48. Образотворче мистецтво України 1920-х рр.

Великий поштовх до розвитку образотворчого мистецтва дала Українська академія мистецтв. Вона Пула утворена Центральною Радою в грудні 1917 р. Першими академіками сталії Михайло КоЙчук, Микола Курачек, Михайло Жук. Василь Кричевський, Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Георгій Парбут.

і;ілі.шу частину життя Г. Нарбут провів у Санкт-Петербурзі. Він захоплювався українськими старовинними гравюрами і геральдикою. Його знахідки мали велике наукове значення І здійснили вирішальний вплив на всю творчість художника. У березні 1917 р. він переїхав у Київ уже всесвітньо цілішим графіком. На замовлення урядів УНР і Української Держави Г. Нарбут зробив художіІС оформлення різноманітних державних паперів — банкнот, поштових марок, обкладинок до ратифікаційних актів, грамот з нагоди урочистих подій. Він є автором українського державного герба і печатки, багатьох ескізів військового строю. З грудня 1918 р. став ректором Української академії мистецтв. Раптово помер у травні 1920 р. за короткочасної окупації Києва польськими військами. Творчість цього художника здійснила величезний вплив на українську графіку.

Це менший вплив на українське образотворче мистецтво здійснив М. Бойчук. Він народився у Галичині, закінчив Академію мистецтв у Кракові. Буп ректором Української академії мистецтв І велику частку свого часу віддавав роботі з молоддю. Бойчукізм у монументальному малярстві визнано окремим стилем. Він творчо поєднував традиції народного орнаменту, мозаїки та фрески давньокнїпської доби, українського портрета XVI! і XVIII ст., візантійського іконопнеання і раннього західноєвропейського Відродження.

49. Український театр 1920-х рр..

ІПд кінець 20-х рр. значні досягнення мають театр і кіно. На екранах з'являються перші фільми геніального режисера Олександра Довженка — "Звенигород", "Арсенал", "Земля", В Україні твориться і повий театр. Найбільша і пайтрагічніша постать в історії українського театру — Лесь Курбас. Реформатор театру розірвав рамки певного провінціалізму, що був властивий українській сцені на початок XX ст., оо цензура не дозволяла ні постановок світової класики, ні нової драми, і вивів українське театральне мистецтво па широку світову арену. Згадаємо лише один факт: макети мистецького об'єднання "Березіль" — дітшпа Л. Курбаса — одержали золоту' медаль на світовій театральній виставці 1925 р. в Парижі. Перебував під впливом конструктивізму та експресіонізму. У річний час у "Березолі" виступали Д. Антонович, А. Бучма, Л. Гаккебуш, М. Крушельницький, Д. Мілютенко, Б. Скляренко, Н. Ужвій. Д. Курбас проводив експериментальну І навчальну роботу в театрі.

Іншою експериментальною виставою того ж 1918 р. був "Вертеп" — абсолютно самобутня з національного боку вистава. Спектакль тримався того варіанту вертепу XVIII ст., у якому лялька Запорожця перенансала всіх своїм розміром і була найактивнішою (це був свого роду протест проти остаточного рочгрому Запорізької Січі Катериною II). Оскільки тепер вистава припала па час

існування українського уряду, то сприймалася як відгук па сучасність. Цей вертеп був реформований: з двох боків біля чотирикутної будови ("скрині") посередині сцени були крилоен із школярських лавок, де розміщувалася бурсацька капела, яка під час дії реагувала співами па те, що бачила.

Геніальний український реформатор театру мріяв про організацію єдиної всеукраїнської театральної академії. Передбачав відкриття різних студій з ній: танцю, пантоміми, фізичної культури, декламації; музеїв — театральних, музичних інструментів, давньої української книги, живопису, різьбярства; школи нових драматургів; інституту української режисури, бібліотеки світової драматургії. Це його ідея — створення театру, оновленого революцією, через студій-ність.

Значну роль у розбудові української культури відігравало театральне мистецтво, Продовжували працювати корифеї сцени - М. Старицькнй і П. Саксаганський. створювалися професійні та аматорські театри.