Перспективна мережа

Вчені вважають, що розбудова перспективної мережі природно-заповідних територій повинна володіти такими особливостями:

• перспективна мережа має створюватися на принципово новій панекоцентричній концепції, тобто вона повинна охоплювати всю гете­ рогенність живої і неживої природи в її відносно статичному та динаміч­ ному стані;

• перспективна та існуюча мережі мають складати єдину репре­ зентативно завершену систему природно-заповідних територій;

• формування перспективної мережі необхідно здійснювати на основі високопрофесійного наукового забезпечення;

• виділення природно-заповідних територій треба супроводжува­ ти водночас геосозологічним забезпеченням (удосконалені старі або розроблені нові категорії заповідання, встановлений режим збережен­ ня, визначений вид екологічного моніторингу тощо);

• перспективна мережа має бути частиною існуючої системи єдиного загального управління природно-заповідним фондом країни;

• об'єкти перспективної мережі мають бути полігонами для нау­ кових цілей, особливо для вивчення динаміки та філценогенезу органіч­ ного світу природи;

• з метою стабілізації негативних процесів в екосистемах перспек­ тивна мережа організовується не лише на незмінених природних те­ риторіях, але й на місцях, де екосистеми знаходяться на стадіях ан­ тропогенної деградації, чи там, де існує вірогідність виникнення конфліктних екологічних ситуацій.

Механізмом втілення концепції розбудови перспективної мережі є переорієнтування у пріоритетах виділення природних територій на об'єкти природно-заповідного фонду поліфункціонального призначен­ня, формування мережі, в якій переважатимуть поліфункціональні природно-заповідні території, формування поліфункціональної системи природно-заповідних територій. Разом з цим повинні змінюватися і пріоритети в застосуванні форм та видів режимів збереження природ­но-заповідного фонду України.

Наукові праці українських вчених України 80-90-х років минулого століття, зокрема ботаніків, щодо перспективної мережі природно-' заповідних територій лягли в основу розроблення і прийняття на дер­жавному рівні Програми перспективного розвитку заповідної справи в

188

Україні ("Заповідники", 1994 рік), Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води ("Дніп­ро", 1997 рік), Закону України "Про Загальнодержавну програму фор­мування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" (2000 рік) та Загальнодержавної програми охорони та відтворення дов­кілля Азовського і Чорного морів (2001 рік) (табл. 6,3).

Таблиця 6.3

Запроектована державними програмами перспективна мережа територій та об'єктів природно-заповідного фонду вищого рангу

№ з/п	Категорії	Назва територій та об'єктів, запропонованих до заповідання	Площа (га)	Місцезнаходження (автономна республіка, область, місто)
Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні ("Заповідники")
1 2 3 4 5 6 7 8 9	Природні заповідники	Гор ганський	5365	Івано-Франківська область
		Дністровські плавні	8000	Одеська область
		Єланецький	2000	Миколаївська область
		Казантипський	500	АР Крим
		Опукський	1000	АР Крим
		Південно-Подільський	16480	Вінницька область
		Рівненський	50100	Рівненська область
		Старогутський	7213	Сумська область
		Тарханкутський	20000	АР Крим
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11	Національні природні парки	Вижни цький	8000	Чернівецька область
		Голосіївський	3000	місто Київ
		Гомільшанський	15000	Харківська область
		Ічнянський	46680	Чернігівська область
		Мезинський	31600	Чернігівська область
		Нижньодністровський	34000	Одеська область
		Подільські Товтри	260000	Хмельницька область
		Севастопольський	27000	АР Крим
		Сіверсько-Донецький	40000	Донецька
		Українські Бескиди	116000	Львівська область
		Черкаський бір	40000	Черкаська область
1 2 3 4 5	Ботанічні сади	Івано-Франківський	ЗО	Івано-Франківська область
		Луганський	50	Луганська область
		Почаївський	ЗО	Тернопільська область
		Рівненський	50,3	Рівненська область
		Валекузьмінський	25	Чернівецька область

189

Продовження таблиці 6.3

1 2 3 4 5	Зоологічні парки	Вінницький	20	Вінницька область
		Дніпропетровський	8	Дніпропетровська область
		Донецький	15	Донецька область
		Запорізький	10	Запорізька область
		Львівський	15	Львівська область
Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води ("Дніпро")
1	Біосферні заповідники	Старогутський філіал "Сновський"	8000 10000	Сумська і Чернігівська області
1 2 3	Природні заповідники	Дніпровський	55000	Чернігівська область
		Деснянський	54000	Чернігівська область
		Південно поліський	15000	Волинська і Рівненська області
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11	Національні природні парки	Голосіївський	3000	місто Київ
		Ічнянський	46680	Чернігівська область
		Мезинський	31600	Чернігівська область
		Черкаський бір	40000	Черкаська область
		Середньосеймський	2000	Сумська область
		Чорноліський	16000	Кіровоградська область
		Холодний яр	6000	Черкаська область
		Дніпровсько-Бузький	50000	Миколаївська область
		Коро стишівсь кий	20000	Житомирська область
		Костопільський	30000	Рівненська область
		Середньопридніпровський	300000	Черкаська і Київська області
1 2	Ботанічні сади	Почаївський	зо	Тернопільська область
		Рівненський	50	Рівненська область
1 2 3	Зоологічні парки	Дніпропетровський	8	Дніпропетровська область
		Донецький	15	Донецька область
		Запорізький	10	Запорізька область
Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки
1 2 3 4 5 6 7	Біосферні заповідники	Західне Полісся	40000	Волинська область
		Східні Карпати	50000	Закарпатська область
		,_ Кримський	40000	АР Крим
		Розточанський	25000	Львівська область
		Поліський	50000	Житомирська область
		І_ Український лісостеповий	50000	Черкаська область
		Донецький кряж	20000	Донецька область

190

Продовження таблиці 6.3

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27	Національні природні парки	Приазовський	20000	Запорізька область
		Меотида	15000	Донецька область
		Сиваський	195000	АР Крим
		Прип'ять-Стохід	50000	Волинська і Рівненська області
		Свидовецький	15000	Закарпатська область
		Галицький	14000	Івано-Франківська область
		Переяслав-Хмельницький	10000	Київська
		Гуцульщина	50000	Івано-Франківська область
		Дністровський каньйон	10000	Івано-Франківська, Тернопільська і Хмельницька області
		Джарилгач	10000	Херсонська область
		Тростянецько-Ворсклянський	40000	Сумська, Полтавська область
		Сіверськодонецький	20000	Луганська область
		Гранітно-степове Побужжя	5000	Миколаївська область
		Великий Луг	40000	Запорізька область
		Нижньосульський	17000	Полтавська область
		Центральноподільський	15000	Вінницька область
		Самарський бір	20000	Дніпропетровська область
		Передкарпатський	20000	Львівська область
		Диканьківський	15000	Полтавська область
		Слобожанський	10000	Харківська область
		Кінбурська коса	10000	Миколаївська область
		Трахтемирівський	10000	Черкаська область
		Нижньодніпровський	50000	Херсонська область
		Кримський	25000	АР Крим
		Савранський ліс	10000	Одеська область
		Чатир-Даг	5000	АР Крим
		Саки	10000	АР Крим
1 2	Природні за­повідники	Велике філофорне поле Зернова	100000	Одеська область
		Мале філофорне поле Зернова	30000	Одеська область
Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів
1 2	Національні природні парки	Приазовський	-	Запорізька область
		Байдарський	25640	місто Севастополь

191

Продовження таблиці 6.3

1	Регіональний ландшафтний парк	Нижньодніпровський	-	Херсонська область
1 2 3 4 5 6	Заказники (можливо)	Заплава Домузгли	-	Запорізька область
		Гирло Обіточної	-	Запорізька область
		Будацький лиман	-	Одеська область
		Дністровський лиман	-	Одеська область
		Будацька коса	-	Одеська область
		Дунайська дельта	-	Одеська область
Загальнодержавна програма розвитку заповідної справи на період до 2020 року (проект)
1 2 3	Біосферні заповідники	Донецький кряж	20000	Донецька область
		Поліський	50000	Житомирська область
		Український лісостеповий	30000	Черкаська область
1 2 3 4 5	Природні заповідники	Тарханкутський	7000	АР Крим
		Васильківський степ	10000	Дніпропетровська область
		Філофорне поле Зернова	10000	Одеська область
		Банний яр	4500	Сумська область
		Новокаїрський	3000	Херсонська область
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18	Національні природні парки	Сиваський	135000	АР Крим
		Чатир-Даг	5000	АР Крим
		Бузькі пороги	6500	Вінницька область
		Південно-Подільський	17000	Вінницька область
		Прип'ять-Стохід	38000	Волинська область
		Ківерцівський	50000	Волинська область
		Самарський бір	40000	Дніпропетровська область
		Орільський	5500	Дніпропетровська область
		Меотида	20000	Донецька область
		Городницький	26000	Житомирська область
		Зачарований край	10000	Закарпатська область
		Ждимир	22000	Закарпатська область
		Жденієвський	10000	Закарпатська область
		Закарпатські Бескиди	20000	Закарпатська область
		Шаянський	10000	Закарпатська область
		Приазовський	80000	Запорізька область
		Верховинський	28000	Івано-Франківська область
		Бойківщина	30000	Івано-Франківська область

192

			Продовження таблиці 6.3
19		Чорний ліс	30000	Івано-Франківська область
20		Дніпровсько-Тетерівський	30000	Київська область
21		Переяслав-Хмельницький	10000	Київська область
22		Чорноліський	15000	Кіровоградська область
23		Сіверсько-Донецький	20000	Луганська область
24		Північне Поділля	85000	Львівська область
25		Гранітно-степове Побужжя	6000	Миколаївська область
26		Кінбурська коса	50000	Миколаївська область
27		Савранський ліс	10000	Одеська область
28		Тилігульський	35000	Одеська і Миколаїв­ська області
29		Нижньодністровський	22000	Одеська область
ЗО		Кременчуцькі плавні	12000	Полтавська область
31		Нижньосульський	30000	Полтавська і Черкаська області
32		Диканьківський	15000	Полтавська область
33		Нижньоворсклянський	23000	Полтавська область
34		Надслучанський	20000	Рівненська область
35		Перлина Волино-Поділля	23000	Рівненська область
36		Ворсклянсько-Тростянецький	23000	Сумська область
37		Сеймський	60000	Сумська область
38		Шосткинський	18000	Сумська область
39		Дністровський каньйон	20000	Тернопільська область
40		Кременецькі гори	20000	Тернопільська область
41		Слобожанський	10000	Харківська область
42		Дворічанський	5000	Харківська область
43		Печенізький	16000	Харківська область
44		Джарилгач	10000	Херсонська область
45		Нижньодніпровський	50000	Херсонська область
46		Дніпровсько-Бузький	50000	Херсонська область
47		Мале Полісся	45000	Хмельницька область
48		Верхнє Побужжя	30000	Хмельницька область
49		Холодний яр	6000	Черкаська область
50		Черкаський бір	20000	Черкаська область
51		Черемоський	24000	Чернівецька область
52		Хотинський	15000	Чернівецька область

193

Продовження таблиці 6.3

53 54 55 56 57 58 59		Сторожинецький	12000	Чернівецька область
		Сновський	30000	Чернігівська область
		Придеснянський	13000	Чернігівська область
		Дніпровський	35000	Чернігівська область
		Голосив	6000	місто Київ
		Севастопольський	25000	місто Севастополь
		Козацький степ	10000	Сумська область
1 2 3	Ботанічні сади	Івано-Франківський	80	місто Івано-Франківськ
		Хорольський	20	місто Хорол Полтавської області
		Хмельницький	6	місто Хмельницький
1	Зоологічний парк	Луцький	10	місто Луцьк
1	Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва	Трудове братство М.М. Неплюєва	56	Сумська область

Окрім цього, програмою "Заповідники" було заплановано розши­рення територій Карпатського і Чорноморського біосферних заповідни­ків, Шацького й Азово-Сиваського національних природних парків, при­родних заповідників - колишнього "Дунайські плавні", "Мис Мартьян", Канівського, Луганського, "Розточчя", Українського степового, ботаніч­них садів - Дніпропетровського і Харківського національних універси­тетів, Київського й Одеського зоологічних парків. У результаті реаліза­ції програми "Заповідники" площа природно-заповідного фонду в Україні збільшилась більше ніж у 2 рази або на 1303,1 тис га землі.

Загальнодержавною програмою формування національної еколо­гічної мережі України на 2000-2015 роки передбачено розширення територій біосферних заповідників: Карпатського (на 10000 га), Дунай­ського (на 20000 га), Чорноморського (на 50000 га), природних заповід­ників: "Медобори" (на 2000 га), Поліського (на 14000 га), Дніпровсько-Орільського (на 5000 га), національних природних парків: "Вижницький" (на 3000 га), "Синевир" (на 3000 га), "Подільські Товтри" (на 20000 га), Ужанського (на 10000 га) і "Святі Гори" (на 10000 га).

Відповідно до Закону України "Про мораторій на проведення су­цільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону" (2000 рік) заплановано збільшити до 2015 року площі природ­но-заповідного фонду в лісах до 20 %. За Державною програмою "Ліси України", затвердженої в 2002 році, площа природно-заповідного фонду,

194

що перебуває у постійному користуванні підприємств та організацій сфери управління Державного комітету лісового господарства України, становила на той час 14,9 %. Вона за планом має зрости на 124,4 тис га. Тому обсяги заповідання лісів у 2015 році становитимуть 15,6 %, зок­рема вони значно зростуть у Карпатському регіоні.

Таким чином, створенню нових національних природних парків (29 об'єктів), біосферних заповідників (сім об'єктів) та розширенню іс­нуючих територій природно-заповідного фонду найбільше уваги приді­лено у Законі України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки". Фактично за рахунок цього площа природно-заповідного фонду має зрости більш ніж удвічі.

Мережа транскордонних природно-заповідних територій Специфіка мережі. В кінці минулого сторіччя різко пожвавився природоохоронний рух до міжнародного співробітництва у сфері фор­мування світової системи міждержавних транскордонних природно-заповідних територій як елементів континентальних екологічних ме­реж. Авторитетні міжнародні природоохоронні організації (ІІІСІЧ, ЮНЕСКО-МАВ, ІМЕР, У\ЛЛ/Р та інші) допомагають національним інте­ресам держав зберегти їхнє біорізноманіття, розвивати екотуристичну, рекреаційну й екоосвітню галузі, налагоджувати співпрацю країн у справі охорони довкілля, формувати екологічне мислення народів, на основі чого об'єднувати корінні етноси, відновлювати їх спільну історич­ну культуру, поліпшувати мирні стосунки, запобігати прикордонним конфліктам між країнами. Про транскордонну співпрацю як один із пріоритетних напрямів збереження біорізноманіття наголошувалося на форумах у 1992 році в Ріо-де-Жанейро, а через 10 років - у Йоганнес­бурзі.

За відомостями з різних джерел, на сьогодні в 113 країнах світу іс­нує близько 160 транскордонних природоохоронних територій. У 1932 році першим двостороннім транскордонним об'єктом став польсько-чехословацький національний парк "Пьєніни". В Європі найвища густо­та мережі міждержавних транскордонних природно-заповідних терито­рій припадає на центральноєвропейські країни і це закономірно, бо освоєність їх природних територій є дуже високою. Саме в зв'язку з недоступністю та віддаленістю від промислових центрів прикордонні землі ще досі зберігають невтрачені фонди біорізноманіття. У значній мірі високий ступінь збереження природи в цих місцях пояснюється дотриманням законодавства країн про прикордонну смугу. У Централь­ній Європі найбільш відомими є Біловезький, Бещадський, Татрансь-кий, Бабігурський, Карконоський транскордонні природоохоронні об'єкти. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ланд-

195

шафтного різноманіття, яка схвалена на конференції міністрів довкілля країн Європи у столиці Болгарії - місті Софії в 1995 році, стала однією з головних підстав розробки нормативно-правових актів в окремих кра­їнах Європи.

В Україні проблема формування мережі транскордонних природ­но-заповідних територій була порушена вченими з середини 90-х років минулого століття і на сьогоднішній день є однією з актуальніших у природно-заповідній справі. У нашій країні нині ще досить мало об'єктів мають офіційний статус транскордонних (прикордонних). Кон­цептуально система міждержавних транскордонних природно-заповід­них територій є моделлю розвитку принципово нової соціально-еколо­гічної та економічної політики між народами, а також екологічної політики у втіленні міжнаціональної екомережі. Найважливішими функ­ціями цієї системи стали:

• охорона біотичного, ландшафтного й екотопічного різноманіття;

• охорона і відновлення культурної спадщини народів;

• екологічне виховання на історичних традиціях;

• розвиток міжнародного екотуризму та рекреації;

• скоординовані дії держав щодо ведення екологічно збалансо­ ваного господарства.

Ці об'єкти є прикладом втілення на міжнародному рівні гармоній­ного розвитку людського суспільства та природи, де пріоритетною функ­цією, безперечно, є охорона природи в міжкордонних територіальних просторах, елементами яких виступають транскордонні природно-заповідні території. Утворення мережі міждержавних транскордонних природно-заповідних територій ґрунтується на одному з найважливі­ших принципів - це міждержавне об'єднання зусиль науки, освіти, культури, економіки на благо стабільного розвитку народів та природи, серед якої вони проживають.

До категоріальної структури мережі транскордонних природно-заповідних територій можна віднести біосферний резерват, міждержав­ний природний заповідник, міжнаціональний парк, міждержавний ландшафтний парк. Крім цих категорій, можуть створюватися спеці­альні зони, виділятися окремі регіони, локальні екологічні коридори, що матимуть особливий статус прикордонного природокористування та збереження ландшафтів. Біосферний резерват на прикордонних і транскордонних територіях за своїми функціями і принципами виділен­ня має відрізнятися від біосферного заповідника, що знаходиться на віддалі від державного кордону.

Історія формування мережі в Україні. Аналіз літературних та офіційних джерел інформації дозволив проаналізувати різні аспекти резервування природних територій у прикордонних районах України. Зокрема, в 1994 році Указом Президента України були зарезервовані

196

під об'єкти вищого рангу такі прикордонні масиви: Шацьке Поозер'я (43000 га) на Волині, Рівненські болота (48000 га) у Рівненській, Старо-гутський бір (7300 га) у Сумській областях. Це були в основному вод­но-болотні угіддя як своєрідні резерви природних площ для заповідан­ня. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 1995 року, а також Рамсарською конвенцією затверджуються прикордонні водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення. Ще до створення тут природно-заповідних об'єктів вони відіграли важливу біокомунікаційну роль у транснаціональній екомережі. Сюди відносяться такі транскор­донні об'єкти: Шацькі озера (32850 га) у Волинській області, Заплава річки Прип'яті (12000 га) у Волинській та Рівненській областях, Заплава річки Стоходу (10000 га) у Волинській області, які межують із Республі­кою Білорусь, а також Дельта Дунаю на кордоні з Румунією.

В Україні, як центральноєвропейській державі і яка межує із сімо­ма країнами, в плані розвитку цієї проблеми відкриваються достатньо великі перспективи для збереження біорізноманіття. У зв'язку з цим, за останні роки розпочалося активне співробітництво України із сусідніми державами у галузі створення спільних транскордонних природно-заповідних територій. В історичному аспекті на цих та інших прикор­донних смугах у свій час створювалися такі природно-заповідні тери­торії:

на загальнодержавному рівні:

1925 р. - філіал Українського степового природного заповідника "Хомутовський степ" неподалік від кордону з Росією на площі 1028 га;

1936 р. - філіал Луганського природного заповідника "Стрільцівсь-кий степ" неподалік від кордону з Росією на площі 494 га;

1993 р.- філіали Карпатського біосферного заповідника "Стужи-ця" вздовж кордону з Польщею та Словаччиною, а також "Мармароші" вздовж кордону з Румунією на площі близько 20000 га;

1998. р.- Яворівський національний природний парк у Львівській області неподалік від кордону із Польщею на площі 7078,6 га; Дунай­ ський біосферний заповідник в Одеській області вздовж кордону з Ру­ мунією на площі 46402,6 га;

1999. р.- національний природний парк "Деснянсько-Старо- гутський" в Сумській області вздовж кордону з Росією на площі 16215,1 га; Рівненський природний заповідник (болотний масив Переброди) в Рів­ ненській області вздовж кордону з Білоруссю на площі 47046,8 га; Ша- цький національний природний парк у Волинській області: розширено територію на 16166,6 га неподалік від кордону з Польщею та Білорус­ сю, загальна площа нині складає 48977 га; Ужанський національний природний парк у Закарпатській області вздовж кордону з Польщею та Словаччиною на площі 39159,3 га;

197

на регіональному рівні:

1995. р. - регіональний ландшафтний парк "Прип'ять-Стохід" у Рів­ ненській та Волинській областях вздовж кордону з Білоруссю на площі 44228 га, розпочато роботи щодо створення національного природного парку;

1996. р.- Черемоський регіональний ландшафтний парк у Черні­ вецькій області вздовж кордону з Румунією на площі 6555,8 га;

1997. р. - регіональний ландшафтний парк "Надсянський" у Львів­ ській області вздовж кордону з Польщею на площі 19428 га; регіональ­ ний ландшафтний парк "Верхньодністровські Бескиди" у Львівській об­ ласті неподалік від кордону з Польщею на площі 8536 га;

1998. р. - регіональний ландшафтний парк "Стужиця" в Закарпат­ ській області вздовж кордону з Польщею та Словаччиною на площі 14655 га;

1999. р. - регіональний ландшафтний парк "Печенізьке поле" у Хар­ ківській області неподалік від кордону з Росією на площі 4997,6 га (громадськість починає обговорювати пропозицію про перетворення його в національний природний парк);

2000. р. - регіональний ландшафтний парк "Меотида" в Донецькій області неподалік від кордону з Росією на площі 13016,9 га, розпочато роботи щодо створення на його базі національного природного парку; регіональний ландшафтний парк "Донецький кряж" у Донецькій області неподалік від кордону з Росією на площі 3952 га; регіональний ланд­ шафтний парк "Великобурлуцький степ" у Харківській області вздовж кордону з Росією на площі 2042,6 га;

2001. р. - Біловодський регіональний ландшафтний парк у Луган­ ській області неподалік від кордону з Росією на площі 14011 га.

Однак вищезазначені території ще не стали територіальними елементами міждержавної екомережі України із сусідніми країнами, оскільки одноосібно не мають визнаного міжнародного юридичного статусу, тому за своїм місцерозташуванням вони є прикордонними. На сьогоднішній день офіційно сучасну мережу транскордонних природно-заповідних територій складають лише три біосферні резервати - укра-їнсько-польсько-словацький "Східні Карпати", українсько-румунський "Дельта Дунаю", а також польсько-український біосферний резерват "Західне Полісся". Подаємо історію їх створення.

Біосферний резерват "Східні Карпати" (українська частина). У 1908 році з метою охорони пралісів у Бескидах австро-угорською вла­дою були створені перші в Карпатах резервати "Стужиця" на площі 331,8 га і "Тихий" на площі 14,9 га. У 1932 році площа першого резер­вату збільшилася до 552,9 га. У 1974 році на місці резервату на площі 2542 га постановою Ради Міністрів УРСР було створено ландшафтний заказник "Стужиця" республіканського значення. У 1992 році ЮНЕСКО затвердило утворення польсько-словацького біосферного резервату

198

"Східні Карпати". У 1995 році з ініціативи С.М. Стойка розпочався про­цес приєднання цієї території до польсько-словацького біосферного резервату "Східні Карпати". У 1998 році рішенням Закарпатської облас­ної ради на місці заказника створено регіональний ландшафтний парк "Стужиця" на площі 14665 га і паралельно Національним комітетом України з Програми "Людина і біосфера" подано до ЮНЕСКО відповід­не клопотання на включення української частини до біосферного резер­вату "Східні Карпати". У 1999 році Указом Президента України створе­но Ужанський національний природний парк на площі 39159,3 га. У цьому ж році ЮНЕСКО прийняв рішення про приєднання Ужанського національного природного парку та регіонального ландшафтного парку "Надсянський" (19428 га) до території польсько-словацького біосфер­ного резервату "Східні Карпати" (рис. 6.5).

ПОЛЬЩА

СЛОВАЧЧИНА

Умовні позначення:

1. Бещадський національний парк

2. Ландшафтний парк "Долина Сяну"

3. Тіснянсько-Вгтянський ландшафтний парк

4. Національний парк "Полонини"

5. Ужанський національний природний парк

6. Регіональний ландшафтний парк "Надсянський"

УКРАЇНА

Щ Заповідна зона |г^" { Буферна зона І І Транзитна зона

Рис. 6.5. Функціональне зонування біосферного резервату "Східні Карпати"

На території біосферного резервату "Східні Карпати" збереглися природні букові та ялицево-букові ліси лише на найвищих вершинах гір, де він стикається з польським крайовим (регіональним ландшафт­ним) парком "Долина Сяну", і через найкоротший екологічний коридор може бути з'єднаний з національним природним парком "Сколівські

199

Бескиди". Ужанський національний природний парк межує зі словаць­ким національним парком "Полонини" та польським Бещадським на­родним (національним) парком, а регіональний ландшафтний парк "Надсянський" межує з польським крайовим парком "Долина Сяну". Вся площа біосферного резервату складає 208089 га.

Біосферний резерват "Дельта Дунаю" (українська частина). У 1964 році міжвідомчою комісією АН УРСР було рекомендовано створи­ти державний заповідник в українській частині дунайської дельти. У 1967 році постановою Ради Міністрів УРСР у дельті Дунаю створено пам'ятку природи республіканського значення. У 1973 році постановою Ради Міністрів УРСР на площі 7758 га створюється Дунайський філіал Чорноморського державного заповідника АН УРСР. У 1975 році Рада Міністрів СРСР, виконуючи міжнародні зобов'язання, які випливали із Рамсарської конвенції, приймає рішення про віднесення цієї заповідної площі до водно-болотних угідь міжнародного значення, переважно як середовищ існування водоплавних птахів. У 1981 році Рада Міністрів УРСР приймає постанову про створення окремого державного заповід­ника "Дунайські плавні" АН УРСР на площі 14851 га. У 1998 році Ука­зом Президента України створено Дунайський біосферний заповідник. У 1999 році рішенням Міжнародного координаційного комітету з Про­грами ЮНЕСКО "Людина і біосфера" Дунайський біосферний заповід­ник включений до складу світової мережі біосферних резерватів. Цим же рішенням був створений білатеральний румунсько-український біо­сферний резерват "Дельта Дунаю". У 2000 році ЮНЕСКО прийняв рі­шення про видачу Дунайському біосферному заповіднику відповідного диплому. У 2004 році розширено територію Дунайського біосферного заповідника і "модифіковано" його заповідну зону. Вся площа біосфер­ного резервату складає 526400 га.

Біосферний резерват "Західне Полісся" (українська частина). До складу цього міждержавного біосферного резервату проектується віднести, передусім, існуючі природно-заповідні території різних кате­горій у районі спільного кордону України, Польщі та Білорусі. З польсь­кої сторони до складу біосферного резервату експерти пропонували віднести Поліський народний парк, три крайові парки - Собіборський, Поліський та "Ленчинське Поозер'я", а також цілий ряд дрібних резер­ватів. Українську сторону представлено Шацьким національним при­родним парком, який у 2002 році ЮНЕСКО визнав біосферним резер­ватом. З білоруської сторони планується включити створений в 2003 році біосферний резерват "Прибузьке Полісся". Створення цього біо­сферного резервату розпочалося в 2002 році в рамках виконання про­екту ГЕФ "Створення міждержавних природоохоронних територій у верхів'ї басейну Прип'яті", і в цьому ж році ЮНЕСКО затвердив україн­сько-польський біосферний резерват "Західне Полісся", долучивши

200

його до світової мережі біосферних резерватів. Очікується приєднання Республіки Білорусь до спільної польсько-української транскордонної природно-заповідної території. В такому разі ця транскордонна природ­но-заповідна територія займатиме площу близько 200 тисяч гектарів землі.

Сучасна та перспективна мережі. Зарезервовані в 1994 році природні території водночас увійшли до програми "Заповідники", якою було передбачено створення в прикордонних регіонах таких природних заповідників: Рівненський (50100 га) у Рівненській (вже створено), Ста-рогутський (7213 га) у Сумській (вже створено національний природний парк) областях, а також планувалося розширення Шацького національ­ного природного парку на 43000 га (вже розширено).

Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води передбачено створення біо-сферного заповідника "Старогутський" (8000 га), який і досі не створено.

У 2000 році Верховною Радою України був прийнятий Закон Укра­їни "Про Загальнодержавну програму формування національної еколо­гічної мережі на 2000-2015 роки", яким передбачалося спадкоємне продовження програми "Заповідники", а саме створення в прикордон­них областях таких природно-заповідних територій:

біосферні резервати: Розточанський польсько-український (25000 га, заплановано на 2012-2015 роки), розпочато створення з 2002 року в рамках виконання проекту ГЕФ, загальна площа природо­охоронних територій майбутнього Розточанського біосферного резер­вату з української сторони становитиме 38830 га; Поліський білорусь­ко-український (50000 га, заплановано на 2004-2006 роки, було передбачено його розширення на 14000 га у 2001-2003 роках); росій­сько-український "Донецький кряж" (20000 га, створення заплановано на 2012-2015 роки); російсько-український "Старогутські та Брянські ліси" (площа і час створення не визначені), з російської сторони межу­ватиме із державним заповідником "Брянський ліс", вже розробляється відповідна документація;

міждержавні природні заповідники: Рівненський білорусько-український (площа і час створення не визначені); Сновський російсь­ко-український (площа і час створення не визначені); Луганський ро­сійсько-український (площа і час створення не визначені);

національні природні парки: білорусько-український "Прип'ять-Стохід" (50000 га, заплановано на 2000-2002 роки, досі не створено, з білоруської сторони увійдуть заказники Радоставський і Званець); ро­сійсько-український "Меотида"(15000 га, створення заплановано на 2000-2002 роки, досі не створено); румунсько-український "Вижниць-кий" (передбачене його розширення на 3000 га у 2001-2003 роках не відбулося); Нижньодніпровський молдово-український (площа і час

201

створення не визначені), який від України буде представлений одно-іменним національним природним парком, а від Молдови - резерватом "Талмазькі плавні".

Даною Програмою також передбачено розширення меж Дунайсь­кого біосферного заповідника (на 20000 га у 2003-2005 роках), Полісь­кого природного заповідника (на 14000 га у 2001-2003 роках, досі не розширено), а також Ужансьшго національного природного парку (на 10000 га у 2003-2005 роках, не розширено).

Як ми вже наголошували, на сучасному етапі формування внутріш­ньодержавної мережі природно-заповідного фонду в Україні, крім її прикордонних смуг, практично вже не залишилося непорушених ан­тропогенною діяльністю природних територій, які б відповідали крите­ріям створення природних заповідників на оптимальних для збережен­ня біорізноманіття площах. При цьому деякі популяції видів тварин для виживання потребують великих площ. Серед потенційних природних територій, які не включені до офіційних програмних державних доку­ментів, ще можливе створення природних заповідників у плавневих та дуже рідко в лісових екосистемах транскордонних екологічних коридо­рів Українського Полісся й Українських Карпат. Треба також відмітити, що в цілому така ситуація із плануванням транскордонних природно-заповідних територій свідчить про прогресивний шлях розвитку міжна­родної екомережі, однак створення її рухається ще досить повільно. Для створення завершеної транскордонної мережі природно-заповід­них територій України, а також з огляду на формування завершеної міждержавної екомережі, співробітництво між країнами необхідно роз­починати із вибору категорій природоохоронних територій. У прикор­донних регіонах із категорій заповідання вищого рангу найбільш перс­пективними для створення є біосферні резервати, міждержавні запо­відники, міжнаціональні парки, міждержавні регіональні ландшафтні парки.

У межах транснаціональних екологічних коридорів деякі вчені пропонують виділяти окремі природоохоронні зони міжнародного зна­чення. Так, наприклад, у межах Поліського широтного екологічного ко­ридору Т.Л. Андрієнко, В.А. Онищенко та О.В. Лукаш (1998) виділяють чотири транскордонні зони міжнародного значення, а саме: Прип'ят-ську, яка охоплює долину річок Прип'яті та пониззя Стоходу, Турія-Гориньську, яка охоплює частини межиріч річок Турія-Стохід, Стохід-Стир, Стир-Горинь та долин Стоходу і Стиру; Случ-Убортську, яка охоплює основну частину басейну річок Уборті та прилеглу- Случі; Брянсько-Старогутську, яка знаходиться на крайньому північному сході Українського Полісся.

У результаті аналізу публікацій, відомчих матеріалів та інших по­відомлень, на розгляд читачу пропонується варіант для створення за-

202

вершеної мережі транскордонних природно-заповідних територій Укра­їни та її входження в Пан "європейську екомережу. Для цього потрібно, щоб мережа складалася із таких трьох категорій природно-заповідних територій, а саме:

біосферні резервати: Керченсько-Таманський російсько-україн* ський в АР Крим; Чорнобильський радіобіологічний білорусько-український в Київській області; румунсько-український "Чивчини"у Чер­нівецькій та Івано-Франківській областях, створення готується у рамках виконання міжнародного проекту на базі Черемоського регіонального ландшафтного парку; румунсько-український "Мармароші" в Закарпат­ській області, створення готується у рамках виконання міжнародного проекту;

міжнаціональні природні парки: румунсько-український "Вижни-цький" у Чернівецькій області запропонований у рамках виконання про­грами прикордонного співробітництва ТАСІС за проектом "Транснаціо­нальна екомережа Карпат";

міждержавні регіональні ландшафтні парки: румунсько-сло-вацько-угорсько-український "Тисянська долина" у Закарпатській області (нижні частини басейнів рік Тиса, Латориця, Боржава), від української сто­рони Притисянський регіональний ландшафтний парк та з угорської сто­рони парк "Сатмар-Берег" разом створять природоохоронну територію; румунсько-молдовсько-український "Прутська заплава" в Чернівецькій області; молдовсько-український "Попелюшка" в Чернівецькій області; Гутинський румунсько-український в Закарпатській області; Вигор-латський словацько-український у Закарпатській області; Жовківський польсько-український у Львівській області (16540 га); білорусько-ук­раїнський "Кортеліси"у Волинській області; Любешівський білорусько-український у Волинській області; Вичівський білорусько-український у Рівненській області, польсько-українські "Верхньодністровські Бески­ди" і "Равське Розточчя"у Львівській області.

Важливе значення для завершеної моделі транскордонної мережі, крім заповідників, національних природних та регіональних ландшафт­них парків як базових, матимуть й великоплощадні заказники, деякі пам'ятки природи та заповідні урочища. У розрізі адміністративних об­ластей серед них можуть бути такі об'єкти:

Одеська область: Старомандзирський ботанічний заказник за­ гальнодержавного значення (1974 рік створення) на кордоні з Молдо­ вою площею 128 га; Павлівський ботанічний заказник загальнодержав­ ного значення (1998) поблизу кордону з Молдовою площею 403 га; ландшафтний заказник місцевого значення "Фрасино" (1980) поблизу кордону з Молдовою площею 421 га; ландшафтний заказник місцевого значення "Шептереди" (1978) поблизу кордону з Молдовою площею 1016 га; .,,■■...■

203

^ Вінницька область: ботанічний заказник загальнодержавного значення "Урочище "Білянський ліс" (1982) поблизу кордону з Молдо­вою площею 218 га; Бритавський ботанічний заказник загальнодер­жавного значення (1990) поблизу кордону з Молдовою площею 3259 га; Червоногреблянський ботанічний заказник місцевого значення (1990) поблизу кордону з Молдовою площею 1492 га;

Чернівецька область: ландшафтний заказник загальнодержав­ного значення "Чорний Діл" (1980) поблизу кордону з Румунією пло­щею 263 га; загальнозоологічний заказник місцевого значення "Зубро-виця"(1994) поблизу кордону з Румунією площею 11736 га;

Івано-Франківська область: Чивчино-Гринявський ландшафт­ний заказник місцевого значення (1997) поблизу кордону з Румунією площею 6646 га;

Львівська область: ландшафтний заказник місцевого значення "Федорівка"(1997) поблизу кордону з Польщею площею 1499 га;

Волинська область: загальнозоологічний заказник місцевого значення "Липине" (1992) поблизу кордону з Білоруссю площею 3294 га; Оріхівський гідрологічний заказник місцевого значення (1996) поблизу кордону з Білоруссю площею 824 га;

Рівненська область: Вичівський ботанічний заказник загально­державного значення (1981) поблизу кордону з Білоруссю площею 2762 га; Плавський ботанічний заказник місцевого значення (1997) по­близу кордону з Білоруссю площею 600 га;

Чернігівська область: ботанічна пам'ятка природи загальнодер­жавного значення "Урочище Туліне" (1975) поблизу кордону з Білорус­сю площею 100 га; гідрологічний заказник місцевого значення "Снов" (1995) поблизу кордону з Білоруссю площею 7486 га; Мох гідрологіч­ний заказник місцевого значення (1979) поблизу кордону з Білоруссю площею 515 га; ландшафтний заказник місцевого значення "Кусіївська дача"(2000) поблизу кордону з Білоруссю площею 1002 га;

Сумська область: Шалигінський ландшафтний заказник загаль­нодержавного значення (1990) поблизу кордону з Росією площею 2911,7 га; Середньосеймський ландшафтний заказник загальнодержав­ного значення (1987) поблизу кордону з Росією площею 2001 га;

Харківська область: Вовчанський ботанічний заказник загально­державного значення (1994) поблизу кордону з Росією площею 185 га; Сіверськодонецький ландшафтний заказник місцевого значення (2001) поблизу кордону з Росією площею 2531 га;

Луганська область: Юницький ботанічний заказник загальнодер­жавного значення (1974) поблизу кордону з Росією площею 916 га; ландшафтний заказник місцевого значення "Шарів Кут" (1998) поблизу кордону з Росією площею 732 га; загальнозоологічний заказник місце­вого значення "Лісова перлина" (1998) поблизу кордону з Росією пло-

* 204

щею 3174 га; Гераськівський загальнозоОлогічний заказник місцевого значення (1998) поблизу кордону з Росією площею 5346 га; заповідне урочище "Кисельова балка" (1980) поблизу кордону з Росією площею 154 га;

Донецька область: орнітологічний заказник загальнодержавного значення "Баклаї Кривої коси" (2002) поблизу кордону з Росією площею 567 га; орнітологічний заказник місцевого значення "Кривокоський ли­ман" (1988) поблизу кордону з Росією площею 468 га.

Таким чином, можна стверджувати, що Україна розпочала активну участь у виконанні міжнародних конвенцій та угод світового, європей­ського та регіонального рівнів. Зокрема, на теренах нашої держави проходить визначення водно-болотних угідь міжнародного значення, природних територій Смарагдової мережі Європи, біосферних резер­ватів ЮНЕСКО тощо. Одним із актуальних шляхів формування Пан'єв-ропейської екомережі є виділення водно-болотних угідь і надання їм природоохоронного статусу. У міжкордонному просторі України є три водно-болотні угіддя на кордоні з Румунією: Кілійське гирло, озеро Ку-гурлуй і озеро Картал, а також три на кордоні з Молдовою: озера в по­низзі Прута, межиріччя Дністра-Турунчука, верхів'я Дністровського ли­ману. Ще три водно-болотних угіддя міжнародного значення в Україні можуть стати транскордонними з Росією, це - Затока коси Кривої і Ко­са Крива на Азовському морі, Шацькі озера на кордоні з Польщею і Білоруссю, Заплава ріки Прип'ять, Заплава ріки Стохід та болотний масив Переброди на кордоні з Білоруссю. Окрім того, транскордонні природно-заповідні території за сучасною ідеологією розбудови Пан'європейської екомережі повинні формуватися в межах транснаці­ональних екологічних коридорів. У Бухаресті в 2000 році міністрами довкілля України, Болгарії, Румунії та Молдови було задекларовано створення Нижньодунайського зеленого коридору. На черзі розробка українсько-польсько-білоруського Західнобузького, українсько-білорусь­кого Прип'ятського, українсько-російського Деснянського та інших еко-коридорів.

Мережа природоохоронних територій світової спадщини Основний пік створення природоохоронних територій у світі при­падає на 70-ті роки минулого століття, на кінець якого вже нараховува­лося близько 4500 природоохоронних територій І-ІІІ категорій МСОП (500 млн га), 5899 об'єктів ІУ-Л/ категорій МСОП (348 млн га), що ста­новило біля шести відсотків площі земної поверхні, причому під суво­рим режимом охорони лише чотири відсотки (Прімак, 2002). Цей вче­ний вважав, що даний показник ніколи не перевищить 10%, оскільки людське співтовариство все більше потребуватиме природних ресур­сів, і цінні на біорізноманіття землі в світі вже розподілені на інші цілі.

205

Однак насправді 12 % поверхні суші Землі займають природоохоронні території. Для розробки природних ресурсів залишається 10-20 %, які мають прогодувати людство. У різних країнах цей показник нерівно­значний. Найбільш девастована природа в Японії, Голландії, в значній мірі в Угорщині, однак парадокс, вони не бідні. У порівнянні з більшістю країн Європи з розрахунку на одного жителя площа природоохоронних земель складає 2220 квадратних метрів, тоді як на одного жителя України - тільки 570.

На сьогодні лише один відсоток акваторій у світі є охоронними, хоча за інтенсивністю та ступенем деградації лише рибних запасів таких охо­ронних акваторій має бути 20 %. В цей один відсоток входять 1300 мор­ських та прибережних природоохоронних об'єктів, які займають площу близько 80000 км². Половину цієї площі займають три найбільших аква­торії: морський парк Великого бар'єрного рифу в Австралії, Галапагось-кий морський парк в Еквадорі та морський резерват Північного моря в Голландії (Адагсіу, 1997; Созіапга еі аі., 1998).

Показник заповідності (відсоток до площі території країни) в різних країнах різний. У Центральній та Західній Європі він у середньому ста­новить 10 %, наприклад, у Німеччині та Австрії - 25 %, Великобританії -19%, Греції - 0,8%, Туреччині - 0,3%. В Росії заповідники і націо­нальні парки займають 2,5 % її території, а разом з іншими природни­ми територіями, що особливо охороняються, цей показник досягає до 10 %. Найбільша за площею природоохоронна територія знаходиться в Гренландії (92 млн га).

На сьогоднішній день на земній поверхні налічується близько 425 біосферних резерватів. Всі вони розташовані в 95 країнах світу, зай­маючи близько 260 млн га площі. Лише в США створено 47 об'єктів цієї категорії. З них окремо в Європі знаходиться 140 біосферних резер­ватів. Тут же нині налічується близько 240 національних парків різних типів. Мережа територій згаданих категорій показала, що може гнучко пристосовуватися до різних екологічних, соціально-економічних і полі­тичних умов. За останні десятиріччя активно розвивається мережа біо­генетичних резерватів, яка нараховує приблизно 350 природоохорон­них територій по всій Європі.

На сьогодні у світі налічується близько 1600 відомих ботанічних садів, в яких зростає близько чотирьох мільйонів рослин, які представ­ляють 80 тисяч видів або ЗО % світової флори. В одному із найбільших у світі Королівському ботанічному саду (Англія) культивується 25 тисяч видів рослин або 10 % світової флори, з яких 2700 видів (11 %) відно­сяться до рідкісних (Прімак, 2002).

Мережа територій світової природної спадщини формується на виконання відповідної міжнародної Конвенції про всесвітню спадщину (Париж, ООН, 1972 рік). Станом на 2003 рік мережа цих об'єктів вклю-

206

чала 730 територій, з яких 563 культурного, 144 природного. Та 23 міша­ного виключно універсального значення. Останні дві категорії терито­рій представлені в 68 країнах, з них 27 природоохоронних територій знаходяться в тропічних лісах, займаючи лише трохи більше одного відсотка їх площі. Даний тип мережі сприяє кращому управлінню при­родно-заповідними територіями, передусім національними парками. До переліку об'єктів світової природної спадщини увійшли, передусім, унікальної цінності і краси національні парки: "Серенгеті" у Танзанії; "Ігуачі" в Бразилії, "Ману" в Перу, "Великий Смокі" в США, "Комодо" в Індонезії; лісові резервати "Синхарайа" (Шрі-Ланка), Квінсленський дощовий ліс (Австралія) й інші відомі об'єкти природи світу.

Ратифікувавши Конвенцію про всесвітню спадщину, Україна вже як держава-учасниця зобов'язана постійно забезпечувати виконання її вимог. З цією метою в 2002 році вона заявила в Секретаріат ЮНЕСКО для визнання і надання статусу об'єктів світової природної спадщини 15 її найбільш цінних природоохоронних об'єктів, які в основному пов'язані із мережею територій природно-заповідного фонду (рис. 6.6).

Рис. 6.6. Мережа запроектованих об'єктів світової природної спадщини в Україні

1. "Шацькі озера" - територія знаходиться в межах крайової зони дії колишнього Дніпровського льодовика з флювіогляціальними морен­ними відкладами. її характерною особливістю є поширення озерних

207

котловин, в яких представлено близько ЗО озер підземного і ґрунтового живлення. Походження найбільших із них (Світязь, Пулемецьке, Пісоч­не) пов'язують із процесами карстоутворення. Цей об'єкт входить до переліку водно-болотних угідь України міжнародного значення і знахо­диться переважно в межах Шацького національного природного парку.

2. "Поліські болота і Словечансько-Овруцький кряж" - пред­ ставляє поєднання надзвичайно відмінних за походженням і структу­ рою геоморфологічних утворень, а саме різних типів боліт з горбистим пасмом, що складене лесами, кварцитами, пісковиками й унікальною сировиною - пірофілітовими сланцями. Болота розміщені на четвер­ тинних відкладах кайнозою, представлених водно-льодовиковими та алювіальними пісковиками дніпровського зледеніння. До даного об'єкта входять такі природно-заповідні території: Поліський природ­ ний заповідник, гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Дідове озеро", ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного зна­ чення "Урочище Корнієв", а також цілий ряд пам'яток археології. На Словечансько-Овруцькому кряжі вченими виявлено і вже частково до­ сліджено великий давньоруський комплекс городищ, відомі у світі сто­ янки племен віком 25-15 тисяч років до нової ери, а також пам'ятки природокористування XI—XIV століття, які мають світове значення.

3. "Українські Карпати" - в межах Карпатського біосферного за­ повідника, де охороняються букові (найбільші за площею в Європі) та смереково-ялицеві праліси, субальпійські озера льодовикового похо­ дження і найвища в Україні гора Говерла (2061 м н.р.м.), унікальна До­ лина нарцисів, неповторні гірські водоспади, скелі, потоки, ріки, гори вулканічного походження, корисні копалини тощо. На цій території пе­ реважають товщі крейдяного та палеогенового флішу - пісковики, але­ вроліти й аргіліти. Особливе значення має ця територія для збережен­ ня національної української етнічної культури горян - бойків, лемків та гуцулів. За визначні здобутки в збереженні природної, культурної та історичної спадщини Карпатський біосферний заповідник першим в Україні був нагороджений найвищою відзнакою Ради Європи - Євро­ пейським дипломом для природоохоронних установ. У заповіднику розміщений єдиний в Україні музей екології гір та історії природокорис­ тування Карпат. Поблизу міста Рахова знаходиться своєрідний симво­ лічний знак "Центр Європи", визначеного австро-угорськими вченими в 1887 році, пам'ятки архітектури XVII (смт Ясіня) і XVIII століття (с. Діло­ ве). Таким чином, запропонований об'єкт цілком відповідає вимогам Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат (2003 рік).

4. "Українське Розточчя" - кряжове підняття рельєфу, на якому в Україні знаходиться Головний європейський вододіл, і з якого розті­ каються води Західного Бугу в Балтійське море та Дністра в Чорне мо­ ре. Тут сформувалися єдині в Україні осередки буково-дубово-соснових

208

лісів за участю смереки, ялиці, явора, липи дрібнолистої, граба, кленів, в'язів, а також реліктові болота. До даного об'єкта входять природний заповідник "Розточчя" та Яворівський національний природний парк. Українське Розточчя характерне історичним минулим - стоянками дав­ньої людини епохи палеоліту (IX тисячоліття до нової ери) та мезоліту (\/ІІІ-\/І тисячоліття до нової ери), римської доби (І тисячоліття до нової ери) та черняхівської культури (IV—II століття до нової ери). Найдавні­шими храмами були дерев'яні церкви, що датовані серединою XV! століття, деякі з них досі збереглися по селах. У 1613 році був зведе­ний Троїцький костел, у 1831 році - церква Вознесіння Господнього. Особливою перлиною Розточанської культури XVII століття є Крехівсь-кий монастир отців Василіан, у структуру якого входить церква Преоб­раження Господнього (1650 рік), вежа-дзвіниця середини XVII століття, оборонні мури з вежами тощо. Яворівський військовий полігон, що роз­ташований у цьому регіоні, є одним із найбільших в Європі. На ньому з 1995 року щороку проводяться міжнародні військові навчання "Щит миру" за програмою "Партнерство заради миру".

5. "Кременецькі гори" - гряда близько з десяти невеликих гір ерозійного походження (до 406 м н.р.м.) у північній частині Подільської височини, де знайшов собі притулок цілий ряд ендемічних та релікто­ вих видів рослин. Тут знаходиться філіал "Кременецькі гори" природ­ ного заповідника "Медобори", а також історико-культурний заповідний комплекс "Почаївська лавра" й інші пам'ятки історії та архітектури. На вершині гори Бона засвідчують давнє минуле руїни фортеці XIII століт­ тя, а на горі Божа - культового значення джерело цілющої води.

6. "Подільські Товтри" - товтровий кряж - мезозойський рифо­ вий бар'єр, який складений скелястими, розчленованими, дугоподіб­ ними, вапняковими пасмами із підземними печерами, шахтами та гро­ тами як залишками міоценового моря. Сарматські вапняки, як органогенні залишки Сарматського моря, виникли близько 15 млн років тому. Подібні аналоги товтр фрагментарно є лише у Великобританії та США. Українські товтри не піддавалися зледенінню, тому мають архаїч­ ний і водночас мальовничий вигляд. До даного об'єкта входять такі природно-заповідні території: природний заповідник "Медобори", націо­ нальний природний парк "Подільські Товтри", заказники загальнодер­ жавного значення: ландшафтні - "Іванковецький", "Івахновецький", "Кармалюкова гора", "Княжпільський", "Кошарнинський", "Велика і Мала Бугаїха", "Сокіл", "Совий яр", "Циківський", лісові - "Сатанівський", "Яб- лунівський", ботанічні - "Довжоцький", "Зарудка зелена", "Карабчіївсь- кий", "Нижні Патриці", "Панівецька дача", "Товтра Вербицька", пам'ятки природи загальнодержавного значення: ботанічна - "Товтра Самови- та", геологічні - "Китайгородське відслонення", "Смотрицький каньйон" (утворився в селурі, близько 250 млн років тому), "Печера Атлантида",

209

"Печера Перлина" та інші, особливо тут цілющі мінеральні джерела. Цей регіон славиться й історико-культурною спадщиною, серед якої найвизначнішими є Бакотський печерний монастир, історичні парки-пам'ятки - Михайлівецький та Голозубинецький, залишки синагоги (XVI ст.), а в місті Кам'янець-Подільському - Національний історико-культурний заповідник "Старе місто", до якого входять Михайлівська церква (VI ст.), фортеця (ХІ-ХІІ ст.), Домініканський та Францискансь­кий монастирі (XIV ст.), Кафедральний костьол (XV-XVI ст.), Вірменські бастіон, собор, дзвіниця та торговельний будинок (XV-XVII ст.), Петро-павлівська церква (1569 рік), Турецький мінарет (1639 рік), монастир домініканок (1720-1722 роки), Духовна семінарія (1756 рік) та інші.

7. "Канівські гори" - унікальне для рівнини складчасте геологіч­ не утворення з розчленованими ярами та зсувами, яке називається Канівськими дислокаціями, представленими молодими (антропогенни­ ми) та древніми (третинними, крейдовими, юрськими) осадовими по­ кладами. До цієї території входять Канівський природний заповідник з музеєм природи, регіональний ландшафтний парк "Трахтемирів", дер­ жавний історико-культурний заповідник "Трахтемирів" з 63 пам'ятками археології часів палеоліту. Тут виявлено сліди поселень трипільської культури, в 1144 році був закладений Успенський собор, збереглися останки одного з перших міст східних слов'ян - Родень, яке за часів Київської Русі було значним політичним та військовим центром, а потім зруйноване монголо-татарськими ордами у 1239 році. Значним культур­ ним центром є Шевченківський національний заповідник, до складу якого включено пам'ятник на могилі Кобзаря та літературно-мемо­ ріальний музей Тараса Шевченка.

8. "Святі Гори" - пасмо крейдяних гір осадового морського ха­ рактеру віком до 100 мільйонів років (крейдовий геологічний період), що тягнеться вздовж правого крутого берега Сіверського Донця в ме­ жах території національного природного парку "Святі Ґори". Деінде на пологих схилах зустрічаються червоно-бурі глини. На території націо­ нального природного парку розміщено близько 130 археологічних та більше 70 історичних пам'яток, серед яких найвизначнішою є Держав­ ний історико-культурний заповідник "Святогірська Свято-Успенська Лавра" (XVI—XIX ст.), до якого увійшли печерні храми Миколаївської церкви, Андріївська каплиця на крейдяній скелі, Успенський собор, По- кровська церква, Печерник та інші цінності, що становлять національне культурне надбання України. Всесвітньою популярністю користується шедевр українського бароко - печерний комплекс.

9. "Асканія-Нова" ~ в межах біосферного заповідника "Асканія- Нова", де забезпечується збереження єдиного в Європі великого ма­ сиву майже незайманого цілинного типчаково-ковилового степу в по­ єднанні зі штучними колекціями рідкісних деревних рослин і тварин.

210

Великим досягненням вчених стало створення в степових екосистемах дендрологічного парку за кращими зразками садово-паркового будів­ництва, де прижилося 948 видів і сортів дерев та кущів. За міжнарод­ними стандартами утримання диких тварин у напіввільних умовах, зоо­логічний парк біосферного заповідника "Асканія-Нова" входить до першої десятки світових зразків.

10. "Острів Хортиця" - острів на Дніпрі в межах міста Запоріж­ жя. Сюди включено Національний заповідник "Хортиця", геологічний заказник загальнодержавного значення "Дніпровські пороги". Тут ма­ ють місце пам'ятки історії та археології різного часу: епохи пізньої брон­ зи, Черняхівської культури ІІ-Л/І ст., Київської Русі ІХ-ХІІІ ст., Запорізь­ кого козацтва ХУ-ХУІІ! ст.

11. "Великий каньйон Криму" - це трикілометрова і найбільша в Криму ущелина в глибині (до 320 м) північного схилу масиву Ай- Петрінської яйли. На вапняковому днищі каньйону можна налічити близько 150 природних котлів і ванн. У межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Великий каньйон Криму" охороняються унікальні пороги, водоспади, гігантські водяні котли, тектонічні тріщини з сосновими та широколистяними лісами.

12. "Червона печера" - в межах пам'ятки природи загальнодер­ жавного значення "Червоні печери Кизил-Коба" охороняються унікальні геологічні утвори печери (4 поверхи, в основному сифонного характе­ ру, обвальні зали, галереї, проточні озера, річка).

13. "Керченські грязьові вулкани" - знаходиться на Керченсь­ кому півострові, включає близько 50 вулканів (у рельєфі - це конічні горби), більшість з яких згаслі, а деякі зайняті озерами, два з них раз у десятиріччя ще вивергають значні маси густої брекчії.

14. "Чатирдаг" - гірський масив (близько 1000 м н.р.м.) у центральній частині Головного пасма Кримських гір у межах одно­ йменного заповідного урочища та геологічного заказника загальнодер­ жавного значення "Гірський карст Криму", де представлено тектонічні розломи з річковими долинами, 150 карстових печер, шахти, колодязі, близько 800 карстових лійок, улоговини, карові поля тощо. Вершини масиву зайняті яйлами - унікальними гірськими лучними степами. Найвідомішою є Мармурова печера - одна із найкрасивіших у світі.

15. "Карадаг" - гірський масив у східній частині Головного пасма Кримських гір, до складу якого входить Карадазький природний заповід­ ник. Цей масив - єдиний в Європі вулканічного походження піднятий з часів юрського та більш пізніх геологічних періодів, тобто 150-160 млн років тому. Для нього характерні екзотичні останці, башти, стовпи, піки. Карадаг, що означає Чорна гора, ще відомий у світі своїми мінералами - гірським кришталем, світло-фіолетовим аметистом, халцедоном, сер­ доліком, багатокольоровими агатами, яшмою, трасом, опалом, лимон-

211

ним цитрином та іншими, близько 100 мінералами. Тут знаходиться Карадазький дельфінарій, що слугує експериментальною базою науко­вих досліджень морських ссавців.

Крім об'єктів природоохоронного значення, охарактеризованих вище, у 2005 році Президент України В.А. Ющенко клопотав особисто перед ЮНЕСКО щодо необхідності занесення до міжнародного перелі­ку об'єктів культурної і природної спадщини "Кам'яні Могили" як перли­ну світової археології, етнографії, унікальні геологічні утворення серед первісного степу в Запорізькій та Донецькій областях.

Контрольні запитання і завдання

1. Які є типи мереж територій та об'єктів природно-заповідного фонду України?

2. Назвати основні статистичні показники сучасної загальнодержавної мережі природно-заповідних територій України.

3. Які особливості формування перспективної мережі природно- заповідних територій?

4. Які території та об'єкти природно-заповідного фонду передбачалося створити і розширити Програмою перспективного розвитку заповідної справи в Україні?

5. Які території та об'єкти природно-заповідного фонду передбачалося створити Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра і поліпшення якості питної води?

6. Які території та об'єкти природно-заповідного фонду передбачалося створити Загальнодержавною програмою формування національної екологіч­ ної мережі України на 2000-2015 роки?

У. Які території та об'єкти природно-заповідного фонду передбачалося створити Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів?

8. Описати специфіку мережі транскордонних природно-заповідних тери­ торій.

9. Окреслити основні віхи історії формування мережі транскордонних природно-заповідних територій в Україні.

10. Дати загальну характеристику існуючих в Україні транскордонних біо- сферних резерватів.

11. Окреслити перспективну мережу транскордонних природно-заповідних територій різних категорій.

12. Навести перелік і відмітити наукову цінність найбільш відомих україн­ ських об'єктів, які можуть розцінюватися як світова природна спадщина.

13. Назвати основні статистичні показники сучасної загальнодержавної мережі штучно створених об'єктів природно-заповідного фонду України.

14. Назвати основні кількісні показники сучасного стану регіональних ме­ реж територій та об'єктів природно-заповідного фонду України.

212