VII клас — ландшафтно-естетичні траси

Порядок: ландшафтно-естетичні траси шосейні, залізничні, водні. Вони можуть поділятися залежно від естетичності ландшафтів і культурно-освітнього значення.

ВІДДІЛ В

ЗАПОВІДНІ ОБ'ЄКТИ ШТУЧНОГО ПОХОДЖЕННЯ VIII клас — штучні пам'ятки природи

Порядок: штучні пам'ятки природи ботанічні.

Типи: ботанічні сади, дендропарки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, унікальні культурфітоценози (у тому числі дослідні), меморіально-ботанічні об'єкти.

Порядок: штучні пам'ятки природи зоологічні.

Типи: зоологічні парки з широкою демонстрацією фауни, зоологічні парки з вузь­кою демонстрацією фауни.

Ця класифікація цілком може служити основою для наукових узагальнень у галузі заповідної геосозології, розроблення нової офі­ційної класифікації природно-заповідного фонду України, а також зраз­ком для навчання студентів природничого профілю.

93

Контрольні запитання і завдання

1. Які критерії побудови функціональної класифікації запропонував С.М. Стойко?

2. Які є одиниці функціональної класифікації?

о 3. Структурувати заповідні об'єкти природного походження.

4. Структурувати заповідні об'єкти природного і штучного походження.

5. Структурувати заповідні об'єкти штучного походження.

5.3. Міжнародні класифікації природоохоронних

територій

На сьогоднішній день існує декілька міжнародних класифікацій природоохоронних територій, серед яких найбільш визнаною є класи­фікація МСОП, остання редакція якої була затверджена в 1994 році. Згідно із даною класифікацією, більшість природоохоронних територій світу поділяються на шість категорій (табл. 5.1).

Категорія І а. Суворий природний резерват (Зігісі Шіиге Яезеп/е) -природоохоронна територія репрезентативних зразкових екосистем, яка призначається в основному для наукових досліджень, освіти та ведення екологічного моніторингу. Об'єктами збереження є малопору-шені природні території достатнього розміру, назавжди позбавлені ан­тропогенного впливу, охороняються в дуже суворому режимі.

Категорія ! Ь. Територія дикої природи (ШІсІегпезз Агеа) - приро­доохоронна територія незайманої природи значних розмірів, призна­чена для збереження природних умов без прямих антропогенних впливів. її об'єкти становлять наукову, освітню, естетичну, історичну цінність для відвідувачів, у яких є велике бажання бути наодинці зі справ­жньою дикою природою.

Категорія II. Національний парк (А/ай'ола/ Рагк) - велика природо­охоронна територія, яка відводиться для збереження єдності природ­них територій та рекреації, забезпечення духовних, наукових, освітніх потреб людини, недопущення використання екосистем не за призна­ченням. Національний парк включає одну або декілька екологічних си­стем, незмінених або малозмінених антропогенною діяльністю людини, відзначається різноманітними типами ландшафтів, багатством рос­линного і тваринного світу, геоморфологічних систем, особливо цінних у науковому, освітньому, виховному та рекреаційному аспектах, харак­теризується високим ступенем мальовничості пейзажів. Об'єктами збереження є достатньо репрезентативні для біогеографічного району типи ландшафтів наукового, освітнього, туристичного й рекреаційного значення.

94

Перший у світі Йєллоустонський національний парк створено в 1872 році на площі 888708 га. Він був створений урядом США "для ко­ристування і на радість народу на всі часи у вигляді загальнонаціо­нального парку".

Таблиця 5.1

Категоріально-функціональна структура класифікації природоохоронних територій МСОП у, 1998)

Функції	Категорії
	/а	16	II	III	IV	V	VI
Збереження первісності дикої природи	Д	г	д	м	м		д
Збереження генетичного різноманіття	г	д	г	г	г	д	г
Збереження специфіки природи і культури			д	г	м	г	м
Проведення наукових досліджень	г	м	д	д	д	д	м
Підтримання сфери еко соціальних послуг	д	г	г		г	д	г
Забезпечення рекреації і туризму		д	г	г	м	г	м
Забезпечення екологічної освіти			д	д	д	д	м
Збалансоване природо­користування		м	м		д	д	г
Підтримання культурних традицій						г	д
Умовні позначення: функції: г - головна, д - другорядна, м - можлива потенційно

В Європі перший національний парк був створений у Швеції в 1909 році. Європейські національні парки є різних типів: деякі незначні за розмірами і лише з природними екосистемами; інші в природних еко­системах поєднують проблеми їх збереження і землекористування; треті створюються на вже, у значній мірі освоєних людиною, напівпри-родних територіях. На II світовому конгресі національних парків у 1972 році було визнано, що навіть заощадлива рекреація призводить до не­гативного впливу на природний стан екосистем.

95

Категорія III. Пам'ятка природи (№іигаІ Мопитепі) - невелика природоохоронна територія, яка виділяється для збереження унікаль­них, рідкісних, естетичних та пов'язаних з природою культурних цінно­стей. Створюються на достатніх площах для естетичної насолоди лю­дей у районах з унікальними витворами природи (водоспади, печери, кратери, гейзери, каньйони тощо). У галузі природно-заповідної справи термін "пам'ятка природи" вперше запропонував О. Гумбольдт в 1799-1804 роках. Зміст цієї категорії в багатьох країнах має свої особливості.

Категорія IV. Територія управління видами та місцями їх меш­кання або Резерват охорони природи (НаЬііаі/Зресіез Мападетепі Агеа, Шіиге Сопзеп/аііоп Агеа) - природоохоронна територія, яка з метою збереження виділяється для спеціального управління (ціленап-равленого використання) окремими популяціями видів чи їх місцезна­ходженнями. Тут допускається певного рівня діяльність людини. Голов­ними видами управління є наукові дослідження, освіта, просвіта та екологічний моніторинг. До складу таких територій часто відводять міс­ця міграцій, розмноження тварин, деякі водно-болотні угіддя, коралові рифи, естуарії тощо, площа яких визначається потребами існування популяцій видів. З метою регулювання процесів чисельності популяцій використовують спеціальні для менеджменту біотехнічні заходи. В класифікації природно-заповідного фонду України цій категорії цілком відповідає зміст заказників.

Категорія V. Наземний чи водний охоронний ландшафт (Ртіесіеб 1-апсізсаре/Зеазсаре) - природоохоронна та рекреаційна територія (акваторія) з ландшафтами переважно високої пейзажної цінності, ба­гатим біотичним і ландшафтним різноманіттям, чітко вираженими еко­логічними, естетичними та культурними особливостями. Створюється для охорони, яка забезпечить протікання еволюційних процесів у при­родних комплексах, підтримання гармонійної взаємодії природних і культурних цінностей ландшафтів, забезпечення попередження нега­тивних впливів, традиційного природокористування місцевого насе­лення (риболовля, скотарство, садівництво, бджільництво тощо). В класифікації природно-заповідного фонду України змісту цієї категорії цілком відповідають регіональний ландшафтний парк, ботанічний сад, дендрологічний парк, зоологічний парк і в деякій мірі парк-пам'ятка са­дово-паркового мистецтва.

Категорія VI. Територія управління природними ресурсами (Мап-адеі Кезоигсе Ргоіесіесі Агеа) - велика природоохоронна територія, яка виділяється для довготривалої охорони, традиційного і сучасного збалансованого, контрольованого використання і постійного відтво­рення природних ресурсів і біорізноманіття, переважно незмінених екосистем, а також для невиснажливого використання населенням да-

96 ,

рів природи. Лише третина території може порушуватися антропоген­ною діяльністю без вагомої шкоди.

Крім вищезазначених категорій МСОП, багатьма іншими міжнарод­ними природоохоронними організаціями та відомими вченими виділя­ються ще додатково чотири міжнародні категорії.

Категорія VII. Антропологічний резерват {АпіЬгороІодісаІ Кезеп/е). Створюється для збереження історичних антропологічних цінностей природи, умов проживання популяцій унікальних, рідкісних та вимира­ючих корінних етносів, відтворення їх генофонду, забезпечення умов для їх традиційного ведення господарства тощо.

Категорія VIII. Територія багатоцільового використання (МиШ-ригрозе ІІзаде Ргоіесіед Агеа). Створюється як зразок для різносто-роннього, здебільшого екологічно збалансованого, розвитку соціально-економічної сфери в природокористуванні та природовідтворенні, ви­важеного і невиснажливого ведення господарства.

Категорія IX. Біосферний резерват (Віозрііеге Яезеп/е). На про­хання зацікавленої держави визначається Міжнародною координацій­ною радою Програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" (Мап апсі Віозрпеге, МАВ), тому є міжнародно визнаним у відповідності з існую­чими статутними рамками. Він створюється для сприяння та демон­страції збалансованих відносин між людиною та біосферою. Біосфер-ними резерватами, які появилися в 1972 році, є сухопутні території та морські акваторії або мішані об'єкти. В світовій природоохоронній практиці вони створюються, як правило, на базі національних парків. У комплексному поєднанні усіх своїх функцій біосферні резервати повин­ні докладати багато зусиль, щоб дійсно бути зразковими об'єктами, які досліджують та ілюструють найкращі підходи щодо збереження та сталого розвитку кожної країни світу. За Севільською стратегією, біо­сферний резерват покликаний виконувати три головні і взаємодопов­нюючі функції:

1. збереження природного і напівприродного різноманіття, захист генетичних ресурсів, видів екосистем і ландшафтів;

2. формування моделей менеджменту землі та підходів до стало­ го розвитку регіонів на основі відповідного наукового та матеріально- технічного забезпечення;

3. проведення наукових досліджень та комплексного моніторингу на локальному, регіональному, національному та глобальному рівнях, підтримка освітніх та навчальних проектів.

Категорія X. Об'єкт Світової природної спадщини {\А/оМ Негііаде Зііе). Створюється відповідно до вимог Конвенції про всесвітню спад­щину.

Перелік вищеозначених категорій не є завершеним, над ним по­стійно працюють міжнародні експерти. Найбільш загальними ознаками

97

категорій є те, що відповідні їм природоохоронні території можуть бути самостійними або входити одна в одну, пов'язані екологічними, еконо­мічними і соціальними зв'язками з іншими територіями. Перші п'ять категорій направлені виключно на збереження біорізноманіття. Найсу-воріший режим збереження характерний лише для перших трьох кате­горій, хоча можливий на окремих ділянках і природоохоронних терито­ріях 1У-Х категорій. Функції категорій V! і VIII в деяких рисах переплітаються. Категорія X не визнається МСОП, оскільки біосфер-ний резерват є в певній мірі об'єднанням інших, дрібніших природо­охоронних територій.

Контрольні запитання і завдання

1. Які ви знаєте міжнародні категорії природоохоронних територій, у тому числі МСОП?

2. Які категорії спрямовані виключно на збереження біорізноманіття?

3. Охарактеризуйте категорії національного парку і біосферного резервату.

5.4. Класифікація природно-заповідного фонду України

Природні території особливої охорони. Класифікаційна схема Законом України "Про охорону навколишнього природного сере­довища" (1991 рік) передбачено створення системи природних терито­рій та об'єктів, що підлягають особливій охороні. Згідно із цим законом, особливій охороні підлягають природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної ситуації, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ. Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину терито­ріальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду (рис. 5.1), курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водо­захисні, полезахисні й інші типи територій та об'єктів (місця зростання видів Червоної книги України), що визначаються законодавством Укра­їни. До інших типів територій та об'єктів особливої охорони, що визна­чаються законодавством України, також можна віднести зелені зони міст, ландшафтні парки, лісопарки, дендрарії та інші території садово-паркового господарства.

Курортними і лікувально-оздоровчими зонами визнаються терито­рії, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні дже­рела, кліматичні й інші умови, сприятливі для лікування й оздоровлен­ня людей. З метою охорони природних цінностей та лікувальних факторів курортних зон, запобігання їх псуванню, забрудненню і ви­снаженню встановлюються округи їх санітарної охорони. В межах ку­рортних і лікувально-оздоровчих зон забороняється діяльність, яка су-

98

перечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні властивості і санітарний стан території, що підлягає особливій охороні. Оголошення природних територій курортними і лікувально-оздоровчими зонами здійснюється Верховною Радою України та Вер­ховною Радою Автономної Республіки Крим, а їх природоохоронний режим визначається відповідно Кабінетом Міністрів України та Урядом Автономної Республіки Крим відповідно до законодавства України.

		——=
		П
		І
3		.., р	и. Ш
		" і	с
І X	І		с
ота	8		1
ю
_	.:	л	—

Рис. 5.1. Категоріальна структура природно-заповідного фонду України (стрілкою відмічені найбільш поширені в світі)

Рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призна­чені для туризму і організованого масового відпочинку населення. На території рекреаційних зон забороняється: а) господарська й інша ді­яльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням; б) зміна природного ландшафту та проведення інших дій, що супере­чать використанню цих зон за прямим призначенням. Режим викорис­тання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, місцевими Радами відповідно до законодавства України та Автономної Республіки Крим.

Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (1992 рік) класифікаційна структура природно-заповідного фонду України включає в себе 11 категорій територій та об'єктів за­гальнодержавного і місцевого значення. Сюди належать:

99

природні території та об'єкти- природні заповідники, біосферні заповідники (біосферні резервати за міжнародною номенклатурою), національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Території та об'єкти природно-заповідного фонду України можуть поділятися за: а) походженням (природне, штучне); б) категоріальною приналежністю (підкатегорії, типи категорій, наприклад, заповідники); в) адміністративним рангом (міжнародний, загальнодержавний, місце­вий); г) функціональним значенням (багатофункціональний, малофунк-ціональний); д) правовим статусом (юридична особа, неюридична осо­ба, тобто за збереження відповідає землекористувач) (табл. 5.2). Характеристика категорій

Біосферні заповідники- природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколиш­нього природного середовища, його змін під дією антропогенних фак­торів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідни­ків, національних природних парків з включенням до їх складу терито­рій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних резер­ватів. Біосферні заповідники повинні включати: типові для окремих біомів ландшафти, екотопи рідкісних видів флори і фауни, біоценозів, рідкісні екосистеми, які сприяють збереженню біорізноманіття, терито­рії зі збалансованими господарськими ландшафтами, які збереглися в результаті раціональних традиційних форм природокористування. До екологічних завдань відносяться збереження біотичного і ландшафт­ного різноманіття, екологічний моніторинг за природними й антропо­генними змінами; до економічних - користування екологічно обґрунто­ваними методами господарювання із застосуванням економічно доцільних технологій; до соціальних - збереження культурних ціннос­тей, екологічна освіта, виховання та підвищення екологічної кваліфіка­ції фахівців охорони природи. У біосферних заповідниках функціону­ють вчена або науково-технічна ради. Головною темою багаторічних безперервних наукових досліджень у них є ведення "Літопису природи" за спеціальною програмою.

Природні заповідники- природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які повністю вилучаються з господарського використання, створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони

100

природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення при­родних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових за­сад охорони навколишнього природного середовища, ефективного ви­користання природних ресурсів та екологічної безпеки. Еталонність природного заповідника характеризується високим відсотком площ корінної рослинності, низьким ступенем порушення екосистем, висо­ким ступенем репрезентативності й унікальності та рідкісності біотич­ного та ландшафтного різноманіття, флористичним, фауністичним і біоценотичним багатством. Основними завданнями природних заповід­ників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколиш­нього природного середовища, розробка на їх основі природоохорон­них рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці наукових кадрів і фахівців у галузі охорони навколишнього природного середовища та природно-заповідної справи. Головною науковою темою є "Літопис природи". У природних заповідниках так само функціонують вчена або науково-технічна ради. Вони також зобов'язані координува­ти і проводити наукові дослідження на територіях навколишніх заказ­ників, пам'яток природи та заповідних урочищ.

Таблиця 5.2 Класифікаційна схема природно-заповідного фонду України

Категоріальна структура		Поход­ження		Ранг значення			Право­вий статус		Функціо­нальна струкгуоа
К	Пк	Пп	Шп	Мжз	Здз	Мз	Юо	Оз	Оо	По
1. Біосфер-ний заповідник		+		+			+			+
II. Природ­ний заповідник		+			+		+		+
III. Національ­ний природ­ний парк		+			+		+			+
IV. Регіональ­ний ланд­шафтний парк		+				+	+			+
V. Заказник		+			+	+		+	+
	1 .Ландшафт­ний	+			+	+		+	+
	2. Ботанічний	+			+	+		+	+
	3. Загально-зоологічний	+			+	+		+	+
	4. Орніто­логічний	1			+	+		+
	5. Ентомоло­гічний	+			+	+		+	+

101

6. Іхтіологіч­ний

7.Гідрологіч­ний

8.Загально-геологічний

9.Палеон­тологічний

10.Карстово-спелео-логічний

Продовження таблиці 5.2

11. Лісовий

VI. Пам'ятка природи

1. Комплексна

2.Ботанічна

3.Зоологічна

4.Гідрологічна

5. Геологічна

VII. Заповід-не урочище

VIII. Ботаніч­ний сад

IX. Дендро-

логіч-ний парк

X. Зоологіч-ний парк