16. Архітектура України 14- перш.Пол. 16 ст.

Архітектура і будівництво XIV—XVI ст. підпорядковувалися завданням обраної політики. В цей період активно розвиваються міста, що стимулювало інженерно-архітектурну думку. Другою причиною, що прискорила містобудування, було введення Магдебурзького права, яке зміцнювало самоврядування і відкривало простір для цехової організації ремісництва.

У церковній архітектурі ще зберігав вплив візантійсько-руський тип трьохапендної церквіі поряд 'і унікальним зразком церкви-ротонди. У XVI ст. набули поширення готичні або ренесансові типи будівництва церков.

Оборонні зразки мали класичне завершення в замковій архітектурі з силуетами високих башт і мурів з бійницями (Луцьк, Кам'янець, Збараж). Давні замки органічно вписувалися в довколишній пейзаж і розташовувалися на вершинах гір, берегах річок та озер. У замках з княжим двором і службами, пристосованих до оборони, концентрувалося тогочасне життя. Відповідно з ними були пов'язані муровані укріплення міста й передмістя. Із середини XVI ст. форми оборонної архітектури поступаються місцем ренесансного палацового будівництва (Бережани, Межибіж).

Архітектура монастирів, також обумовлена оборонними функціями, включала укріплення з вежами і храмовими спорудами (Унт, Дермань, Межиріччя). Західна архітектура виявила себе у храмових спорудах Львова, Рогатина, Дрогобича. Багато церков мали компактні силуети і були пристосовані до оборони (Успенська церква в Зимно, Богоявленська в Острозі, Покровська в Слпгіацях),

Високу інженерну та будівничу культуру принесли із собою пряшлі народи (вірмени, німці, євреї), що оселялися в містах і стимулювали розвиток ремісничо-міщанського середовища.

Із становленням міського самоврядування в містах споруджують ратуші, арсенали, ринки; вдосконалюється планування вулиць, міський пейзаж.

Яскрава сторінка національної архітектури — дерев'яне зодчество, що виробило неповторно-самобутні типи церков, органічно вписувані у навколишню місцевість.

Традиції дерев'яного будівництва пов'язані з декоративним різьбленням. Ці роботи, як правило, ііиконупали ремісшіки-мІщаїш, Серед елементів дерев'яної різьби виділяється іконостас, що відкрив необмежені можливості для декоративного жанру. Наступне, XVII ст., подає вже класичні форми іконостаса, якими захоплювався Павло Алепеький (іконостаси Софіївського собору в Києві, у Гус ганському монастирі).

17. Люблінська та Брестська унії, їх історичне значення. Умови розвитку української культури 2-ї половини 16 - перш.Пол 17 ст.

У Ї458 р. великі князі литовські відновили у Кисві православну митрополію, яка-розірвала _:

церковні зв'язки з Москвою, повернувшись під верховенство Константинополь-ського патріарха. Однак спископи і митрополити призначались світською владою. Цс негативно позначилось на авторитеті вищих духовних осіб, діяльності усісї православної церкви. Ще згубнішою була корупція серед вищого духовенства, породжувана покровнтельством світської влади. За таких умов культурний вплив православ'я, безумовно, був обмеженим. Фатальними для українців були наслідки Люблінської унії 1569 р., згідно з якою більша частина українських земель (Галичина, Холмщнна, Волинь, Поділля, Брацлавщії-на, Київщина) перейшла до Польщі, а друга — значно менша, — до Москви. В цей час українська культура і православна церква зазнали тяжких утисків. Після проголошення Люблінської унії езуїти рушили на Україну, засновуючи свої колегії у Ярославі, Львові. Кам'янці. Луцьку, Вінниці. Києві та інших містах. Полемісти з табору єзуїтів у своїх проповідях і диспутах викривали «облудність» та «культурну відсталість» прапослав'я. На захист Української Православної Церкви виступили братства, які відіграли важливу роль у загальнокультурному процесі в Україні. Братства виникали в середовищі міщан та ремісників. Вони організовувались прн церквах з метою утримання порядку в храмах, забезпечення їх матеріальних потреб, опікувалися хворими парафіянами, допомагали бідним. Згодом братства стали виступати перед судами і королем на захист православ'я.

і

! оріаніюнувалІ І школи при церквах, боролися проти національного ґі релігійного обмеження українців,

їх діяльність особливо помітною була в XV—XVI ст.. КОЛИ розгорнулась вперта боротьба з наступом католицизму і з єзуїтами. Перші 5рат-ства виникли у Львові, при львівських церквах у ЗО—40-х роках XV ст. Найстаршим серед них було братство прн Успенській церкві, засноване у 1439 р. З метою зміцнення української православної церкви у 1596 р. була укладена Брестська церковна унія. Однак вона мала "непередбачені наслідки. З єдиної православної церкви утворилася так звана уніатська, або греко-като-лицька, церква (з'еднана з Римом) і православна церква (не з'єднана), яка у другій половині XVII ст. потрапила у залежність від московського патріарха. Вище православне духовенство, частина шляхти і міщан пішли за унією. Однак більшість рядового духовенства та частина шляхти на чолі з князем К. Острозьким, братства, селяни й козацтво залишилися на позиціях православ'я.

Українська феодальна верхівка, будучи чутливою до власного соціального статусу, стала масово зрікатися віри батьків і приймати католицизм, а разом з ним польську мову та культуру.

В умовах іноземного панування, прн відсутності державності, основним виразником національно? відрубності українців була православна церква. Безпосереднім наслідком Люблінської унії Польщі та Литви стала Берестейська церковна унія 1596 р. Вона загострила до краю національно-релігійне питання н Україні.

З кінця XVI і по 30-ті рр. XVII ст. по Наддніпрянській Україні прокотилися козацько-селянські повстання, спрямовані проти соціального та національно-релігійного гніту. Незважаючи на тяжкі умови життя, український народ все ж розвивав власну науку, освіту, різні гаіузі мистецтва і