Групи крові

Група крові	Аглютиногени в еритроцитах	Аглютиніни у плазмі
І (О)	немає
ІІ (A)	A
ІІІ (B)	B
ІV (AB)	AB	немає

На початку ХХ ст. австрійський учений Карл Ландштейнер і чеський медик Ян Янський встановили групи крові (1902 р.). К.Ландштейнер сформулював два основних правила переливання крові: 1 — антитіла ніколи не виробляються проти своїх власних антигенів; 2 — в сироватці крові людини або тварин в нормі можуть бути антитіла тільки до антигенів, яких немає в цієї особини. Тому людям, які мають І групу крові, можна переливати лише І групу. Кров І групи можна переливати усім (універсальні донори). Особинам, які мають ІV групу крові, можна переливати кров усіх чотирьох груп (універсальні реципієнти). Особинам, які мають ІІ і ІІІ групи крові можна переливати тільки їх групи, або кров І групи. Перше переливання крові від людини людині було зроблено в 1819 році лондонським професором Бленделем, а в Росії - петербурзьким лікарем Г.С.Вольфом (1832 р.).

Крім груп, під час переливання крові слід враховувати і так званий резус-фактор (термін походить від назви мавп макак-резус, в яких уперше було виявлено цей чинник). Резус-фактор, який умовно позначають літерами Rh, присутній у 85% людей. Таких людей та їхню кров називають резус-позитивними, інших людей, у крові яких він відсутній , - резус-негативними. Резус-фактор є спадковим і незмінним протягом життя. Якщо кров, яка містить цю речовину, перелити людині, яка її не має, то у неї утворяться специфічні антитіла. Повторне введення такій людині крові, яка містить резус-фактор, може викликати аглютинацію еритроцитів і тяжкі ускладнення в організмі.

Резус-несумісність матері і плода (коли у плода кров резус- позитивна, а у матері резус-негативна) може призвести до утворення у матері антирезус-аглютинінів, відхилення від нормального протікання вагітності і до смерті плода і викидання (якщо концентрація антирезус-аглютинінів висока) або до народження плода живим, але з гемолітичною жовтяницею.

У практиці охорони здоров‘я з метою підбору сумісної крові для переливання визначають групову та резус-належність, а також проводять пробу на індивідуальну та біологічну сумісність. Кров переливають прямим (від донора до реципієнта) і непрямими способами. Для непрямого переливання використовують консервовану кров або її замінники. У деяких випадках переливають не цільну кров, а окремі складові її частини: плазму або еритроцити (для лікування недокрів’я), тромбоцити (при тяжких кровотечах). Широко використовують замінники крові — фізіологічний розчин, виготовлений на основі 0,9% розчину хлористого натрію. До складу замінника часто вводять білки, щоб поповнювати їх втрату під час кровотечі.

Питання для самоперевірки

1. Що таке внутрішнє середовище організму? За рахунок чого підтримується гомеостаз внутрішнього середовища організму?

2. У чому полягає біологічне значення міжклітинної речовини?

3. Що таке лімфа? Поясніть механізм утворення лімфи. Визначте функції лімфи.

4. Охарактеризуйте функції і склад крові.

5. У яких органах утворюються формені елементи крові?

6. Визначте взаємозв‘язок будови і функцій еритроцита (лейкоцита).

7. Що таке імунітет? Обґрунтуйте внесок І.І. Мечникова у створення вчення про імунітет.

8. Які види імунітету ви знаєте? Які структури організму беруть участь в імунній відповіді?

9. Обміркуйте, чи можна сказати, що якийсь вид імунітету корисніший за інший?

10. У чому полягає механізм зсідання крові?