35. Банки як елемент інфраструктури ринк. Ек

Ядром кредитної інфраструктури є банківська систе­ма. Банк є особлива організаційна одиниця кредитної системи, яка виступає посередником між кредитором і постачальником. Сферою діяльності банків є операції з позичковим (грошовим) капіталом. Діяльність банків пов'язана з виконанням трьох основних видів операцій.

Пасивні операції - це операції, посередництвом яких утворю­ються ресурси банків: внески й позичені гроші; емісія заставних листів, банківських і комунальних облігацій, а також довгостроко­ві позики в кореспондентів банку. По цих операціях банк сплачує проценти.

Активними операціями називається діяльність, пов'язана з розміщенням грошових ресурсів банку, тобто надання їх у кредит за певний процент. Причому кредити можуть надаватися як у вигляді грошових позик, так і у вигляді зобов'язань банку гарантувати платежі клієнта. В останньому випадку банк не надає грошові позики, а лише обіцяє здійснити платежі в разі, якщо позичальник не зможе оплатити свої зобов'язання.

Комісійними операціями називається посередницька діяль­ність, яка не викликає кредитів з боку банків і не є джерелом надходження коштів на його рахунки. До таких операцій нале­жать: платіжний оборот, операції з валютою, інкасування векселів і чеків, прийняття на збереження цінних паперів і надання сейфів для користування, управління майном і т.д. В кредитну систему входять банки, інвестиційні та страхові компанії, фонди.

Кореспонденти банку - інші банки  і  кредитно-фінансові інститути, з якими банк перебуває у постійних ділових стосунках.

36.Закон вартості

Як відомо, величина вартості товару визначаєть­ся робочим часом. Причому не індивідуальним, а суспільне необхідним. Цей суспільно необхідний час не встановлюється якимось органом, він формується стихійно на ринку в результаті співставлення ряду індивідуальних затрат на виробництво даного виду продукції. І якщо затрати двох індивіду­альних товаровиробників можуть збігатися чисто випадково, то затрати більшості товаровиробників на виробництво одного й того самого виду продукції збігаються цілком закономірно тому, що вони відображають середні умови виробництва, які панують у даному регіоні на даному етапі розвитку технологічного способу виробництва. Саме в цьому збігу й проявляється дія закону вартос­ті - основного закону ринкової економіки.

Закон вартості - об'єктивний економічний закон товарного вироб­ництва. Він визначає способи й принципи виміру, розподілу й стиму­лювання суспільної праці на ринку. Згідно з цим законом обмін товарів здійснюється на основі вартісної еквівалентності, яка визнача­ється суспільно-необхідними затратами праці. Закон вартості стиму­лює тих виробників, які забезпечують більш високу продуктивність праці. Ті ж виробники, чия продуктивність праці нижча суспільно-нормальної (середньої), при обміні несуть збитки.

Дія закону вартості проявляється через коливання цін навко­ло вартості. Саме за допомогою цього механізму закон вартості виступає як основний регулятор ринкової економіки .