Структура і порядок управління

Тематична діяльність. У заповідниках після природоохоронної основною є наукова діяльність, яка проводиться з метою вивчення природних процесів, забезпечення постійного спостереження за змі­нами екосистем, екологічного прогнозування, розробки наукових основ охорони, відтворення і використання природних ресурсів та особливо цінних об'єктів. Для цього наукова діяльність установ природно-заповідного фонду спрямована на виконання програми Літопису при­роди, який є головною науковою темою, що ведеться постійно і за фор­мою представляє узагальнення результатів наукових досліджень та спостережень за станом і змінами природних комплексів. Кожний за­повідник чи національний природний парк, використовуючи програму

358

"Літопису природи" як загальну методологію, може здійснювати й інші більш детальні наукові дослідження. Наприклад, Рівненський природ­ний заповідник для наукового штату та служби державної охорони під­готував Методичні вказівки з ведення найпростіших спостережень у природі. Таким чином, залучаючи до звітних робіт та виконуючи індиві­дуальні завдання на наукові польові дослідження, водночас у цьому природному заповіднику підвищується і кваліфікація працівників служ­би державної охорони.

Крім програми Літопису природи, вчені зосереджують свою нау­кову діяльність на розробці інших спеціальних тем, пов'язаних з ка-даструванням біорізноманіття та земель, їх моніторингом та екологічним прогнозуванням. При цьому всі наукові дослідження супроводжуються впливом на заповідні екосистеми, тому повинні мати певні обмеження. У рамках пріоритетних напрямів, визначених у 1997 році постановою Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення державного управління заповідною справою в Україні" і програмою "Заповідники", наукові установи природно-заповідного фонду для своїх територій розроб­ляють довгострокові теми та програми. Загальнодержавні наукові про­грами наукових досліджень у галузі природно-заповідної справи роз­робляються Національною академією наук України і Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Програма довгострокових наукових досліджень має включати такі розділи: загаль­ні положення (обґрунтування, мета, передбачувані результати), пріо­ритетні напрями наукових досліджень, наукові проблеми з пріоритет­них напрямів, відомості про відповідальних осіб, головних виконавців чи координаторів, терміни виконання тощо. У програмах, крім інфор­маційно-статистичних показників, вказуються джерела й орієнтовні об­сяги фінансування. Вони розглядаються директорами установ природ­но-заповідного фонду, їх вченими, науковими або науково-технічними радами та, після погодження з науковими кураторами, передаються на затвердження органам, в підпорядкуванні яких перебувають установи природно-заповідного фонду, Національній академії наук України і Мі­ністерству охорони навколишнього природного середовища України. Отже, основними документами в організації планування наукових до­сліджень установ природно-заповідного фонду є програми, тематичні й індивідуальні плани наукових та науково-технічних співробітників, а також плани науково-технічних заходів.

Наукові відділи. Управління наукою як й іншою сферою в устано­ві природно-заповідного фонду в основному здійснюється за принци­пом вертикальної підпорядкованості, як схематично показано на рисун­ку 8.1.

359

ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Науковий куратор

ДИРЕКТОР

Науково-технічна рада

Заступник директора з наукової роботи

Наукові фонди
		'х		і—-» ■ 'X
				ш
		о		X
г				га
		ю

Рис. 8.1. Схема управління наукою в установі

природно-заповідного фонду Умовні позначення: ► прямі зв'язки; непрямі звязкм.

Для ведення наукових досліджень у складі установ природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (заповідники, націо­нальні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологіч­ні парки) створюються відповідні наукові підрозділи, структура, штати, кошторис витрат яких затверджуються органами, у підпорядкуванні яких перебувають зазначені установи природно-заповідного фонду. У разі необхідності наукові підрозділи можуть створюватися також у складі адміністрації регіональних ландшафтних парків, ботанічних са­дів, дендрологічних парків та зоологічних парків місцевого значення, а також парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. На території заказ­ників, пам'яток природи, заповідних урочищ та інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де не створені спеціальні нау­кові підрозділи, дослідження організовуються природними заповід­никами, біосферними заповідниками, національними природними пар­ками, ботанічними садами та дендрологічними парками загально­державного значення, розташованими у цих регіонах.

Організація та безпосереднє керівництво науковими досліджен­нями та проведенням екологічного моніторингу здійснюється, насам­перед, заступником директора з наукової роботи, в окремих випадках -

360

начальником наукового відділу, старшим, провідним чи головним нау­ковим співробітником, який призначається керівником теми. Наукові відділи мають право виконувати або брати участь у виконанні науково-дослідної роботи на замовлення органів виконавчої влади, установ Національної академії наук України, наукових кураторів, інших установ та організацій на договірній основі, разом з якими можуть створювати спільні навчально-науково-виробничі комплекси. Робочими науковими матеріалами наукових співробітників установ природно-заповідного фонду є польові щоденники, книга камеральної обробки даних, картки обліку на постійних пробних площах, фенологічні картки, картосхеми та карти поширення видів флори та фауни й інше.

У підпорядкування заступника директора з наукової роботи нада­ються наукові фонди, які розподіляються на архівні, музейні, бібліо­течні та інші. До архівних наукових фондів належать науково-дослідна й технічна документація, створена в процесі виконання науково-дослідної роботи, наукова продукція на паперових і магнітних носіях, фото-, відео- і кіноматеріали. Науково-дослідна й технічна документація, що здана на зберігання в науковий фонд, ділиться на документацію з постійними і тимчасовими термінами зберігання, які визначаються в установленому порядку номенклатурами справ наукового відділу й на­уково-технічної документації установи природно-заповідного фонду.

Музейні фонди є наукові й експозиційні, які, в свою чергу, поділя­ються на основні та додаткові. Основні наукові фонди включають нау­кові колекції, тобто систематизовані зібрання колекційних зразків при­родних об'єктів (чучел, тушок, шкурок, скелетів і їх частин, пташиних яєць і гнізд, мушель молюсків, безхребетних тварин, сухих або у фіксу-вальній рідині, вологих або сухих препаратів тварин і рослин, зразків фунтів, мінералів і гірських порід, палеонтологічних об'єктів тощо). Ос­новні експозиційні фонди включають діючі музейні експозиції, пересув­ні фотовиставки, відеофільми про природно-заповідну територію. До­даткові наукові й експозиційні фонди вміщують дублікати колекційних матеріалів основних музейних фондів, необроблені колекційні матері­али, а також колекційні матеріали, які є науково малоцінними. Установи повинні забезпечувати надійне збереження музейних фондів і вільний доступ до них зацікавлених фахівців. Контроль за умовами зберігання колекцій здійснюється адміністраціями установ природно-заповідного фонду, а також органом, у підпорядкуванні яких вони знаходяться, і урядовим органом виконавчої влади в галузі природно-заповідної справи. Колекційні матеріали із фондів установи природно-заповідного фонду можуть бути передані стороннім музейним установам, які гаран­тують збереження цих матеріалів і право користування для всіх заці­кавлених спеціалістів, за умови укладення відповідного двостороннього договору.

361

До матеріалів, які зберігаються у бібліотечних наукових фондах та фондах установи природно-заповідного фонду, належать моногра­фії, збірники наукових праць цієї установи, публікації її співробітників у вітчизняних і закордонних періодичних та інших наукових виданнях у вигляді відбитків, ксерокопій тощо, а також наукова бібліотека. Вико­навці тем і природоохоронних заходів зобов'язані в місячний термін по закінченні теми або етапу робіт надавати в науковий фонд матеріали, передбачені перспективними й річними планами й відображені в опе­ративному або прикінцевому звіті. Безпосередню роботу для забезпе­чення належного зберігання й використання наукових фондів організо­вує заступник директора з наукової роботи.

Станом на 2006 рік в установах природно-заповідного фонду працював 651 науковець, а у наукових відділах заповідників і націо­нальних природних парках України - близько 300 співробітників (в тому числі два доктори і 61 кандидат наук). Найбільше працівників з нау­ковими ступенями було в біосферних заповідниках - "Асканія Нова" і Чорноморському, природних заповідниках - Карадазькому, Канівсь­кому та "Розточчя", національних природних парках - "Подільські То­втри" та Карпатському.

Науково-технічні ради. Для вирішення наукових і науково-технічних проблем у природних заповідниках, біосферних заповід­никах, національних природних парках, ботанічних садах, дендрологіч­них і зоологічних парках створюються наукові, вчені та найчастіше нау­ково-технічні ради (далі - Ради), до складу яких включаються провідні науковці та фахівці. їх склад, завдання та порядок діяльності визнача­ються органами, у підпорядкуванні яких перебувають об'єкти природ­но-заповідного фонду зазначених категорій. Головою Ради є директор установи природно-заповідного фонду, який призначає двох заступни­ків та вченого секретаря з числа компетентних та високої кваліфікації фахівців. Перший заступник представляє установу природно-заповід­ного фонду, другий - наукового куратора.

Ради є колегіальними органами і вирішують складні наукові та на­уково-технічні проблеми, сприяють участі наукової, науково-технічної, природоохоронної громадськості в управлінні науковою, еколого-освітньою і науково-організаційною діяльністю, готують рекомен­дації щодо основних питань планування, виконання, фінансування, кадрового і матеріально-технічного забезпечення установи природно-заповідного фонду. Тому функціонування Рад є необхідною умовою існування заповідників і національних природних парків як науково-дослідних установ. Для попереднього розгляду проектів науково-дослідних робіт можуть створюватися постійні (або тимчасові) комісії, перелік і персональний склад яких затверджуються Радою. Для опера­тивного реагування Рада може створювати бюро із співробітників

362

установи природно-заповідного фонду, які є її членами. Рада має пра­во розглядати:

• науковий профіль, особливості, перспективи й напрями розвитку наукових досліджень, а також природоохоронної, еколого-освітньої, рекреаційної та господарської діяльності;

• програми, теми, науково-технічні плани і звіти науково- дослідних робіт наукових відділів, окремих співробітників та річні звіти своєї діяльності, звіти співробітників про наукові відрядження за кор­ дон, госпдоговірні теми та на конкурсній основі їх виконавців;

• питання видання наукових праць, матеріалів нарад, семінарів, конференцій тощо;

• наукові доповіді та практичні рекомендації з питань природно- заповідної справи;

• питання підготовки і підвищення кваліфікації наукових кадрів, направлення в аспірантуру, підготовки дисертацій, питання атестації наукових співробітників;

• проекти організації природно-заповідної території та охорони її природних комплексів, результати лісовпорядкувальних і землевпоряд­ кувальних робіт;

• внутрішньодержавне (галузеве й міжгалузеве) та міжнародне співробітництво з питань природно-заповідної справи;

» проблеми ефективності методів охорони природно-заповідних територій, пропозиції про вдосконалення засобів їх охорони;

• питання функціонування наукових фондів, зокрема Музею при­роди, бібліотеки, візит-центрів;

» проекти планів матеріально-технічного та фінансового забезпе­чення наукових досліджень;

■ клопотання про присвоєння працівникам почесних звань та на­ город.

Наукові куратори. Науковим куратором установи природно-заповідного фонду є науково-дослідна установа чи вищий навчальний заклад, що міститься в регіоні розташування природно-заповідної те­риторії, або ті, які є близькими за науковим профілем, і які мають знач­ний досвід і традиції проведення досліджень на даній природно-заповідній території. Присвоєння статусу наукового куратора здійсню­ється за згодою установи природно-заповідного фонду та претендента в наукові куратори. Науковий куратор затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища України (табл. 8.2). Установи природно-заповідного фонду можуть мати наукових консультантів з числа провідних вчених держа­ви, які за їх згодою затверджуються наказом директора, причому їх го­ловним завданням є координація наукових досліджень.

• 363

Таблиця 8.2

Перелік наукових кураторів заповідників і національних природних парків України

№ з/п	Назва установи природно-заповідного фонду	Орган, у підпоряд­куванні якого пере­буває установа природно-заповідного фонду	Назва наукового куратора
1. Біосферні заповідники
1.	"Асканія-Нова"	Українська академія аграрних наук	Інститут агроекології та біотехнології УААН
2.	Чорноморський	Національна академія наук України	Інститут зоології ім. 1.1. Шмальгаузена НАН України
3.	Карпатський	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Інститут екології Карпат НАН України
4.	Дунайський	Національна академія наук України	Одеське відділення Інсти­туту біології південних морів НАН України
II. Природні заповідники
1.	Український степовий	Національна академія наук України	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2.	Карадазький	Національна академія наук України	Інститут біології південних морів НАН України
3.	Канівський	Київський на­ціональний університет імені Тараса Шевченка	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
4.	Луганський	Національна академія наук України	Донецький ботанічний сад НАН України
5.	Поліський	Державний комітет лісового господарст­ва України	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
6.	"Мис Мартьян"	Українська академія аграрних наук	Нікітський ботанічний сад -Національний науковий центр УААН
7.	Ялтинський гірсько- лісовий	Державний комітет лісового господарст­ва України	Національний науково-природничий музей НАН України
8.	Казантипський	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Нікітський ботанічний сад -Національний науковий центр УААН
9.	"Розточчя"	Міністерство освіти і науки України	Національний лісотехнічний університет

364

Продовження таблиці 8.2

10.	Дніпровсько-Орільський	Державний комітет лісового господарст­ва України ;	Дніпропетровський націо­нальний університет
11.	"Медобори"	Державний комітет лісового господарст­ва України	Національний лісотехнічний університет
12.	Кримський	Державний комітет лісового господарст­ва України	Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського
13.	"Єланецький степ"	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
14.	"Горгани"	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Національний лісотехнічний університет
15.	Опукський	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Нікітський ботанічний сад-Національний науковий центр УААН
16.	Рівненський	Державний комітет лісового господарст­ва України	Рівненський державний технічний університет
17.	Черемський	Державний комітет лісового господарст­ва України	Національний аграрний університет
III. Національні природні парки
1.	Карпатський	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва ім. П.С. Пастернака
2.	Шацький	Державний комітет лісового господарст­ва України	Волинський державний університет імені Лесі Українки
3.	"Синевир"	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Ужгородський національний університет
4.	Азово-Сиваський	Державний комітет лісового господарст­ва України	Мелітопольський педагогіч­ний інститут
5.	"Вижницький"	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Чернівецький національ­ний університет імені Юрія Федьковича
6.	"Подільські Товтри"	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України

365

		Продовження таблиці 8.2
7.	"Святі Гори"	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Донецький національний університет
8.	Яворівський	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Львівський національний університет імені Івана Франка
9.	"Сколівські Бескиди"	Державний комітет лісового господарст­ва України	Український науково-дослідний інститут гірсько­го лісівництва ім. П.С. Пастернака
10.	"Деснянсько- Старо-гутський"	Міністерство охорони навколиш­нього гриродного середовища України	Сумський національний аграрний університет
11.	Ужанський	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Ужгородський національний університет
12.	Туцульщина"	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Український науково-дослідний інститут гірсько­го лісівництва ім. П.С. Пастернака (пропонується)
13.	Ічнянський	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя (пропонується)
14.	Галицький	Державний комітет лісового господарст­ва України	Український науково-дослідний інститут гірсько­го лісівництва ім. П.С. Пастернака (пропонується)
15.	"Гомільшанські ліси"	Державний комітет лісового господарст­ва України	Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (пропонується)
16.	Мезинський	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Чернігівський державний педагогічний університет імені Тараса Шевченка (пропонується)
17.	"Великий Луг"	Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища України	Запорізький національний університет (пропонується)

До обов'язків наукового куратора входить: ■ надавати науково-методичну допомогу при здійсненні наукової, еколого-освітньої, природоохоронної та іншої діяльності;

366

• консультувати дирекцію щодо перспектив розвитку наукових та науково-технічних робіт, розглядати звіти про наукову, науково- технічну роботу;

• сприяти опрацюванню фактичного матеріалу досліджень за про­ грамою Літопису природи і створенню бази даних, поліпшувати науко­ во-видавничий рівень діяльності установи природно-заповідного фонду;

• готувати на договірній основі висококваліфіковані наукові кадри, надавати допомогу в підвищенні та перекваліфікації наукових, еколого^ освітніх кадрів та служби державної охорони природно-заповідного фонду.

Координація наукової роботи

Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду Украї­ни координацію наукових досліджень здійснює Національна академія наук України разом з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища України.

Наукові дослідження на природно-заповідних територіях можуть здійснюватися й іншими (сторонніми) науково-дослідними установами й організаціями на основі єдиних програм і планів науково-дослідних робіт чи спеціальних угод між цими установами та організаціями й ад­міністраціями заповідників, національних природних парків та інших територій і об'єктів природно-заповідного фонду. В разі відсутності ад­міністрацій у ботанічних садах, дендрологічних парках, зоологічних парках місцевого значення та парках-пам'ятках садово-паркового мис­тецтва такі угоди укладаються зацікавленими науковими установами й організаціями з органами, у підпорядкуванні яких перебувають зазна­чені об'єкти природно-заповідного фонду.

Сторонні наукові організації, що планують працювати на природ-» но-заповідних територіях за самостійними темами, на початку року по­дають заявку до центрального органу виконавчої влади в галузі охоро­ни навколишнього природного середовища України (в особі урядового органу управління в галузі природно-заповідної справи) на запроекто­вану тему досліджень та у зв'язку з цим передбачуваний обсяг вилу­чення природних ресурсів. Після отримання в органах влади позитив­ного рішення ці наукові організації погоджують з установою природно-заповідного фонду програму сезонних досліджень, склад виконавців, а в разі вилучення природних ресурсів з науковою метою і методику до­сліджень.

Після погодження цих документів установи природно-заповідного фонду в установленому порядку виходять з клопотанням до централь­ного органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природ­ного середовища України про затвердження для сторонніх наукових

367

організацій лімітів на вилучення природних ресурсів, якщо це потрібно з науковою метою, і видачу відповідних дозволів. Разом з цим клопо­танням щодо вилучення природних ресурсів, яке передбачене плана­ми наукових тем, установи природно-заповідного фонду направляють рішення вчених рад цих наукових організацій, а також Рад установ природно-заповідного фонду. Для проведення науково-дослідних робіт на природно-заповідних територіях без вилучення природних ресурсів не потрібно отримувати дозволи центрального органу виконавчої вла­ди в галузі охорони навколишнього природного середовища України.

Видача адміністраціями установ природно-заповідного фонду пе­репусток стороннім науковим організаціям та окремим фахівцям на відвідування природно-заповідної території з метою проведення польових науково-дослідних робіт здійснюється на підставі їх договорів з установами природно-заповідного фонду про наукове, творче співро­бітництво, спільної планової чи госпдоговірної теми, а також виданих дозволів на вилучення природних ресурсів у межах лімітів їх викорис­тання. Для видачі перепусток на природно-заповідні території фізич­ним особам необхідна їх участь в одній із тем, які виконують установи природно-заповідного фонду, або тимчасова угода з директором цієї установи. Про результати сезонних наукових досліджень наукові орга­нізації повідомляють установи природно-заповідного фонду до 1 груд­ня у вигляді письмового звіту або в строки, обумовлені договором. На­дані відомості про результати проведення науково-дослідних робіт науковими організаціями або окремими фахівцями протягом року в обов'язковому порядку включаються в річні і поточні звіти установ при­родно-заповідного фонду. Госпдоговірні наукові теми, строк дії яких перевищує один рік, установи природно-заповідного фонду як вико­навці погоджують з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища України.