Ідеологічна сфера розвитку

На теперішньому етапі розвитку сучасних уявлень про охорону довкілля надзвичайно актуальним є формування ідеології гуманістич­ного ставлення людини до природного середовища, базованого на принципах екологічної етики та глибоких екологічних знаннях. Головним у системі функціонування екологічної освіти й екопросвіти в установах природно-заповідного фонду є формування новітнього світогляду про сучасну його роль у збереженні біотичного та ландшафтного різнома­ніття як основи функціонування біосфери, а також усвідомлення їх міс­ця в системі соціально-економічного розвитку регіонів.

Система передачі професійних знань про природно-заповідний фонд, яку потрібно сформувати на всіх рівнях державної та приватної освіти, має включати підготовку професійних вчителів та викладачів, забезпечення навчальною літературою, створення спеціалізованих вищих, середніх навчальних закладів і шкіл юних екологів та охоронців природи. Не менш важливе значення має внесення відповідних змін та доповнень до програм навчальних курсів у середніх та вищих навчаль-

336

них закладах, розвиток видавничої діяльності, відповідне коригування діяльності системи телебачення і радіомовлення й інших засобів ма­сової інформації. Отже, беручи до уваги сучасні форми і методи роботи, вітчизняний і зарубіжний досвід, до основних стратегічних напрямів еколо-го-освітньої діяльності природних і біосферних заповідників, національних природних парків й інших територій та об'єктів природно-заповідного фон­ду можна віднести роботу із засобами масової інформації, рекламно-видавничу діяльність, створення кіно-, в/део-, слайдо- і фотопродукції, вза­ємодію з громадськими об'єднаннями й іншими некомерційними організа­ціями, розвиток та підтримку музейної справи, мережі візит-центрів для відвідувачів, організацію екскурсій у природі, натуралістичних свят, акцій, шкільних екологічних таборів та експедицій, шкіл юних природоохорон-ців, сприяння розвитку екотуризму, взаємодію з освітніми закладами різних форм та рівнів акредитації.

Основними формами еколого-виховної роботи є організація музеїв природи, візит-центрів, бібліотек, "зелених" шкіл, класів, лісництв, гурт­ків, клубів юних природоохоронців, товариств, малої академії наук, екологічних таборів тощо. Заняття можуть проводитися як в аудиторії (лекції, "круглі столи", конференції, семінари, вікторини, лабораторні і практичні уроки, консультації тощо), так і в природному середовищі (екскурсії, походи, практики, експедиції тощо). Крім цього, обов'язково в роботі з молоддю мають використовуватися заходи на екологічну тематику - олімпіади, конкурси, свята, тижні науки, ігри, дійства, обря­ди, акції тощо.

У зарубіжних країнах майже в кожному національному парку на противагу нашим природничим музеям функціонують інформаційні екологічні візит-центри, де в мініатюрі за допомогою сучасних техніч­них засобів змодельовані природні об'єкти, зокрема гнізда, оселища звірів, мілководдя, токовища тощо. Вони розміщуються у найбільш люд­ному місці, що пов'язується з рекреацією, екологічною освітою, туриз­мом.

Отже, природно-заповідні установи є центрами організації еко­логічної освіти, просвіти цілеспрямованого впливу на світогляд, по­ведінку і діяльність населення з метою формування екологічної свідомості та залучення людей до збереження природної спадщи­ни. Еколого-освітні центри в установах природно-заповідного фонду-це периферійні організації загальнодержавної мережі, які централізо­вано управляються Державною службою заповідної справи Міністерст­ва охорони навколишнього природного середовища України. Діюча система екологічних заходів, які здійснюються на базі установ природ­но-заповідного фонду, створює сприятливі умови для набуття нових екологічних знань як системи інформаційних відомостей, одержаних у процесі пізнання природи, які відображаються в свідомості людини як уявлення, судження, аналізування тощо.

337

Таким чином, системна організація еколого-освітньої, просвітньої та інформаційної роботи заповідників і національних природних парків можлива за вирішення таких основних принципів:

• забезпечення збереження природних комплексів та їх компонен­ тів - еколого-освітня робота ведеться без нанесення шкоди біотично­ му та ландшафтному різноманіттю природно-заповідних територій в суворій відповідності з режимом особливого збереження, що регламен­ тується чинним законодавством;

• професійне забезпечення - заповідники та національні природні парки забезпечуються професійно підготовленими штатними фахівця­ ми із залученням у тій чи іншій формі якомога більше працівників, які підготовлені до цього заздалегідь;

• соціальна спрямованість- цілеспрямована систематична ро­ бота з усіма групами населення в кожному конкретному регіоні та від­ відувачами природно-заповідних територій, при цьому охоплюються широкі верстви населення, навчальні заклади, природоохоронні гро­ мадські організації, ведеться тісне співробітництво з органами держав­ ної влади та місцевого самоврядування, засобами масової інформації, іншими зацікавленими установами;

• еколого-правова спрямованість- одним із напрямів еколого- освітньої діяльності є розповсюдження правових знань у галузі природ­ но-заповідної справи й охорони навколишнього природного середови­ ща в цілому;

• орієнтування на методологію додаткової екологічної освіти - орієнтування, насамперед, на формування у населення екологічної культури, престижу природно-заповідних територій, поглиблення еко­ логічних і природоохоронних знань людей, ознайомлення з місцевим біотичним і ландшафтним різноманіттям, не дублює і не замінює зміс­ ту, форм і методів шкільної та вищої освіти;

• соціально-психологічне забезпечення еколого-освітньої робо­ ти- врахування відповідних соціально-психологічних знань, викорис­ тання освітнього потенціалу сторонніх організацій, залучення профе­ сійних педагогів гуманітарного профілю, соціологів і психологів, а також журналістів і представників інших творчих професій;

• відкритість інформації щодо природно-заповідної справи - участь у створенні єдиного інформаційного простору, що забезпечує обмін еколого-просвітньою інформацією, передбачається введення її головного змісту до мережі Інтернету;

• формування необхідної організаційно-матеріальної бази- створення спеціалізованих структурних підрозділів, візит-центрів, му­ зейних експозицій, екологічних стежок, видання буклетів, випуск іншої інформаційно-рекламної продукції тощо, відбувається постійний роз­ виток та зміцнення методичної бази для проведення ефективної еко-

338

лого-просвітньої роботи на сучасному рівні, йде узагальнення відпові­дного вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також розробка методич­них документів.

Просвітницька діяльність установ природно-заповідного фонду особливо необхідна перед створенням поблизу них нових природно-заповідних територій. Люди повинні усвідомити незворотність кризових екологічних явищ у природі і необхідність створення природно-заповід­них територій з метою одержання не лише еколого-соціальних вигод, але й духовного збагачення. Особливо необхідно акцентувати увагу на економічній доцільності збереження природи, визначенні економічної цінності майбутніх природно-заповідних територій не лише за земель­но-ресурсними показниками, але і за оцінкою біорізноманіття, рекреа­ції, туризму, виховання, оздоровлення тощо. Просвіта населення по­винна здійснюватися з використанням механізму природоохоронної пропаганди, основними напрямами якої в установах природно-заповід­ного фонду можуть бути:

■ ознайомлення з нормативно-правовими актами в галузі природ­ но-заповідної справи;

» пропаганда ролі й місця природно-заповідної справи у вирішенні актуальних наукових, науково обґрунтованих господарських завдань збереження, використання та відновлення природних ресурсів, навко­лишнього природного середовища в цілому та інших заходів з охорони природи;

• розповсюдження екологічних, біологічних, географічних, крає­ знавчих, природознавчих знань про природоохоронні об'єкти;

• інформування про дбайливе ставлення і необхідність збере­ ження рідкісних та зникаючих видів рослин, тварин, грибів, фітоцено­ зів, ландшафтів.

Природоохоронні знання поширюються через засоби масової ін­формації, музеї, бібліотеки та друковані видання, рекламу. Періодичні видання потрібно використовувати для прозедення дискусій навколо найбільш складних і актуальних проблем та питань, котрі потребують вирішення за круглим столом, у процесі організації вікторин, конкурсів тощо. Доцільним є публікування екоосвітніх кросвордів, гуморесок, ка­рикатур, проведення спеціалізованих екопрограм, розрахованих на різні категорії слухачів та глядачів. Для оперативного інформування готуються прес-релізи невеликого розміру (1-2 аркуші). План пропаган­дистської діяльності має бути обґрунтованим, цілеспрямованим, може включати такі заходи: постійно діючі та пересувні виставки, фотостен-ди, тематичні лекції, екскурсії, визначати терміни, виконавців, направ­лення впливу і передачі інформації, інформаційно-технічне забезпечен­ня приміщень для проведення семінарів, лекцій, виставок, кінолекто-ріїв, кіосків тощо. Видавнича діяльність як засіб пропаганди включає

339

видання спеціальних буклетів, наборів листівок, пам'ятних вимпелів, наклейок, значків, календарів, плакатів, рекламних проспектів, путівників та іншого. При підготовці матеріалів не варто подавати точні відомості про місця зростання і перебування рідкісних видів, акцентувати увагу на споживчих властивостях рослин тощо. З метою пропаганди доцільно використовувати символіку установи природно-заповідного фонду.

Інформаційна діяльність є одним із головних чинників формування у населення сучасного екологічного світогляду, культури та поведінки в природному середовищі. Створенню нових природно-заповідних тери­торій має передувати вивчення громадської думки даного регіону щодо сприйняття місцевим населенням доцільності майбутнього природно-заповідного об'єкта. У такому разі необхідно проінформувати населен­ня, землекористувачів і власників землі про стан природних ресурсів, біорізноманіття і необхідність їх охорони, а також можливі зміни й об­меження в господарській діяльності. В результаті активного інформу­вання й агітації люди мають усвідомити небезпеку кризових екологіч­них явищ у природі і необхідність створення природно-заповідних територій з метою одержання не лише соціально-економічних матері­альних вигод, але і духовних переваг. Особливо необхідно акцентува­ти увагу на економічній доцільності збереження природи, визначенні економічної цінності майбутніх природно-заповідних територій не лише за земельно-ресурсними показниками, але й за оцінкою біорізноманіт-< тя, а також перспектив створення альтернативних форм зайнятості для місцевого населення (у сфері екотуризму), розвитку екологічно організованого і збалансованого сільського, лісового, рибного й інших видів господарств.

Органи виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природ­ного середовища зобов'язані підтримувати діяльність відповідних під­розділів установ природно-заповідного фонду, громадські екологічні організації, забезпечуючи їх екологічною, природоохоронною й іншою інформацією, організовувати виставки видань і матеріалів про основні досягнення у природно-заповідній справі. На всі органи екологічної освіти покладаються функції друкування у засобах масової інформації прес-релізів, статей, відомостей про стан природно-заповідного фонду, формування Національної доповіді про стан природно-заповідного фонду України.

Еколого-освітні центри, підтримуючи зв'язки з громадськістю й ор­ганізовуючи їй доступ до екологічної інформації, здійснюють координа­цію дій між усіма закладами України, залученими до екологічної освіти, просвіти й інформування громадськості. На їх базі треба також створи­ти громадські приймальні, визначити принципи і механізми їх функціо­нування. Такі ж приймальні варто організувати і в установах природно-заповідного фонду. В цілому має бути визначено принципи і механізми їх функціонування, організовано видання газет, а також систему відео-

340

засобів та аудіозасобів інформування населення, фонди інформації тощо. В цьому контексті дуже важливим є формування єдиного в ме­жах України інформаційного простору, який би забезпечив оператив­ний обмін еколого-освітньою інформацією в системі природно-заповідних територій і в обсязі її зв'язків з іншими зовнішніми еколого-інформаційними системами.