20. Братства і їх роль в культурному житті України 16-поч 17 ст.

В історії нашої країни XV 1-ХVII ст. були періодом складних економічних перетворень і політичних подій, коли міцніла і розвивалась Російська держава, а на Україні точилася боротьба народних мас проти феодального, польсько-шляхетського поневолення і католицизму. Визвольні селянські війни під керівництвом Богдана Хмельницького закінчилися великою за своїм історичним значенням подією - Переяславською радою, яка в січні 1654 року прийняла рішення про возз'єднання України з Росісго. Рішення Переяславської ради знаменувало здійснення споконвічних прагнень та сподівань українського народу і було поворотним етапом в його історичному житті.

У підготовці цього історичного акту певну роль відіграли братства і створенні ними освітні заклади. Перше братство у Львові в 1449 році, а потім і в інших містах І селах України. Братстна об'єднували ремісників, селян, запорізьких козаків, купців і навіть українських магнатів. Братства створювалися для боротьби проти польської шляхти та уніатів, а також проти необмеженої влади церковних феодалів.

Український народ завжди прагнув до розвитку й піднесення освіти й культури. Поступово, починаючи з XV ст.. освіченість Заходу проникає в Україну і набирає сили в братських школах XVI— XVII ст.. а потім розквітає у стінах Києво-Могилянської академії. Кінець XVI й початок XVII ст.

позначилися пробудженням "сплячого генія" українського народу. Після Брестської унії 1596 р. ііктішпустися діяльність братств, що виникали при православних церквах. Вони не обмежувалися релігійними справами, а вважали своїм основним завданням поширення освіти серед українського населення та захист православ'я перед католицтвом й одночасно захист української нації. Прн братствах засновувалися школи, друкарні, які ставали основними осередками розвою національної культури. Особливо активну роботу проводили Віденське (1588), Берестейське (1591), Мінське (1592), Нільське (1594), Могилівське (1597). Луцьке (1597). Київське (1615) братства.

Все ж таки, особливо велика заслуга у сраві пожвавлення шкільної освіти належить братствам -громадським організаціям православних мішан, а потім і селян в Україні і Білорусі XVI - XVIII століття. Адже братства були могутнім демократичним рухом, спрямованим на боротьбу проти національного гноблення й тиску, на ті основи Християнства, які відповідали глибинним інтересам українського народу. Братські школи були найголовнішим засобом цієї боротьби.

Вивчення документів, які стосуються братських шкіл, свідчить про те, що всі зазначені елементи тісно пов'язані а історією. Культурою, боротьбою за незалежність та збереження національної самобутності українського народу. Розглянемо кожен з цих елементів.

Учні братських шкіл, як правило, вивчали рідну ("просту") мову, слов'янську, грецьку, латинську й польську, але не однаковою мірою. Особлива увага приділялась вивченню слов'янської мови, У ній братчики бачили засіб збереження народності !і зміцнення зв'язків з іншими слов'янськими народами, Викладання цієї мови в школах полягало у вивченні спочатку букв і складів, потім читання, граматики та церковного співу. Для кращого засвоєння мови учням заборонялось у школі розмовляти між собою розмовною мовою.