4. Неолітична революція та головні досягнння ранньої землеробської культури

Із точки зору економіки "неолітична революція" характеризується більше чи менше однозначним освоєнням землеробства, одомашненням тварин і появою дещо пізніше кераміки, шліфування камінних знарядь та інших поєднаних з ними кульіурних досягнень.

Том, де здобуло широкого розвитку виробляюче господарство, відбувалося освоєння нових, раніше не:іалюднсних просторів. При цьому і землеробство, і тваринництво відкривало широкі можливості господарського освоєння раніше нсвикористовуїшшх ландшафтних зон.

Найдавніші центри землеробства виникли саме у місцях природного зростання дикого ячменю, пшениці й рису. Очевидно, давні збиральники і мисливці частіше влаштовували свої житла там, де зростали ці рослини. Вони щорічно збирали врожай і навчилися ретельно турбуватися про відновлення посівів, зростання і дозрівання диких злаків. Усвідомлення взаємозв'язку між посівом і урожаєм нарешті привело до того, що людина сама була змушена висаджувати насіння в землю, Це й дало поштовх розвитку аграрної культури.

Так непомітно збиральник і мисливець перетворилися у землероба, який культував рослини і і(шрав урожай. Також непомітно людина приручила тварин і взяла на себе догляд за ними.

Значення названих процесів і. в першу чсргу₇ вирощуванім рослин не зводиться лише до отримання додаткових харчів. Землеробство прив'язувало людину до землі. Будучи протягом мільйона років кочівником і мандрівником, вона тепер улаштувалася на постійному місці, а це відкривало перед нею чимало можливостей.

В епоху неоліту - поряд і релігійними уявленнями - люди вже володіли достатньо широкими знаннями про світ. Вони чудово орієнтувались на місцевості, де жили, добре знали оточуючий тваринний і рослинний світ. Вони орієнтувались по небу, виділяючи в ньому зірки і сузір'я. Астрономічні знання дозволяли їм складати перші календарі, нести відлік часу. Мали вони також медичні знання І уміння: знали цілющі властивості рослин, вміли лікувати рани, виправляти вивихи і лікувати переломи. Вони використовували піктографічне письмо, могли рахувати.

5. Трнпільска культура, (енеоліт)

1 рипільська культура (іа назвою розкопаного поселення поблизу с. Трипілля на Київщині) проіснували два тисячоліття (IV—Ш тне. до н. є.) І була поширена від Верхньої Надднїпрян-шшш І ПіндеіиіоТ Волині до Середньої Наддніпрянщини І Надчорномор'я. Трипільські селища розташовувалися на високих рівних місцях поблизу рік, мали чітке планування. Житла були наземні, мазались глиною. Всередині були піч. лежанка і вівтар-жертовник. Основним заняттям трипільців було землеробство (вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові). Трипільські племена розводили худобу, сниней. овець, кіз, коней. Ремеслами трипільців були кушнірство, прядіння і ткацтво. Високого художнього та технічного рівня у трипільців досягло керамічігевігробииіггво. Лад

трипільського суспільства був близький до військової демократії (виникли військові загони). Трипільське суспільство було коші) елевацією племінних союзів, і в основі суспільного устрою лежали матріархальні, а згодом патріархальні відносини.

Таким чином, трипільська культура - багатогранна і самобутня. її характерними ознаками в економічній сфері були зернове землеробство, тваринництво; у сфері суспільних відносин - перехід від матріархат;' до патріархату, зародження міжплемінних об'єднань та елементів приватної власності: у сфері побуту - побудова великих глиняних будівель, утворення протоиіст з населенням майже 15-20 тис. жителів; у духовній сфері - домінування СИМВОЛІВ родючості, матеріалізааії їх у символи добробуту (жіночі статуетки, зображення сонця, місяця, води та ін.)

Але у всякої культури с початок і кінець. Були вони і в Трипілля. З приводу цього є кілька гіпотез: це і порушення екологічного балансу, що було пов'язано з екстенсивним веденням господарства, і певне похолодання, і внутрішні протиріччя, і наслідок експансії агресивних племен, які прийшли з північного заходу і сходу, та інші причини привели до зникнення трипільської культури.

Сучасні археологічні дослідження підтверджують, що окремі елементи трипільської культури (система господарства, топографія поселень, декоративний розпис будинків, мотиви орнаменту і кераміки та інше) стали невід'ємною частиною сучасної української культури.