2. Функції, склад і кількість крові

Кров - рідка тканина внутрішнього середовища, що забезпечує життєдіяльність організму. Функції крові:

а) дихальна — полягає в зв‘язуванні та перенесенні кисню від легень до тканин і вуглекислого газу в зворотному напрямку;

б) транспортна — полягає в перенесенні по судинах газів, біологічно активних речовин (гормонів, вітамінів, ферментів тощо);

в) трофічна (від грец. trophe - їжа, харчування) - полягає в забезпеченні клітин організму поживними речовинами: глюкозою, водою, жирами, мінеральними речовинами, амінокислотами тощо);

г) видільна — пов’язана з перенесенням кінцевих продуктів дисиміляції у нирки (кров бере участь в утворенні сечі) або в інші органи (шкіра, легені);

д) регуляторна — пов’язана з транспортом гормонів та інших біологічно активних речовин;

е) терморегуляторна здійснюється за рахунок фізіологічних механізмів перерозподілу крові в судинному руслі - переходу її в капіляри шкіри, що супроводжується збільшенням тепловіддачі, або в судини внутрішніх енергоємних органів, що сприяє зменшенню втрати теплоти;

є) гомеостатична полягає в підтриманні динамічної стабільності внутрішнього середовища організму;

ж) захисна забезпечується лейкоцитами, які здатні до фагоцитозу⁵, антитілами, що знешкоджують мікроорганізми та їх токсини. До захисних функцій крові належить також її здатність до зсідання.

Разом з нервовою системою кров встановлює зв’язок між окремими органами, завдяки чому організм функціонує як єдине ціле.

Об’єм крові дорослої людини становить приблизно 7% ваги тіла, у ново­народжених — 10 – 19% ваги тіла, у немовлят — 9 – 12%, у дітей шкільного віку — 7%.

Кров складається з рідкої частини - плазми — 55 – 60% і формених елементів — еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів - 40 – 45%.

У кровоносних судинах циркулює не вся кров. Частина міститься в кров’яних депо: печінці — 20%, селезінці — 16%, шкірі — 10%. Депо крові бере участь у підтриманні постійної кількості циркулюючої крові. Всі клітини крові живуть певний час, після чого руйнуються. У кровотворних органах (кістковому мозкові, лімфатичних вузлах, селезінці) відбувається безперервне утворення нових клітин крові.

3. Плазма крові

Плазма крові складається з води (90 – 91%) та сухих речовин: 7 – 8% білків, 0,9 – 1% мінеральних речовин, 0,12% — глюкози, 0,7 – 0,8% — жирів. Крім білків, у плазмі є азотисті сполуки небілкового характеру (сечовина, сечова кислота, амінокислоти, креатинін, аміак), гормони, ферменти, вітаміни, антитіла, розчинні гази.

Білки поділяються на групи: альбуміни — 4,5% (підтримують водно-сольову рівновагу в організмі); глобуліни — 2–3,5% (беруть участь в утворенні захисних імунних тіл, зв’язують і знешкоджують отруйні речовини, що проникають в організм — це в основному гамма-глобуліни), фібриноген — 0,4%, який має важливе значення при зсіданні крові, інтерферони, які знешкоджують мікроорганізми та отруйні речовини, забезпечують гуморальний імунітет. Глюкоза плазми є основним джерелом енергії для клітин. До мінеральних речовин відносяться катіони натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, а також аніони хлору, йоду, сульфату, карбонату, фосфату.

Сумарна концентрація солей, білків, глюкози, сечовини та інших речовин, розчинених у плазмі, створює осмотичний тиск, який приблизно дорівнює — 6 атм. Сольовий розчин, який відповідає концентрації мінеральних солей у плазмі крові, називається ізотонічним (від грец. isos - рівний, однаковий, від лат. tonus - напруження). Для людини ізотонічним є 0,9% розчин хлористого натрію. Сольовий розчин, осмотичний тиск якого вищий за осмотичний тиск крові, називається гіпертонічним (від грец. hyper - над, підвищення, від лат. tonus - напруження), а нижчий — гіпотонічним (від грец. hypо - під, пониження, від лат. tonus - напруження). У гіпотонічному розчині еритроцити крові руйнуються. Це явище називається гемолізом (від грец. haima - кров, lysis - розчинення)). У людини гемоліз настає при осмотичному тиску 0,44 – 0,48% і може спричинитися дією отрути деяких змій (гюрза, ефа), грибів (бліда поганка). У гіпертонічних розчинах еритроцити віддають воду, зморщуються і втрачають свої властивості.

Розчини, які за своїм якісним складом і концентрацією солей відповідають складу плазми, називаються фізіологічними розчинами. Вони ізотонічні. Такі рідини використовують як замінники крові при кровотечах.

Осмотичний тиск крові підтримується на постійному рівні діяльністю нирок, потових залоз, через які з організму видаляються вода, солі та інші продукти обміну.

Плазма крові має не тільки сталий осмотичний тиск і визначений якісний склад солей, у ній підтримується сталість реакції. Реакція середовища визначається концентрацією водневих іонів. Для характеристики реакції середовища користуються водневим покажчиком — рН. Кров людини при температурі 37^◦С має рН – 7,36 . Активна реакція крові слаболужна.