- •Сю. Попович
- •Навчальний посібник
- •Присвячується
- •Вступ Шановні читанії
- •2.1. Етапи розвитку
- •Хронологія оголошення про створення заповідників та національних природних парків у першому десятиріччі незалежності України
- •2.2. Міжгалузеві зв'язки
- •Контрольні запитання і завдання
- •2.3. Роль вчених
- •Контрольні запитання і завдання
- •3.2. Книги людської тривоги
- •Контрольні запитання і завдання
- •4.2.2. Зміст і структура Зміст геосозології
- •Структура геосозології
- •4.2.3. Напрями розвитку теорії
- •Умови заповідання пзт
- •Контрольні запитання і завдання
- •Розділ 5
- •5.1. Поняття про категорії природоохоронних територій
- •Контрольні запитання і завдання
- •VII клас — ландшафтно-естетичні траси
- •Контрольні запитання і завдання
- •XI. Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва
- •Контрольні запитання і завдання
- •Розділ 6
- •Ознаки еколого-соціальної кризи
- •6.3.3. Проектування природно-заповідних територій на стадії їх створення
- •6.3.4. Оголошення про створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду
- •Контрольні запитання і завдання
- •6.4. Формування мережі природоохоронних територій
- •6.4.1. Системні основи формування мережі природно-заповідних територій
- •XIV. Київська височинна
- •XV. Придністоовсько-Східно-
- •XIX. Південно-Придніпровська
- •XXIV. Сумська схилово-височинна
- •XXV. Харківська схилово-височинна
- •Причорноморсько-
- •6.4.2. Мережа територій та об'єктів ; природно-заповідного фонду України Структура мережі
- •Перспективна мережа
- •6.4.3. Екологічна мережа Сутність і структура
- •Розділ 7
- •7.2.3. Функціональне зонування
- •Контрольні запитання і завдання
- •Нормативне регулювання
- •7.4. Менеджмент екосистем
- •2. Інвентаризація біотичного та ландшафтного різнома ніття природно-заповідних територій:
- •7.6. Літопис природи
- •Контрольні запитання і завдання
- •Контрольні запитання і завдання
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.3.2. Екологічні правопорушення
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.5.1. Рекреаційна сфера
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.5.2. Екологічні освіта, просвіта й інформування громадськості
- •Ідеологічна сфера розвитку
- •Методична сфера розвитку
- •Контрольні запитання і завдання
- •Державний екологічний контроль
- •Громадський екологічний контроль
- •Контрольні запитання і завдання
- •8.6.2. Служби державної охорони
- •8.7. Наукова діяльність
- •Структура і порядок управління
- •Контрольні запитання і завдання
- •Словник студента
- •§ 2. Загальна характеристика етапів розвитку природно-заповідної оправи в Україні.
- •Теми для самостійного вивчення
- •Рекомендована тема
- •Додатки
- •Перелік
- •II. Президент України
- •IV. Державна реєстрація Міністерством юстиції України наказів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
- •Бюсферні заповідники
- •Природні заповідники
- •Національні природні парки
- •Заключеннй
4.2.2. Зміст і структура Зміст геосозології
За останнє півстоліття екологія стала теоретичною основою розвитку науки про охорону природи. Вона належить до тих природничих наук, які повинні відігравати особливу роль у створенні наукових основ не лише охорони природи, але й раціонального природокористування. М.Ф. Реймерс найбільш повно обґрунтував значення екології як фундаментальної основи для знань з охорони природного середовища. Такий фундамент створюють дослідження екологічних систем, використання екологічних законів та методів. Екологічні системи дають можливість здійснити науковий аналіз всіх рівнів живого та відповідних явищ, пов'язаних із охороною природи. Екологічні закони мають особливе значення для вирішення проблем охорони природи (закони регуляції, компенсації, оптимізації, рівноваги тощо). Наприклад, знаючи дію механізму рівноваги, можна попередити негативні впливи на екосистему або підвищити її стійкість. Однак сьогоднішні можливості екології у вивченні проблем охорони природи ще недостатні. Нині екологи ще не можуть відповісти на питання, як повернути до первісного вигляду і стану всі функціональні зв'язки екосистеми, екологічна рівновага яких порушена техногенними впливами. Головна умова, про яку завжди треба пам'ятати, - це забезпечення єдності між компонентами екосистеми. Зберегти певний біологічний вид чи популяцію, якесь рослинне чи тваринне угруповання можна лише при одночасній охороні всієї
11
екосистеми, в якій функціонує даний вид. Порушувати рівновагу між біотичним і абіотичним середовищем неприпустимо.
Разом з історією охорони природи еволюціонували і відповідні наукові дослідження системи взаємовідношень "природа - людське суспільство". Вже зараз можна стверджувати, що уявлення про охорону біосфери як системи практичних заходів трансформувалося в погра-ничну інтегральну наукову дисципліну - геосозологію, що займає певне місце в системі природознавчих та суспільних наук. Вона, як наукова дисципліна, має свою мету, методи, об'єкт та предмет досліджень.
При здійсненні природоохоронних досліджень геосозологія користується переважно методами споріднених з нею наук природничого циклу- екології, біогеоценології, біогеографії, ландшафтознавства та інших. Водночас виробляється і власний методологічний механізм порівняльного вивчення інтегрального антропогенного впливу на екосистеми. У практиці геосозологічних досліджень вже застосовуються методи моделювання антропогенного впливу на екосистеми і математизації антропогенних процесів, методи вивчення і прогнозування глобальних антропогенних змін середовища, методи стеження за станом навколишнього природного середовища. Без сумніву, з подальшим розвитком геосозології будуть удосконалюватись існуючі і розроблятись нові власні методи природоохоронних досліджень. Найближчим часом вченим потрібно опрацювати комплексні методи дослідження взаємодії суспільства і природи.
Об'єктами геосозології є біологічні й екологічні системи різного рівня від генетичного до біосферного, які охороняються чи потребують охорони, а її предметом - вивчення законів збереження органічного й неорганічного світу для виживання людської цивілізації. С.М. Стойко дає таке визначення: геосозологія - це система наукових дисциплін, що аналізують і досліджують взаємодію суспільства і природи, вивчають причини і наслідки антропогенного й стихійного впливу на екосистеми біосфери та розробляють конструктивні заходи їх збереження і способи регулювання з метою забезпечення сприятливих екологічних умов для біогенезу і нормального функціонування біосфери.