Теория организации / Tom_1

Загальний менеджмент

канські вчені, зовнішні атрибути відтіснили на другий план основне – знання, вміння керувати людьми, справу, якій він служить.

3.Керівник-невдаха переймається лише своєю особою. На відміну від нього, справжній керівник думає в першу чергу про своїх підлеглих, турбується про них, сприяє їх просуванню службовими сходами.

4.Поганий керівник схильний до самоізоляції. Якщо людина думає тільки про себе, то вона втрачає зв’язок з підлеглими, інформацію про те, що цікавить її підлеглих, які настрої, зміни у їх поведінці на роботі і поза нею.

5.Керівник-невдаха ховає свою некомпетентність за пихою, бундючністю.

На деякі інші причини невдалого керівництва людьми вказує Дейл Карнегі. Він вважає, що основними помилками менеджера у спілкуванні з людьми є:

1.Невміння брати до уваги всі деталі в роботі колективу, організації, підрозділів. Виходячи з філософського принципу системності, для керівника є важливим охопити всі елементи взаємовідносин «управлінець–колектив–організація–підрозділ». У кожній системі елементи пов’язані між собою таким чином, що за певних умов одні ланцюжки в ній виступають як визначальні, в інших – як другорядні. Ігнорування цієї специфіки системи, особливо у сфері людських відносин, є причиною невдач, розгубленості, а в кінцевому результаті викликає фрустрації як керівника, так і його підлеглих.

2.Нездатність до виконання справи, котру виконують рядові члени організації. Хороший керівник – той, який може замінити в ра-

зі необхідності більшість своїх співробітників. Звичайно, це не означає, що в умовах поділу праці він мусить володіти справою так, як той, хто спеціалізується в конкретно взятій сфері діяльності, але знати її основи йому необхідно.

3. Чекання на винагороду не за реалізацію знань, а за знання. Часто на роботу у фірму, асоціацію, навчальний заклад і т. д. приходить людина, яка виділяється з-поміж інших високим рівнем знань, але не втілює набуті знання в реально взяті конкретні справи. За умов ринку винагороджується суб’єкт тих знань, які реалізуються, опредмечуються, дають конкретні результати.

41

Глава 2. Філософія менеджменту

4.Страх конкуренції з боку виконавців. Кваліфікований керівник має все робити для того, щоб дібрати найбільш підготовлених помічників, знання і досвід яких, помножений на старанність у праці, принесе розквіт фірмі, організації.

5.Егоїзм керівника. Якщо робота, виконана зусиллями великої кількості людей, з реалізації програми, незаслужено самочинно привласнюється керівником, йому слід завжди чекати відкритого або стихійного протесту з боку підлеглих. Праця, особливо та, яка вимагає високого професіоналізму, приносить людині не тільки матеріальне, але й моральне задоволення. Виконавцям завжди приємно, коли їх успіх відзначений не тільки певною сумою нагород, грошей і т. ін., але і подякою в наказах, пресі, по радіо і т. д. Адже це відзначення

єсвого роду рекламою їхнього рівня кваліфікації, що є неабияким стимулом в умовах ринкової конкуренції.

6.Невитриманість. Коли в організації керівник не вміє стримувати себе, пошана до нього, як правило, знижується, в колективі зростає напруження, нервозність, що негативно впливає на результати роботи.

7.Авторитарність в управлінні. Керівник, який намагається виконувати свої розпорядження силою авторитету, з часом може перейти до насильства. Управлінець, який поважає себе, не застосовує силових методів і наказових форм. І справа не тільки в тому, що демонстративне підвищення себе над іншими аморальне за своєю природою. Авторитарне управління тримає організацію як ціле зовнішньо. Таке управління перетворює її на конгломерат внутрішньо роз’єднаних людей.

8.Хизування знаннями. Іноді керівник для здійснення своїх позицій, самоствердження намагається приголомшити своїх підлеглих знаннями, професіоналізмом. Звичайно, нічого немає поганого в тому, що керівник знає більше, ніж його підлеглі, адже так і має бути. Неприпустимо, коли знання використовуються як засіб приниження інших, як завуальована спроба довести їх меншовартість.

Таким чином, успішність сучасного менеджера тісно пов’язана з розвитком духовної культури, формуванням здібностей управлінця, постійним самоаналізом для уникнення помилок, некомпетентності, умінням обирати ефективні методи впливу на підлеглих.

42

Загальний менеджмент

Основні поняття

Воля; влада; догматизм; закон; інтереси; категоричний імператив; компетентність; мистецтво управління; мотиви; об’єкт управління; потреба; принцип; релятивізм; суб’єкт управління; філософія.

Контрольні питання

1.Чому потреби та інтереси відіграють вирішальну роль у формуванні мотивів і цілей управлінської діяльності?

2.Як реалізується сучасне управління на технологічному, прагматичному та морально-світоглядному рівнях?

3.Якою є природа основних філософських принципів, що застосовуються в управлінні?

4.У чому полягає сутність діалектичних законів, які використовуються в управлінні?

5.Як ви розумієте слова Г. Гегеля: «Форма має бути змістовною, а зміст оформленим»?

6.Як ви розумієте слова Г. Гегеля: «Про що б не йшлося, воно є життєздатним тільки тоді, коли спроможне вмістити в себе протиріччя і витримати їх»?

7.Який зміст вкладає І. Кант у поняття «практичного розуму» або «розумної волі»? Яке значення для управлінської діяльності мають гіпотетичний та категоричний імперативи?

8.Чому необхідно формувати управлінську свідомість як у суб’єкта, так і об’єкта управління?

9.Як співвідносяться влада і управління?

10.Назвіть основні характеристики успішного менеджера.

11.Які методи управлінського впливу на підлеглих є найбільш ефективними?

12.Яких помилок можуть припускатися менеджери?

13.Які якості необхідні менеджерам у складних неординарних

умовах?

14.Назвіть основні етичні норми, в руслі яких має здійснюватися керівництво колективом, підрозділом, фірмою, асоціацією і т. ін.

43

Глава 2. Філософія менеджменту

Література

1.Алехин В.В. Философия управления (социальногуманитарные проблемы): монография / В.В. Алехин, Л.В. Алехина, Бурега В.В., Поважный С.Ф. – Донецк: ДонГАУ, 1999. – 294 с.

2.Атаманчук Г.В. Управление в жизнедеятельности людей: (Очерки проблемы) / Г.В. Атаманчук. – М.: Изд-во РАГС, 2008. – 397 с.

3.Барнард Ч. Функции руководителя: власть, стимулы и ценности в организации / Ч. Барнард; пер. с англ. В. Кошкина. – М.: Челябинск; Социум, ИРИСЭН, 2009. – 332 с.

4. Губерная Г.К. Власть и управление / Г.К. Губерная,

В.Г Ильюшенко // Менеджер. – 2003. – № 2 (24). – С. 7-12.

5.Діденко Н.Г. Управління, влада, держава: філософські аспекти взаємодії: монографія / Н.Г. Діденко. – Донецьк: ДонДУУ, 2005. – 128 с.

6.Драккер П. Управление, нацеленное на результаты / П. Драккер; пер. с англ. – М.: Технологическая школа бизнеса, 1992. – 192 с.

7.Друкер П. Эффективный руководитель / П. Друкер; пер. с

англ. – М.: Вильямс, 2008. – 222 с.

8.Дункан Джон У. Основополагающие идеи в менеджменте. Уроки основоположников менеджмента и управленческой практики / Джон У. Дункан; пер. с англ. – М.: Дело, 1996. – 272 с.

9. Лидеры об управлении: Разговор начистоту / под ред. М. Эшби, А. Майлза; пер. с англ. – М.: Олимп Бизнес, 2006. – 288 с.

10.Маршев В.И. История управленческой мысли: учеб. для вузов по экон. спец. / В.И. Маршев. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 729 с.

11.Менкес Д. Управленческий интеллект: Отличительные осо-

бенности успешного руководителя / Д. Менкес; пер. с англ. В.И. Гончаренко. – М.: Эксмо, 2008. – 349 с.

12.Минцберг Г. Структура в кулаке: Создание эффективной организации / Г. Минцберг; пер. с англ. Д. Раевской. – СПб.: Питер, 2004. – 512 с.

13.Мос Дж. Пропущена ланка між теорією доброчесності та етикою бізнесу / Дж. Мос // Філософська думка. – 2005. – № 5. –

С. 61-70.

44

Загальний менеджмент

14.Ротбард М. Власть и рынок: Государство и экономика / М. Ротбард; пер. с англ. Б.С. Пинскера; под ред. Сапова. – Челябинск:

Социум, 2003. – 415 с.

15.Сиренко В.Ф. Інтереси і влада / В.Ф. Сиренко. – К.: Оріяна, 2006. – 536 с.

16.Современное управление: Энциклопедический справочник: в 2 т. / под ред. Д.Н. Карпухина, Б.З. Мильнера.– М.: Издатцентр, 1997. – Т. 1. – 584 с., Т. 2. – 576 с.

17.Сучасне соціальне управління: філософія, методологія, практика: монографія / за заг. ред. Н.Г. Діденко. – Донецьк: ВИК, 2010. – 375 с.

18.Тоффлер Э. Метаморфозы власти: Знание, богатство и сила на пороге ХХI века / Э. Тоффлер; пер. с англ. В.В. Белокоскова. – М.:

АСТ, 2001. – С. 579-611.

19.Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию / Ф. Фукуяма; пер. с англ. – М.: АСТ; ЗАО НПП «Ермак», 2004. – 730 с.

20.Управление организацией: энциклопедический словарь. – М.:

ИНФРА-М, 2001. – 822 с.

21.Щедровицкий Г.П. Методология и философия оргуправленческой деятельности. Основные понятия и принципы: курс лекций / Г.П. Щедровицкий. – М.: Путь, 2003. – 284 с.

45

Глава 3. Генезис та еволюція менеджменту

Глава 3 ГЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

План

3.1.Зміст поняття «менеджмент».

3.2.Менеджмент і менеджери.

3.3.Розвиток теорії і практики менеджменту.

3.4.Школа наукового управління.

3.5.«Класична школа» або адміністративне управління.

3.6.Школа «людських відносин» і поведінкові науки.

3.7.Розвиток менеджменту в радянській економічній науці.

3.8.Наука управління, або кількісний підхід.

3.9.Системний і ситуаційний підходи до управління.

3.10.Сучасні тенденції розвитку менеджменту.

3.1.Зміст поняття «менеджмент»

Управління будь-якою організацією в умовах ринкової економіки значно складніше, ніж у централізованій командноадміністративній системі. Це пов’язано як із розширенням її прав і відповідальності, так і з необхідністю гнучкої адаптації до змін у навколишньому середовищі. Виникають нові цілі та задачі, які раніше організації самостійно не вирішували і навіть не ставили; створюється багато нових підприємств, а під впливом процесів приватизації міняються форми власності; налагоджуються нові господарські зв’язки; формується ринковий механізм управління. Всі проблеми, що виникають у зв’язку з цим, неможливо розв’язати без сучасного менеджменту. Більше того, у міру зміцнення нових соціальних та економічних відносин його роль буде посилюватись, оскільки менеджмент – це потужний двигун і прискорювач суспільного розвитку.

Вживаючи поняття «менеджмент», ми продовжуємо усталену традицію у світовій літературі з управління, що дає йому дуже широке трактування. Так, у фундаментальному Оксфордському словнику англійської мови «менеджмент» визначається як спосіб, манера поводження з людьми; влада і мистецтво управління; особливого роду вмілість і адміністративні навички, орган управління, адміністративна одиниця. У двотомнику «Сучасний бізнес» управління (менеджмент)

46

Загальний менеджмент

визначається як процес поєднання ресурсів для досягнення мети. Словник-довідник «Бізнес, комерція, ризик» дає трояке визначення менеджменту:

1)сукупність принципів, методів, засобів і форм управління комерційним виробництвом насамперед у масштабах фірми;

2)сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сфері бізнесу;

3)наукова дисципліна, що вивчає техніко-організаційні та соціальні аспекти управління виробництвом. В.В. Глухов у навчаль- но-довідковому посібнику «Основи менеджменту» визначає менеджмент як сукупність принципів, методів і засобів управління виробництвом з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

Найчастіше в спеціальній управлінській літературі менеджмент визначається:

як процес;функція (вид діяльності);

категорія людей (люди, які керують організацією);орган або апарат управління;наука та мистецтво.

Менеджмент трактується як інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації та керують ними шляхом постановки цілей та розробки способів їх досягнення. Процес менеджменту передбачає виконання ряду функцій, реалізуючи які менеджери забезпечують умови для продуктивної та ефективної праці зайнятих в організації працівників і одержання результатів, що відповідають цілям. Тому менеджмент – це вміння досягати поставленої мети (цілей), спрямовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки людей, які працюють в організації.

Уміння ставити і реалізовувати цілі Ф.У. Тейлор визначив як здатність точно знати, що належить зробити і як зробити це найкращим і найдешевшим способом. Такими здібностями володіє певна категорія людей – менеджери, чия робота полягає в організації та керівництві зусиллями свого персоналу для досягнення цілей. Тому менеджмент нерідко ідентифікується з менеджерами, а також з органами або апаратом управління.

У XX ст. менеджмент виокремлюється в самостійну галузь знань, науку, яка має свій предмет вивчення, свої специфічні проблеми і підходи до їх розв’язання. Наукову основу цієї дисципліни ста-

47

Глава 3. Генезис та еволюція менеджменту

новить сума знань про управління, накопичена за сотні років практики і представлена у виді концепцій, теорій, принципів, способів і форм управління. Менеджмент як наука управління спрямовує свої зусилля на пояснення природи управлінської праці, встановлення зв’язків між причиною і наслідком, виявлення чинників і умов, при яких спільна праця людей виявляється корисною і високоефективною. У визначенні менеджменту як науки підкреслюється важливість упорядкованих знань про управління. Знання дають змогу не лише своєчасно і якісно управляти поточними справами, але і прогнозувати розвиток подій, відповідно до цього розробляти стратегію і тактику організації. Вони служать опорою при постановці задач і під час управлінської практики. Зміст науки управління розкривається в законах і закономірностях, принципах, функціях, формах і методах цілеспрямованої діяльності людей у процесі управління.

Розуміння менеджменту як мистецтва управління базується на тому, що організації – це складні соціально-економічні системи, на функціонування яких впливають численні й різноманітні чинники як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Люди, які працюють в організаціях і з організаціями, – це головний чинник, що потребує не лише використання наукового підходу, а й мистецтва його застосування в конкретних ситуаціях. Адже кожен працівник має характер, свою систему цінностей, мотиви до праці тощо. Тому поряд з науковим тлумаченням менеджмент розглядають як мистецтво, подібне медицині або інженерній справі, що спирається на засадничі концепції, теорії, принципи, форми і методи. За допомогою такого підходу можна поєднати науку і мистецтво управління в єдиний процес, що потребує постійного поповнення наукових знань, розвитку особистісних якостей менеджерів, їх здібностей застосовувати знання у практичній роботі. Щоб люди, які працюють в організації, спрямовували свої зусилля на досягнення її цілей, менеджери мають постійно взаємодіяти з ними і створювати умови для якомога повного розкриття потенціалу працівників.

3.2. Менеджмент і менеджери

Менеджер – це член організації, який проводить управлінську діяльність і розв’язує управлінські задачі. Менеджери – ключові люди в організації. Оскільки будь-яка організація виконує безліч функцій, функціональні ролі менеджерів різні.

48

Загальний менеджмент

Все різноманіття дій і процесів, які здійснюються організацією, можна узагальнити і виокремити п’ять їх функціональних груп, кожна з яких є об’єктом управління з боку менеджера: 1) виробництво, 2) маркетинг, 3) фінанси, 4) робота з кадрами, 5) облік і 6) аналіз господарської діяльності (екаунтинг).

Управління виробництвом припускає:

управління розробкою та проектуванням продукту;

вибір технічного процесу;

розстановка кадрів і техніки за процесом з метою оптимізації витрат на виробництво;

вибір методів виготовлення продукту;

управління закупівлею сировини, матеріалів і напівфабрикатів;

управління запасами на складах, у т. ч. зберіганням закуплених товарів, напівфабрикатів власного виготовлення для внутрішнього користування і кінцевої продукції;

контроль якості.

Управління маркетингом спрямоване на вивчення ринку, рекламу, ціноутворення, створення системи збуту, розподіл створеної продукції, збут.

Управління фінансами полягає в складанні бюджету і фінансового плану, формування грошових ресурсів, розподілі грошей між різними сторонами, визначальними для життя організації, оцінюванні фінансового потенціалу організації.

Управління персоналом пов’язане з використанням можливостей працівників для досягнення цілей організації. Кадрова робота містить такі елементи: підбір кадрів, навчання і розвиток кадрів, компенсація за виконану роботу, створення умов на робочому місці, підтримка відносин з профспілками та вирішення трудових спорів.

Управління екаунтинг припускає управління процесом обробки та аналізу фінансової інформації про роботу організації з метою порівняння фактичної діяльності організації з її можливостями, а також з діяльністю інших організацій. Це дає змогу організації виявити проблеми, на які вона має обов’язково звернути увагу, і обрати кращі шляхи проведення її діяльності.

Організація не може функціонувати без менеджерів. Будучи суб’єктами управлінської діяльності, вони відіграють в організації необхідні для її життєдіяльності ролі. Можна виокремити три ключові.

49

Глава 3. Генезис та еволюція менеджменту

Перша – це роль в ухваленні рішення, яка виражається в тому, що менеджер визначає напрями руху організації, вирішує питання розподілу ресурсів, здійснює поточні коригування і т. ін. Право остаточного ухвалення управлінських рішень має винятково менеджер.

Будучи наділеним таким правом, менеджер несе відповідальність за результати. Тому ухвалення рішення не зводиться до вибору його найкращого варіанта. Це може зробити фахівець з підготовки рішення або навіть машина. Менеджер має бути здатним і готовим до того, щоб ризикнути повести колектив у певному напрямку. Найчастіше це зробити набагато важче, ніж розрахувати оптимальне рішення.

Друга роль менеджера інформаційна. Сутність її полягає в тому, що менеджер збирає інформацію про внутрішнє і зовнішнє середовище, розподіляє інформацію у виді фактів і нормативних настанов і, нарешті, роз’яснює політику і основні цілі організації. Від того, наскільки менеджер володіє інформацією, наскільки він може легко і чітко доводити її до членів організації, багато в чому залежить результат його роботи.

Третя роль менеджера – це роль керівництва, формує відносини всередині і поза організації, мотивуючого членів організації на досягнення цілей, що координує їх зусилля і відстоює інтереси організації. Менеджер має бути особистістю, за якою люди готові йти, ідеям якої вони готові вірити. Підтримка членами колективу свого керівника є тією базою, без якої жоден менеджер, яким би досвідченим і кваліфікованим фахівцем він не був, не зможе успішно управляти своїм колективом.

Залежно від позиції менеджерів в організації, розв’язуваних ними задач, характеру реалізованих функцій, зазначені ролі можуть бути притаманні їм більшою чи меншою мірою. Проте кожен з них обов’язково ухвалює рішення, працює з інформацією і виступає керівником відносно певної організації.

3.3. Розвиток теорії та практики менеджменту

Історія виникнення і розвитку менеджменту нараховує, принаймні, сім тисячоліть, за цей час сталися п’ять управлінських революцій, що радикально змінили роль і значення аналізованого феномену у житті суспільства.

50