45. Ви-во додаткової вартості. Норма і маса додаткової вартості

Виробляючи продукцію, робітники витрачають певну кількість праці, яка має двоїстий характер. У процесі ви-ва конкретною працею робітники створ.нову споживну вартість і у її вартість переносить вартість спожитих ЗВ

В той же час, своєю абстрактною працею робітники створ. Нову вартість, додаючи її до старої вартості. Таким чином, вартість нової продукції ═ перенесеній вартості спожитих ЗВ і новоствореної вартості.

Реалізувавши товар, капіталіст отримує грошей більше, ніж авансував.

Можливість отримати дод.вартість виникла, бо робітники працювали більше ціни їх роб.сили.

Затрати роб.часу понад норму необхідно для відтворення ціни роб.сили є джерелом дод.вартості

Роб.час робітника:

1)необхідний роб.час(НРЧ)

2)додатковий р.ч.(ДРЧ)

впроцесі ви-ва відбувається самозростання лише змінного капіталу (v)(це та частина К., яка витрач на купівлю роб.сили і в процесі ви-ва змінює свою величину(зростає)). Норма дод.вартості – відношення дод.вартості до змінного капіталу, виражене у відсотках.

Норма дод.вар. показує, в який пропорції розподіляється нова вартість(v+m) між підприємцем і найм.працівником, яку частину роб.дня робітник працює на себе (відробляючи з/п) і яку на капіталіста (створюючи додаткову вартість).

Змінний капітал відтворюється необхідною працею впродовж НРЧ. Дод. вартість створ. Додатк. працею впродовж ДРЧ → відношення дод.вартості до змінного К.=відношеннюя дод.праці до необх.праці:

(отженорма додаткової вартості точно виражає сту­пінь експлуатації найманих працівників капіталістами).

Маса дод.вартості: M=

46. Суть капіталу. Постійний та змінний капітал

Капітал – це вартість , яка приносить додаткову вартість, само зростаюча вартість.

Гроші стають капіталом лише тоді, коли приносять додаткову вартість

Визначаючи капітал, як вартість, що шляхом експлуатації найманої праці приносить додаткову вартість, ми цим самим підкреслюємо досить важливу його рису. А саме: гроші, товари, засоби виробництва самі по собі - не капітал. Капіталом вони стають лише при певних відносинах, тобто тоді, коли один клас є власником засобів виробництва і прагне свою власність примножити, а другий позбавлений їх і тому, щоб існувати, продає свою робочу силу. Отже, капітал - це виробниче відношення.

Г - Т - Г- загальна формула капіталу. Відображає рух усіх видів капіталу незалежно від того, в якій сфері і в яку історичну епоху вони діють.

Весь затрачений капітал у виробництві поділяється на 2 частини: постійний та змінний.

Постійний – та частина промислового капіталу, яка перетворюється на засоби виробництва і в процесі виробництва не змінюють своєї величини.

Змінний – та частина капіталу, яка затрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину(зростає).

47. Вартість і витрати ви-ва

Вартість (втілена в товарі праця) - це те, в що обходиться товар для суспільства.

те, в що обходиться товар для суспільства, вимірюється затратами праці і називається вартістю, а те, в що обходиться товар для підприємця, вимірюється витратами капіталу й називається витратами виробництва. Це якісна відмінність між цими категоріями, кількісно вони відрізняються величиною додаткової вартості: V - К = пі

Це означає, що витрати виробництва виражають не всю вартість, а тільки її частину, яка дорівнює вартості за вирахуванням додаткової вартості. Тому додаткова вартість входить у вартість товару, але не входить у витрати виробництва,

Результатом будь-якого виробництва є товар, вартість якого включає в себе 3 елементи:

W= C +V+m – вартість товару для того хто купує.

K= C+V – вартість товару для того хто виробляє – собівартість

Прибуток – реалізована частина додаткової вартості