86. Участь країн в гонці озброєнь та стратегічні плани військових дій напередодні Першої світової війни.

Німецький авіапарк був численним, але застарілим. Основним літаком німецьких Luftstreitkrfte був наймасовіший, але в той же час безнадійно застарілий в Європі літак - моноплан типу " Таубе ".

При мобілізації також була реквізована значна кількість цивільних і поштових літаків. Більше того, авіація була визначена в окремий рід військ лише в 1916 році, до цього вона значилася в "транспортних військах" . Але авіації приділялася мале значення у всіх арміях, крім французької, де авіація повинна була виконувати регулярні авіанальоти на територію Ельзас-Лотарингії, Рейнланду, і Баварського Пфальца. Загальні фінансові витрати на військову авіацію у Франції в 1913 році склали 6 млн франків, у Німеччині - 322 тис. марок, у Росії - близько 1 млн рублів. Остання досягла значних успіхів, побудувавши незадовго до початку війни перший в світі чотиримоторний літак " Ілля Муромець ", якому судилося стати першим стратегічним бомбардувальником. Воєнно-морська гонка між Великобританією і Німеччиною була посилена в 1906 році запуском в стрій лінкора HMS Dreadnought, його конструкція була революційною, роблячи всі попередні лінійні кораблі застарілими. Великобританія також підтримувала велике воєнно-морське лідерство в інших областях, особливо над Німеччиною та Італією. Пол Кеннеді вказує, що обидві нації вірили у тезу Альфреда Тейєра Махана «Стратегія повеління морем» як життєво важливу для великого статусу нації; досвід, отриманий від морського рейдерства, показав хибність цієї тези.

Девід Стівінсон описав гонку озброєння, як «цикл укріплення підвищеної воєнної готовності». Девід Херрманн вбачав конкуренцію у суднобудівництві як частину загального руху в напрямку війни. Ніл Фергюсон, все ж таки, стверджував, що змога британців підтримувати повне лідерство показує, що це не було основним фактором у конфлікті, що наближався.

Також слід відзначити, що вартість гонки озброєння однаково відчували і в Великобританії, і в Німеччині. Загальні витрати на озброєння шістьма Великими державами (Великобританія, Німеччина, Франція, Росія, Австро-Угорщина та Італія) збільшились на 50 % між 1908 і 1913 роками.

Плани

Досить поширеною є теза, що плани мобілізації Німеччини, Франції і Росії автоматично загостряли конфлікт.

План Шлі́ффена — проект плану стратегічного розгортання німецької армії і задум ведення операцій на початку Першої світової війни Німеччиною на два фронти: проти Франції і проти Росії.

План був сформульований у пам'ятній записці 1905 р. начальником Генштабу генералом Альфредом Шліффеном. Перший удар наноситься по Франції основною масою військ (до 85% усіх сухопутних сил), головні сили яких зосереджувалися на правому крилі, через нейтральні Бельгію і Люксембург в обхід з півночі головних сил французької армії із завданням захопити Париж, відкинути французькі війська на схід, де їх оточити і знищити. Проти Росії до перемоги над Францією залишали слабкий заслон. Після розгрому Франції передбачалось перекинути значні сили проти Росії.

План Шліффена був авантюристичним, оскільки німецькі війська на заході не володіли перевагою в силах і не могли матеріально забезпечити швидкий та безперервний наступ німецьких армій. Нереальним був і задум одним ударом знищити багатомільйонну французьку армію. При здійсненні плану (в дещо зміненому вигляді) на початку війни німецькі війська зазнали поразки у Марнській битві 1914 р.

Французький План XVII передбачав нанесення швидкого удару в індустріальний центр Німеччини — Рурську Долину. Це завдало б великого удару по подальшій можливості Німеччини продовжувати війну.

План XVII - Стратегічні план військового командування Франції напередодні Першої світової війни.У рамках плану французьке командування планувало розмістити війська вздовж свого східного кордону і почати наступ через території Лотарингії і Ельзасу, зайняті німцями. Ці ж дії передбачалися так званим «планом Шліффена», розробленим у Німеччині в той же час.Ця концепція була в остаточному вигляді розроблена до 1911 року.Пізніше головнокомандуючий армією Франції Віктор Мішель припустив, що вторгнення Німеччини до Франції буде здійснено північніше, через нейтральну Бельгію. Мішель запропонував внести до плану XVII радикальні зміни. Мішель проклав шлях наступаючої армії Франції через бельгійську територію, незважаючи на її нейтралітет. У разі прийняття плану Мішеля основні угруповання французької та німецької армій зіткнулися б в лоб.Однак, зміни до плану, запропоновані Мішелем, були відкинуті. Мішель був відсторонений зі своєї посади, а його місце зайняв Жозеф Жак Жоффр, який ухвалив план XVII в первісному вигляді з усіма його недоліками.

Російський План XIX передбачав мобілізацію її армій і проти Австро-Угорщини, і проти Німеччини.

План «А» — один з варіантів плану війни Російської імперії проти Німеччини та Австро-Угорщини, розроблений російським Генеральним штабом напередодні Першої світової війни. Базувався на мобілізаційному плані 1890 року, який був запропонований начальником Головного штабу генералом М. М. Обручевим. У випадку нанесення Німеччиною головного удару по Франції, передбачав розгортання основних сил російської армії проти Австро-Угорщини, а частки сил (на 15 добу війни) — проти Німеччини. Варіант «А» плану війни з деякими змінами був запроваджений в життя у воєнній кампанії 1914 року.

Всі три проекти створювали атмосферу, де швидкість була визначним фактором для перемоги. Ретельно продумані розклади вже були готові, і як тільки б мобілізація почалася, залишалося небагато можливостей для повернення назад. Дипломатичні затримки і погані комунікації поглиблювали ці проблеми.

В доповнення до цього, плани Франції, Німеччини і Росії були всі націлені на наступ, звичайно ж в реальному конфлікті вони б були покращенні додаванням захисної вогневої сили і створенням укріплень.