40. Український театр 2-ї пол.. 19 ст.

Попри урядові переслідування українства, у другій половині ХГХ ст. українське театральне мистецтво продовжувало розвиватися. Українські п'єси ставилися на сценах російських театрів, користуючись значною популярністю, а українські актори робили славу російському театру.

У 188] р. міністр внутрішніх справ Росії Лоріс-Меліков скасував заборону українських вистав, що сприяло зростанню кількості театральних, труп і відродженню українського театру. Проте цей дозвіл було обставлено всілякими обмеженнями. Так, зокрема, заборонялося ставити п'гси на Історичну і соціальну тематику, перекладні п'єси. Українські трупи були зобов'язані разом з українськими виставами ставити ще її російську з такою самою кількістю акторів. Ці заборони негативно позначалися на тематиці українських вистав, які обмежувалися висвітленням селянського ЖИТТЯ.

Наприкінці 70-х рр. завершилося становлення новітнього, професійного, власне українського театру. Він виник на базі аматорських колективів, що діяли в 60-70 рр.. У і 882 р. під керівництвом М.Кропивннцького в Єлисавстграді було створено першу українську професійну трупу, до складу якої ІШІЙШЛИ М.Садопський, М.Занькоисцька, О.Маркова, І.Бурлака та ін. Після гастролей до Києва у 1Ш р. до трупи Кропивннцького Приєдналась аматорська трупа М.Старпцького, який І очолив театр.

Проте зупинити розвиток українського театрального мистецтва вже було неможливо. У 80-90-ті рр. діяло близько ЗО невеличких труп, які ставили українські п'єси. У 1891 р. в Кисві було засновано перший постійно діючий театр.

На ниві драматургії плідно працювали Михайло Стариць кий (1840-1904), Марко Кроїш (ніццький (1840-1910), Іван ТобілевН'і {Карненко-Карий, 1845-1907). Кращі драматурги були також провідними режисерами і керівниками театральних труп.

41. Українська література кін 19 ігоч. 20 ст.

У кінці ХІХ й на початку XX ст. розгортається боротьба ідейних та художньо-естстичпнх течій. Поряд з реалізмом утверджується модернізм, який шукає нових засобів мистецького відображення світу.

іі літературу вони принесли психологізм, зосередженість на внутрішніх переживаннях і суб'єктивних враженнях героя при мінімумі дії та загальній характеристиці тла подій. Реальний персонаж часто перетворюється у символ. В поезії починають переважати психологічні мотиви й індивідуальні почуття, міняється иідиоаідно і поетика вірша. У прозі віддасться перевага новелі. Модернізм иороджус поні стилі - імпресіонізм, символізм, неоромантизм, футуризм.

Першим б українській літературі під гаслами модернізму виступив у 1901 р. поетМнкола Ііоршікії (1871-1940). На сторінках «Літературло-иаукового вісника» у відкритому листі програмного характеру він закликав навернутись до ідеї «чистої штуки», «справжньої запашної поезії». В 1907 р. оголосила свою мистецьку платформу група галицьких письменників «Молода муза»

Поряд із Франком на чільне місце я українській поезії виходить Леся Українка (187І-І9ІЗ). їй идшіося поєднати силу шевченківських ідей з новими темами і ви'іворнти цілком нову поезію загальнолюдських цінностей у виеокомаіістерній формі.

Непідробною щирістю, милозвучністю. романтизмом та символікою насичена поезїяОдексаидра Олеся (1878-1944). Талановитим поетом-лірнком був і Богдан Лснк»н(1872-1942),

Серед прозаїк: в-воваторів початку XX ст. вирізняється постать Михайла Коцюбинського

Виняткове місце в українській літературі займає Володимир Віішшчепко (1880-195!) - поет, новеліст, драматург, публіцист, художник, філософ і громадсько-політичний діяч. Він антор численних повістей, романів, драм («На терезах життя», «Заповіти батьків», «Соняцша машина», «Щаблі життя», "Великий Молох», «Брехня»