Розділ 7

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЙ

7.1. Поліфункціональне значення природоохоронних територій

Як було показано в попередніх розділах, система територій та об'єктів природно-заповідного фонду формується з категоріальної та функціональної підсистем, які органічно доповнюють одна одну, а та­кож із двох підсистем - природно-заповідних територій і штучно ство­рених об'єктів природно-заповідного фонду. Функціональну підсистему складають як функції окремих територій, так і функції системи терито­рій та об'єктів природно-заповідного фонду в цілому. Різноманіття функ­цій по-різному поєднуються в межах конкретних природно-заповідних територій, але кожна з них може бути основною в тій чи іншій категорії, їх сукупність формує відшліфований механізм функціональної підсис­теми природно-заповідних територій.

Функціональний спектр системи природно-заповідних територій достатньо широко охарактеризований у літературі, причому кожний дослідник виходив із ситуації і співвідношення геосозологічних катего­рій, які є в різних країнах. Наприклад, досить детальний функціональний аналіз для Латвії зробила в 1988 році А.Ж. Меллума, яка під функцією природно-заповідних територій розуміє її призначення, специфічну діяльність, відношення до елементів і системи в цілому. Вона визнача­ється якими-небудь загальними цілями, а також властивостями природ­них об'єктів та їх положенням у просторі. Отже, як окремі природно-заповідні території, так і їх система в цілому має свої індивідуальні функції, які можуть класифікуватися за різними ознаками або виділяти­ся як головні (територіальна основа екомережі, збереження ландшаф­тного, геологічного, карстово-спелеологічного, біотичного різноманіття і генетичних ресурсів, запровадження фонового моніторингу тощо) і додаткові (науково-дослідна, рекреаційна, оздоровча, еколого-освітня, просвітня тощо) функції. А.А. Ковальчук вбачає призначення природо­охоронних територій в організації наукових досліджень, охороні дикої природи, збереженні видів та генетичного різноманіття, забезпеченні підтримання стабільного стану довкілля, охороні специфічних природ­них і культурних рис, туризмі, рекреації, освіті, збалансованому вико­ристанні ресурсів природних систем, підтриманні культури і традицій

233

народів тощо. У справі оптимізації взаємовідносин людини і природи природно-заповідні території, на думку С.М. Стойка (кор. С.П.), мають таке поліфункціональне (багатофункціональне) значення:

ландшафтно-біоконсерваційне (природно-заповідні території забезпечують збереження біотичного різноманіття на всіх рівнях його організованості, а також типового та рідкісного ландшафтного різнома­ніття);

біоміграційне (природно-заповідні території є пристанищами на час міграції дикої флори, фауни та мікобіоти);

біоінформаційне (природно-заповідні території забезпечують збереження наукової інформації про еволюцію та поширення біорізно-маніття);

екомодельне (природно-заповідні території є екологічними моде­лями для практичного лісівництва);

соціальне (природно-заповідні території виконують соціальні функ­ції, передусім рекреаційну функцію);

культурно-освітнє (природно-заповідні території є еталонами для розвитку екологічної освіти, культури, світогляду та виховання від­повідальності за збереження природи);

пізнавальне (природно-заповідні території забезпечують пізна­вальний інтерес людини до таємниць природи).

Таким чином, підсистема природно-заповідних територій виконує такі головні функції: екологічну (лісоохоронну, ресурсозберігаючу, лісо-відновлюючу, кліматорегулюючу, водорегулюючу, ґрунтозахисну); при­родно-соціальну (рекреаційну, санітарно-оздоровчу, культурно-виховну); науково-інформаційну (еколого-освітню) та ресурсно-господарську, а підсистема штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду повинна забезпечити створення та збереження ботанічних і зоологіч­них колекцій, популяцій, унікальних організмів; вивчення біорізнома-ніття в неволі і розроблення наукових засад його збереження в штуч­но створених умовах; акліматизацію та розмноження в спеціально створених умовах рідкісних і типових видів місцевої та світової фло­ри й фауни; ефективне культурне, рекреаційне, господарське та інше використання територій та біорізноманіття; ведення приро­доохоронної, навчальної, освітньої, культурно-виховної, пізнавальної та іншої гуманної роботи; формування виставок, експозицій, компо­зицій з фітодизайну та ландшафтної архітектури тощо.

Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає багатофункціональне значення природно-заповідних територій?

2. У чому полягає багатофункціональне значення штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду?

234

7.2. Природоохоронні основи проектування територіальної організації

7.2.1. Поняття про територіальну організацію природно-заповідного фонду

На сучасному етапі розвитку заповідної геосозології системний підхід, як метод, відіграє важливу роль у вирішенні проблем територі­альної організації природно-заповідного фонду. За науковим підходом природно-заповідні території та їх сукупності розглядаються як окремі системи, які можуть поділятися за відповідними критеріями на менші те­риторіальні одиниці або об'єднуватися у більші чи доповнюватися но­вими ландшафтними структурами. Розділення таких систем на елемен­ти викликане потребою систематизації режимів збереження екосистем, а об'єднання - необхідністю підвищення репрезентативності природно-заповідних територій. Підвищення репрезентативності може здійсню­ватися за рахунок створення мережі відділень, філіалів, паліативів чи інших об'єктів близького функціонального призначення. Однак, щоб ефективно зберегти екосистеми природно-заповідних територій вини­кає необхідність розділення цих територій на окремі функціональні зо­ни, ділянки чи їх комплекси з різними режимами збереження.

Для багатофункціональних природно-заповідних територій відпо­відно характерною є назва "зонування", що передбачає виділення "особливих" природно-територіальних комплексів. Т.Л. Андрієнко та деякі інші вчені користуються більш загальними нормами про організа­цію територій природно-заповідного фонду України і вважають, що треба вживати термін "природоохоронне впорядкування" для природ­них заповідників, а зонування - для національних природних парків, причому для природних заповідників замість зон пропонуються виділя­ти ділянки. З цим підходом можна погодитися в тому разі, коли під час вирішення проблеми територіальної організації ставиться лише якась локальна мета, наприклад, проведення земельного устаткування конк­ретної природно-заповідної території. Однак деякі вчені бачать цю проблему більш ширше, а саме в аспекті здійснення природоохоронно­го устаткування всього природно-заповідного фонду держави чи при­родно-географічної зони. В такому разі термін "природоохоронне впо­рядкування" набуває іншого вагомішого і ширшого значення для проблеми територіальної організації, що наближає його до поняття "природно-заповідного районування".

Отже, на нижчому рівні системи, а саме на рівні конкретної природ­но-заповідної території як елементарної одиниці незалежно від її кате­горіальної сутності, варто вживати саме термін "зонування". У той час необхідність розділення території природного заповідника за ступенем

235

строгості режимів збереження екосистем очевидна й актуальна. Зону­вання природних заповідників характеризує лише основну їх функцію і частково додаткові. У цьому контексті територія природного заповідни­ка може також бути розчленована і за науковими цілями. У такому разі отримується, наприклад, лісотипологічне, топофітогеографічне чи лісорослинне зонування. Якщо у природному заповіднику законом не передбачається функціональне зонування, то даний об'єкт за голов-ною метою є монофункціональним. При цьому на базі моно-функціональних об'єктів можна проводити наукові дослідження, еко­логічне і соціально-культурне виховання або пасивний відпочинок, хоча ці функції не будуть основними. З таких позицій моно-функціональність об'єкта набуває рис олігофункціональності. Тому можна говорити про олігофункціональне зонування природних заповід­ників, маючи на увазі і його охоронну зону. Тобто, різниця між підходами до зонування природних заповідників і національних природ­них парків випливає з їх категоріально-функціональної сутності.

Як відомо, навколо природного заповідника встановлюється охо­ронна зона, поблизу якої в ідеальному варіанті відводиться господар­ська ділянка для внутрішніх потреб штату установи. Решта території, & це майже вся площа природного заповідника, складає власне за­повідну зону, яка часто потребує диференціації заповідного режиму всупереч законодавчим нормам. З цього приводу С.М. Стойко в 1988 році виділив три принципи оптимізації заповідного режиму:

в абсолютної охорони корінних екосистем та екосистем з природ­ною структурою, здатних до саморегуляції;

• регульованої охорони в похідних екосистемах, не здатних до саморегуляції;

• цільової охорони раритетного генофонду та фітоценофонду, що* знаходиться під загрозою.

Таким чином, для деяких природних заповідників залежно від ста­ну рослинності ми пропонуємо проводити олігофункціональне зону­вання, що передбачає розділення їх територій за однією головною або ще декількома додатковими функціями, а також за різновидностями заповідного режиму. Для біосферних заповідників, національних при­родних парків, регіональних ландшафтних парків і всіх штучно створе­них об'єктів природно-заповідного фонду доцільно вживати термін "по-» ліфункціональне зонування".

Контрольні запитання і завдання

1. Як тлумачити поняття "територіальна організація природно-заповідного фонду"?

2. Які відмінності між "функціональним зонуванням" і "природоохоронним впорядкуванням"?

236

7.2.2. Проектування природно-заповідних територій після їх створення

Правове поле. На стадії організації функціонування установ при­родно-заповідного фонду ключовою проблемою є підготовка спеціалі­зованими проектними (за участю науково-дослідних) установами проек­тів організації, охорони, відтворення і використання природних комплексів природно-заповідних територій ("проекти організації"), які розробляються відповідно до Закону України "Про природно-заповід­ний фонд України". Підставою для розроблення таких проектів є укази Президента України про створення природно-заповідних територій. Вони розробляються для біосферних і природних заповідників, націо­нальних природних парків, регіональних ландшафтних парків і всіх штучних об'єктів природно-заповідного фонду - ботанічних садів, ден­дрологічних парків, зоологічних парків і парків-пам'яток садово-парко­вого мистецтва. Вищезазначені документи належать до проектної до­кументації з планування територій з комплексним обґрунтуванням природоохоронних заходів. В основу проектів організації входять, на­приклад, для національних природних парків, матеріали землеустрою та лісовпорядкування, генеральні плани поселень, проекти інженерних мереж та гідротехнічного будівництва. Сучасні проекти організації, охорони, відтворення і використання природних комплексів природно-заповідних територій складаються з аналітичної записки, обґрунтуван­ня природоохоронних заходів та картографічних матеріалів. Методич­не забезпечення їх підготовки покладається на спеціально уповнова­жений центральний орган виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища України.

Проекти організації для біосферних і природних заповідників, на­ціональних природних парків затверджуються спеціально уповноваже­ним центральним органом виконавчої влади в галузі охорони нав­колишнього природного середовища України. На території охорон­ної зони природного заповідника виставляються небхідні охоронні знаки та інформаційні аншлаги встановленого зразка. Проект органі­зації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворен­ня та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів і порядок його реалізації затверджуються обласною радою, тобто державним органом, який прийняв рішення про створення природно-заповідної території. Проекти організації територій ботанічного саду, дендрологічного і зоологічного парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (також і проекти утримання та реконструкції) затверджують­ся органом державної влади, у підпорядкуванні якого перебуває уста­нова, за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним ор­ганом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного

237

середовища щодо об'єктів загальнодержавного значення, і територі­альними органами виконавчої влади в галузі охорони навколишнього ₍ природного середовища щодо об'єктів місцевого значення. Зоологічні парки можуть організовувати пересувні експозиції тварин, мати у своєму складі підсобні господарства, які створюються для забезпечен­ня тварин кормами. Власники або користувачі земельних ділянок, вод­них та інших природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками са­дово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх збереження.

На сьогоднішній день із нормативно-правової бази проектування територіальної організації природно-заповідних територій чинним є наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про затвердження положень про проекти організації територій установ природно-заповідного фонду України (природного заповідника, біосферного заповідника, національного природного парку, регіональ­ного ландшафтного парку), який у 2005 році пройшов державну реє­страцію. До речі, доцільно розробити типове положення про проекти ор­ганізації територій та об'єктів природно-заповідного фонду, охорони й використання їх природних комплексів, яке варто було б затвердити^ постановою Кабінету Міністрів України. За змістом затверджені міні­стерством положення про проекти організації майже автентичні, відріз­няються лише деякими категоріальними особливостями. Зокрема, для прикладу відповідним положенням визначено, що проект організації національного природного парку передбачає:

• комплексну оцінку території національного природного парку, її господарського використання та запасів природних ресурсів, біотично­ го та ландшафтного різноманіття, історико-культурних об'єктів, стану інженерно-транспортної інфраструктури, системи зв'язку, медичного забезпечення, побутового обслуговування, рекреаційного, лікувально- оздоровчого та бальнеологічного потенціалу й інших особливостей національного природного парку;

• визначення довготривалих та короткострокових оперативних за­ вдань розвитку національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів, найбільш ефективних шляхів їх вирішення;

• проведення науково обґрунтованого функціонального зонування*, території національного природного парку, встановлення територіаль­ но диференційованого режиму збереження, використання та відтво­ рення природних комплексів, біотичного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів та об'єктів;

• визначення пріоритетів науково-дослідної, еколого-освітньої та культурно-освітньої діяльності національного природного парку;

238

ш розроблення заходів для здійснення моніторингу довкілля, на­самперед типових, унікальних та інших особливо цінних природних комплексів, а також видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, Європейського Червоного списку видів тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі, Червоної книги МСОП, рослинних угруповань та типів природних середовищ, занесених до Зеленої книги України, додатків міжнародних конвенцій та угод, стороною яких є Україна, регіональних списків рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, історико-культурних об'єктів;

а розроблення пропозицій щодо будівництва та реконструкції об'єктів, необхідних для забезпечення діяльності національного при­родного парку, інженерного облаштування та благоустрою цієї терито­рії, розвитку транспортної мережі, системи зв'язку, побутового обслу­говування населення тощо, виконання відповідних проектних робіт;

ж розроблення заходів з метою здійснення природоохоронних, протиерозійних, протизсувних та протипожежних робіт, відновлення порушених природних комплексів, берегоукріплення, запобігання змі­нам гідрологічного режиму території національного природного парку;

ш забезпечення з урахуванням загальнодержавних, регіональних та місцевих потреб, а також інтересів корінних жителів збалансованого ведення лісового і сільського господарства, зокрема виробництва еко­логічно чистих продуктів харчування, здійснення рекреації, туризму, мисливства та рибальства, традиційних промислів, іншої господарської діяльності на території національного природного парку, яка чинним законодавством не заборонена;

н організацію економічно, соціально й екологічно ефективного управління національним природним парком, забезпечення діяльності його служби охорони, інших підрозділів, залучення місцевих жителів та громадськості до виконання відповідних завдань;

ш визначення загального обсягу запланованих на розрахунковий період необхідних заходів та їх орієнтовної вартості, прогноз ефектив­ності запропонованих заходів.

Структура проектів організації

Додатками до вищезазначених затверджених положень є знову ж таки майже автентичні орієнтовні змісти структури проектів організації. Зокрема, в проекті організації національного природного парку після вступу пропонується далі виділяти такі розділи:

■ загальні відомості про природно-заповідну територію;

т природні умови, ресурси і природоохоронні заходи;

н сучасна соціально-економічна характеристика регіону, природ­но-заповідної території, прогноз їх розвитку, заходи щодо збереження природних комплексів та об'єктів, історико-культурної спадщини;

239

• заходи щодо розвитку рекреаційної сфери;

• планування природно-заповідної території; > ш організація управління діяльністю природоохоронної установи; . в заходи на виконання головних завдань. Вищезазначеним затвердженим положенням визначено, що до

проекту організації національного природного парку додаються відпо­відні офіційні та картографічні документи, а саме:

• копія Указу Президента України про створення;

• копія Положення про національний природний парк;

• копії документів, що засвідчують право установи на користуван­ ня земельною ділянкою;

• карти і картосхеми у форматі географічних інформаційних систем:

- розташування території та окремих ділянок (М 1:100000); -сучасного стану використання території (М 1:50000 -

1:25000);

-сучасного впливу лісогосподарських, сільськогосподарських, природних та інших чинників, що обмежують використання території для вирішення рекреаційних та природоохоронних завдань;

• розташування природних ландшафтів, стану рослинного по­ криву, місць поширення рідкісних та зникаючих видів флори, фауни, рослинних угруповань, занесених до офіційних "чер­ воних переліків";

• функціонального зонування території (М 1:50000 - 1:25000);

• розподілу лісових земель за переважаючими видами дерев­ них рослин (М 1:50000 - 1:25000);

• розміщення історико-культурних та рекреаційних об'єктів, екологічних стежок і туристичних маршрутів;

-протипожежного впорядкування території (М 1:50000 -

1:25000); м проектний план;

• узагальнений план перспективного розвитку;

• довгострокові ліміти природокористування;

• проектувальні відомості і таксаційні описи.

Згідно із затвердженим положенням порядок підготовки проектів організації національного природного парку здійснюється в три етапи. На першому, підготовчому етапі виконується комплекс робіт, спрямо­ваних на збирання відомостей про природні умови та ресурси, істори-ко-культурні, рекреаційні об'єкти, соціально-економічний розвиток та іншої доступної інформації про територію національного природного парку та регіон його розташування. У цей час формуються основні під­ходи до функціонального зонування території національного природно­го парку, визначаються перспективи соціально-економічного розвитку даної території, організації наукових досліджень, екологічного моніто-

240

рингу довкілля, розвитку рекреаційної діяльності, уточнюються межі природно-заповідної території на планово-картографічних матеріалах та в природних умовах, розчищаються просіки, окружні межі, виготов­ляються і встановлюються межові знаки й аншлаги. Підготовчий етап завершується першою виробничою нарадою робочої групи проектуваль­ників, представників замовника та науково-технічної ради національно­го природного парку, на якій аналізуються установчі документи, вимоги законодавства, визначаються обсяги та репрезентативність зібраної на підготовчому етапі інформації, картографічні й інші матеріали попере­дніх проектних робіт, а також досліджень на території національного природного парку та прилеглих до нього територіях. За підсумками об­говорення визначаються основні вимоги щодо проведення базового етапу підготовки проекту організації.

На другому, тобто базовому етапі розроблення проекту організації території виконуються основні польові та камеральні роботи, які пе­редбачені технічним завданням та рішеннями, що були прийняті на першій виробничій нараді. Після завершення польового періоду про­водиться технічна нарада робочої групи, на якій підбиваються підсумки зробленого, оцінюється якість зібраної інформації та виконаних робіт, їх відповідність нормативно-правовим, нормативним та методичним документам, узгоджуються проблемні питання та пропозиції щодо ос­новних проектних рішень.

На третьому, завершальному етапі здійснюється остаточна під­готовка проекту організації території національного природного парку з відповідними планово-картографічними й іншими матеріалами в дру­кованому й електронному вигляді.

За ходом виконання проекту встановлюється моніторинг, причому щорічно визначається стан та оцінка його реалізації, пропозиції щодо змін та доповнень до нього. Головним мірилом виконання є підвищен­ня рівня збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, особ­ливо рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, рослинних угрупо­вань і типів екотопів, позитивна динаміка популяцій, відновлення корінних біоценозів та інші показники.

Як вдосконалити типові проекти? На наш погляд, чинні змісти проектів організації, охорони, відтворення і використання природних комплексів природно-заповідних територій ще не є досконалими, а в практичній діяльності природно-заповідної справи на сучасному етапі її розвитку вони навіть не ефективні з точки зору сучасного рівня розвит­ку екології та охорони природи. Тому вже багато років серед професіо­налів йде мова про необхідність розроблення методичного посібника. Він повинен бути написаний на основі, геосозологічної концепції, що ґрунтується на панекоцентричних позиціях, на знаннях про закономір­ності динаміки, функціонування та розвитку і збалансованого викорис­тання природних ресурсів екосистем. Сюди також варто закласти ме-

241

тодологію механізму системи збереження, використання та відтворен­ня біотичного та ландшафтного різноманіття як природних комплексів, так і окремих їх компонентів, особливо рідкісних і зникаючих елементів екосистем, у взаємозв'язку з відповідними одиницями територіального поділу. Такий підхід стане аналогом природоохоронних зразків мене-джмент-планів європейських країн. Втілюючи цю ідею, здійснювати­меться поступовий перехід від традиційних методів до сучасних вимог і природоохоронних засобів вирішення ландшафтних і таксономічних проблем збереження біоти на природно-заповідних територіях. Як ви­няток, можуть відображатися лише програмні природоохоронні за­вдання установ природно-заповідного фонду стосовно наукової чи со-зотехнічної діяльності, власне на всій природно-заповідній території.

Основу проектів організації нового зразка повинні складати не лише пояснювальна записка, але й науково-методичні рекомендації, наукомісткі картографічні матеріали, експертні заключення, тобто до­кументація про державну наукову експертизу від Національної академії наук України, вищих навчальних закладів, громадську наукову експер­тизу відомих вчених та фахівців у галузі природно-заповідної справи, рішення науково-технічної ради урядового органу управління територі­ями й об'єктами природно-заповідного фонду та відповідної установи природно-заповідного фонду, додатки та інші документи.

Оскільки вищепредставлена структура проекту організації, на наш погляд, досі залишається методично недовершеною, тому пропонуємо авторську версію структури "Проекту організації території національно­го природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного викорис­тання його природних комплексів і об'єктів", яка складається з двох частин.

Частина І

НАУКОВІ ЗАСАДИ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ І ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ ТА БІОТИЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТЕРИТОРІЮ

1.1. Адміністративний поділ

1. Місцезнаходження, площа, адміністративна належність

2. Причетність до транскордонних природно-заповідних тери­ торій *

1.2. Абіотичне середовище

1. Геологічне середовище

2. Орографічні та геоморфологічні умови

3. Клімат і погода

4. Поверхневі та підземні води

5. Ґрунти

242

1.2.6. Атмосферні умови

1.3. Біотичне середовище

, 1.3.1. Рослинний світ (флора і рослинність;

2. Гриби

3. Тваринний світ

4. Інші царства органічного світу

4. Характеристика природних ландшафтів

5. Характеристика лісового фонду

6. Характеристика іншого екофонду

2. ПРИРОДООХОРОННА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ, ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ ТА БЮРІЗНОМАНІТТЯ

2.1. Історія заповідання екосистем

2.1.1. Характеристика природно-заповідного фонду

2.2. Оцінка сучасного екологічного стану

1. Стан забруднення абіотичного середовища

2. Стан забруднення біотичного середовища

3. Екологічні конфлікти

4. Антропогенне навантаження на біорізноманіття

2.3. Організація поліфункціонального зонування

1. Методичні підходи щодо виділення функціональних зон

2. Співвідношення і конфігурація функціональних зон

3. Розподіл і компанування функціональних зон

2.4. Геосозологічні засади збереження природних комплексів

1. Виділення особливо цінних природних комплексів

2. Режими збереження особливо цінних лісових комплексів

3. Режими збереження особливо цінних степових комплексів

4. Режими збереження природних середовищ, занесених до Бернської конвенції

5. Режими збереження водно-болотних угідь, занесених до Рам- сарської конвенції

6. Режими збереження інших особливо цінних природних ком­ плексів

7. Відновлення природних комплексів

8. Рекомендації щодо збереження естетичного середовища ландшафтів

2.5. Фітосозологічні засади збереження рослинного світу

2.5.1. Режими збереження популяцій видів рослин, що занесені до офіційних природоохоронних переліків:

• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, які перебувають під загрозою зникнення (Вашингтон, 1973);

• Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979);

243

■ -. Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП; 1990, 1997);

• Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому мас­ штабі (1991);

• Червоної книги України (1996)

2. Режими збереження популяцій інших рідкісних видів рослин

3. Культивування зникаючих видів рослин (ех зііи)

4. Режими збереження рідкісних фітоценозів, занесених до офіційних природоохоронних переліків:

• Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979);

• Зеленої книги України (1987, 2002)

2.6. Зоосозологічні засади збереження тваринного світу

• Режими збереження популяцій видів тварин, що зане­ сені до офіційних природоохоронних переліків:

• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої флори та фауни, які перебувають під загрозою зникнення (Вашингтон, 1973);

• Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979);

• Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП; 1990, 1997);

• Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому мас­ штабі (1991);

• Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих вод­ но-болотних птахів (1996);

• Угода про збереження кажанів у Європі (Лондон, 1991);

• Червоної книги України (1996)

2.6А. Режими збереження популяцій інших рідкісних видів тварин 2.6.2. Розведення зникаючих видів тварин

2.7. Біосологічні засади збереження природних ресурсів , 2.7.1. Обсяги лімітів на використання

2. Захист лісових ресурсів

3. Збереження ресурсів лікарських, ягідних, декоративних та ін­ ших корисних рослин *

4. Збереження мисливських ресурсів

5. Збереження рибних ресурсів

¹ 2.7.6. Збереження рекреаційних та бальнеологічних ресурсів

7. Збереження інших видів природних ресурсів

8. Біологічний моніторинг і зменшення загроз для біоти

9. Вплив тварин на рослинний світ

2.8. Збереження історико-культурних об'єктів у природному сере­ довищі

244

Частина II

ЕКОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ

3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ

3.1. Соціально-економічна організація

1. Історія освоєння території

2. Населення, його трудова зайнятість

3. Загальна соціально-економічна характеристика

4. Традиційне природокористування

5. Соціально-економічні конфлікти і шляхи їх вирішення

3.2. Структура агропромислового комплексу та пропозиції щодо його еколого-технологічної оптимізації:

• Промисловість

• Сільське господарство

• Лісове господарство

• Водне господарство

• Мисливське господарство : - Рибне господарство

• Шляхи сполучення та зв'язок

• Меліоративне господарство

• Сфера послуг

• Інші сфери економіки

4. ПЕРСПЕКТИВИ ДІЯЛЬНОСТІ

'" 4.1. Природозахисна діяльність

2. Служба державної охорони й єгерська діяльність

3. Екологічний контроль та експертиза

4. Біотехнічні та созотехнічні заходи

5. Протипожежне впорядкування

6. Попередження порушень заповідного режиму

7. Відновлення порушених територій

8. Рекультивація й озеленення

2. Інші види природоохоронної діяльності 4.2. Рекреаційна і туристична діяльність

1. Концептуальні засади розвитку

2. Ресурси для рекреації, туризму й оздоровлення

3. Рекреаційна оцінка природних ресурсів

4. Оцінка рекреаційного навантаження на природні комплекси

5. Рекреаційно-туристичне зонування

6. Форми туризму та його менеджмент

7. Етнографічні й історико-культурні особливості

8. Забезпечення рекреаційної і туристичної діяльності

9. Інфраструктура, маркетинг та участь місцевого населення

245

4.3. Наукова й еколого-освітня діяльність

1. Основні напрями розвитку наукових досліджень

2. Організація ведення Літопису природи

3. Організація ведення фонового екологічного моніторингу

4. Ведення кадастру природно-заповідної території

5. Створення ГІС-технологій

6. Формування наукових фондів

7. Організація роботи науково-технічної ради

8. Інші види наукової діяльності

9. Основні напрями еколого-освітньої діяльності

10. Функціонування еколого-освітніх центрів

11. Функціонування музеїв природи

12. Видавнича справа

13. Зв'язки з громадськістю

14. Інші види еколого-освітньої діяльності

15. Міжнародна діяльність

4.4. Мисливська та рибальська справа

1. Нормативи полювання та риболовлі

2. Типологія, бонітування та характеристика мисливських угідь

3. Мисливсько-рибальське зонування

4.5. Екологічно збалансована господарська діяльність

1. Основні засади екологізації природокористування в націо­ нальному природному парку та прилеглих територіях

2. Екологізація ведення лісового господарства залежно від функцій зон

3. Нормативи та режими збалансованого лісокористування

4. Організація та ведення рибного господарства

5. Інші види використання природних ресурсів

6. Управлінська структура та діяльність

7. Організаційна структура управління

8. Функціонування установи

9. Основні техніко-економічні показники

10. Розрахунок витрат на утримання установи

11. Очікувана ефективність запроектованих заходів

12. Розвиток матеріально-технічної бази, капітальне будівництво

13. Співпраця із землевласниками та природокористувачами «■«

14. Співпраця з органами місцевої влади

15. Громадське управління

4.6. Моніторинг виконання Проекту

Для лісових національних природних парків у проекті організації окремим розділом може бути "Охорона, відтворення та використання лісів", в якому характеризуються стан лісового фонду (категорії лісових

246

земель, вікові групи природної стиглості насаджень, таксаційні показ­ники, типи лісу), використання та відновлення лісових ресурсів (тенден­ції змін лісової рослинності, рубання, пов'язані з веденням лісового господарства, інші види рубок, щорічний розмір користування за всіма видами рубок, використання недеревних рослинних ресурсів лісу, лі­совідновлення), визначаються заходи для збереження лісових екосис­тем (захист лісу від шкідників та хвороб, дослідження негативних впливів на лісові екосистеми та здійснення природоохоронних заходів, моніторинг лісових екосистем, збереження пралісів) тощо. Для напи­сання цього розділу необхідно провести польові наукові дослідження, зокрема здійснити інвентаризацію видового та вікового складу дерево-станів, картографічні і топографо-геодезичні роботи, детально описати стан лісів, особливо корінних лісових ділянок, визначити можливості відновлення лісу та реконструкції деревостанів, науково обґрунтувати заходи щодо захисту лісу від шкідників, хвороб, пожеж тощо.

Контрольні запитання і завдання

1. На якому правовому полі створюються проекти організації природно- заповідних територій?

2. Означити сучасну структуру проектів організації природно-заповідних територій.

3. Охарактеризувати концепцію вдосконалення проектів організації при­ родно-заповідних територій.

4. Які особливості проектів організації лісових природно-заповідних тери­ торій?