38. Українська музика 2-ї пол., 19 ст.

Розвиток літератури я театру у другій половині XIX ст. надав потужного імпульсу процесові творення національної класичної музики. У 1862 р. С.Гулак-Артсмовськнн написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм». Українських композиторів надихали твори знаних українських письменників і поетів, зокрема Т.Шевченка. Шевченкова п'єса «Назар Стодоля» спонукала П.Ніщинського написати до неї музичну вставку- «Вечортщі», з якої народилася популярна пісня «Закувала та сива зозуля».

Друга половина XIX ст. в українській музиці стала часом уведення народної пісні в професійну музичну культуру. Відбулося не просто відтворення народної музики, а піднесення її до високопрофесійного рівня, перетворення пісні на сучасний у європейському розумінні музичний твір. Значний вплив на українську класичну музику мало хорове мистецтво - як галицьке, так і наддніпрянське.

Основоположником української класичної музики був МБЛисенко, який написав чудові опери «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда». оперету «Чорноморці», опери для дітей «Пан Коцький», «Коза-дереза» тощо, що базувалися на величезному етнографічному матеріалі. Також він поклав на музику майже 80 творів із «Кобзаря» Т.Шевченка. Створений Лиеенком варіант «Залоаіту» Шевченка ми співасмо н досі. А «Молитва за Україну» стала духовним гімном.

Велике значення для становлення національної самосвідомості на західноукраїнських землях мала творчість Михайла Верйіщькшо (3815-1870).

39. Особливості розвитку української культури модерністського періоду.

Модерністський період національно-культурного відродження в Україні охоплїоє 1890—1914 рр., його провідною тенденцією було намагання створення незалежної Української Держаки. Наприкінці 80-х років ХІХ ст. під впливом М.Драгомаяова закладалися організаційні основи Українсько-руської радикальної партії, яку І 890 р. очолили І.Франко та М.Павлик, її кінцева політична мета — проголошення незалежності України. Ідеї самостійності України обстоювали: Ю.Бачннський («Україна іггесіепіа»), М.МІхновськнй («Самостійна Україна»), за ініціативою якого було засновано таємну молодіжну патріотичну організацію - "Братство тарасівців".

Плідно розвивалися наукові знання: професор ОЛяпунов, який впродовж 17 років очолював кафедру механіки Харківського університету сформулював загальну теорію сталості руху. Засновником сучасної фізичної хімії став завідувач кафедри хімії Харківського університету професор М.Бекстов. Його праці стали основою нової наукової галузі — металометрії. Видатним західноукраїнським вченим був фізих-експернментатор І.Пулюй. Він зробив низку винаходів, серед яких найвизначнішим для світової цивілізації стало випромінення, згодом назване рентгенівським. Феноменальним явищем у розвитку точних наук стала наукова творчість однієї з перших жінок-математиків Софії Коаалевської— авторки відомих праць у галузі математичного аналізу. Суттєвий внесок у розвиток біологічної науки мали наукові праці І.Мечнікова, який створив першу в Україні й другу іі світі бактеріологічну станцію, сгав одним із основоположників мікробіології і вчення про імунітет. Засновником вітчизняної фізіологічної школи був професор Одеського ун-ту І.Сеченов. У літературі ЦЬОГО періоду утверджувався новий художній метод —модернізм, якому притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість, заперечення традиції та прагнення до Інноваційності вираження тощо. Модернізм заперечував попередні канони традиційного мистецтва, стверджуючи принципи суб'єктивного вираження, переваги форми над змістом тощо.

У літератур: найяскравіше цей підхід простежується у творчості неоромантиків М. Коцюбинського ("Сон", "На острові", "Тіні забутих предків") та Лесі Українки («Царівна»). Ці МИТЦІ створили особливий художній світ, що поєднує реальне і міфічне, свідоме і підсвідоме, високий ідеал І похмуру дійсність. Захопленім модернізмом у поезії позначилося на творчості Миколи Вороного, Григорія Чупринки, Олександра Олеся, групи західноукраїнських постів "молодомузівців" (ПКарманськнЙ, Б-Лепкий, В.Пачовський, С.Твердохліб, М.Яіеків та ін.). Новаторською формою зображення життя українського селянства характерні твори письменників А. Тесленка та імпресіоніста С. Васильченка. Імпресіоністична манера притаманна творам В. Стефаника, Л. Мартовнча, М. Черемшини, О. Кобшіянської.

У модерністський період національно-культурного відродження продовжувало розвиватися театральне мистецтво. Плідно і творчо працювала українська трупа Марка Кроннвннцького. В 1907

р. Микола Садовськиіі у Троїцькому народному будинку заснував перший український стаціонарний театр,

Для активізації музичного життя в Україні важливе значення мало відкриття у Києві 1904 р. муіичио-драматичпої школи, яку очолив М.Лисенко. У 1913 р. ЇЇ було реорганізовано в консерваторію. У Львові 1903 р. був відкритті перши)! музичний інститут, якому 1907 р. присвоєно ім'я МЛисенка.

В архітектурі на початку XX ст. поширився стиль модерн, характерні риси якого — асиметричність планування, використання залізних конструкцій і оздоблювальних матеріалів, ламаних ліній. Одна а кращих споруд, збудованих у цьому стилі - Бесарабеький критий ринок у Києві.