заробітної плати;

влада примусу, коли керівник контролює підлеглих шляхом покарання, погроз, надання або ненадання інформації, введення штрафів за окремі порушення і нагороди тих, хто йому підпорядковується;

законна влада, коли керівник виконує делеговані владні повноваження відповідно до структури і цінностей організації;

референтна влада реалізується головою як реальним лідером колективу, що ідентифікує свої власні інтереси з інтересами організації, виступає моделлю поведінки в організації;

експертна влада, коли повноваження керівника засновані на його знаннях, інтелекті.

Дослідження показують, що керівники можуть поєднувати різні форми владних повноважень. Для підлеглих будь-яка форма може викликати підкорення, але для успішного функціонування організації краще обирати найоптимальніші варіанти, які не стримують ініціативність і креативність останніх.

Ч. Барнард визначив чотири умови встановлення влади над людиною: 1) коли вона розуміє, чого від неї вимагають; 2) коли ухвалене рішення не суперечить цілям організації; 3) коли владне рішення не суперечить особистим інтересам людини; 4) коли людина фізично і ментально здатна виконати те, що від неї вимагають.

Дії менеджера в організації є найбільш ефективними, коли стиль керівництва відповідає управлінській ситуації. Для цього менеджеру необхідно створювати колектив однодумців або управлінську команду, у якій існує взаємодоповнюваність технічних або експертних умінь, навичок розв’язувати проблеми і ухвалювати рішення.

33

Глава 2. Філософія менеджменту

Ознаками управлінської команди є спільна справа, предмет роботи, постійний склад, взаємодоповнюваність, регулярність спільної роботи, командні правила.

На думку У. Колмена, одного з відомих топ-менеджерів, філософія керівника засновується на моральних цінностях. Керівник має виконувати три речі: розробляти курс компанії, приймати на роботу і виховувати фахівців, створювати умови для того, щоб кожен працівник міг працювати на повну силу.

М. Белбін на основі досліджень діяльності менеджерів сформулював три закони влади, які необхідно брати до уваги у своїй діяльності сучасним менеджерам:

1.Влада є ефективною, коли має адекватні засоби її реалізації. Успіху можуть досягати лише талановиті люди, але керівники бояться таких людей, оскільки вони мають незалежний характер і управляти ними складно. Часто керівники залишають поруч з собою не талановитих, а тих, з ким простіше працювати, таким чином відмовляються від ефективного співробітництва.

2.Чим сильніша влада, тим складніше поєднувати контроль і довіру. Необхідно, щоб менеджери нижчої ланки мали більше прав ухвалювати рішення, не звертаючись щоразу до керівника.

3.Не завжди успіх породжує успіх, тому слід бути готовими до поразок. Кожен Наполеон дочекається свого Ватерлоо.

Таким чином, влада сучасного менеджера засновується на таких якостях: інтелектуальність (уміння слухати інших, цінувати їхню думку, аналізувати, обирати найкращі рішення, застосовувати сучасні знання); емоційна інтелігентність (уміння переконувати, пояснювати, співпереживати, надихати працівників), особистий приклад справжнього лідера організації, уміння оптимізувати людський капітал.

2.5.Духовна культура і філософія успіху сучасного менеджера

Духовна культура і філософія успіху сучасного менеджера характеризується як перевагами успішного менеджера, так і необхідністю аналізувати життєву некомпетентність та помилки менеджерів, визначати методи управлінського впливу на підлеглих.

34

Загальний менеджмент

Основні характеристики успішного менеджера

Управління є великим мистецтвом, яке формується на досконалому знанні філософії, педагогіки, психології, соціології. В сучасних умовах зростає інтерес менеджменту до успішної особистості як фактора перетворення інтелекту, здатностей на ресурс, а це можливість досягати конкурентних переваг для компанії (фірми).

Основні фактори, які впливають на особистість менеджера в сучасних умовах, це прискорення змін, інформатизація, зростання конкуренції між лідерами, глобалізація. Вплив факторів розширює і ускладнює цілі, яких необхідно досягати сучасному менеджеру, змінює критерії вибору ефективних управлінських рішень. В результаті цього виникають проблеми: співвідношення цілей особистості менеджера і організації; понять «успіх особистості» і «успіх організації», з’ясування того, що є критерієм успіху людини і критерієм успіху організації.

Виникає питання про те, чим відрізняються поняття «успіх» і «удача», які часто ототожнюють. Успіх виникає тоді, коли результат зусиль людини співвідноситься з цінностями особистості, до яких людина прагне протягом життя. Удача виникає, коли незалежно від людини складаються необхідні умови. Отже, удача може сприяти успіху, адже це дає можливість досягнення результату меншими зусиллями.

Проте менеджеру необхідно добре розуміти, що його діяльність має спрямовуватися на досягнення успіху як реалізованої мети. Коли результати, отримані менеджером, відповідають зазначеним цілям, можна вважати, що він діяв успішно. Звичайно, для того, щоб мати успіх, менеджер зобов’язаний вміти зазначати ціль, мати бажання її досягти, вірити у свої сили, мати сильний характер, розвинений інтелект та інтуїцію, здібності, відповідні знання та вміння. Серед складових успіху називають працю, старанність, наполегливість, захоплення справою, постійний пошук і самовдосконалення.

З психологічного погляду, успіх – це переживання радості, задоволення від того, що результат, якого хотіли досягти, збігся з надіями, очікуваннями або навіть перевершив їх. На основі цього формуються нові, більш сильні мотиви діяльності, підвищується рівень самооцінки. І якщо успіх стає стійким, постійним, то у людини з’являється додатковий заряд енергії. Успіх має дві сторони: індивідуальну (особис-

35

Глава 2. Філософія менеджменту

тісне переживання радості) і колективну (коли оцінка досягнень особистості приймається всіма). Оптимальний варіант – коли радість одного стає радістю для інших, а не викликає заздрощі. Успіх, визнання, самоповага, авторитет, матеріальна вигода, рівень відповідальності і професійне зростання є атрибутами успішної кар’єри менеджера.

В узагальненому виді «рецепт» успішного менеджера-лідера можна подати з такими складовими:

знання – успішний лідер має бути добре обізнаним в усіх біз- нес-процесах та тонкощах галузі, в якій він працює;

стратегічне мислення – необхідні вміння збалансовувати довго- та короткострокові стратегії, усвідомлювати передбачувані та непередбачувані результати, а також стратегічна поведінка, яка ґрунтується на креативному баченні;

самооцінка – ті люди, які адекватно усвідомлюють свої здібності, позитивні та негативні риси, мають хорошу основу для саморозвитку та самовдосконалення;

сприяння розвитку інших – це найвищий рівень мистецтва лідера. Він передбачає персональний та професійний розвиток, всебічно сприяє індивідуальному та організаційному успіху;

комунікаційні здібності – наявність навичок передавати і висловлювати свої ідеї та переконання, поширювати інформацію та знання.

Шлях менеджера до успіху буде значно легшим, якщо він керуватиметься позитивним ставленням до дійсності. Ніколи не потрібно думати: «Я цього не зможу». Позицією, що веде до успіху, буде така установка: «Сподіваюсь, що я зможу це зробити». Звичайно, таке ставлення необхідно підкріплювати знаннями та вміннями. Дослідження свідчать, що люди з такою позицією заробляють удвічі більше, ніж ті, в яких її немає.

Мудрість полягає у тому, щоб радощі від успіху не породжували спокій, а відчуття можливої поразки не паралізувало волю. Необхідно вміти визнавати помилки, розглядати їх як набутий досвід, не допускати, щоб вони повторювалися.

Успіх менеджерської діяльності залежить не тільки від професійних знань, а й від суто людських якостей, зокрема від умінь спілкуватися та взаємодіяти з людьми. Сучасний менеджер має працю-

вати сьогодні на стику трьох культур: гуманітарної, природничонаукової і ділової.

36

Загальний менеджмент

Глобальна тенденція змін в менеджменті та особистості менеджера – рух від формальної влади до співтворчості й довіри, від харизми до інтелектуального лідерства.

Фактори успішності менеджера – здатність встановлювати не-

формальні зв’язки, використовувати інформацію як ресурс управління, ухвалювати нестандартні рішення.

Ще однією рисою, в разі втрати якої навіть успішний раніше підприємець починає отримувати низькі прибутки, є недостатня захопленість справою. Як тільки втрачається бажання йти на роботу вранці і затримуватися допізна, щоб зробити все заплановане, то це кінець ділового успіху. Таке ставлення починає негативно впливати на взаємовідносини з клієнтами, партнерами по бізнесу, з підлеглими. Якщо це трапиться, і менеджер це зрозуміє, але нічого не зможе змінити, то йому необхідно негайно змінити своє заняття.

Водночас довготривалий успіх та благополуччя можуть послабити здатність менеджерів ухвалювати правильні рішення і врештірешт призводять до краху.

Як вважає Г. Щедровицький, основними кроками управлінця

вйого успішній діяльності мають бути:

1.Необхідність отримання знань щодо об’єкта управління з погляду на знання цілей та задач управління.

2.Прогнозування розвитку об’єкта управління у майбутньому.

3.Визначення ідеального проекту змін.

4.Виявлення розходження між ідеалом і тим станом, якого за прогнозом може бути досягнуто.

5.Оцінка можливості досягнення ідеалу.

6.Розробка програми і проектів досягнення запланованих результатів.

Видатний американський соціолог Наполеоно Хілл на основі величезного фактичного матеріалу зробив висновок, що важливою умовою успіху управлінця є наявність таких рис:

1.Сміливість і рішучість. Вчений зазначає, що ці риси базуються на знанні самого себе і тієї роботи, якій ви присвятили своє життя. Жоден виконавець не хоче працювати під керівництвом невпевненого в собі, несміливого управлінця. Така людина, вважає соціолог, постійно оглядається на вищі інстанції, розпочинаючи якусь акцію, не впевнений в її успішному завершенні, не реалізовує навіть те, що однозначно приносить успіх.

37

Глава 2. Філософія менеджменту

2.Самоконтроль. Людина, яка не контролює своїх вчинків, не може (і навіть не має права) контролювати інших. Самоконтроль є важливою рисою, яка є особистою справою керівника, але вона є і прикладом для оточуючих, як вміти вгамовувати свої пристрасті.

3.Відчуття справедливості. Якщо керівник несправедливий у ставленні до інших, він втрачає моральне право бути ним. Справедливою людиною є та, як писав Гегель в праці «Позитивність християнської релігії», якій ця риса є внутрішньо притаманною, а не зовнішнім атрибутом на відповідний період і у конкретній ситуації.

4.Чіткість рішень. Управлінець має чітко визначати завдання і вимагати точного їх виконання. Коли виконавець виходить за межі поставленого йому завдання у бік позитивного його вирішення, ініціатива має бути додатково винагороджена управлінцем матеріально або морально.

5.Якість планів. Кожен з управлінців, діяльність якого позначена успіхом, зобов’язаний постійно працювати над планом своїх дій. Той, хто діє згідно з гаслом «Головне устряти в бій, а потім побачимо» без чіткого плану, як правило, якщо і досягне успіху, то ціною власних зусиль, спотикаючись там, де цього можна було б уникнути.

6.Звичка працювати понаднормово. Якщо людина бере на се-

бе відповідальність (або їй доручають керувати), вона має знати, що праця «від дзвінка до дзвінка» є працею підлеглих, а також всіх тих, хто не працює у сфері підприємництва і бізнесу. Управління людьми – це постійний творчий пошук, який виходить за межі встановленого робочого дня. Офісом для менеджера є частково його дім, дача, іноді навіть місце перебування у колі друзів, знайомих тощо.

7.Привабливість особи управлінця. Для своїх оточуючих управлінець має бути зразком у всьому: одязі, діях, дотриманні слова, виконанні службових обов’язків.

8.Співчуття і розуміння. Це одна з найважливіших рис, яка визначає гуманізм управлінця. Відомо, що в кожних фірмах, асоціаціях, концернах, навчальних закладах і т. ін. існує чітко визначений розпорядок дня, якого дотримуються всі суб’єкти названих інституцій. Може виникнути ситуація, коли комусь з підлеглих необхідно терміново відлучитись у нагальній справі (хвора дитина, відвідування лікаря, зустріч родичів тощо). Людині у такому випадку слід обов’язково піти назустріч, а не заявляти, що: «То є ваші проблеми, а робота є роботою».

38

Загальний менеджмент

9.Досконале володіння предметом і ситуацією. Управлінець,

який досконало знає свою справу, завжди є шанованою людиною, але знову ж таки ця пошана буде тоді, якщо його знання справи у сфері підприємництва, торгівлі, бізнесі пронизані гуманізмом.

10.Готовність взяти відповідальність на себе. Вмілим керів-

ником є той, який з готовністю бере на себе відповідальність за помилки, допущені його підлеглими.

11.Активізація співробітництва і відповідальності. У кожно-

му колективі, виробничому підрозділі є люди, які намагаються триматися від усього осторонь. Їхня праця не викликає зауважень, але разом з тим вони малоактивні, не виходять і навіть не роблять спроб внести ділові пропозиції. Завданням менеджера є активізувати таку людину, з’ясувати, чи її дії є межею можливостей, чи вона здатна на значно більше.

За складних неординарних умов потрібні менеджери, наділені такими якостями:

відсутність страху перед реальністю;

вільний перехід від помилкових схем до більш реальних;

відсутність ілюзій об’єктивності особистих суджень;

володіння силою створення «реальності», що звільняє від песимістичної філософії і пасивного споглядання;

уміння виділяти сутність явища, розмежовувати головне і другорядне при вирішенні когнітивних задач;

відсутність буденного мислення.

Методи управлінського впливу на підлеглих

Управляти та керувати – це ті функції керівника, які не можна поєднувати з прагненням робити все особисто. Завдання керівника – організувати, координувати роботу підлеглих. Умілий керівник – той, хто «надає» роботу. Для цього керівникові необхідно роз’яснювати свої ідеї та контролювати їх виконання. Підлеглі, використовуючи свої знання та досвід, набагато примножать і збагатять первинну ідею. На цьому шляху помилки неминучі, навіть якщо керівник реалізує власну ідею, підлеглі можуть припуститися помилок.

Керівник має право доручити певну роботу тому підлеглому, здібності якого гарантують успішне завершення поточної справи або підготувати для цього когось іншого. Завдання, що доручаються підлеглим, мають бути цікавими для них. Зацікавленість стимулює твор-

39

Глава 2. Філософія менеджменту

чість та поліпшує якість роботи. Досвід міжнародної практики свідчить, що 70-80% усіх невдач є недостатньо психологічно обґрунтоване та нечітко сформульоване завдання.

Життєва некомпетентність та помилки менеджерів

Основні моделі життєвої некомпетентності менеджера можна подати як певні моделі:

егоцентрист – це людина, для якої інші люди є лише засобом або перешкодою для досягнення мети. Це може бути також інертна особистість, яка позиціонує себе нестандартною чи елітарною людиною;

конформіст – людина, що прагне діяти, як усі, тому в буденному житті такий менеджер прагне не сперечатися, не шукати нестандартних рішень. За екстремальних умов він може розгубитися, не знайти правильного рішення;

конвенціаліст – людина, що прагне на всі випадки життя встановити певні правила. Така особистість не орієнтується на більшість,

акерується встановленими правилами і нормами. Для таких менеджерів важливо планувати кожен крок, передбачати будь-яку несподіванку, що у реальному житті неможливо;

релятивіст – це людина, яка постійно змінює рішення, весь час ризикує, хоче відрізнятися від інших.

Певні риси цих моделей характерні для багатьох менеджерів, тому важливо не перетворюватися на некомпетентного менеджера і уникати крайнощів.

Так, наприклад, М.Х. Мескон, М. Альберт, Х. Хедоурі визначають такі причини невдач, які часто руйнують кар’єру менеджера:

1. Бажання отримати більш високу платню і мати особистий комфорт. Це особливо характерно, на думку американських соціологів, для керівників-невдах. Дуже часто їх метою є не успіхи в роботі,

аотримання грошей за скромні досягнення, а то і за відсутності останніх.

2. Невдаха-керівник болісно переживає відсутність символів

своєї влади: робочого столу, кабінету, машини, навіть таблички на дверях. Звичайно, відповідно до статусу керівника все це має бути, але, коли він переживає, що немає, наприклад, таблички на дверях з його іменем, це поганий знак. Для такого керівника, вважають амери-

40