11. Освіта та література Київської русі.

Розвиток освіти у Київській Русі грунтується на власних національних традиціях та використанні античного І болгаро-візантійського досвіду шкільного навчання. Поширенню грамотності сприяло запровадження християнства. Після церковної реформи Володимира Великого виникла потреба у навчанні та вихованні освічених людей. Вони були потрійні не тільки для впровадження нового християнського культу, але й для функціонування органів державного управління та розвитку торгівлі. Тому шкільна осаіта за князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого набула державної ваги. Утворилися три типи шкіл: палацова школа підвищеного

типу, школи «книжного вчення» для підготовки священників та світська (приватна) школа домашнього навчання, переважно для купецького і ремісничого шюелйннн.

У школах вивчали основи письма, читання, арифметику, снів, музику, поетику, риторику. іноземні мови (передусім грецьку і латинську). Вищу освіту визначали філософія І риторика. Центрами освіти були міста Київ, Новгород. Полоцьк, Чернігів, Гал:іч та Володимир-Суздсільський. Освітнім центром у Києві був собор Святої Софії. Тут складено літописний звід ] 037 р., написано і виголошено «Слово про закон І благодать» митрополита Іларіона, сформовано основи першого збірника законів Київської Русі «Руська Правда», створень «Ізборник» Святослави» 1076 р., написано у 1056-1057 рр. відоме «Остромпрове євангеліст. Тут містилася книгозбірня Ярослава Мудрого, переписузалися книги.

Освітнім і художнім центром був також і Печерський монастир, у якому знаходились художня і книгописна майстерні. У його стінах була створена визначна пам'ятка історії Київської Русі «Повість минулих літ» та ін.

12. Архітектура Кнїв.Русі.

У період становлення Київської Русі (ЇХ ст.) типовою формою екісєлінкя стас "город", тобто огороджене укріплене місто з групою селиш навкруги. Міста набували важливого значення в економічному й духовному розвитку давньоруської держави. Князь Володимир, а згодом Ярослав особливо дбали про забудову головного міста Київської Русі — Києва. За часів Володимира почав складатися план міста. Київ розділявся на верхнє місто ("дитинець"), або "вшіггород", "гора", і нижнє ("подол").

Архітектура міст і сіл Київської Русі представлена насамперед дерев'яними спорудами. Археологічні дослідження Києва, Новгорода, Старої Ладоги, Пскова, Звениторода, інших даїшьоруських міст виявили численні залишки зрубних будівель, а також різні конструктивні деталі — карнизи, наличники, коньки, колонки, одвірки тощо, Вони свідчать про багатий архітектурний декор і

жител давніх русичів {X —ХШ ст.). Окремі з них — справжні шедеври народної архітектури.

Вихід держави на міжнародну арену, контакти з візантійською культурою, а потім і впровадження християнства обумовили виникнення монументальної кам'яної архітектури. Саме з нею київські князі асоціювали державну могутність країни, а також власну велич. Вони прагнули жити в палацах не гірших, ніж візантійські імператори, а Київ прикрасити храмами, які б не поступалися цареградським.

Факти доводять, що Київська Русь ще до офіційної християнізації перебувала на такому рівні розвитку, який дозволяв їй переймати архітектурні поливи сусідів. В кінці X — початку XI ст. для зведення кам'яних споруд на Русі склалися необхідні умови. Йдеться, зокрема, про високий технічний рівень данньоруського ремесла, його зрослу спеціалізацію. Давньоруські майстри виявились вдатними учнями і порівняно швидко оволоділи новими професіями, пов'язаними з монументальним будівництвом.

Виливи київського архітектурного стилю досить помітні в князівсько-мшастнрськнх храмах |

XII ст. міст Суздаля, Новгорода, Чернігова. Особливо велике будівництво розгорнулося у Новгороді, де були зведені Миколо-Диорищенськнй храм (1113), церкви Антоніївого (1 117} і ЮрІївського (1119) монастирів. Вони нагадували Успенський собор Києво-Печерського монастиря, але мали і свої місцеві особливості.

Починаючи її 30-х років XII ст. культова архітектура Київської Русі набуває нових рис. У зв'язку з посиленням політичної ролі удільних князівств зростали їхні столиці. У кожній розгортається монументальне будівництво, що диктувалося як престижними міркуваннями, так і практичними.

Кількість культових монументальних споруд помітно зростала, але їхні розміри зменшились, а опорядження стало менш вишуканим. Шестистовпні храми поступаються місцем чотнристовпним. Зникають башти, а замість них сходи вбудовують в товщу стін. Розміри хорів стають також невеликими, вони розмі- щуються тільки над нартексом. Іншою стала й техніка кладки стін. Відтепер набула поширення тільки порядкова система кладки, видозмінюється і формат та товщина плінфи. Окремо розглянемо Борисогліоський собор у Чернігові. Шестистовпний, одноглавий храм, прикрашений пілястрами з наітівколонамн і аркатурніши поясами та розписаний фресками. Виділяють його серед інших, насамперед, капітелі та кутові камені порталу, виготовлені із вапняку-Вони мають оригінальну різьбу, в якій поєднано зображення фантастичних звірів із плетивом рослинного орнаменту. За характером малюнка чернігівські капітелі перегукуються з білокамінною різьбою Володимиро-Суздальської Русі і Галичини, різьбою по дереву Новгорода.

і