- •Сю. Попович
- •Навчальний посібник
- •Присвячується
- •Вступ Шановні читанії
- •2.1. Етапи розвитку
- •Хронологія оголошення про створення заповідників та національних природних парків у першому десятиріччі незалежності України
- •2.2. Міжгалузеві зв'язки
- •Контрольні запитання і завдання
- •2.3. Роль вчених
- •Контрольні запитання і завдання
- •3.2. Книги людської тривоги
- •Контрольні запитання і завдання
- •4.2.2. Зміст і структура Зміст геосозології
- •Структура геосозології
- •4.2.3. Напрями розвитку теорії
- •Умови заповідання пзт
- •Контрольні запитання і завдання
- •Розділ 5
- •5.1. Поняття про категорії природоохоронних територій
- •Контрольні запитання і завдання
- •VII клас — ландшафтно-естетичні траси
- •Контрольні запитання і завдання
- •XI. Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
- •Контрольні запитання і завдання
- •Розділ 6
- •Ознаки еколого-соціальної кризи
- •6.3.3. Проектування природно-заповідних територій на стадії їх створення
- •6.3.4. Оголошення про створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду
- •Контрольні запитання і завдання
- •6.4. Формування мережі природоохоронних територій
- •6.4.1. Системні основи формування мережі природно-заповідних територій
- •XIV. Київська височинна
- •XV. Придністоовсько-Східно-
- •XIX. Південно-Придніпровська
- •XXIV. Сумська схилово-височинна
- •XXV. Харківська схилово-височинна
- •Причорноморсько-
- •6.4.2. Мережа територій та об'єктів ; природно-заповідного фонду України Структура мережі
- •Перспективна мережа
- •6.4.3. Екологічна мережа Сутність і структура
- •Розділ 7
- •7.2.3. Функціональне зонування
- •Контрольні запитання і завдання
- •Нормативне регулювання
- •7.4. Менеджмент екосистем
- •2. Інвентаризація біотичного та ландшафтного різнома ніття природно-заповідних територій:
- •7.6. Літопис природи
- •Контрольні запитання і завдання
- •Контрольні запитання і завдання
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.3.2. Екологічні правопорушення
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.5.1. Рекреаційна сфера
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.5.2. Екологічні освіта, просвіта й інформування громадськості
- •Ідеологічна сфера розвитку
- •Методична сфера розвитку
- •Контрольні запитання і завдання
- •Державний екологічний контроль
- •Громадський екологічний контроль
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.6.2. Служби державної охорони
- •8.7. Наукова діяльність
- •Структура і порядок управління
- •Контрольні запитання і завдання
- •Словник студента
- •§ 2. Загальна характеристика етапів розвитку природно-заповідної оправи в Україні.
- •Теми для самостійного вивчення
- •Рекомендована тема
- •Додатки
- •Перелік
- •II. Президент України
- •IV. Державна реєстрація Міністерством юстиції України наказів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
- •Бюсферні заповідники
- •Природні заповідники
- •Національні природні парки
- •Заключеннй
2. Інвентаризація біотичного та ландшафтного різнома ніття природно-заповідних територій:
2.1. Ведення обліку та кадастру біорізноманіття на популяційному та екосистемному рівнях організації живого.
• 274
г 2.2. Створення центрального, регіональних та місцевих банків даних біорізноманіття.
Картографування ландшафтів, ґрунтів, флори, мікобіоти, фа уни, рослинності, зоокомплексів.
Інвентаризація особливо цінних природних комплексів, перед усім водно-болотних, пралісових та степових.
3. Екологічна оцінка стану природно-заповідних територій:
Вивчення стану, динаміки та прогнозування змін екосистем.
Розроблення національної класифікації екосистем.
Організація фонового моніторингу у біосферних заповідниках та приєднання до загальноєвропейських систем стеження за глобаль ними екологічними змінами.
с 3.4. Встановлення допустимих норм антропогенного навантаження у різних типах екосистем.
3.5. Визначення економічної та соціальної оцінки природно- заповідних територій, екосистем, біотичного і ландшафтного різнома ніття.
Удосконалення програми Літопису природи і впровадження науково обґрунтованих менеджмент-планів природно-заповідних тери торій і особливо цінних природних комплексів.
Створення мережі геоінформаційних систем для природно- заповідного фонду як системи в цілому, так і для окремих територій зок рема.
4. Шляхи, методи та засоби збереження екосистем і біоріз номаніття:
Розроблення системи режимів збереження, відтворення та збалансованого використання.
Вивчення проблем ренатуралізації, реінтродукції, репатріації, розселення і розсадництва біорізноманіття.
Встановлення оптимальної чисельності, рівнів життєздатності і механізмів підтримки популяцій.
Розроблення наукових основ екологічно обґрунтованого при родокористування, визначення допустимих обсягів відчуження і лімітів природних ресурсів природно-заповідних територій.
Дослідження наукових основ ведення Червоної книги України, створення і ведення Зеленої книги України, переліків об'єктів на вико нання міжнародних конвенцій.
Формування генетичних банків, розсадників, розплідників біо різноманіття тощо.
4.7. Організація, ведення і науковий аналіз державного, регіо нального і місцевих кадастрів природно-заповідного фонду.
На основі сучасних наукових досягнень особливої уваги потребує започаткування нового напряму- державної стандартизації понять,
275
термінів та визначень, підготовка енциклопедії природно-заповідної справи, відповідних спеціальних словників, довідників, атласів і типових стандартів на кожну категорію природно-заповідного фонду. У сьогоднішніх умовах для розвитку природно-заповідної справи важливе значення мають наукові дослідження про вдосконалення економічних та правових основ збереження і відновлення біорізноманіття, природних комплексів та об'єктів, що перебувають в умовах різного ступеня антропогенної нестабільності та впливу чинників господарської діяльності, розроблення критеріїв економічної, рекреаційної та соціальної оцінки природно-заповідних територій.
У перспективі наукові зусилля вчених необхідно зосередити на вирішення екстренних й оперативних проблем, пов'язаних з прогнозуванням і ліквідацією надзвичайних екологічних ситуацій. З цією метою опрацьовуються і запроваджуються інноваційні методи, статистичне оцінювання, новітні інформаційні та удосконалені геосозотехнології, зокрема дистанційні, експрес-моніторинг, бази даних, географічні інформаційні системи тощо.
Перспективність вирішення наукових проблем Таксономічні проблеми. Охорона таксонів біоти та ландшафтів має здійснюватися на панекоцентричній основі на рівні видів, їх популяцій, фітоценозів та їх сукупностей, а також видів ландшафтів, які забезпечують репрезентативне збереження всього біотичного та ландшафтного різноманіття шляхом резервування, заповідання, створення штучних об'єктів природно-заповідного фонду.
Основою державних документів з відповідним геосозологічним статусом можуть бути переліки, конспекти, чек-листи, анотовані списки, каталоги видів флори, мікобіоти і фауни, продромуси рослинності, списки видів ландшафтів тощо. Для цього Національна академія наук України та центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища України мають забезпечити підготовку та затвердження біосозологічних каталогів, де окрім різноманітної природоохоронної інформації, наводяться види режимів збереження, дані про належність до "червоних книг" чи офіційно затверджених переліків, про стан популяцій, ступінь життєвості, загрози, прогнозні показники та інше. У біосозологічних каталогах за цілями та ступенем невідкладності збереження відмічаються таксони, які в перспективі потребують занесення до державних офіційних документів (Червона книга України, Зелена книга України тощо). Загалом вони дозволять з'ясувати якісний і кількісний склад біоти і ландшафтів природно-заповідного фонду, що матиме велике природоохоронне, наукове, еколого-освітнє та соціально-економічне значення в цілому для розвитку екологічної галузі. Інвентаризація всіх таксонів природно-заповідного
276
фонду на різних рівнях організації біоти є першоосновою наукових досліджень новостворених установ природно-заповідного фонду і визначається як основний напрям дій у таксономічній охороні. Знання про видовий склад біотичного та ландшафтного різноманіття є необхідними, насамперед для їх збереження. Установи природно-заповідного фонду та державні органи управління, до яких вони належать, повинні мати повні біосозологічні списки інвентаризації біоти та ландшафтів і відповідно до сфери своєї компетенції зобов'язані створити бази даних біотичного та ландшафтного різноманіття, що є головним методичним та інформаційним засобом для створення біосозологічних каталогів, карт поширення біоти, картотек таксонів, управління біорізноманіттям та вирішення проблеми таксономічної охорони в цілому.
Проблеми екологічного моніторингу- Однією з найважливіших проблем географічної мережі природно-заповідного фонду є забезпечення оптимальних умов для просторово-часових змін у заповідних екосистемах у цілому та збереження сукупності їх видів. Сукупність стадій одного ряду має созіоекологічне значення, оскільки забезпечує поступовість і цілісність ендоекогенетичних та відновлювальних змін екосистем. Для кожної стадії має бути визначений вид режиму збереження її компонентів. Відновлення корінних екосистем здійснюється через мережу ділянок відновлення, що передбачає також організацію екологічного моніторингу: фонового, сучасного функціонального стану, його динаміку, а також розробку прогнозних змін заповідних екосистем.
Фоновий (науковий) загальноекологічний моніторинг із застосуванням сучасних комп'ютерних геоінформаційних та аналітичних систем повинен проводитися на територіях природних та біосферних заповідників, національних природних парків з метою вивчення за міжнародними програмами змін типових біомів біосфери під дією загальних антропогенних факторів. Для цього у біосферних заповідниках треба створити зональні рівнинні та гірські біосферні станції. їх необхідно організувати на Поліссі, в Лісостепу, Степу, Карпатах та Криму на основі базових біосферних заповідників. На решті територій біосферних заповідників варто запровадити систему регіонального фонового екологічного моніторингу, базовими регіонами для якого є фізико-географічні провінції, кожну з яких представлятиме біосферний заповідник. Опрацювання первинної моніторингової інформації доцільно здійснювати біосферними заповідниками самостійно, а остаточне узагальнення даних варто запровадити в обсязі централізованої системи для всього природно-заповідного фонду України, а також системи державного моніторингу навколишнього природного середовища України.
Крім цього, біосферні та природні заповідники, національні природні парки та частково регіональні ландшафтні парки за диференційованими методиками на локальному рівні, як різновид фонового, мають пе-
277
рейти до застосування цифрових карт моніторингу типових і рідкісних біоценозів (фітоценозів й зооценозів) та популяцій з метою стеження за природними, природно-антропогенними й антропогенними змінами. Пріоритет надається спостереженням за рідкісними екосистемами, це-нофондом і генофондом. Природні заповідники забезпечують на своїх територіях слідкування за еволюційними й ендоекогенетичними змінами видів флори й фауни, біоценозів. Установи природно-заповідного фонду у випадках екстремальних екологічних ситуацій або для їх прогнозування та попередження застосовують систему експрес-моніторингу.
Історично традиційним і нині законодавчо закріпленим засобом проведення екосистемного моніторингу у заповідниках і національних природних парках є ведення на їх територіях досліджень за програмою Літопису природи. Специфічними рисами українського варіанту цього методичного документу мають бути максимальне наближення його до стандартів природи України, диференціація за категоріальними ознаками природно-заповідних територій та обсягом завдань спостережень. Тому на основі загальної програми необхідно розробити на паперових та електронних носіях спеціалізовані методичні програми, орієнтовані на здійснення спостережень у типологічно близьких природних умовах. Залежно від геосозологічної категорії методичні посібники відрізняються й складністю та обсягом запланованих наукових досліджень. Для вдосконалення структури Літопису природи необхідна диференціація методичних посібників на складні за змістом для природних заповідників, менш складні - для біосферних і спрощені - для національних природних парків. Кожний біосферний заповідник веде Літопис природи за спеціально розробленим для нього методичним посібником, природний заповідник, який репрезентує природне середовище відповідного природно-географічного регіону (Карпати, Полісся, Гірський Крим, Лісостеп, Степ) - за адаптованим до цього регіону методичним посібником. Всім національним природним паркам достатньо вести Літопис природи лише на територіях своїх заповідних зон.
Методики проведення згаданих видів екологічного моніторингу розробляються Національною академією наук України з використанням бази даних державного обліку та державного кадастру природно-заповідного фонду. Результати моніторингових досліджень у вигляді методичних рекомендацій установи природно-заповідного фонду передають до відповідних аналітичних структур центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища України. Національна академія наук України й орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища України визначають шляхи наукового забезпечення, його механізм, об'єкти та суб'єкти організації державного екологічного моніторингу природно-заповідного фонду.
278
Узагальнення інформації про стан екосистем повинно здійснюватись з використанням сучасних комп'ютерних цифрових технологій і передаватися до регіональних і національного центрів моніторингу навколишнього природного середовища України.
Контрольні запитання і завдання
1. В якому правовому полі проводяться геосозологічні дослідження в Україні?
Які основні напрями геосозологічних досліджень?
Окреслити проблеми таксономії та екологічного моніторингу.