Теория организации / Tom_1

Загальний менеджмент

формах фінансування, стані господарської кон’юнктури в галузі або в країні в цілому, в умовах торгівлі на світових товарних ринках. Тому є постійний ризик досяжності мети організації.

Для реалізації мети менеджменту доводиться розв’язувати задачі, які тією чи іншою мірою впливають на ефективність діяльності організації. Ось деякі з них:

визначення конкретних цілей розвитку організації;

виявлення пріоритетності цілей, їх черговості й послідовності рішення;

розробка стратегії розвитку організацій;

стимулювання роботи персоналу шляхом створення для нього кращих умов праці та встановлення вищої заробітної плати;

постійний контроль за ефективністю діяльності організації, координація роботи всіх її підрозділів;

постійний пошук і освоєння нових ринків та інші.

Ступінь ефективності розв’язання задач досягнення намічених цілей оцінюється ринком.

Задачі управління безперервно ускладнюються у міру збільшення масштабів та інтеграції виробництва, вимог ринку, появи принципово нових технологій, все зростаючу роль «людського фактора». Методи управлінської діяльності все менше стають стандартними, шаблонними, що, з одного боку, потребує найвищого професійного рівня від менеджерів, а з іншого – підвищує міру їх відповідальності за ухвалені рішення. Природним тому є поява сучасної системи поглядів на менеджмент, яку часто називають «новою управлінською парадигмою2». В основі цих поглядів лежать наступні принципові положення:

1. Відмова від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту, яка виражається в переконанні, що успіх організації визначається, насамперед, раціональною організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні чинники виробництва. Замість цього на перше місце висувається проблема гнучкості й адаптації (пристосування) до постійних змін зовнішнього середовища.

Значення чинників середовища різко підвищується у зв’язку з ускладненням усієї системи суспільних відносин (соціальних,

2Парадигма (від грец. – приклад, взірець) – система поглядів, що випливають з основоположних ідей і наукових результатів ряду вчених і визначають ступінь мислення основної маси дослідників і практиків.

71

Глава 3. Генезис та еволюція менеджменту

економічних, політичних тощо), складових менеджменту організації. Саме зовнішнє оточення обумовлює стратегію і тактику організації.

2. Використання в управлінні теорії систем, що полегшує задачу розгляду організації в єдності її складових частин, які нерозривно пов’язані із зовнішнім світом. Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом змінних, що безпосередньо впливають на процес перетворень (виробництво продукції, послуг). Це структура підприємства, його культура і ресурси, у складі яких величезна роль відводиться людям, здібностям і мистецтву взаємодії. Незважаючи на те, що ці чинники діють у межах організації, вони не завжди перебувають під прямим контролем менеджменту.

Важливі передумови успіху підприємства наявні у зовнішньому середовищі, при цьому кордони з ним є відкритими. Будь-яка господарська організація є відкритою системою і залежить у своїй діяльності від енергії, інформації та інших ресурсів, що надходять ззовні. Щоб функціонувати, система має виробити здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі.

Однією із повсюдно поширених у 1980-ті роки системних концепцій стала теорія «7-С», розроблена двома парами дослідників. Першу пару утворили Т. Пітері й Р. Уотермен (Уотерман) – автори відомої книги «У пошуках ефективного управління», а другу – Р. Паскаль і Е. Атос – автори відомої праці «Мистецтво японського управління: посібник для американських керуючих» .

Їх дослідження привели до висновку про те, що ефективна організація формується на базі семи взаємопов’язаних складових, зміна кожної з яких потребує відповідної зміни інших систем. Оскільки англійською назви цих складових починаються на «С», ця концепція набула назви «7-С».

Ключовими складовими є такі:

Стратегія – плани і напрямки дій, що визначають розподіл ресурсів, які фіксують обставини щодо виконання певних дій у часі для досягнення поставлених цілей.

Структура – внутрішня композиція організації, яка відбиває розпад організації на підрозділи, ієрархічну субординацію цих підрозділів і розподіл влади між ними.

Системи – процедури і рутинні процеси, що протікають в організації.

Штат – важливі групи кадрів, наявних в організації, що характеризуються віком, статтю, освітою тощо.

72

Загальний менеджмент

Стиль – спосіб, за допомогою якого керівники управляють організацією, (сюди ж належить організаційна структура).

Кваліфікація – відмінні можливості ключових людей в організації.

Розділені цінності – сенс і зміст основних напрямів діяльності, про які організація повідомляє своїх членів.

Відповідно до цієї концепції лише ті організації можуть ефективно функціонувати і розвиватися, у яких менеджери можуть утримувати у гармонійному стані систему, що складається з даних семи компонентів.

3.Використання ситуаційного підходу до управління, згідно з яким вся організація всередині підприємства є не що інше, як відповідь на різні за своєю природою впливи ззовні. Центральний момент тут – ситуація, тобто конкретний набір обставин, які мають істотний вплив на роботу організації в даний період часу.

Звідси випливає визнання важливості специфічних прийомів, за допомогою яких виокремлюють значущі чинники, впливаючи на них, можна ефективно досягати мети.

4.Зростаюче значення соціальної відповідальності менеджменту як перед суспільством у цілому, так і перед людьми, які працюють в організації. Нова роль людини як ключового ресурсу потребувала від менеджерів зусиль зі створення умов для реалізації закладених у ньому потенцій до саморозвитку. Звідси необхідність уваги до таких чинників:

організаційна культура, тобто наявність у всіх працюючих

загальних цілей, їх безпосередня участь у виробленні шляхів досягнення цих цілей, зацікавленість у забезпеченні загальних кінцевих результатів організації;

різні форми демократизації управління;

участь працюючих у прибутках, власності, управлінні;

стиль керівництва і лідерство.

Найважливішою характеристикою менеджменту на сучасному етапі є орієнтація на нову соціальну групу в організаціях – когнітаріат, міць якого ґрунтується на знанні та використанні інтелекту, а не м’язової сили. Когнітаріат, що має доступ до інформації та наділений високою культурою, не може розглядатися як один з економічних чинників виробництва, а трактується як ключовий ресурс, ефективне використання і нарощування якого стає головною задачею менеджменту.

73

Глава 3. Генезис та еволюція менеджменту

У книзі Дж. Нейсбіта і П. Ебедгін «Перебудова корпорації» наводиться характеристика нових відносин організації і працюючих у ній людей:

1.Кращі й обдаровані люди тягнуться до тієї корпорації, яка забезпечує персональне зростання.

2.Менеджер – це не просто керівник, а людина, яка виконує роль судді, вчителя, постачальника.

3.Люди хочуть мати частку капіталу у своїй компанії й кращі компанії забезпечують їм таку можливість.

4.Автократичне управління має поступитися місцем демократичнішим системам.

5.Найм працівників краще замінити укладанням контрактів з персоналом.

6.На зорі інформаційного суспільства здійснюється масований перехід від проблем формування інфраструктури до проблем підвищення якості життя, тобто ступеня задоволення важливих особистих потреб через діяльність у трудовій організації.

Практика останніх років показала, що немає єдино прийнятного типу управління. Кожна розвинена країна вносить чимало корисного

вміжнародний досвід менеджменту. Наприклад, професор Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі У. Оучи, вивчивши японський досвід управління, запропонував в 1981 р. теорію «Z». Вихідним пунктом цієї теорії є положення про те, що людина – це основа будь-якої організації і від нього в першу чергу залежить успіх її функціонування. Він сформулював основні положення і правила управління людьми, спираючись на які можна домогтися ефекту. Ідеї теорії «Z» в стислому виді зводяться до такого: довгострокового найму кадрів, групового ухвалення рішень, індивідуальної відповідальності, повільної оцінки кадрів та їх помірного просування, невизначеного неформального контролю чіткими і формалізованими методами, неспеціалізованої кар’єри, до всебічної турботи про людей.

Нова парадигма потребувала перегляду принципів управління, оскільки в нових умовах старі перестали «працювати». У 1990-ті роки головну увагу почали звертати на людський (соціальний) аспект управління:

менеджмент спрямований на людину, на те, щоб робити лю-

дей здатними до спільних дій, робити їх зусилля ефективнішими;

74

Загальний менеджмент

менеджмент невіддільний від культури, заснований на чесності та довірі до людей;

менеджмент формує комунікації між людьми і визначає індивідуальний внесок кожного працівника в загальний результат;

етика в бізнесі є золотим правилом менеджменту;

якість особистої роботи має бути високою, а його вдосконалення постійним («Не вмієш працювати добре – працюй багато!»).

Одним з найвидатніших теоретиків сучасності у галузі управління безсумнівно є Пітер Дракер (Друкер), автор багатьох книг

зменеджменту, консультант найбільших фірм, професор НьюЙоркського університету і Вищої школи Кларемонт у Каліфорнії. Центром ідей П. Дракера про управління є вчення про менеджмент як про професійну діяльність і про менеджера як про професіонала. П. Дракеру належить першість у створенні систематизованого вчення про управління та відповідно навчальної дисципліни, що дало можливість розпочати вивчення менеджменту в навчальних закладах. Ім’я П. Дракера пов’язується із врятуванням автомобільної компанії «Форд», впровадженням на фірмі «Дженерал Електрик» системи децентралізованого управління, із післявоєнним підйомом японської економіки та низку інших великих практичних втілень його ідей про управління.

Одним з повсюдно відомих теоретичних положень, висунутих П. Дракером, є концепція управління за цілями (МВО). Це стало революційним починанням в управлінні, оскільки у 1950-х роках минулого століття, коли він висунув цю концепцію, увага менеджера була сконцентрована в основному на функціях і процесі. Ідея П. Дракера про те, що управління має починатися з вироблення цілей і потім переходити до формування функцій, системи взаємодії та процесу, докорінно змінила логіку управління.

Ще одна ідея П. Дракера – самоврядний трудовий колектив. Суть ідеї полягала в тому, що на фірмі створюється демократично вибраний орган з робітників і службовців, покликаний вирішувати питання соціальних аспектів життя підприємства. Беручи участь у такій діяльності, робітники, на думку П. Дракера, мають знаходити почуття відповідальності за діяльність підприємства. П. Дракер вважав згодом, що це була оригінальна і важлива ідея з управління. Факт

75

Глава 3. Генезис та еволюція менеджменту

неприйняття цієї ідеї суспільством він розглядав як свою найбільшу поразку. У роботах «Управління, націлене на результати», «Праця і управління в сучасному світі», «Ринок: як вийти в лідери» П. Дракер висунув велику кількість ідей у галузі менеджменту. Однак, безсумнівно, стрижневою ідеєю його вчення є ідея про виняткову роль і виняткове значення професійних менеджерів. Управлінська еліта, на думку П. Дракера, є основою бізнесу і має відігравати провідну роль у розвитку сучасного бізнесу та сучасного суспільства.

Нова система поглядів на управління відома в літературі як «тиха управлінська революція», і це не випадково. Адже її основні положення можуть застосовуватися, не призводячи до негайної ломки і руйнації сформованих структур, схем і методів менеджменту, а ніби доповнюючи їх, поступово пристосовуючи до нових умов. Так, все більшого використання отримують системи управління на основі передбачення змін і гнучких, екстрених рішень. Вони характеризуються як підприємницькі, оскільки враховують незвичність і несподіваність майбутнього розвитку.

Організації все частіше звертаються до методів стратегічного планування і управління, розглядаючи раптові та різкі зміни в зовнішньому середовищі, в технологіях, в конкуренції та ринках як реальність сучасного економічного життя, що потребує нових прийомів менеджменту. Відповідно змінюються і структури управління, у яких перевага віддається децентралізації; організаційні механізми більше пристосовуються до виявлення нових проблем і вироблення нових рішень, ніж до контролю вже прийнятих. Маневр у розподілі ресурсів цінується вище, ніж пунктуальність у їх витрачанні.

Основні поняття

Біхевіористичні вчення; бюрократичний тип організації М. Вебера; дванадцять принципів продуктивності Г. Емерсона; задачі менеджера; закриті та відкриті системи; менеджер; менеджмент; наука управління або кількісний підхід; об’єкт управління; організація; відносини управління; процесний підхід; розвиток управління; роль менеджменту; сполучні процеси; система управління; системний

76

Загальний менеджмент

підхід; соціальні аспекти управління; суб’єкт управління; теорії «x» і «y»; теорія «z» Оучі; теорія «7-с»; управлінські революції; управлінські (менеджерські) ролі; управлінська взаємодія; формальні організації; функції управління; чотирнадцять принципів управління А. Файоля; школа адміністративного управління («класична» школа); школа наукового управління. школа людських відносин.

Контрольні питання

1.Чому необхідне управління? Які підходи до нього Ви знаєте?

2.Розкрийте поняття «менеджмент» і «менеджер». У чому зміст діяльності менеджера?

3.Яким було управління організацією до Ф. Тейлора?

4.Ф. Тейлор і його школа наукового управління. Які причини її виникнення? Висвітліть основні положення та особливості школи наукового управління.

5.Назвіть принципи управління А. Файоля і покажіть їх взаємозв’язок.

6.Г. Емерсон і його дванадцять принципів продуктивності. Що нового внесли вони в науку управління?

7.Схарактеризуйте принципи побудови формальної організації.

8.Як розкриваються М. Вебером проблеми лідерства і структури влади в організації?

9.Що принципово нового внесла в науку система поглядів на управління Е. Мейо, заснована на доктрині людських відносин?

10.Які функції та чому формують процес управління?

11.Яка залежність наявна між окремими функціями управління?

12.Нові течії в теорії та практиці менеджменту: схарактеризуйте причини їх появи і розкрийте зміст.

13.Які зміни у розвитку економіки обумовили необхідність появи нової управлінської парадигми?

14.Які основні концепції вітчизняного менеджменту виокремлював В.Р. Веснин у 20-ті роки XX ст.?

15.У чому полягає особливість організаційно-технічні напрямів менеджменту?

77

Глава 3. Генезис та еволюція менеджменту

16.Назвіть представників організаційно-технічних напрямів менеджменту.

17.Схарактеризуйте соціальну концепцію менеджменту у вітчизняній науці.

18.Назвіть представників соціальної концепції менеджменту.

19.Який внесок у науку розвитку радянського менеджменту зробив П.М. Керженцев?

20.Хто з науковців одним з перших запропонував створити об’єднану автоматизовану систему управління?

21.Порівняйте дві концепції розвитку радянського менеджменту, назвіть переваги і недоліки кожної концепції.

Література

1.Друкер П. Задачи менеджмента в XXI веке: учебное пособие /

П. Друкер. – М.: Вильямс, 2001. – С. 15-65.

2.Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: учебное пособие / Н.И. Кабушкин. – М.: Ожерелье, 1999. – С. 7-20.

3.Кредисов А.І. Історія вчень менеджменту / А.І. Кредисов. –

К.: ВІРА-Р, 2000. – С. 107-249.

4.Менеджмент: учебник для вузов / под ред. М.М. Максимова

иА.В. Игнатова. – М.: ЮНИТИ, 1998. – С. 28-43.

5.Мескон А. Основы менеджмента / А. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури; пер. с англ. – М.: Дело, 1999. – С. 61-87.

6.Основы менеджмента: учебное пособие / под ред. В.С. Верлоки. – Харьков: Инжэк, 2004. – С. 13-29.

7. Шегда А.В. Основы менеджмента: учебное пособие /

А.В. Шегда. – К.: Знание, 1998. – С. 26-65.

78

Загальний менеджмент

Глава 4 ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ

План

4.1.Характер функцій управління.

4.2.Загальна функція управління.

4.3.Структура функцій управління та їх зміст.

4.4.Обіг функцій управління.

4.5.Функції безпосереднього управління.

4.1. Характер функцій управління

Зміст будь-якого процесу, його внутрішні характеристики якомога повно розкриваються у функціях, виконуваних ним.

Оскільки системи управління є похідними від об’єктів управління, то їх функції зумовлені тим, що являє собою об’єкт управління – велику корпорацію або кіоск, виробництво чи торгівлю, транспортне підприємство або школу і т. д. Ще в 1971 р. відомий радянський фахівець з управління Д.М. Гвішиані зазначав: «Основний зміст функцій управління може бути зрозумілим тільки з урахуванням сфери його здійснення. Воно, як функція діяльності, органічно пов’язано з законами розвитку тієї сфери, де воно здійснюється» [1].

Отже, перше, що ми маємо зафіксувати у свідомості, це обумовленість не лише управління, але і його функцій функціями керованого об’єкта.

Друге важливе зауваження полягає в тому, що різні характеристики управління та його організації синтезуються в єдине ціле за допомогою системи функцій, виконуваних ним. Тільки функціональний підхід дозволяє виділити цілісні, організовані системи серед усіх інших об’єктів і їх сукупностей [4, с. 34].

Якщо виходити із семантики слова «функція» (лат. functio – напрям, діяльність), то управлінське тлумачення функції управління в загальному виді можна визначити як цілеспрямований характер властивості системи управління або її підрозділів. Але загальна системна функція ніколи не реалізується сама по собі. В управлінні, яке реалізується в процесі, загальна функція поділяється на складові частини. За конкретизації функцій управління постає запитання: про яку зі складових управління йде мова? Про управління як процес

79

Глава 4. Функції управління

координації та інтеграції різних видів праці, про управління як процес узгодження інтересів, про управління окремими сторонами життєдіяльності господарської організації або про роботу органів управління.

Для організації ефективного управління важливо, щоб аналіз його функцій був послідовним, з поступовим переходом від сутності управління до його організаційних елементів. Це дає змогу не плутати поняття «функції управління» і «функціонування органів управління» і, отже, орієнтуватися в тому, як створюються функціональні структури управління.

Управління являє собою особливу функцію господарства, що поступово ускладнювалося, далі з його підрозділів і виокремився особливий вид трудової діяльності, у свою чергу функції управління поділяють управління на окремі «галузі» управлінської діяльності та породжують відповідну організаційну структуру. Структура організації, представлена органами управління, забезпечує декомпозицію функцій у часі й просторі.

Органи управління – це ті «приводні ремені», за допомогою яких управління спрямовує й організовує виробництво. Розгортання функціонального управління зображено на рис. 4.1.

Об’єкт		Управління як		Функції
управління		функція об’єкта		управління

	Функції органів		Органи
	управління		управління

Рис. 4.1. Функціональний взаємозв’язок об’єкта і органів управління

4.2. Загальна функція управління

Будь-яка господарська організація – економіка в цілому або окрема фірма – має свою цілеспрямовану функцію, заради реалізації якої вона працює. Її зміст полягає в перетворенні ресурсів у суспільно

80